Постанова № 43745857, 16.04.2015, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" квітня 2015 р. Справа№ 911/3220/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Суліма В.В.

суддів: Гаврилюка О.М.

Коротун О.М.

за участю представників сторін

від позивача: Єгоров В.С. - представник за дов. 14-137 від 13.05.2014 року;

від відповідача: не з'явився,

розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

на рішення Господарського суду Київської області від 15.01.2015 року

у справі № 911/3220/14 (головуючий суддя: Кошик А.Ю. судді: Горбасенко П.В., Ярема В.А.)

за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

до Публічного акціонерного товариства "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз"

про стягнення 23 250 828,49 грн.

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз" (далі - відповідач) про стягнення з відповідача на користь позивача суми основного боргу у розмірі 21589510,67 грн, 995209,16 грн пені, 248048,71 грн 3% річних, 418059,95 грн інфляційних та 73080,00 грн судового збору.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 25.01.2015 року в задоволенні позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить Київський апеляційний господарський суд скасувати рішення Господарського суду Київської області від 15.01.2015 року у справі №911/3220/14 та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити повністю.

Апеляційна скарга мотивована тим, що Господарський суд Київської області неповно з'ясував обставини справи, визнав обставини встановленими, які є недоведеними і мають значення для справи, неправильно застосував норми матеріального та процесуального права.

Крім того, скаржник зазначив, що судом першої інстанції безпідставно і необгрунтовано взято до уваги посилання Відповідача на р. 8 договору та на виданий Торгово-промисловою палатою України сертифікат щодо наявності форс-мажорних обставин.

При цьому, скаржник відзначив, що на даний час відповідач не має перешкод щодо належного виконання договірних зобов'язань щодо сплати за отриманий і спожитий природний газ, а також може нести встановлену договором відповідальність за несвоєчасні розрахунки.

Ухвалою Київського апеляційного Господарського суду від 04.02.2015 року апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" було прийнято до провадження.

03.03.2015 року в судовому засіданні Київського апеляційного господарського суду було оголошено перерву на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою Київського апеляційного Господарського суду від 24.03.2015 року розгляд справи було відкладено на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

Представник відповідача у судове засідання 16.04.2015 року не з'явився. Про час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлявся належним чином, зокрема, надсиланням ухвали від 24.03.2015 року на відповідну адресу.

Пункт 3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 встановлює, що особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

Згідно з п. 3.9.2. Постанови Пленуму, у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Крім того, враховуючи, що судом явка уповноважених представників сторін в судове засідання обов'язковою не визнавалася, відповідач не скористався належними йому процесуальними правами приймати участь в судовому засіданні 16.04.2015 року, Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку про можливість розгляду справи у відсутності представника відповідача за наявними в ній матеріалами на підставі ст. 101 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, Київський апеляційний господарський суд вважає, що рішення Господарського суду Київської області від 15.01.2015р. підлягає скасуванню, а апеляційна скарга Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" - задоволенню, з наступних підстав.

Згідно ст. 99 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами наданими суду першої інстанції.

04.01.2013 року між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (продавець) та Публічним акціонерним товариством "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз" (покупець) було укладено Договір № 13-383-ВТВ купівлі-продажу природного газу (далі - договір).

Так, укладений сторонами договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань в силу ст. 173, 174, ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України.

Відповідно до п.1.1. договору, продавець зобов'язується передати у власність покупцю у 2013 році природний газ, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити газ на умовах цього Договору.

Згідно п. 3.1 договору продавець передає покупцю імпортований газ (за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 210000), ввезеного на митну територію України ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" - на газорозподільних станціях (ГРС) ДК "Укртрансгаз".

Право власності на газ переходить від продавця до покупця в пунктах приймання-передачі.

Після переходу права власності на газ покупець несе всі ризики і приймає на себе всю відповідальність, пов'язану з правом власності на газ.

Відповідно до п. 11.1. договору він набуває чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін, поширює дію на відносини, що фактично склались між сторонами з 01.01.2013 року і діє в частині реалізації газу до 31.12.2013 року, а в частині проведення розрахунків за газ - до їх повного здійснення.

Крім того, між сторонами було укладено Додаткову угоду № 2 до Договору від 31.12.2013 року, відповідно до якої сторони вирішили викласти статтю 11."Строк дії договору" договору у новій редакції, відповідно до якої дія договору пролонгована до 31 грудня 2014 року.

Як визначено у п. 5.1. Договору, ціна (граничний рівень ціни) на газ установлюється НКРЕ.

Відповідно до п. 5.4. Договору загальна сума вартості природного газу за цим Договором складається із сум вартості місячних поставок газу.

Згідно п. 6.1. договору остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 20-го числа наступного за місяцем поставки газу на підставі акту приймання передачі.

Позивач передав у власність відповідачу протягом січня 2013 року - лютого 2014 року природний газ у обсязі 17355, 240 тис. м3 на загальну суму 71 174 928,51 грн, що підтверджується актами приймання-передачі природного газу (наявні в матеріалах справи).

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується відповідачем, останнім були частково виконані зобов'язання за спірним договором, а саме здійснено оплату за отриманий газ у сумі 49 585417, 84 грн, неоплаченим залишився газ на суму 21589 510, 67 грн.

Відповідач твердження позивач не спростував, доказів оплати товару та контррозрахунку суми заборгованості до суду не надав.

Таким чином, на час прийняття рішення, за відповідачем рахується заборгованість у розмірі 21589 510, 67 грн.

Відповідно до п. 8.1 договору, "Сторони звільняються від відповідальності за часткове або повне невиконання обов'язків щодо Договору, якщо це невиконання є наслідком дії непереборної сили (форс-мажорних обставин)."

Тобто, сторони погодили, що форс-мажорні обставини звільняють від відповідальності за невиконання умов Договору, а не від виконання умов Договору. Строк виконання зобов'язань відкладається на строк дії форс-мажорних обставин, однак зобов'язання все ж-таки мають бути виконані.

Згідно п.п. 8.3. договору "Сторони зобов'язані негайно повідомити про обставини форс-мажору та протягом чотирнадцяти днів з дати їх виникнення надати підтверджуючі документи відповідно до законодавства.".

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач не повідомляв позивача про настання форс-мажорних обставин, що в свою чергу є порушенням процедури повідомлення про настання форс-мажорних обставин відповідно до п. 8.3 договору.

Відповідно до п. 8.5 договору виникнення зазначених обставин (п.п. 8.1- 8.4) не є підставою для відмови покупця від сплати продавцеві за газ, який був поставлений до їх виникнення.

Так, предметом даної справи є стягнення суми основного боргу за поставлений до настання форс-мажорних обставин (а саме у січні 2013 - лютому 2014 року) природний газ, а також пеня, 3 % річних та інфляційні нарахування.

Як вбачається з матеріалів справи, строк виконання зобов'язань щодо оплати за газ, поставлений за період з січня 2013 по січень 2014 року настав до початку дії форс-мажорних обставин, почалося прострочення виконання.

Відповідно до ст. 14і Закону України "Про торгово-промислові талати в Україні", "Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо."

Так, предметом даної справи є зобов'язання зі сплати коштів (тобто зобов'язання, виконання яких не пов'язане з місцем знаходження та ведення діяльності відповідача).

З огляду на викладене, Київський апеляційний господарський суд посилання суду першої інстанції на сертифікат Торгово-промислової палати України від 22.10.2014 року, яким засвідчено початок дій форс-мажорних обставин на території АР Крим з 27.02.2014 року, і як наслідок наявність підстав для відмови у задоволенні заявлених позовних вимог, вважає такими, що не грунтуються на вимогах чинного законодавства, оскільки для застосування наслідків непереборної сили необхідна наявність причинно-наслідкового зв'язку між настанням певної обставини непереборної сили і неможливістю виконання свого зобов'язання саме через наявність такої обставини. В даному ж випадку такий зв'язок відсутній, оскільки зобов'язання відповідача оплатити вартість поставленого газу виникло до настання подій, які визнанні ТПП України, як форс-мажорні (аналогічна позиція міститься в постанові Вищого господарського суду України від 25.03.2015 року №910/18590/14).

Статтею 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Зобов'язанням, згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтею 655 Цивільного кодексу України визначається, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено обов'язковість договору для виконання сторонами.

В силу положень ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З огляду на викладене, Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку щодо задоволення позовних вимог в частині стягнення основного боргу в сумі 21589 510, 67 грн.

Крім того, Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку щодо задоволення позовних вимог в частині стягнення 995209,16 грн пені, 248048,71 грн 3% річних, 418059,95 грн інфляційних, з огляду на наступне.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч.1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

За змістом ч.3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 7.2 договору у разі невиконання покупцем пунктів 6.1 договору він зобов'язується сплатити продавцю крім суми заборгованості пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Так, для всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності суд повинен перевірити обґрунтованість і правильність здійсненого позивачем нарахування штрафних санкцій, річних тощо, і в разі, якщо їх обчислення помилкове - зобов'язати позивача здійснити перерахунок відповідно до закону чи договору або зробити це самостійно (аналогічна правова позиція викладена в ч. 1 п. 18 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 11.04.2005р. № 01-8/344 „Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені в доповідних записках про роботу господарських судів у 2004 році").

Враховуючи вищевикладене, Київський апеляційний господарський суд, здійснивши розрахунок пені, 3% річних та інфляційних нарахувань, дійшов висновку, що пеня підлягає стягненню в сумі 995209,16 грн, 248048,71 грн 3% річних, 418059,95 грн інфляційних.

При цьому, Київський апеляційний господарський суд враховує, що починаючи з серпня 2014 року відповідач змінив місце реєстрації, знаходиться та здійснює діяльність поза межами дії форс-мажорних обставин, а саме у м. Києві.

Тобто, на час винесення спірного рішення відповідач не має перешкод щодо належного виконання договірних зобов'язань щодо сплати за отриманий і спожитий природний газ, а також може нести встановлену договором відповідальність за несвоєчасні розрахунки.

Статтею 104 Господарського процесуального кодексу України визначені підстави для скасування чи зміни рішення, зокрема, порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати за розгляд справи в суді першої інстанції, покладаються: при відмові в позові - на позивача.

Судові витати за розгляд апеляційної скарги у зв'язку з відмовою в її задоволенні на підставі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на апелянта, а при задоволенні апеляційної скарги - на іншу сторону.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 103 -105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" задовольнити.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 15.01.2015р. у справі №911/3220/14 - скасувати та прийняти нове рішення, яким:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз" (01030, м. Київ, вул. Б.Хмельницького, 26, оф.505; код ЄДРПОУ 00153117) на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (01001, м. Київ, вул.. Б. Хмельницького, 6, код ЄДРПОУ 20077720) 21589510,67 (двадцять один мільйон п'ятсот вісімдесят дев'ять тисяч п'ятсот десять) грн 67 коп. заборгованості, 995209,16 (дев'ятсот дев'яносто п'ять тисяч двісті дев'ять) грн 16 коп пені, 248048,71 (двісті сорок вісім тисяч сорок вісім) грн 71 коп. 3% річних, 418059,95 (чотириста вісімнадцять тисяч п'ятдесят дев'ять) грн 95 коп. інфляційних та 73080,00 (сімдесят три тисячі вісімдесят) грн. 00 коп. судового збору.

3. Сягнути з Публічного акціонерного товариства "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз" (01030, м. Київ, вул. Б.Хмельницького, 26, оф.505; код ЄДРПОУ 00153117) на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (01001, м. Київ, вул.. Б. Хмельницького, 6, код ЄДРПОУ 20077720) 36540,00 грн (тридцять шість тисяч п'ятсот сорок) грн 00 коп. судового збору за подання апеляційної скарги.

4. Видачу наказу доручити Господарському суду Київської області.

5. Матеріали справи №911/3220/14 повернути до Господарського суду Київської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя В.В. Сулім

Судді О.М. Гаврилюк

О.М. Коротун