Ухвала суду № 43736789, 25.03.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25.03.2015р. м. Київ К/800/28313/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:головуючого судді-доповідача:Усенко Є.А.,суддів: Веденяпіна О.А., Зайцева М.П.,розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «КПІ-Трейдінг»

на постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 25.12.2012

та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 18.04.2013

у справі № 2а/2470/2775/12 Чернівецького окружного адміністративного суду

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КПІ-Трейдінг»

до Сокирянської об'єднаної державної податкової інспекції (ОДПІ)

про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Чернівецького окружного адміністративного суду від 25.12.2012, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 18.04.2013, у задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі ТОВ «КПІ-Трейдінг» просить скасувати ухвалені у справі судові рішення, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Відповідач не реалізував своє процесуальне право надати заперечення проти касаційної скарги.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Фактичною підставою для збільшення у податковому обліку позивача грошового зобов'язання із податку на додану вартість та застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів), зменшення від'ємного значення суми податку на додану вартість згідно з податковими повідомленнями-рішеннями, з приводу правомірності яких виник спір, стали висновки контролюючого органу, викладені в акті перевірки від 11.07.2012 № 16/22-3/37715853. Відповідно до цих висновків ТОВ «КПІ-Трейдінг» порушило норми пунктів 198.1, 198.3 та 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України (ПК), завищивши суму податкового кредиту на 4950000,02 грн. у податковому обліку за березень, квітень 2012 року за податковими накладними, виписаними ТОВ «Інвесттехінжиніринг» за наслідками безтоварних операцій з поставки комп'ютерної техніки, які підписані невідомою особою, внаслідок чого завищено від'ємне значення з податку на додану вартість на загальну суму 748986,00 грн. у податковому обліку за березень, квітень 2012 року та занижено податок на додану вартість на загальну суму 4201014,00 грн. у податковому обліку за березень, квітень 2012 року.

За наслідками перевірки ОДПІ прийняті податкові повідомлення-рішення від 25.07.2012: № 0000282300 - про збільшення грошового зобов'язання із податку на додану вартість на 4201014,00 грн. за основним платежем та про застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) у сумі 1050253,50 грн.; № 0000012800 - про зменшення розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на 465724,00 грн.

У судовому процесі встановлено, що з посиланням на виконання господарських операцій з поставки позивачу комп'ютерної техніки ТОВ «Інвесттехінжиніринг» виписало на адресу позивача податкові накладні, на підставі яких позивач включив до суми податкового кредиту у податковому обліку за березень, квітень 2012 року 4950000,02 грн.

Згідно з підпунктом «а» пункту 198.1 ст. 198 ПК право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.3 цієї статті (у редакції до внесення змін Законом України від 4 липня 2013 року № 408-VII) встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу) (підпункт 198.6 цієї статті).

При цьому законодавцем презумується реальність оподатковуваних операцій та витрат платника податку, достовірність документів податкового обліку.

За змістом наведених норм право платника податків на включення сум ПДВ до податкового кредиту обумовлено юридичним складом, до якого входять такі юридичні факти, як придбання платником податку у інших платників цього податку товарів (послуг) або основних фондів, призначених для використання в оподатковуваних операціях, що відповідають цілям господарської діяльності платника податку; підтвердження податковою накладною, виписаною постачальником - платником податку, митною декларацією суми нарахованого (сплаченого) податку в ціні придбання товару (послуг).

Відповідно до частини 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (частина 2 цієї статті).

Відповідно до пункту 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 № 363, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 за № 128/2568, товарно-транспортна накладна - це єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу. Як встановлено пунктом 11.7 цих Правил, перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається перевізнику. За змістом цієї норми товарно-транспортні накладні повинні у всякому разі бути в наявності як у покупця так і у продавця, безвідносно до умов договору поставки про зобов'язану сторону щодо доставки товару.

Відповідно до пункту 16 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України 21.12.2010 № 969, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 29 грудня 2010 р. за N 1401/18696, всі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати постачання товарів/послуг, та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця.

Суди попередніх інстанцій при оцінці доводів представника позивача, що задекларована позивачем за березень, квітень 2012 року сума податкового кредиту під час перевірки була підтверджена такими первинними документами, як попереднім договором від 18.03.2012, договором поставки від 28.03.2012, додатковими угодами до цих договорів, видатковими та податковими накладними, правомірно взяв до уваги письмові пояснення ОСОБА_4, від імені якого як керівника ТОВ «Інвесттехінжиніринг» підписані вище вказані документи, надані ОСОБА_4 ГВПН ДПІ у м.Чернівцях 25.05.2012, 19.06.2012 та 14.11.2012, (а.с. 80-81), в яких він вказує про свою непричетність до господарської діяльності ТОВ «Інвесттехінжиніринг» та реєстрацію цього товариства за грошову винагороду; висновок спеціаліста зонального експертного сектора ІСТЕ СБУ в Управлінні СБУ у Львівській області від 19.07.2012 щодо результатів почеркознавчого дослідження. Суди попередніх інстанцій зробили обґрунтований висновок, що податкові накладні, виписані від імені цього товариства та підписані від імені ОСОБА_4, не мають значення документів первинного податкового обліку та не є доказом суми податкового кредиту, задекларованої позивачем за березень, квітень 2012 року. Оцінка судом доказів відповідає нормам ст. 86 КАС України. Вказані висновки суд зробив з урахуванням того, що позивачем не було надано доказів фактичної поставки йому комп'ютерної техніки ТОВ «Інвесттехінжиніринг». За адресою відвантаження комп'ютерної техніки, вказаною в наданих під час перевірки документах (вул. Бориспільська, 30 в м. Києві), знаходиться житловий будинок, будь-які ознаки розміщення ТОВ «Інвесттехінжиніринг» (як то, вивіски з назвою товариства) відсутні (а.с. 177-180). Під час перевірки позивач надав сертифікати відповідності на комп'ютери, строк дії яких закінчився (а.с.60). Посилання позивача на вилучення первинних документів, які б підтверджували придбання і рух товару, посадовими особами Управління СБУ у м. Києві під час проведення обшуку спростовуються протоколом обшуку від 28.08.2012 та постановою про проведення виїмки від 28.08.2012 (а.с. 120-127). Так, згідно з текстом цієї постанови здійснювалась виїмка оригіналів носіїв інформації та завірених копій документів, які стосуються фінансово-господарскої діяльності ТОВ «КПІ-Сервіс» з ТОВ «РА «АДАН». У зауваженнях до протоколу обшуку представником ТОВ «КПІ-Сервіс» Власенком А.Г. зазначено, що обшук проведено в приміщенні, яке орендується ТОВ «Мануал груп», а не ТОВ «КПІ-Сервіс» чи ТОВ «КПІ-Трейдінг», тоді як зауваження щодо вилучення документів ТОВ «КПІ-Трейдінг» щодо господарських відносин з ТОВ «Інвесттехінжиніринг» не зроблено (а.с. 127).

Посилання позивача на світлокопії заяв ОСОБА_4 від 29.03.2012 та від 10.12.2012, адресованих за місцем вимоги, за змістом яких спростовуються вищенаведені пояснення від 25.05.2012, від 19.06.2012 та від 14.11.2012 щодо діяльності ТОВ «Інвесттехінжиніринг», правомірно відхилені судом як доказ, оскільки згідно із експертним висновком від 19.07.2012 підпис на заяві від 29.03.2012 виконаний не ОСОБА_4 (а.с. 175); оригінали цих заяв позивач суду не надав.

Доводи касаційної скарги не спростовують правильність висновків судів попередніх інстанцій, а відтак відсутні підстави для скасування оскаржуваних судових рішень.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст. ст. 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «КПІ-Трейдінг» залишити без задоволення, а постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 25.12.2012 та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 18.04.2013 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:Є.А. Усенко Судді: О.А. Веденяпін М.П. Зайцев