Постанова № 43745867, 21.04.2015, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" квітня 2015 р. Справа№ 910/25428/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Сітайло Л.Г.

суддів: Баранця О.М.

Пашкіної С.А.

при секретарі: Богатчук К.І.

за участю представників сторін:

від позивача - Шурман О.І.

від відповідача - Охріменко О.О.

розглянувши матеріали апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" на рішення Господарського суду міста Києва від 10.02.2015 (суддя Якименко М.М.)

за позовом Публічного акціонерного товариства "Шепетівська реалбаза

хлібопродуктів"

до Публічного акціонерного товариства "Державна продовольчо-

зернова корпорація України"

про стягнення 35852906,42 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 10.02.2015 по справі №910/25428/14 позовні вимоги задоволено в повному обсязі. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" на користь Публічного акціонерного товариства "Шепетівська реалбаза хлібопродуктів" 27051548 грн. 67 коп. - основного боргу, 950995 грн. 53 коп. - 3% річних, 7850362 грн. 22 коп. - індексу інфляції, 73080 грн. 00 грн. - судового збору.

Не погоджуючись з рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати вищезазначене рішення та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги апелянт зазначив, що при ухваленні оскаржуваного рішення судом першої інстанції порушено та неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 16.03.2015 прийнято апеляційну скаргу до провадження та призначено до розгляду 21.04.2015.

14 квітня 2015 року, через відділ документального забезпечення суду, від представника позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу.

В судове засідання 21.04.2015 з'явились представники позивача та відповідача.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, та просив скасувати оскаржуване рішення Господарського суду міста Києва від 10.02.2015.

Представник позивача в судовому засіданні заперечив проти доводів, викладених в апеляційній скарзі, та просив залишити без змін оскаржуване рішення Господарського суду міста Києва від 10.02.2015.

Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд, за наявними у справі та додатково поданими доказами, повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність та обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі.

Статтею 99 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, перевіривши матеріали справи та проаналізувавши, на підставі встановлених фактичних обставин справи, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, апеляційний господарський суд встановив наступне.

06 грудня 2013 року між Публічним акціонерним товариством "Шепетівська реалбаза хлібопродуктів" (постачальник) та Публічним акціонерним товариством "Державна продовольчо-зернова корпорація України" (покупець) укладено Договір поставки №K011HML-S (далі - Договір).

Відповідно до умов Договору постачальник зобов'язався передати у власність покупця зерно кукурудзи 3-ого класу врожаю 2013 року (далі - Товар), а покупець зобов'язується прийняти та оплатити, Товар відповідно до умов даного Договору.

Згідно з п. 3.3. Договору товар поставляється партіями протягом періоду вказаного в специфікаціях до цього Договору, проте в будь-якому випадку не пізніше 15 січня 2014 року (включно).

Пунктом 3.6. Договору передбачено, що кількість (об'єм), строк, місце поставки та загальна вартість кожної партії товару, що поставляється згідно з Договором, визначаються в специфікаціях до цього Договору, які підписуються сторонами щодо кожної партії Товару та є невід'ємними частинами цього Договору.

Розрахунки за Договором здійснюються в національній валюті Україні, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника протягом строку зазначеного в специфікаціях до цього Договору. Датою оплати Товару вважається дата списання грошових коштів з поточного рахунку Покупця (п.5.1., 5.2. Договору).

Як вбачається з матеріалів справи, позивач, на виконання умов Договору, в період з 09.12.2013 по 08.01.2014, поставив відповідачу товар в кількості 21114,900 тонн на загальну суму 27051548,67 грн. Відповідач свої зобов'язання за Договором, в частині оплати за отриманий товар належним чином не виконав, внаслідок чого виникла заборгованість в розмірі 27051548,67 грн.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Статтею 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму; до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 6 ст. 265 Господарського кодексу України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Частиною 1 статті 665 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Місцевим господарським судом встановлено, що поставка відповідачем та прийняття товару позивачем підтверджується наявними в матеріалах справи підписаними між сторонами специфікаціями до Договору, виписаними та наданими рахунками, видатковими накладними на товар та довіреностями на отримання товару.

Посилання апелянта, на припинення зобов'язання з оплати отриманого товару, в зв'язку з зарахуванням зустрічних вимог, на підставі направленого позивачу листа №130-2-12/3392 від 24.09.2014, колегією суддів визнано безпідставними, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, листом №130-2-12/3392 від 24.09.2014 відповідач звернувся до позивача з заявою про припинення зобов'язання за Договором №K011HML-S внаслідок зарахування зобов'язань в сумі 27051548,67 грн. за Договором поставки №S002HML-S від 13.08.2013 року та Договором поставки №S003HML-S від 16.08.2013.

Згідно з ч. 3 ст. 203 ГК України, господарське зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не визначений чи визначений моментом витребування. Для зарахування достатньо заяви однієї сторони.

На підставі ч. 1 ст. 601 ЦК України, зобов'язання припиняються зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги.

Зарахування можливе за наявності таких умов:

1) зустрічність вимог - одночасна участь сторін у двох зобов'язаннях і при цьому кредитор за одним зобов'язанням є боржником в іншому зобов'язанні;

2) однорідність вимог (гроші, однорідні речі);

3) настання строку виконання зобов'язання або визначення строку моментом запитання, або щоб термін виконання не був вказаний взагалі, тобто виконання можна було вимагати в будь-який момент;

4) ясність вимог - відсутність спору відносно характеру зобов'язання, його змісту, умов виконання;

5) звернення з заявою однієї сторони до іншої.

Згідно з п. 1.14. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 року "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", вимоги про сплату пені та передбачених частиною другою статті 625 ЦК України інших нарахувань, в зв'язку з порушенням грошових зобов'язань хоча й мають грошовий характер, але за своєю правовою природою не є основним зобов'язанням, а є заходом відповідальності за порушення зобов'язань, а відтак ці вимоги не можуть бути зараховані як зустрічні, в порядку статті 601 ЦК України.

Місцевим господарським судом встановлено, що заборгованість позивача перед відповідачем за Договором поставки №S002HML-S від 13.08.2013 та Договором поставки №S003HML-S від 16.08.2013 становить 27051548,67 грн., з яких: компенсація курсової різниці в розмірі 4505785,92 грн., штрафні санкції в розмірі 6524867,58 грн., компенсація курсової різниці в розмірі 6951783,99 грн., часткова заборгованість штрафних санкцій в розмірі 9069111,18 грн.

Тобто, спірні відносини, які виникли між сторонами та стосуються нарахування відповідачем штрафних санкцій та інших нарахувань, на підставі договорів поставки №S002HML-S від 13 серпня 2013 року та №S003HML-S від 16 серпня 2013 року, не можуть бути зараховані як зустрічні, в порядку статті 601 ЦК України.

Крім того, місцевим господарським судом встановлено, що вимоги відповідача щодо стягнення з позивача штрафних санкцій та інших нарахувань, за невиконання договорів поставки №S002HML-S від 13 серпня 2013 року та №S003HML-S від 16 серпня 2013 року, розглядаються в Господарському суді Хмельницької області.

Згідно зі ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу, з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Колегія суддів, перевіривши розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, який складений арифметично вірно, приходить до висновку про його обґрунтованість.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Статтями 33, 34, 43 ГПК України передбачено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи вищевикладене, апеляційний господарський суд приходить до висновку, що судом першої інстанції повно, всебічно та об'єктивно з'ясовано обставини справи, рішення ухвалено відповідно до норм матеріального та процесуального права, в зв'язку з чим відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги, Публічного акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" та скасування рішення Господарського суду міста Києва від 10.02.2015.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 49, 99, 101 - 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 10.02.2015 по справі №910/25428/14 - без змін.

Матеріали справи №910/25428/14 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя Л.Г. Сітайло

Судді О.М. Баранець

С.А. Пашкіна

Повний текст постанови виготовлено та підписано 22.04.2015