Ухвала суду № 43736508, 26.03.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 березня 2015 року м. Київ К/9991/65109/11

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Карася О.В. (головуючого), Олендера І.Я., Рибченка А.О.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 12.04.2011 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 30.08.2011 у справі № 2а-1670/1860/11

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод алмазного інструменту"

до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

У березні 2011 року Товариством до суду заявлений позов про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 25.02.2011 №0000182305/0 та № 0000192305/0, якими позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем у розмірі 47 774,00 грн. та штрафних (фінансових) санкцій - 1 251,50 грн., та з податку на додану вартість (далі - ПДВ) за основним платежем на суму 38 219,28 грн. та штрафних (фінансових) санкцій - 9 554,82 грн. за порушення вимог Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" та Закону України "Про податок на додану вартість".

Постановою суду першої інстанції, залишеною без змін ухвалою апеляційного суду, позовні вимоги задоволено в повному обсязі, визнано протиправними та скасовано оскаржувані податкові повідомлення - рішення.

Судові рішення обґрунтовано тим, що позивачем цілком правомірно віднесено витрати на валові та сформовано податковий кредит за наявності у платника податку (позивача у справі) належним чином оформлених первинних документів та реальності здійснених господарських операцій.

Не погодившись із судовими рішеннями, відповідач до Вищого адміністративного суду України подав касаційну скаргу, де посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить зазначені судові рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким Товариству у задоволенні позову відмовити.

У поданих запереченнях на скаргу позивач просить її відхилити з мотивів необґрунтованості.

Під час підготовки справи до касаційного розгляду, враховуючи заявлене клопотання про заміну відповідача на правонаступника, у відповідності до вимог ст. 55 Кодексу адміністративного судочинства України суд допустив заміну відповідача у справі - Державну податкову інспекцію у м. Полтаві на його правонаступника - Державну податкову інспекцію у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідь судді, перевіривши повноту встановлених обставин справи та правильність їх юридичної оцінки судами, Вищий адміністративний суд України не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.

Судами першої і апеляційної інстанцій встановлено та підтверджено матеріалами справи, що Державною податковою інспекцією проведена документальна позапланова виїзна перевірка Товариства з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2008 по 30.09.2010, за підсумками якої складено акт від 09.02.2011 № 798/23-6/31175000.

Перевірка проведена на підставі пп. 78.1.11 п. 78.1 от. 78 Податкового кодексу України згідно постанови судді Київського районного суду м. Полтави від 22.12.2010 по справі № 4-719/10, якою було задоволено подання слідчого з ОВС СВ ПМ ДПА у Полтавській області про призначення позапланової виїзної документальної перевірки по кримінальній справі № 10171009033, що порушена 20.08.2010 стосовно невстановлених осіб за фактом придбання та створення суб'єктів підприємницької діяльності ПП "Оптима сервіс", ТОВ "Ольвія Кон", ТОВ "Санбуд" ПНВП "Енергомаш", ПП "ІВК "Алекс хіт", ПП "Арбіс трейд" з метою прикриття незаконної діяльності, що спричинило велику матеріальну шкоду державі, за ознаками зле злочину, передбаченого ст. 2 ст. 205 КК України.

У ході зазначеної перевірки встановлено порушення позивачем п. 5.1, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", в результаті чого занижено суми податкових зобов'язань з податку на прибуток на суму 47 774,00,00 грн. та з податку на додану вартість на суму 38 219,28,00 грн.

Такі висновки контролюючого органу вмотивовано тим, що контрагент (ПП "Ольвія Кон"), за наслідками господарський взаємовідносин з яким позивачем було сформовано податковий кредит та валові витрати, не декларував та не сплачував податкові зобов'язання, а договір, як підстава виникнення взаємовідносин між господарюючими суб'єктами, з боку ПП "Ольвія Кон" підписаний неуповноваженою особою. Крім того, як зазначалось вище, щодо ТОВ "Ольвія Кон" було порушено кримінальну справу. Вищезазначене, на думку контролюючого органу, свідчить що фактично господарські операції між позивачем та його контрагентом не спричинили настання реальних правових наслідків, а укладена угода є нікчемною.

Зазначені висновки покладені в основу основних мотивів касаційної скарги.

Так, відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України від 28.12.1994 № 334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємства" валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку в грошовій, матеріальній або нематеріальній формі, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Положеннями пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 вказаного Закону передбачено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії, з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Відповідно до п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону № 334/94-ВР не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку, а пп. 5.4.4 п. 5.4 ст. 5 Закону № 334/94-ВР встановлено, що до складу валових витрат платника податку включаються витрати на проведення передпродажних та рекламних заходів стосовно товарів (робіт, послуг), що продаються (надаються) такими платниками податку.

А відповідно до положень пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість" покупець має право відобразити сплачені суми податку у податковому кредиті за умови використання отриманих товарів (послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності.

Згідно з пп. 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону № 168/97ВР не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

А за змістом положень пп. 7.4.4. п. 7.4. ст. 7 Закону № 168/97-ВР, якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Отже, всі витрати господарюючого суб'єкта мають бути здійснені саме для і в межах провадження господарської діяльності, а не з іншими цілями, та підтверджені відповідними первинними документами. Це однаковою мірою стосується як витрат, пов'язаних із одержанням доходу господарюючого суб'єкту - фізичної особи, так і сум податкового кредиту з ПДВ.

Водночас, наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів.

У ході розгляду справи судами було надано належну оцінку доказам, наданих позивачем та зібраних судом на підставі ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України, та іншим обставинам, що спростовують позицію державного податкового органу про недостовірність даних податкового обліку платника податків. Зокрема, судами досліджено первинні документи, які є підставою для бухгалтерського обліку та податкового обліку, встановлено реальне виконання договору та подальше використання позивачем придбаних товарів у власній господарській діяльності (реалізація іншим суб'єктам господарювання), що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями належно оформлених первинних документів (оборотно-сальдові відомості, податкові та видаткові накладні, рахунки-фактури, платіжні доручення, банківські виписки, журнал реєстрації доручень на отримання товарно-матеріальних цінностей), враховано також і правосуб'єктність сторін на час укладення спірного правочину - обидві сторони були зареєстрованими платниками ПДВ.

Доводи відповідача про нікчемність угоди, укладеної між позивачем та його контрагентом, судами попередніх інстанцій правомірно не прийнято до уваги, оскільки недекларування чи несплата контрагентом податкових зобов'язань, не має своїм наслідком нікчемність укладених ним правочинів чи слугувати доказом наявності у вказаного суб'єкта господарювання такої мети як порушення інтересів держави у сфері оподаткування. Тому, за обставин, які склалися у даній справі, визначенню правочину як такого, що є нікчемний, повинен передувати або вирок суду про притягнення учасника (учасників) такого правочину до кримінальної відповідальності, який би набрав законної сили, або рішення суду про визнання правочину недійсним.

Проте, всупереч вимогам ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідачем належних та допустимих доказів суду надано не було.

Так само фіктивність контрагента податків, зокрема, неналежність підписів на складених від імені такого контрагента первинних документах не може бути безумовним свідченням недостовірності даних податкового обліку платника податків, який ці дані задекларував. Крім того, платник податку, самостійно несе відповідальність за достовірність і своєчасність обчислення та внесення ним податку до бюджету відповідно до законодавства України і не може нести відповідальність за порушення контрагентами правил здійснення господарської діяльності та/або податкової дисципліни.

Отже, висновки податкового органу щодо порушення позивачем вимог Закону України "Про податок на додану вартість" та Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" не узгоджуються з нормами матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, спростовуються належними та допустимими доказами, яким суди надали належний правовий аналіз у їх сукупності.

З огляду на зазначене у суду відсутні правові підстави для висновку про законність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

За таких обставин переглянуті судові рішення першої та апеляційної інстанцій у справі відповідають приписам чинного законодавства, а доводи касаційної скарги визнаються непереконливими.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210 - 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області відхилити.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 12.04.2011 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 30.08.2011 у справі № 2а-1670/1860/11 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім як з підстав, у строк та в порядку, визначеними ст. ст. 237-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий О.В. Карась

Судді І.Я. Олендер

А.О. Рибченко