Рішення № 43742966, 21.04.2015, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

___________

_______________

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "21" квітня 2015 р. Справа № 906/104/15

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Тимошенка О.М.

без участі представників сторін

розглянув у судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроцентр-Галичина"

до Приватного підприємства "Миролюбівське"

про стягнення 12370,67 грн.

Позивач звернувся до господарського суду Житомирської області з позовом про стягнення з відповідача, з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог №112 від 06.03.15 (а.с.68), 21685,56 грн., з яких: 16399,82 грн. боргу за договором купівлі-продажу №АГ/16/04/14-4 від 16.04.14, 2590,55 грн. штрафу, 1121,02 грн. пені, 115,30 грн. 3% річних, 1458,87 грн. інфляційних.

Позивач свого представника в судове засідання не направив, про причину неявки суд не повідомив, про день розгляду справи був повідомлений в судовому засіданні, яке відбулося 30.03.15.

Відповідач свого представника в судове засідання не направив, про причину неявки суд не повідомив, про день розгляду справи був повідомлений належним чином, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення кореспонденції.

Таким чином, відповідач не скористався своїм правом наданим йому ст.22 ГПК України, бути присутнім у судовому засіданні та надати свої заперечення по суті позову.

Враховуючи те, що явка представників сторін в засідання суду обов'язковою не визнавалась, надання письмового відзиву відповідно до вимог ст.59 ГПК України є правом відповідача, а не його обов'язком, господарський суд вважає, що неявка відповідача, повідомленого належним чином, не перешкоджає розгляду справи за наявними матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, господарський суд,

ВСТАНОВИВ:

16 квітня 2014 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Агроцентр-Галичина" (постачальник/позивач) та Приватним підприємством "Миролюбівське" (покупець/відповідач) укладено Договір купівлі- продажу №АП 6/04/14-4.

Відповідно до п. 1.1 Договору, постачальник зобов'язується передати у власність покупця засоби захисту рослин, а покупець зобов'язався прийняти товар та оплатити його вартість.

На виконання умов Договору, 24.04.2014 позивач відпустив відповідачу товар на загальну суму 11364,72 грн., що підтверджується видатковою накладною №125 від 24.04.2014 та довіреністю на отримання товару №9 від 24.04.14 (а.с.16,17).

Згідно умов пункту 2.2 розділу 2 Договору покупець проводить оплату вартості Товару шляхом перерахування коштів на рахунок Постачальника у банківській установі. Термін та схема оплати кожної партії Товару будуть обговорюватись Сторонами в кожному конкретному випадку окремо та відображатись у відповідних специфікаціях-додатках, які є додатками до цього Договору.

Календарний графік платежів, відображений у Додатку №1 від 23.04.2014 передбачає сплату 30% вартості товару - 1503,79 грн. до 24.04.2014 та 70% вартості товару 3508,85грн. - до 01.10.2014 (а.с.14).

24.04.2014 ПП "Миролюбівське" сплатило ТзОВ "Агроцентр Галичина" 1002,53 грн., що підтверджується платіжним дорученням №45 від 24.04.2014(а.с.18).

Згідно Додатку №2 від 29.04.2014 строк оплати вартості товару встановлено: 30% - 1937,95 грн. до 30.04.2014; 70% - 4414,13 грн. - до 01.10.2014 (а.с.15).

30.04.2014 ПП "Миролюбівське" сплатило ТзОВ "Агроцентр Галичина" 1937,95 грн., що підтверджується платіжним дорученням №50 від 30.04.2014 (а.с.18).

Таким чином, вартість несплаченого товару становив 8424,24грн.

З посиланням на пункт 2 розділу 2 Договору, позивач заявою №112 від 06.03.15 збільшив розмір позовних вимог та просить стягнути 16399,82грн. боргу за відпущений товар за видатковою накладною №125 від 24.04.2014.

У пункті 2 розділу 2 Договору сторони домовились про те, що протягом строку дії договору, грошові зобов'язання Покупця існують і підлягають сплаті у гривнях. Сума у гривнях, яку Покупець повинен сплатити Постачальнику як оплата вартості Товару, визначається шляхом множення грошового еквівалента ціни Товару (її неоплаченої частини) в іноземній валюті, вказаній в додатках до Договору (специфікація) на курс продажу іноземної валюти, встановлений філією та/або відділенням Банку в якому у Продавця відкрито поточний рахунок на відповідну дату на банківський день, який передує фактичній оплаті Покупцем ціни Товару (її неоплаченої частини).

Відповідно до ч. 1 ст. 691 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов. - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Виходячи із положень частин 1, 2 ст. 533 ЦК України грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

В результаті проведеного позивачем розрахунку (а.с.72), враховуючи оплату 2940,48 грн. ( 249.19 дол.США), вартість неоплаченого товару станом на 06.03.2015 складає: 643,13 дол.США, і в перерахунку по курсу продажу дол.США (АБ "Укргазбанк ) станом на 06.03.2015 (25,50грн. за 1 дол.США) становить 16399,82 грн.

Відповідно до ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст. 509 ЦК України).

Відповідно до ст.692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

За нормами ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим,сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідач контррозрахунку суми боргу не надав.

Таким чином, суд вважає позовні вимоги позивача в частині стягнення основного боргу в сумі 16399,82грн. обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

За несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, позивач на підставі п.2 розділу 7 договору, просить стягнути з відповідача пеню та штраф, що згідно уточненого розрахунку позивача становить відповідно 1121,02 грн. та 2590,55грн. (а.с.73,74).

Підпунктом пункту 2. розділу 7 Договору, сторони передбачили, що за затримку з оплатою Постачальнику за поставлений Товар, Покупець несе відповідальність, сплачуючи штраф в розмірі 25% від суми боргу (його неоплаченої частини) на перший день прострочення платежу, а також сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період прострочення від суми заборгованості за кожен день прострочення оплати.

Зі змісту ст.610 Цивільного кодексу України випливає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Отже, порушення відповідачем строків оплати за надані послуги, є порушенням зобов'язання, що відповідно до ст.611 Цивільного кодексу України тягне за собою правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплату неустойки.

За нормами статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

За таких обставин, враховуючи наявність передбачених договором підстав для застосування до відповідача відповідальності у вигляді сплати пені та штрафу, а також перевіривши правильність їх нарахування за визначений позивачем період нарахування пені, суд приходить до висновку про правомірність та обґрунтованість позовних вимог щодо стягнення пені та штрафу в заявлених сумах.

Згідно положень статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, та три проценти річних від простроченої суми, розмір яких згідно уточненого розрахунку позивача становить: 1458,87 грн. інфляційних та 115,30 грн. 3% річних . Суд, перевіривши наданий позивачем уточнений розрахунок інфляційних і 3% річних приходить до висновку, що він складений правильно і тому задовільняє позов у цій частині.

За ст.ст.627,629 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.525,526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином , відповідно до умов договору та вимог цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Це положення кореспондується зі ст.193 ГК України, згідно якої об'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідач позов щодо підстав та предмету не оспорив, доказів сплати боргу не надав, у судове засідання не з'явився.

Відповідно до ст. ст. 43, 33, 34 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи викладене, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги обгрунтовані, заявлені у відповідності до вимог чинного законодавства, підтверджуються матеріалами справи і підлягають задоволенню.

Витрати , пов'язані з оплатою судового збору покладаються на відповідача згідно ст.49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з приватного підприємства "Миролюбівське" (12453, Житомирський район, село Миролюбівка, вул. Петровського, 1, код ЄДРПОУ 36297695) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Агроцентр-Галичина" (46027, м.Тернопіль, вул.Кривоноса, буд.2-б; код ЄДРПОУ 37556849) - 16399,82 грн. боргу, 2590,55 грн. штрафу, 1121,02 грн. пені, 115,30 грн. 3% річних, 1458,87 грн. інфляційних, 1827,00грн. судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 23.04.15

Суддя Тимошенко О. М.

Віддрукувати:

1- в справу

2-3-сторонам (рек. з повідом.)