Ухвала суду № 43736788, 25.03.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25.03.2015р. м. Київ К/9991/50177/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача:Усенко Є.А.,суддів: Веденяпіна О.А., Зайцева М.П., розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області Державної податкової служби

на постанову Київського окружного адміністративного суду від 01.03.2011

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 25.04.2012

у справі № 2а-2733/10/1070 Київського окружного адміністративного суду

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю (ТОВ) «Фірма «Реле-сервіс»

до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області (ДПІ)

за участю прокурора Києво-Святошинського району Київської області

про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 01.03.2011, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 25.04.2012, позов задоволено частково: визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 28.12.2009 № 0008402300/2 та № 0008412300/2. В решті позовних вимог відмовлено.

В касаційній скарзі ДПІ просить скасувати ухвалені у справі судові рішення та постановити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову повністю, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Позивач не реалізував процесуальне право подати заперечення проти касаційної скарги.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Фактичною підставою для донарахування позивачу податкових зобов`язань з податку на додану вартість, з податку на прибуток та застосування штрафних (фінансових) санкцій згідно з податковими повідомленнями-рішеннями, з приводу правомірності яких виник спір, стали висновки контролюючого органу, викладені в акті перевірки від 20.07.2009 № 381/23-2/23242415, про порушення ТОВ «Фірма «Реле-сервіс» норм підпунктів 7.4.1, 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (далі - Закон № 168/97-ВР) та підпункту 1.22.1 пункту 1.22, пункту 1.23, підпунктів 4.1.1, 4.1.6 пункту 4.1 статті 4, підпункту 5.2.1 пункту 5.2 та підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (далі - Закон № 334/94-ВР), а саме: 1) завищено податковий кредит у податковому обліку за березень, квітень 2008 року на 379456,00 грн. у зв`язку з включенням суми податку на додану вартість по залізничному тарифу на підставі податкових накладних ТОВ «АП Нова» та ПП «Стартком -АГ»; 2) занижено валовий дохід на 148241,00 грн. за І-ІV квартали 2008 року; 3) до складу валових витрат включено суму залізничного тарифу з перевезення вугілля, чим завищено суму валових витрат на 1897281,00 грн., в результаті чого занижено податок на прибуток за І-V квартали 2008 року на 474320,00 грн.

За наслідками перевірки та процедури адміністративного оскарження ДПІ прийнято податкові повідомлення-рішення від 28.12.2009 № 0008402300/2 про донарахування грошового зобов`язання з податку на прибуток у сумі 767070,00 грн. (у т.ч. 511380,00 грн. - основний платіж та 255690,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції) та № 0008412300/2 - про донарахування грошового зобов`язання з податку на додану вартість у сумі 569184,00 грн. (у т.ч. 379456,00 грн. - основний платіж та 189728,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції).

Підпунктом 1.7 ст.1 Закону № 168/97-ВР визначено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 ст. 7 вказаного Закону у редакції Закону України від 25.03.2005 № 2505-IV податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту) (підпункт 7.4.5 пункту 7.4 цієї статті).

Відповідно до пункту 5.1 ст.5 Закону № 334/94-ВР валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку (підпункт 5.3.9 пункту 5.3 ст.5 цього Закону).

У судовому процесі встановлено, що між ТОВ «Фірма «Реле-сервіс» (покупець) та ТОВ «Стартком-АГ» (постачальник) укладений договір від 04.03.2008 № 04/Ч, згідно якого постачальник зобов'язується поставляти кам'яне вугілля марки АШ (0-6), а покупець прийняти й оплатити вказаний товар.

Відповідно до пункту 2.1 зазначеного договору обсяг, дата (графік) поставок, показники якості, ціна кожної партії вугілля із стандартними показниками якості та орієнтовна загальна вартість кожної партії вугілля визначаються сторонами договору і вказуються у додаткових угодах до цього договору.

Згідно з пунктом 2 додаткової угоди № 1 від 04.03.2008 до цього договору вартість 1 тони вугілля з урахуванням 19,8 % зональності та 7,6 % вологості вугілля становить 430,00 грн.

20.03.2008 року між позивачем та ПП «Стартком-АГ» підписано акт приймання-передачі вугілля, згідно з яким позивач прийняв послуги з поставки 876, 5 тони вугілля на суму 220444,97 грн.

Поставка вугілля була здійснена по ціні, яка не відповідає ціні договору від 04.03.2008 року № 04/Ч та додаткової угоди № 1 (430,00 грн. за тонну), а по ціні 358,33 грн., з врахуванням знижки до базової вартості, оскільки показники якості вугілля не відповідали визначеному в договорі стандарту. При цьому право на застосування знижки/надбавки до базової ціни договору передбачено пунктом 4.3 договору 04.03.2008 року № 04/Ч.

На підтвердження факту поставки вугілля позивач надав акт приймання-передачі вугілля від 20.03.2008, рахунок - фактуру від 20.03.2008 № СТ-0020.03, податкову накладну від 20.03.2008 № 20.032008 та видаткову накладну від 20.03.2008 № СТ-0020.03.

Крім того, між позивачем (покупець) та ТОВ «АП Нова» (постачальник) укладений договір 04.03.2008 № 01/ЧС, згідно якого постачальник зобов'язується поставляти кам'яне вугілля марки АШ (0-6), а покупець оплатити товар.

Відповідно до умов договорів від 04.03.2008 № 01/ЧС та № 04/Ч ТОВ «Фірма «Реле-сервіс» сплачує залізничний тариф за перевезення придбаного вугілля залізницею до пункту призначення в розмірі, визначеному рахунком-фактурою.

Пунктом 6.1 вказаних договорів визначено, що поставка здійснюється позивачу на адреси одержувачів вантажу - Комунального енергогенеруючого підрозділу «Чернігівська ТЕЦ» ТОВ «ТехНова» та ТОВ «Сумитеплоенерго».

Позивач включив до валових витрат суми залізничного тарифу, сплачені відповідно до договору від 04.03.2008 № 04/4 (1690227,00 грн.) та договору від 04.03.2008 № 01/ЧС - (207054, 00 грн.).

Висновок ДПІ про безпідставне віднесення до складу валових витрат та податкового кредиту сум залізничного тарифу та сум ПДВ, нарахованого в його складі, зроблений з посиланням не те, що під час проведення перевірки позивач не надав перевізні документи, зокрема, оригінали залізничних накладних, дорожніх відомостей, корінці дорожніх відомостей та квитанції про приймання вантажу, в яких він був би вказаний як вантажовідправник чи то вантажоотримувач.

Пунктом 1.2 Правил оформлення перевізних документів Правил перевезення вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 за № 863/5084) визначено, що накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором застави вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна разом з дорожньою відомістю супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення, де видається одержувачу. Квитанція про приймання вантажу до перевезення видається відправнику.

Пунктами 1.2, 1.8 Правил розрахунків за перевезення вантажів (Стаття 62 Статуту) Правил перевезення вантажів передбачено, що плата за перевезення вантажу вноситься відправником під час оформлення перевезення. Отримана залізницею сума платежів указується у відповідних графах комплекту провізних документів.

Відповідно до статті 9 Закону України «Про залізничний транспорт» встановлення тарифів на перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу залізничним транспортом (за винятком приміських пасажирських перевезень) у межах України здійснюється на підставі бюджетної, цінової та тарифної політики у порядку, що визначає Кабінет Міністрів України.

Суд першої та апеляційної інстанції дійшли обґрунтованого висновку, що позивач правомірно включив до складу валових витрат та податкового кредиту суми залізничного тарифу, оскільки перевезення вугілля пов'язане з поставкою, а поставка була здійснена на адресу третіх осіб відповідно до умов поставки (Комунального енергогенеруючого підрозділу «Чернігівська ТЕЦ» ТОВ «ТехНова» та ТОВ «Сумитеплоенерго»), що не заперечується і відповідачем.

За таких обставин доводи податкового органу стосовно не підтвердження позивачем витрат на сплату залізничного тарифу за договорами поставки від 04.03.2008 № 04/4 та 04.03.2008 № 01/ЧС за наявності документів, які підтверджують перевезення вугілля залізницею та сплату позивачем залізничного тарифу суди попередніх інстанцій обґрунтовано визнали недоведеними.

Доводи, викладені в касаційній скарзі, не спростовують правильність цих висновків, а відтак відсутні підстави для скасування оскаржуваних судових рішень.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст. ст. 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 01.03.2011 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 25.04.2012 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:Є.А. Усенко Судді: О.А. Веденяпін М.П. Зайцев