Рішення № 43745213, 20.04.2015, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" квітня 2015 р.Справа № 922/1205/15

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Светлічного Ю.В.

при секретарі судового засідання Ліпчанської В.В.

розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Вектра 3000", с. Нижньопокровка до Фермерського господарства "Криничне", с. Криничне про стягнення коштів за участю представників сторін:

позивача - Волкова М.М. довіреність №7 від 13.11.13 р.;

відповідача - не з'явився;

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Вектра 3000" (позивач) звернувся до господарського суду Харківської області із позовною заявою до відповідача - Фермерського господарства "Криничне", в якій позивач просить стягнути з відповідача - передоплату за сільгосппродукцію у розмірі 2210000,00 грн., посилаючись на не належне виконання відповідачем своїх зобов'язань щодо поставки сільгосппродукцію позивачу. Крім того, позивач просить стягнути з відповідача витрати на оплату судового збору у розмірі 44200,00 грн.

Присутній представник позивача у судовому засіданні підтримав заявлені позовні вимоги. Також надав письмові пояснення за вх.№11134, які долучені судом до матеріалів справи.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, свого повноважного представника не направив, про місце, дату та час судового розгляду був повідомлений належним чином, про що свідчить поштове повідомлення про вручення ухвали про відкладення розгляду справи від 23.03.15 р. повноважному представнику відповідача 04 квітня 2015 року.

Відповідно до п.3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК України.

У разі присутності сторони або іншого учасника судового процесу в судовому засіданні протокол судового засідання, в якому відображені відомості про явку сторін (пункт 4 частини другої статті 811 ГПК України), є належним підтвердженням повідомлення такої сторони (іншого учасника судового процесу) про час і місце наступного судового засідання.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Враховуючи вищенаведене та те, що відповідач був повідомлений належним чином, про дату та час розгляду справи, справа розглядається на підставі ст.75 ГПК України за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи та вислухавши пояснення представника позивача господарським судом встановлено наступне.

27.05.2013 року ТОВ "ВЕКТРА 3000" (далі по тексту - позивач) досягло згоди з усіх істотних умов щодо договору поставки сільгосппродукції з ФГ "КРИНИЧНЕ" (далі по тексту - відповідач) та надіслало на адресу останнього 2 екземпляри підписаного зі свого боку договору №144 від 27.05.2013 року, на виконання якого позивач перерахував на розрахунковий рахунок відповідача передоплату за сільгосппродукцію в сумі 710 000,00 грн., в т.ч. ПДВ 20% в сумі 118333,33 грн., що підтверджується платіжним дорученням №579 від 27.05.2013 р.

12.06.2013 року ТОВ "ВЕКТРА 3000" досягло згоди з усіх істотних умов щодо договору поставки сільгосппродукції з ФГ "КРИНИЧНЕ" та надіслало на адресу останнього, 2 екземпляри підписаного зі свого боку договору №10 від 12.06.2013 року, на виконання якого перерахувало відповідачу передоплату за сільгосппродукцію в сумі 1 500 000,00 грн., в т.ч. ПДВ 20% в сумі 250 000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №633 від 14.06.2013 р.

Відповідач прийняв передоплату за обома договорами, на підтвердження чого виписав податкові накладні 27.05.2013 року (сума ПДВ 118333,33 грн.) та 14.06.2013 р. (сума ПДВ 250 000,00 грн.), які були внесені до Єдиного реєстру податкових накладних, що підтверджується витягом з Єдиного реєстру податкових накладних від 23.03.2015 року №23120158.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України.

Частиною 3 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ст.193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не зважаючи на те, що сторони досягли згоди з усіх істотних умов щодо поставки сільгосппродукції, позивач здійснив попередню оплату, а відповідач прийняв її, однак підписані зі свого боку договори №144 від 27.05.2013 року та №10 від 12.06.2013 року відповідач на адресу позивача не повернув та сільгосппродукцію не поставив, тобто відмовився від укладення та виконання договорів поставки.

Частиною 2 статті 693 ЦК України встановлено, що якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

З метою досудового врегулювання спору щодо повернення перерахованих у якості попередньої оплати коштів позивач 09.12.2014 р. звернувся до відповідача з претензією повернути передоплату за сільгосппродукцію в сумі 2210000,00 грн. в семиденний термін, але відповідач не відреагував та грошові кошти позивачу не повернув.

Враховуючи, що відповідач відмовився від укладення та виконання договорів поставки, тому кошти отримані ним як передоплата за сільгосппродукцію в сумі 2210000,00 грн. набуті та збережені відповідачем без достатньої правової підстави, оскільки підстава на якій здійснювалась передоплата згодом відпала.

Відповідно до ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно (зокрема, грошові кошти) без достатньої правової підстави, зобов'язана повернути це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Безпідставно набуте майно повертається також і у випадках, коли має місце повернення виконаного однією зі сторін у зобов'язанні (п. З ч. З ст. 1212 ЦК України).

Зобов'язання із безпідставного збагачення є загальною підставою для відновлення майнового стану осіб (відновлення справедливості) в разі відсутності інших підстав для цього, якщо захист прав особи не може бути здійснений на підставі договору, делікту, закону тощо.

В силу ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Враховуючи вказані обставини та те, що відповідач не надав суду жодного доказу, який би спростовував наявність заборгованості перед позивачем, хоча мав можливість скористуватись своїми процесуальними правами та надати документи в обґрунтування своєї позиції по справі, кошти в сумі 2210000,00 грн. набуті та збережені відповідачем без достатньої правової підстави, суд дійшов висновку про те, що позовна вимога позивача в частині стягнення коштів в сумі 2210000,00 грн. правомірна та обґрунтована, така, що не спростована відповідачем, тому підлягає задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. Судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином судові витрати у даній справі покладаються на відповідача, з вини якого спір доведено до суду.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 526, 530, 1212 Цивільного кодексу України, статтями 1, 4, 12, 22, 33, 43, 47, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Фермерського господарства "Криничне" (92505, Луганська обл., Міловський район, село Криничне, код ЄДРПОУ 32064945) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Вектра 3000" (92714, Луганська обл., Старобільський р-н, с. Нижньопокровка, вул. Леніна, буд. 20, код ЄДРПОУ 37377252) передоплату за сільгосппродукцію в сумі 2210000,00 грн. та судовий збір у розмірі 44200,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 22.04.2015 р.

Суддя Ю.В. Светлічний