Постанова № 43745973, 21.04.2015, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" квітня 2015 р. Справа№ 910/25384/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Баранця О.М.

суддів: Сітайло Л.Г.

Пашкіної С.А.

при секретарі Майданевич Г.А.

за участю

представників сторін : від позивача - Греськів З.Г.

від відповідача - Терещенко В.М.

розглянувши Публічного акціонерного товариства "Брокбізнесбанк"

апеляційну скаргу

на рішення

господарського суду міста Києва

від 27.01.2015 року

у справі № 910/25384/14 (суддя: Полякова К.В.)

за позовом Публічного акціонерного товариства "Брокбізнесбанк"

до Управління Державної служби охорони при

ГУМВС України в місті Києві

про стягнення заборгованості за договором

про надання овердрафту у розмірі 57 466,70 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 27.01.2015 року позов Публічного акціонерного товариства "Брокбізнесбанк" до Управління Державної служби охорони при ГУ МВС України в м. Києві про стягнення заборгованості за договором про надання овердрафту у розмірі 57466,70 грн. - задоволено частково.

Стягнуто з Управління Державної служби охорони при ГУ МВС України в м. Києві (04050, місто Київ, вулиця Студентська, 9; ідентифікаційний код 08596920) на користь Публічного акціонерного товариства "Брокбізнесбанк" (03057, місто Київ, проспект Перемоги, 41; ідентифікаційний код 19357489):

- заборгованість за прострочення сплати процентів - 20652 (двадцять тисяч шістсот п'ятдесят дві) гривні 10 копійок;

- пеня за прострочення сплати процентів - 2934 (дві тисячі дев'ятсот тридцять чотири) гривні 30 копійок;

- проценти у розмірі 3% річних за користування чужими коштами - 420 (чотириста двадцять) гривень 96 копійок;

- інфляційні втрати у розмірі 3366 (три тисячі триста шістдесят шість) гривень 96 копійок;

- штраф за неподання до Банку щоквартальної фінансової звітності (ф№1, ф№2) п.4.2.5. (п. а) 2 випадки - 2000 (дві тисячі) гривень 00 копійок;

- штраф за неподання до Банку щоквартальної фінансової звітності (ф№3) п.4.2.5. (п. б) у розмірі 1000 (одна тисяча) гривень 00 копійок;

- штраф за неподання до Банку довідки з інших Банків про обороти та кредитну заборгованість п.4.2.5. (п. в.) 4-ри випадки - 4000 (чотири тисячі) гривень 00 копійок;

- штраф за неподання до Банку розшифровки дебіторів та кредиторів п.4.2.5. (п. г.) у розмірі 1000 (одна тисяча) гривень 00 копійок;

- штраф за неподання до Банку розшифровки основних засобів п.4.2.5. (п. д.) у розмірі 1000 (одна тисяча) гривень 00 копійок.

Стягнуто з Управління Державної служби охорони при ГУ МВС України в м. Києві (04050, місто Київ, вулиця Студентська, 9; ідентифікаційний код 08596920) у дохід Державного бюджету України 1156 (одну тисячу сто п'ятдесят шість) гривень 42 копійки судового збору.

У іншій частині позову відмовлено.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Публічне акціонерне товариство "Брокбізнесбанк" звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 27.01.2015 року в частині незадоволених позовних вимог.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 10.03.2015 року апеляційну скаргу прийнято до провадження. Розгляд справи призначено до розгляду.

В судовому засіданні 07.04.2015 року оголошено перерву до 21.04.2015 року.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів даної справи, 04.07.2013 року між Публічним акціонерним товариством "Брокбізнесбанк" (Банк) та Управлінням Державної служби охорони при ГУ МВС України в м. Києві (Позичальник) укладений Договір про надання овердрафту № 08-13-980-0 (Договір овердрафту).

Відповідно до умов Договору овердрафту, Банк у межах ліміту - 5000000,00 грн. (п.1.4. Договору овердрафту) на засадах повернення, строковості, платності та цільового характеру використання надає позичальнику кредит у формі овердрафту (п.1.1. Договору овердрафту) зі строком користування до 03.07.2014 року включно (п.1.5. Договору овердрафту), з максимальним періодом безперервного користування овердрафтом не більше ніж 30 календарних днів (п.2.1. Договору овердрафту) та процентною ставкою за користування 21% (двадцять один процент) річних (п.1.6.Договору овердрафту) з метою поповнення обігових коштів та для проведення розрахунків, які виникають у процесі господарської діяльності позичальника (п.1.7. Договору овердрафту).

Згідно п. 2.1. Договору овердрафту, кредитування Позичальника у формі овердрафту здійснюється банком у межах ліміту та строку, встановлених Договором овердрафту, з максимальним періодом безперервного користування Овердрафтом не більше, ніж 30 календарних днів.?

Початком періоду безперервного користування овердрафтом вважається перший день, починаючи з якого безперервно існувала Заборгованість Позичальника за Овердрафтом.

Датою закінчення періоду безперервного користування Овердрафтом вважається день по закінченні якого на поточному рахунку зафіксована відсутність Заборгованості Позичальника за Овердрафтом.

У разі якщо на 30 (тридцятий) календарний день з дня початку періоду безперервного користування овердрафтом, або в день визначений п. 1.5. Договору овердрафту Позичальник не здійснить погашення заборгованості по поточному рахунку, заборгованість Позичальника по поточному рахунку вважається простроченою з робочого дня, наступного за датою закінчення періоду безперервного користування Овердрафтом або за датою, визначеною п.1.5. Договору овердрафту і Банк здійснює нарахування процентів на суму овердрафту за фіксованою процентною ставкою в розмірі 26 (двадцять шість) процентів річних.

Пунктом 2.7. Договору овердрафту передбачено, що проценти Позичальник сплачує щомісяця до 7 (сьомого) числа місяця, наступного за місяцем, в якому нараховані проценти, а також в день повернення (у тому числі дострокового) заборгованості за кредитом в повному обсязі.

Відповідно до п. 4.2.1. та п.4.2.2. Договору овердрафту, позичальник зобов'язується здійснювати своєчасне повернення овердрафту, сплачувати проценти, сплачувати інші грошові зобов'язання за Договором овердрафту, використати кредит за цільовим призначенням та виконувати всі свої зобов'язання у повному обсязі у строки, передбачені Договором овердрафту.

Відповідно до п.1.2. Договору овердрафту овердрафт надається за поточним рахунком позичальника №26000735051640, відкритим позичальнику у банку.

Пунктом 1.3. Договору овердрафту передбачено, що надання овердрафту здійснюється шляхом оплати з поточного рахунку платіжних документів позичальника на суму, яка перевищує кредитний залишок на такому рахунку, але у межах ліміту овердрафту.

Банк виконав свої зобов'язання за Договором овердрафту та 09.07.2013 року надав позичальнику кредит у формі овердрафту у межах ліміту, передбаченого п.1.4. Договору овердрафту, що підтверджується банківською випискою про рух грошових коштів на особовому рахунку позичальника №91291005164001 за 09.07.2013 року.

Як вбачається із наявних у матеріалах справи документів, УДСО при ГУМВС України в м. Києві станом на 19.02.2014 року здійснив повне погашення тіла кредиту. Під час розгляду даної справи сторонами не заперечувався вказаний факт.

Проте, у порушення умов договору овердрафту, відповідачем, як позичальником, не сплачені проценти за користування овердрафтом, нараховані станом на 28.02.2014 року у розмірі 20652,10 грн.

Так, банком на адресу позичальника 14.04.2014 направлено лист-претензію за № 721/046-кв про погашення простроченої заборгованості, який долучено до матеріалів справи разом із доказами направлення та поштовим повідомленням з відміткою про вручення.

Надалі, 03.07.2014 настав строк виконання основного зобов'язання за Договором овердрафту. Проте з боку відповідача не вчинено дій, направлених на задоволення вимог банку та заборгованість зі сплати процентів за Договором овердрафту рахується за УДСО при ГУ МВС України в м. Києві у розмірі 20652,10 грн., що зумовило звернення ПАТ "Брокбізнесбанк" із даним позовом до суду. До того ж, звертаючись із позовом банк також заявив до стягнення пеню у розмірі 2934,30 грн., 3% річних у розмірі 420,96 грн., 3366,96 грн. інфляційних втрат та штрафи, передбачені умовами Договору про надання овердрафту, а саме штраф за неподання до Банку щоквартальної фінансової звітності (ф№1, ф№2) п.4.2.5. (п. а) 2 випадки - 2000,00 грн., штраф за неподання до Банку щоквартальної фінансової звітності (ф№3) п.4.2.5. (п. б) 1000,00 грн., штраф за неподання до Банку довідки з інших Банків про обороти та кредитну заборгованість п.4.2.5. (п. в.) 4-ри випадки - 4000,00 грн., штраф за неподання до Банку розшифровки дебіторів та кредиторів п.4.2.5. (п. г.) 1000,00 грн., штраф за неподання до Банку розшифровки основних засобів п.4.2.5. (п. д.) 1000,00 грн., штраф за не надання до Банку інших документів, які є необхідними для перевірки цільового використання овердрафту п.4.2.5. (п. є.) - 1000,00 грн., штраф за порушення п.4.2.10 Договору про надання овердрафту, а саме за не надання документів щодо заміни договорів забезпечення уразі закінчення терміну дії та/або виконання зобов'язань за договором, майнові права за яким прийняті в заставу у розмірі 10000,00 грн. та штраф за невиконання умов п.1.2. Договору застави у розмірі 10092,38 грн.

Відповідач, заперечуючи проти позову, зазначає, що на його рахунку, відкритому в установі банк - позивача, станом на 18.04.2014 обліковувались грошові кошти у розмірі 3 000 669,90 грн., у звязку із чим ним, як позичальником, листом від 23.04.2014 №843/151-кв надано письмове доручення на списання грошових коштів, що становлять несплачену суму заборгованості за процентами. Однак, банк не скористався своїм правом безспірного списання грошових коштів з рахунків позичальника, враховуючи наявність погодження такого списання з боку УДСО при ГУ МВС України в м. Києві.

Згідно з ч. 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

У силу частини 1 статті 193 Господарського кодексу України, норми якої кореспондуються із нормами статей 525 та 526 Цивільного кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Частиною 2 вказаної статті визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

З системного аналізу вищевикладених положень, суд дійшов висновку, що між сторонами склалися кредитні відносини, які регулюються нормами параграфу 2 Розділу ІІІ Книги п'ять Цивільного кодексу України.

У силу положень ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 1049 ЦК України позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок. Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів належних йому.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення про позику, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно до ч. 2 ст. 345 ГК України кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі. У кредитному договорі передбачаються мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов'язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов'язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту.

На виконання умов кредитного договору позивач надав відповідачу кредит (у межах ліміту), за користування яким банком нараховані 256398,41 грн. відсотків, що частково сплачені відповідачем у розмірі 235746,31 грн. тобто на день розгляду спору, за УДСО при ГУ МВС України в м. Києві рахуються не сплачені відсотки у розмірі 20652,10 грн., нараховані 28.02.2014 року.

Отже, як свідчать матеріали справи, відповідачем порушені договірні зобов'язання у частині своєчасної сплати процентів за користування кредитними коштами, наданими на підставі договору про надання овердрафту №08-13-980-О.

У межах розгляду справи, відповідачем не надано доказів, які спростовували наведені Банком факти, щодо неналежного виконання кредитних зобов'язань та розміру суми несплачених відсотків за користування кредитними коштами, з огляду на що суд першої інстанції вірно вважає вимоги про стягнення з Управління Державної служби охорони при ГУ МВС України в м. Києві заборгованість за процентами 20652,10 грн. обґрунтованими та такими що підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1. статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно п.1. статті 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч.6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до п..5.1. договору овердрафту передбачено, що за порушення строків погашення заборгованості за овердрафтом в день закінчення періоду безперервного користування овердрафтом та/або за порушення строків сплати процентів за користування овердрафтом та/або комісій банк має право нарахування позичальнику пеню, від суми простроченої заборгованості за кожен день прострочення.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Згідно ст.3 цього Закону розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, суд вважає його законним та Згідно статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи приписи статті 549, частини другої статті 625 ЦК України правовими наслідками порушення грошового зобов'язання, тобто зобов'язання сплатити гроші, є обов'язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку (якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства), інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) та інфляційних втрат, не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора, який полягає у отриманні від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові та відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

З системного аналізу наведених законодавчих норм, вбачається право кредитора вимагати стягнення боргу, враховуючи індекс інфляції та відсотків річних, як спосіб захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

За приписами п. 3.1., 3.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" від 17.12.2013 року № 14 інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

Згідно з Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті "Урядовий кур'єр". Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з статтями 17, 18 Закону України "Про інформацію" є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

У застосуванні індексації можуть враховуватися рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.1997 року № 62-97; цього листа вміщено в газеті "Бизнес" від 29.09.1997 року № 39, а також в інформаційно-пошукових системах "Законодавство" і "Ліга".

Відповідно до листа Верховного Суду України від 03.04.1997 №62-97 "Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ", якщо сума боргу повинна бути сплачена в період з 1 по 15 числа відповідного місяця, то вона індексується з рахунком цього місяця, а якщо сума повинна бути сплачена з 16 по 31 число відповідного місяця, то вона індексується з наступного місяця.

Враховуючи вище викладене, перевіривши розрахунок інфляційної складової суми боргу суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що вимога позивача про стягнення інфляційних втрат підлягає задоволенню у сумі розміром 3366,96 грн., тобто як визначено законодавством, за весь час прострочення платежу.

Таким чином, враховуючи наявність прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання, Банк правомірно здійснив нарахування 3% річних у відповідності до вимог ст. 625 ЦК України з чітким розрахунком, який міститься у матеріалах справи, а тому вимога про стягнення 420,96 грн. підлягають стягненню з відповідача у повному обсязі.

Звертаючись із даним позовом, банком застосовано до відповідача відповідальність за порушення договірних зобовязань у вигляді штрафів, встановлених п.5.3. Договору овердрафту, яким передбачено, що банк має право нараховувати позичальнику, а позичальник зобов'язаний сплатити штраф за порушення вимог Договору овердрафту, а саме: за порушення п.4.2.5. (неподання до Банку щоквартальної фінансової звітності) передбачено штраф у сумі 1000,00 грн. (одна тисяча грн.) за кожен випадок.

Пунктом 4.2.5. (є) Кредитного договору передбачено, що у продовж трьох робочих днів з дня отримання вимоги Банку надавати інші документи та інформацію, які є необхідними для перевірки цільового використання кредиту; наявності умов зберігання та стану майна, оформленого в заставу; аналізу фінансового стану платоспроможності та кредитоспроможності Позичальника та/або поручителів (за вимогою Банку).

Отже, підпунктом 4.2.5. Кредитного договору перераховано декілька вимог, які Банк (Позивач) мав право пред'явити Позичальнику (Відповідачу) і, окрім вимоги щодо надання документів для перевірки цільового використання кредиту. Банк вимагав і інші, необхідні для аналізу фінансового стану платоспроможності та кредитоспроможності Позичальника (Відповідач) документи та які, на письмову вимогу Банку, не були надані Відповідачем.

На виконання вимоги п. 4.2.5. Кредитного договору Позивач направив Відповідачу 08.04.2014 р. лист - вимогу № 556/046-кв., 06.05.2014 р. лист-вимогу за № 874/046-кв. та 22.05.2014 р. лист-вимогу № 988/046-кв щодо необхідності надати Банку відповідні документи (копії листів та підтвердження їх направлення додані до позовної заяви), проте Відповідач не надав до Банку, ані документи, надання яких передбачено Кредитним договором, ані документи, які необхідно було надати за вимогою Банку (п.4.2.5. (г,д,є,) Кредитного договору).

Отже, у Банка (Позивача) виникло право нарахувати Позичальнику (Відповідачу), а Позичальник (Відповідач), у разі нарахування Банком, зобов'язаний сплатити штраф за порушення вимог п.4.2.5. Кредитного договору у сумі 1000 грн. за кожний випадок (п.5.3. (б). Кредитного договору.

Отже, вимога про стягнення штрафу у сумі 1000,00 грн. за порушення вимог п.4.2.5. Кредитного договору підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції в цій частині підлягає зміні.

ПАТ "Брокбізнесбанк" нарахував відповідачу штраф за порушення п.4.2.10 Договору про надання овердрафту, а саме за не надання документів щодо заміни договорів забезпечення уразі закінчення терміну дії та/або виконання зобов'язань за договором, майнові права за яким прийняті в заставу у розмірі 10000,00 грн.

Колегія суддів підтримує висновок суду, що нарахування такого виду штрафу є безпідставним, оскільки зі змісту п.4.2.10 договору про надання овердрафту № 08-13-980-О вбачається, що до обов'язків позичальника належить під час дії цього договору щорічно надавати банку звіт про оцінку майна, що передане банку в заставу/іпотеку в забезпечення виконання зобов'язань за цим договором. Звіт про оцінку повинен бути складений суб'єктом оціночної діяльності, що акредитований або рекомендований банком, на дату, що визначена у вимозі банку. Таким чином, банком безпідставно заявлено до стягнення штраф у розмірі 10000,00 грн., оскільки види порушень, які зазначає ПАТ "Брокбізнесбанк", як законну підставу для покладення відповідальності, та які визначені ним у Договорі про овердрафт є відмінними.

Також, як вбачається із прохальної частини позову, ПАТ "Брокбізнесбанк" заявив до стягнення з відповідача штраф за невиконання умов п.1.2. Договору застави у розмірі 10092,38 грн.

Абзацом п'ятим п.1.2 Договору застави передбачено наступне. Перегляд вартості Предмету застави. Заставодержатель, не раніше ніж один раз на шість місяців здійснює перегляд вартості застави із урахуванням зміни кон'юнктури ринку та стану збереження Предмету застави. Для перегляду вартості Предмету застави Заставодавець (Відповідач) зобов'язаний надати Заставодержателю (Позивач) документи на підставі яких можна визначити та встановити актуальну вартість Предмету застави з метою перегляду вартості Предмету застави, а також Заставодавець (Відповідач) зобов'язаний забезпечувати можливість перевірки Застаеодержателем (Позивач) стану збереження Предмету застави.

Абзацом шостим п.1.2. Договору застави передбачено наступне, Заставодавець (Відповідач) у строк, вказаний у попередньому абзаці (один раз на шість місяців) зобов'язаний надати Заставодержателю (Позивач) усі необхідні документи для перегляду вартості Предмету застави.

Предметом застави відповідно до абзацу першого п.1.2. Договору застави є майнове право вимоги неотримання грошових коштів.

До липня 2014 року Відповідач на вимогу п.1.2. Договору застави надавав Банку (Позивачу) документи, на підставі яких Банк визначав та встановлював актуальну вартість предмету застави, а саме: Довідки про стан розрахунків за угодами, майнові права за якими передано в заставу відповідно до Договору застави та реєстри договорів на послуги охорони УДСО при ГУ МВС в м. Києві, по яких очікується надходження коштів (для прикладу копії документів, що були подані Відповідачем за попередні облікові періоди додаються).

З липня 2014 року до жовтня 2014 року до Банку (Позивач) від Відповідача не надійшло документів, передбачених п. 1.2. Договору застави, і у Банка (Заставодержатель) (п. 5.2) виникло право нарахувати, а Заставодавець (Відповідач), у разі нарахування зобов'язаний сплатити штраф за порушення вимог пункту 1.2. договору - у розмірі 0,2% від суми узгодженої сторонами оціночної вартості предмету застави (але не менше 500,0 грн.) за кожний календарний місяць.

Отже, вимога про стягнення штрафу за невиконання умов п.1.2. Договору застави у розмірі 10092,38 грн. підлягає задоволнню, а рішення суду першої інстанції в цій частині підлягає зміні.

Колегія суддів погоджується з правомірністю стягнення інших штрафів за неподання Банку інших документів відповідно до умов Договору овердрафту.

Відповідно до частини 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору на підставі доказів у справі. Зокрема, відповідно до частини 2 статті 32 Господарського процесуального кодексу України - на підставі письмових доказів та пояснень представників сторін.

Згідно із частиною 1 статті 36 Господарського процесуального кодексу України письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин в їх сукупності.

Приписами статті 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Тож, оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, колегія суддів дійла висновку про зміну рішення суду першої інстанції.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення Господарського суду м. Києва від 27.01.2015 року у справі №910/25384/14 змінити та викласти резолютивну частину в наступній редакції.

Позов Публічного акціонерного товариства "Брокбізнесбанк" до Управління Державної служби охорони при ГУ МВС України в м. Києві про стягнення заборгованості за договором про надання овердрафту у розмірі 57466,70 грн. - задовольнити частково.

Стягнути з Управління Державної служби охорони при ГУ МВС України в м. Києві (04050, місто Київ, вулиця Студентська, 9; ідентифікаційний код 08596920) на користь Публічного акціонерного товариства "Брокбізнесбанк" (03057, місто Київ, проспект Перемоги, 41; ідентифікаційний код 19357489):

- заборгованість за прострочення сплати процентів - 20652 (двадцять тисяч шістсот п'ятдесят дві) гривні 10 копійок;

- пеня за прострочення сплати процентів - 2934 (дві тисячі дев'ятсот тридцять чотири) гривні 30 копійок;

- проценти у розмірі 3% річних за користування чужими коштами - 420 (чотириста двадцять) гривень 96 копійок;

- інфляційні втрати у розмірі 3366 (три тисячі триста шістдесят шість) гривень 96 копійок;

- штраф за неподання до Банку щоквартальної фінансової звітності (ф№1, ф№2) п.4.2.5. (п. а) 2 випадки - 2000 (дві тисячі) гривень 00 копійок;

- штраф за неподання до Банку щоквартальної фінансової звітності (ф№3) п.4.2.5. (п. б) у розмірі 1000 (одна тисяча) гривень 00 копійок;

- штраф за неподання до Банку довідки з інших Банків про обороти та кредитну заборгованість п.4.2.5. (п. в.) 4-ри випадки - 4000 (чотири тисячі) гривень 00 копійок;

- штраф за неподання до Банку розшифровки дебіторів та кредиторів п.4.2.5. (п. г.) у розмірі 1000 (одна тисяча) гривень 00 копійок;

- штраф за неподання до Банку розшифровки основних засобів п.4.2.5. (п. д.) у розмірі 1000 (одна тисяча) гривень 00 копійок.

- штраф за неподання до Банку інших документів, які є необхідними для перевірки цільового використання овердрафту п. 4.2.5. (п. є) у розмірі 1000 (одна тисяча) гривень 00 копійок.

- штраф за неподання до Банку документів на підставі яких можна визначити та встановити актуальну вартість предмету застави п. 5.2. договору застави у розмірі 10092,38 грн. (десять тисяч дев'яносто дві гривні 38 коп.)

Стягнути з Управління Державної служби охорони при ГУ МВС України в м. Києві (04050, місто Київ, вулиця Студентська, 9; ідентифікаційний код 08596920) у дохід Державного бюджету України 1509 (одну тисячу п'ятсот дев'ять) гривень 10 копійки судового збору.

У іншій частині позову відмовити.

2. Стягнути з Управління Державної служби охорони при ГУ МВС України в м. Києві (04050, місто Київ, вулиця Студентська, 9; ідентифікаційний код 08596920) у дохід Державного бюджету України 320 (триста двадцять) гривень 27 копійки судового збору.

3. Видачу наказів доручити Господарському суду м. Києва

4. Справу № 910/14542/14 повернути до Господарського суду м. Києва.

5. Копію постанови направити сторонам та третім особам.

Головуючий суддя О.М. Баранець

Судді Л.Г. Сітайло

С.А. Пашкіна

Повний текст постанови складено 23.04.2015 року.