Постанова № 43746016, 14.04.2015, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" квітня 2015 р. Справа № 907/735/14

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючого судді Галушко Н.А.

суддів Кузь В.Л.

Орищин Г.В.

розглянув апеляційну скаргу заступника прокурора Закарпатської області №05/2-112вих-15 від 09.02.2015 р.

на рішення Господарського суду Закарпатської області від 23.01.2015р.

у справі № 907/735/14

за позовом: заступника прокурора Закарпатської області в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції в Закарпатській області, м. Ужгород та Кобилецько-Полянської селищної ради, смт. Кобилецька Поляна Рахівського району

до відповідача державного підприємства „Великобичківське лісомисливське господарство", смт. Великий Бичків Рахівського району

про стягнення суми 146474,01грн. збитків, завданих навколишньому природному середовищу

За участю представників:

від прокуратури: Макогон Ю.І. - прокурор

від позивачів: не з"явився;

від відповідача: Зейкан Я.П. - представник;

Права та обов'язки прокурору та скаржнику в судовому засіданні відповідно до ст.ст. 20, 22 ГПК України роз'яснено.

Клопотань про здійснення фіксації судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, в порядку ст. 81№ ГПК України, учасниками судового процесу не заявлено.

Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 23.01.2015 р. у справі №907/735/14 ( колегія суддів у складі головуючого судді Ремецькі О.Ф,, судді Кривка В,П. та Русняк В.С. ) в задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Рішення суду мотивовано, зокрема, тим, що позивачем не доведено причинно-наслідкового зв'язку між діями відповідача та шкодою, завданою позивачу, що є обов'язковою умовою для стягнення позадоговірної шкоди відповідно до статті 1166 Цивільного кодексу України та статті 105 Лісового кодексу України.

Заступником прокурора Закарпатської області подано апеляційну скаргу №05/2-112вих.-15 від 09.02.2015р., в якій просить скасувати рішення Господарського суду Закарпатської області від 23.01.2015р. та прийняти нове рішення, яким задоволити позовні вимоги у повному обсязі, посилаючись на те, що при прийнятті рішення судом порушено норми матеріального та процесуального права. Зокрема, скаржник зазначає, що внаслідок неналежного виконання службових обов»язків через несумлінне ставлення до яких своєчасно не виявив, хоча мав реальну можливість і зобов»язаний був це зробити, службовою особою ДП «Великобичківське ЛМГ» майстром лісу Глодяном С.С. вчинено службове недбальство, внаслідок якого навколишньому природному середовищу завдано збитків на суму 146 474,01грн. Зазначене порушення зафіковано Державною екологічної інспекцією у Закарпатській області та відображено в актах перевірки від 8 та 15 серпня 2013р.

Скаржник зазначає, що вироком Рахівського районного суду від 24.02.2014р. визнано винним майстра лісу відповідача Глодяна С.С. у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.367 КК України, який полягав у тому, що він не вжив всіх необхідних заходів, як працівник цього підприємства щодо охорони лісу на ввіреній йому території, внаслідок чого допустив рубку лісу невідомими особами.

З огляду на викладене, на думку скаржника, є помилковими висновки суду, що прокурором та позивачем 1 не доведено вину відповідача у завданні шкоди лісовим ресурсам.

Отже, скаржник вважає, що матеріалами справи підтверджєються належними та допустимими доказами цивільна відповідальність відповідача як юридичної особи за шкоду, завдану її працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов»язків.

ДП „Великобичківське лісомисливське господарство" у відзиві на апеляційну скаргу просить рішення суду залишити без змін як таке, що прийняте з дотриманням норм матеріального та процесуального права та грунтується на фактичних обставинах справи, а апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Кобилецько-Полянською селищною радою подано клопотання № 62 від 25.02.2015 р., в якому просить апеляційну скаргу відхилити, рішення Господарського суду Закарпатської області від 23.01.2015р. залишити без змін та розглянути справу без участі представника селищної ради, посилаючись на те, що о відповідачем не було завдано шкоду лісовому господарству, оскільки ним не було порушено приписів Порядку спеціального використання лісових ресурсів, затв. постановою КМУ від 23.05.2007р. №761, що і доводить відсутність причинно-наслідкового зв»язку між діями (бездіяльністю) відповідача (його службових осіб) та збитками, завданими незаконною порубкою дерев. Відповідач вважає, що факт порушення кримінального провадження щодо Глодян С.С. за ч.2 ст.367 КК України та вирок Рахівського районного суду від 20.02.2014р. виключають наявність вини відповідача у завданні шкоди лісовим ресурсам.

Розглянувши матеріали справи, апеляційної скарги, заслухавши пояснення та заперечення представників сторін та прокурора в судових засіданнях, суд апеляційної інстанції встановив наступне:

як вбачається із матеріалів справи, Державною екологічною інспекцією в Закарпатській області проведено планову перевірку дотримання вимог природоохоронного законодавства про охорону, захист, використання та відтворення лісів ДП „Великобичківське лісомисливське господарство" в присутності його представників, про що складено акти перевірки від 08.08.2013р. та 15.08.2013р., в яких зафіксовано факт незаконної вирубки дерев упродовж 2012 року, у виділі 20 кварталу 3, 11-ти дерев породи ялина, у виділі 27 кварталу 3, 1-го дерева породи граб та 2-х дерев породи бук, у виділі 4 кварталу 11, 13-ти дерев породи бук, 16-ти дерев породи ялина, 2-х дерев породи явір та 2-х дерев породи тополя, у виділі 38 кварталу 11, одного дерева породи бук та 2-х дерев породи ялина, у виділі 1 кварталу 13 - 5-ти дерев породи бук, 3-х дерев породи ясен та у виділі 10 кварталу 13, 9-ти дерев породи модрина (том І а.с.17-30).

З урахуванням складених актів перевірки, відповідно до приписів постанови Кабінету Міністрів України від 23.07.2008 №665 „Про затвердження такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу" Державною екологічною інспекцією проведено розрахунки розміру збитків, заподіяних державі в результаті незаконної вирубки дерев, який становить 146 474,01грн. (том І а.с.31-35)

Вироком Рахівського районного суду від 20 лютого 2014 року Глодяна С.С. визнано винним у вчиненні злочину, що передбачений ч.2 ст. 367 КК України та його засуджено за вчинення злочину.

У вироку зазначено, що майстер лісу Глодян С.С., будучи службовою особою, до обов'язків якого входили організація роботи лісників і контроль виконання ними своїх обов'язків, здійснення контролю за правильністю лісокористування, охороною і захистом лісу на закріплених лісогосподарських дільницях, проведення ревізії обходів і довіреного лісникам майна, перевірка додержання лісозаготівельниками та іншими лісокористувачами правил відпуску деревини на пні, правил рубання лісу, вжиття заходів до усунення виявлених порушень, складання протоколів про порушення лісового законодавства, затримання у встановленому законом порядку осіб, винних у вчиненні лісопорушень, огляд місць рубань, тощо, в порушення вимог посадової інструкції та статей 19, 86, 89, 105 Лісового кодексу України, Положення про державну лісову охорону, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.09.2009 №976, з дня прийняття майстерської дільниці під охорону до грудня 2012 року, неналежно виконуючи свої службові обов'язки через несумлінне ставлення до них, не вживав заходів щодо виявлення та недопущення лісопорушень, припинення таких та встановлення лісопорушників, належний контроль за станом та охороною лісу не забезпечив, акти про лісопорушення не складав, факти самовільних рубок деревини не задокументував, а роботу підлеглих лісників щодо охорони лісу належним чином не організував та не спрямовував, і цим самим допустив вчинення невстановленими досудовим розслідуванням особами упродовж 2012 року, точний час слідством не встановлено, незаконної рубки у виділі 20 кварталу 3, ввіреного йому під охорону, 11-ти дерев породи ялина, у виділі 27 кварталу 3, ввіреного йому під охорону, 1-го дерева породи граб та 2-х дерев породи бук, у виділі 4 кварталу 11, ввіреного йому під охорону, 13-ти дерев породи бук, 16-ти дерев породи ялина, 2-х дерев породи явір та 2-х дерев породи тополя, у виділі 38 кварталу 11, ввіреного йому під охорону, одного дерева породи бук та 2-х дерев породи ялина, у виділі 1 кварталу 13 - 5-ти дерев породи бук, 3-х дерев породи ясен та у виділі 10 кварталу 13, ввіреного йому під охорону, 9-ти дерев породи модрина.

Згідно з правовою позицією, викладеною в п.9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 10.12.2004 р. № 17 «Про судову практику у справах про злочини та інші правопорушення проти довкілля» порубка дерев визнається незаконною, якщо вчинена без відповідного дозволу, за дозволом, виданим із порушенням чинного законодавства, до початку чи після закінчення установлених у дозволі строків, не на призначених ділянках чи понад установлену кількість та ін.

Матеріалами справи підтверджується, що ДП „Великобичківське лісомисливське господарство" є постійним лісокористувачем вищезазначених земельних ділянок та здійснює свою діяльність на праві господарського відання.

З врахуванням наведеного судова колегія прийшла до висновку, що ДП „Великобичківське лісомисливське господарство", як постійний лісокористувач, не дотримавшись вимог законодавства в частині забезпечення охорони та захисту лісових насаджень допустив з вини свого працівника самовільну порубку на підпорядкованій йому території, не забезпечив збереження непризначених для порубки дерев, не здійснив комплекс заходів, спрямованих на збереження лісів, незаконних порубок, не запобігав порушенню законодавства у сфері охорони, захисту, використання та відтворення лісів, своєчасно не виявив таких порушень і не вжив відповідних заходів щодо їх усунення.

З огляду на вищенаведене, прокурор та позивач 1 просять задоволити заявлені позовні вимоги про стягнення з відповідача - ДП "Великобичківське лісомисливське господарство", як постійного лісокористувача, суми заподіяної шкоди в розмірі 146 474,01грн. з урахуванням вимог ст. 1172 Цивільного кодексу України.

У відповідності до статті 5 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" ліс, як природний ресурс загальнодержавного значення, підлягає державній охороні і регулюванню на всій території України.

Відповідно до частин 3, 4 статті 17 Лісового кодексу України, ліси надаються в постійне користування на підставі рішення органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, прийнятого в межах їх повноважень за погодженням з органами виконавчої влади з питань лісового господарства та з питань охорони навколишнього природного середовища Автономної Республіки Крим, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства, обласними, Київською, Севастопольською міськими державними адміністраціями, органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища. Право постійного користування лісами посвідчується державним актом на право постійного користування земельною ділянкою.

За приписами статті 19 Лісового кодексу України постійні лісокористувачі зобов'язані, зокрема, забезпечувати охорону, захист, відтворення, підвищення продуктивності лісових насаджень, посилення їх корисних властивостей, підвищення родючості ґрунтів, вживати інших заходів відповідно до законодавства на основі принципів сталого розвитку; дотримуватися правил і норм використання лісових ресурсів; вести лісове господарство на основі матеріалів лісовпорядкування, здійснювати використання лісових ресурсів способами, які забезпечують збереження оздоровчих і захисних властивостей лісів, а також створюють сприятливі умови для їх охорони, захисту та відтворення; дотримуватися встановленого законодавством режиму використання земель.

Як зазначалось вище, земельні ділянки на яких здійснено порубку лісу Кобилецько-Полянського лісництва та в межах якої вчинено правопорушення, знаходиться у користуванні ДП „Великобичківське лісомисливське господарство", яке є її постійним лісокористувачем, що підтверджується матеріалами справи та не заперечується відповідачем.

Згідно із п.5 ст. 64 (Основні вимоги щодо ведення лісового господарства) зазначеного Кодексу підприємства, установи, організації і громадяни здійснюють ведення лісового господарства з урахуванням господарського призначення лісів, природних умов і зобов'язані здійснювати охорону лісів від пожеж, захист від шкідників і хвороб, незаконних рубок та інших пошкоджень.

Організація охорони і захисту лісів передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження лісів від пожеж, незаконних рубок, пошкодження, ослаблення та іншого шкідливого впливу, захист від шкідників і хвороб. Власники лісів і постійні лісокористувачі зобов'язані розробляти та проводити в установлений строк комплекс протипожежних та інших заходів, спрямованих на збереження, охорону та захист лісів. Перелік протипожежних та інших заходів, вимоги щодо складання планів цих заходів визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері лісового господарства, органами місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень (ст. 86 Лісового кодексу України).

Стаття 89 Лісового кодексу України визначає, що охорону і захист лісів на території України здійснює державна лісова охорона, яка діє у складі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства, органу виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань лісового господарства та підприємств, установ і організацій, що належать до сфери їх управління. До таких підприємств належить і відповідач, який є державним підприємством.

Відповідно до ст. 90 Лісового кодексу України основними завданнями державної охорони є: здійснення державного контролю за додержанням лісового законодавства; забезпечення охорони лісів від пожеж, незаконних рубок, тощо.

В ході розгляду справи в суді першої інстанції встановлено, що працівник ДП „Великобичківське лісомисливське господарство" упродовж 2012 року не забезпечив належного збереження довірених йому матеріальних цінностей, хоча повинен здійснювати державну лісову охорону і збереження лісів, чим допущено їх незаконну рубку, а саме самовільну рубку лісу на земельних ділянках виділу 20 кварталу 3, виділу 27 кварталу 3, у виділі 4 кварталу 11, у виділі 38 кварталу 3, у виділі 1 кварталу 13 та у виділі 10 кварталу 13 Кобилецько-Полянського лісництва..

Згідно із п.п.1, 5 ч.2 ст. 105 цього Кодексу відповідальність за порушення лісового законодавства несуть особи: винні у незаконному вирубуванні та пошкодженні дерев і чагарників; винні у порушенні строків лісовідновлення та інших вимог щодо ведення лісового господарства, встановлених законодавством у сфері охорони, захисту, використання та відтворення лісів.

Відповідно до ст.107 Лісового кодексу України підприємства, установи, організації і громадяни зобов'язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними лісу внаслідок порушення лісового законодавства, у розмірах і порядку, визначених законодавством України.

Стаття 41 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" встановлює економічні заходи забезпечення охорони навколишнього природного середовища, зокрема, передбачає відшкодування в установленому порядку збитків, завданих порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

Відповідно до статей 68, 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність. Підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України. Шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.

Відшкодування шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства, за своєю правовою природою є відшкодування позадоговірної шкоди, тобто деліктною відповідальністю.

Загальне положення про цивільно-правову відповідальність за завдання позадоговірної шкоди втілено у статті 1166 Цивільного кодексу України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Згідно статті 1172 Цивільного кодексу України юридична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Підставою деліктної відповідальності є протиправне, шкідливе, винне діяння особи, яка завдала шкоду. Для відшкодування завданої шкоди необхідно довести такі факти як неправомірність поведінки особи; вина завдавача шкоди; наявність шкоди; причинний зв'язок між протиправною поведінкою та заподіяною шкодою. Наявність всіх вищезазначених умов є обов'язковим для прийняття судом рішення про відшкодування шкоди. Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.

Таким чином, при вирішенні спорів щодо відшкодування шкоди, заподіяної порушенням вимог лісового законодавства у випадках встановлення контролюючими органами при проведенні перевірок дотримання природоохоронного законодавства факту правопорушення, слід виходити з того, що обов'язки із забезпечення охорони, захисту, відтворення, підвищення продуктивності лісових насаджень покладено саме на постійних лісокористувачів, які й повинні нести відповідальність за невиконання та неналежне виконання згаданих обов'язків, зокрема, за незабезпечення охорони та захисту лісів від незаконних рубок та пошкодження дерев.

Отже, цивільно-правову відповідальність за порушення лісового законодавства мають нести не лише особи, які безпосередньо здійснюють самовільну вирубку лісів (пошкодження дерев), а також і постійні лісокористувачі, вина яких полягає у допущенні та не перешкоджанні їх працівниками незаконному вирубуванню лісових насаджень (пошкодженню дерев) внаслідок неналежного виконання ними своїх службових обов'язків. Тобто проявом їх протиправної бездіяльності є незабезпечення працівниками постійних лісокористувачів охорони і захисту лісів, внаслідок чого відбувається вирубування дерев (пошкодження дерев) невстановленими особами.

Відповідно до п. 4 "Положення про державну лісову охорону", затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 976 від 16.09.2009 року, що кореспондується із ст. 90 Лісового кодексу України, основними завданнями держлісохорони є здійснення державного контролю за додержанням лісового законодавства власниками лісів, всіма лісокористувачами та користувачами мисливських угідь, іншими юридичними і фізичними особами, забезпечення охорони лісів від пожеж, незаконних рубок, шкідників і хвороб, пошкодження внаслідок антропогенного та іншого шкідливого впливу.

З огляду на вищенаведене судова колегія прийшла до висновку, що на підставі наявних в матеріалах справи доказів, актів перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства від 08.08.2013р. та 15.08.2013р., розрахунків завданої шкоди заподіяної лісовому господарству самовільною порубкою дерев, проведених на підставі постанови Кабінету Міністрів України №665 від 23.07.2008 "Про такси обчислення шкоди, заподіяної лісу", вироку Рахівського районного суду Закарпатської області встановлено порушення відповідачем вимог законодавства про охорону навколишнього середовища, внаслідок чого державі було заподіяно шкоду в розмірі 146 474,01грн.

Відповідно до Порядку організації та проведення перевірок суб'єктів господарювання щодо дотримання вимог природоохоронного законодавства, затвердженого наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України № 464 від 10.09.2008, акт перевірки це документ, який є, зокрема, носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог законодавства та його дотримання, а відтак, зазначений акт слід розцінювати як належний доказ, в якому зафіксовано факт вчинення правопорушення природоохоронного законодавства.

Доказів оскарження зазначеного акту у встановленому законом порядку матеріали справи не містять, а відтак, на час вирішення спору він є чинним, відомості, зазначені в акті, відповідачем за допомогою належних і допустимих доказів не спростовані, розмір визначеної в розрахунках шкоди не заперечений, контррозрахунок шкоди не подано. Отже службова особа відповідача не забезпечила охорону лісу від незаконних порубок.

Таким чином, місцевий суд всупереч вимог статей 19, 63, 64, 67, 69,105, 107 Лісового кодексу України, статей 16, 20, 42, 47, 68, 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", статей 1166, 1172 Цивільного кодексу України, помилково прийшов до висновку, що позивачем не доведено причинно-наслідкового зв'язку між діями відповідача та шкодою, завданою позивачу, оскільки незабезпечення службовою особою відповідача охорони лісу і є тою незаконною, неправомірною дією, яка призвела до незаконної рубки лісу, внаслідок чого державі завдано збитків, відтак контролюючим органом правомірно здійснено розрахунок заявленої до стягнення суми збитків, на підставі такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 665 від 23.07.2008 р.

Відтак, наведеними обставинами справи, доказами, наявними в матеріалах справи спростовуються висновки суду першої інстанції щодо недоведеності позивачем розміру шкоди, заподіяної лісу внаслідок незаконної рубки дерев та відсутності відповідальності відповідача за заподіяну шкоду лісовому господарству.

Щодо посилань відповідача на безпідставність проведення розрахунку розміру збитків, завданих державі на підставі Постанови КМУ №665, якою не передбачено обчислення шкоди за бездіяльність у вигляді незабезпечення охорони і зберігання дерев, а лише за незаконні, неправомірні дії, судова колегія зазначає наступне.

Як уже зазначалось вище, відповідач є постійним лісокористувачем, на якого чинним законодавством покладено обов'язок забезпечення охорони лісів на підвідомчій лісовому господарству території.

Відповідно до п. 4 "Положення про державну лісову охорону", затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 976 від 16.09.2009 року, що кореспондується із ст. 90 Лісового кодексу України, основними завданнями держлісохорони є здійснення державного контролю за додержанням лісового законодавства власниками лісів, всіма лісокористувачами та користувачами мисливських угідь, іншими юридичними і фізичними особами, забезпечення охорони лісів від пожеж, незаконних рубок, шкідників і хвороб, пошкодження внаслідок антропогенного та іншого шкідливого впливу.

Незабезпечення службовою особою відповідача охорони лісу і є тою незаконною, неправомірною дією яка призвела до незаконної рубки лісу, внаслідок чого державі завдано збитків, відтак контролюючим органом правомірно здійснено розрахунок заявленої до стягнення суми збитків, на підставі такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 665 від 23.07.2008 р.

Судове рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Згідно із ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 ГПК України встановлено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно із частинами 1, 2 ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Судова колегія, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні місцевого суду, дійшла висновків, що рішення суду слід скасувати, позовні вимоги заступника прокурора Закарпатської області в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції в Закарпатській області, м. Ужгород та Кобилецько-Полянської селищної ради, смт. Кобилецька Поляна Рахівського району до ДП „Великобичківське лісомисливське господарство", смт. Великий Бичків Рахівського району про стягнення суми 146 474,01грн. збитків, завданих навколишньому природному середовищу задоволити.

Оскільки збитки внаслідок незаконної вирубки лісових ресурсів завдані на території Кобилецько-Полянської селищної ради, відповідно до ст. 47 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", з врахуванням положень п.7 ч.3 ст.29 та п.7 ч.2 ст.69 Бюджетного кодексу України, сума заявлених збитків розподілялась на одержувачів: 50% до фонду охорони навколишнього природного середовища Кобилецько-Полянської селищної ради, на території якої вчинено правопорушення, 20% до спеціального фонду Закарпатського обласного бюджету, 30% до спеціального фонду Державного бюджету України.

Однак, враховуючи те, що ч.2 ст.69 Закону України «Про Державний бюджет України» втратила чинність згідно Закону України «Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин» від 28.12.2014р. N 79-VIII, судова колегія вважає за можливе задоволити вимоги позивача та стягнути суму збитків у відповідності до Порядку організації роботи органів Державної казначейської служби України у процесі казначейського обслуговування державного та місцевих бюджетів за доходами та іншими надходженнями, затв. наказом Державної казначейської служби України від 09.08.2013р. №128 на користь держави, шляхом перерахування коштів на р/р 33115331700214, код 37862638 УДКСУ у Рахівському районі Закарпатської області, код платежу 24012100 (за порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища).

Окрім того, у зв»язку із скасуванням рішення місцевого господарського суду, враховуючи положення ст.ст.44, 49 ГПК України, апеляційний суд проводить новий розподіл судових витрат.

Відповідно до п.4.6 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №7 від 21.02.2013 року "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" приймаючи рішення зі справи, провадження в якій порушено за заявою прокурора, господарський суд у разі повного або часткового задоволення позову (скарги) стягує судовий збір з відповідача (повністю або пропорційно задоволеним вимогам), якщо він не звільнений від сплати судового збору; у разі ж повної або часткової відмови в позові судовий збір стягується з визначеного прокурором позивача (так само повністю або пропорційно задоволеним вимогам), за винятком випадків, коли останнього звільнено від сплати судового збору та коли позивачем у справі є сам прокурор. Стягнення відповідних сум судового збору здійснюється в доход державного бюджету України у розмірі, визначеному згідно з частиною першою статті 4 Закону України "Про судовий збір", виходячи з розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня того календарного року, в якому відповідна заява або скарга подавалася до суду.

Відтак, у зв'язку із задоволенням позовних вимог заступника прокурора Закарпатської області з ДП „Великобичківське лісомисливське господарство" слід стягнути в доход Державного бюджету України - 2 929,48грн. судового збору за розгляд справи в суді першої інстанції та 1 464,74грн. за розгляд апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 104, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В :

1.Апеляційну скаргу Заступника прокурора Закарпатської області №05/2-112вих-15 від 09.02.2015р. задоволити.

2.Рішення Господарського суду Закарпатської області від 23.01.2015р. у справі №907/735/14 скасувати. Позовні вимоги задоволити.

Стягнути з ДП „Великобичківське лісомисливське господарство" (вул. Промислова, 39, смт. Великий Бичків, Рахівського району Закарпатської області, 90615, код 22114678) 146 474,01грн. збитків, завданих державі в результаті порушення природоохоронного законодавства внаслідок незаконної рубки дерев, на користь держави, шляхом перерахування коштів на р/р 33115331700214, код 37862638 УДКСУ у Рахівському районі Закарпатської області, код платежу 24012100 (за порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища).

Стягнути з ДП „Великобичківське лісомисливське господарство" (вул. Промислова, 39, смт. Великий Бичків, Рахівського району Закарпатської області, 90615, код 22114678) в доход Державного бюджету (код класифікації доходів бюджету 22030001, рахунок отримувача УДКСУ у Личаківському районі м.Львова; Код отримувача (код за ЄДРПОУ) 38007620; Банк отримувача ГУДКСУ у Львівській області; Код банку отримувача (МФО) 825014; рахунок отримувача 31216206782006). 2 929,48грн. судового збору за розгляд справи в суді першої інстанції та 1 464,74грн. за розгляд апеляційної скарги.

Місцевому господарському суду видати накази.

3.Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

4.Справу направити у господарський суд Закарпатської області.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 22.04.2015р.

Головуючий суддя Галушко Н.А.

суддя Кузь В.Л.

суддя Орищин Г.В.