Ухвала суду № 43736112, 07.04.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"07" квітня 2015 р. м. Київ К/800/59349/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Маринчак Н.Є.,

Суддів: Вербицької О.В., Муравйова О.В.,

при секретарі: Ігнатенко О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м.Києві

на постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 07 серпня 2014 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 05 листопада 2014 року

у справі №826/7905/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Абсолют фінанс груп» (надалі - ТОВ «ФК «Абсолют фінанс груп»)

до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м.Києві (надалі - ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м.Києві)

про скасування податкового повідомлення-рішення, -

встановив:

Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом, в якому поставлено питання про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м.Києві від 28.05.2014р. №0007482207.

Постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 07.08.2014р., залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 05.11.2014р., позовні вимоги задоволено.

Не погодившись з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій, посилаючись на порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, ставить питання про скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій та прийняття нового, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

В письмових запереченнях на касаційну скаргу позивач зазначає, що рішення судів першої та апеляційної інстанції постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, правову оцінку обставинам справи судами надано правильно, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими. Отже, позивач просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи наведені у скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанції, контролюючим органом проведено документальну позапланову перевірку ТОВ «ФК «Абсолют фінанс груп» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2013р. по 31.12.2013р., валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013р. по 31.12.2013р., за результатами якої складено акт від 07.05.2014 №1044/2207/37723890.

Як вбачається з матеріалів справи, суб'єктом владних повноважень під час проведення перевірки було встановлено такі порушення: ТОВ «ФК «Абсолют фінанс груп» занизив «інший дохід» за 2013 рік на загальну суму 24303430,58грн.

Вказана сума, на думку перевіряючих, виникла в результаті двох порушень:

1) у зв'язку з порушенням п.п.135.5.15 п.135.5 ст.135 Податкового кодексу України позивачем не було включено до «інших доходів» за 2013р. суму сплачених відсотків за надану позику у розмірі 166639,00грн.;

2) при перевірці порядку продажу іноземної валюти та віднесення частки, різниця між сумою отриманого від реалізації іноземної валюти, та еквівалентом такої іноземної валюти, вираженим за курсом Національного банку України на дату її продажу, встановлено порушення п.п.153.1.4 п.153.1 ст.153, п.п.135.5.15 п.135.5 ст.135 Податкового кодексу України, у зв'язку з чим позивачем було занижено «інші доходи» на загальну суму 24136791,58грн.

На підставі вказаного акту перевірки ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м.Києві прийнято податкове повідомлення-рішення від 28.05.2014р. №0007482207, згідно з яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 5772065,20 грн., в т.ч 4617652,20 грн. - основний платіж та 1154413,00грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Надаючи оцінку обставинам у справі колегія суддів Вищого адміністративного суду України виходить з неповного з'ясування судами попередніх інстанції усіх обставин справи з огляду на наступне.

Згідно з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, судами було встановлено, що завищення курсової різниці на суму 24303430,00грн. та включення цієї суми до «інших доходів» за 2013 рік у висновках відповідача є необґрунтованими.

Разом з тим, відповідно до акту перевірки, відповідачем було зазначено іншу суму - 24136791,58грн.

Крім того, судами також досліджувалось і зазначене порушення щодо не включення позивачем до «інших доходів» за 2013 рік суму сплачених відсотків за надану позику у розмірі 166639,00грн.

Отже, загальна сума порушення, встановлена судами, є більшою, ніж зазначено в акті перевірки (24303430,00+166639,00=24740069,00грн.).

Також, як вбачається з матеріалів справи, позивач а ні в запереченнях до акту перевірки, а ні в позовній заяві не оскаржував зазначені працівниками податкової інспекції порушення щодо не включення до «інших доходів» суму сплачених відсотків за надану позику (а.с.4-10, 50-55 т.1).

Будь-які зміни чи уточнення до позовної заяви позивачем не надавалися а ні до суду першої інстанції, а ні до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до п.п.153.1.1 п.153.1 ст.153 ПК України доходи, отримані/нараховані платником податку в іноземній валюті у зв'язку з продажем товарів, виконанням робіт, наданням послуг, у частині їхньої вартості, що не була сплачена в попередніх звітних податкових періодах, перераховуються в національну валюту за офіційним курсом національної валюти до іноземної валюти, що діяв на дату визнання таких доходів згідно з цим розділом, а в частині раніше отриманої оплати за курсом, що діяв на дату її отримання.

Визначення курсових різниць від перерахунку операцій, виражених в іноземній валюті, заборгованості та іноземної валюти здійснюється відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку. При цьому прибуток (позитивне значення курсових різниць) ураховується у складі доходів платника податку, а збиток (від'ємне значення курсових різниць) ураховується у складі витрат платника податку (п.п.153.1.3 п.153.1 ст.153 Податкового кодексу України).

Згідно з п.п.153.1.4 п.153.1 ст.153 Податкового кодексу України у разі здійснення операцій з продажу іноземної валюти та банківських металів до складу доходів або витрат платника податку відповідно включається позитивна або від'ємна різниця між доходом від продажу та балансовою вартістю такої валюти, металів. У разі придбання іноземної валюти до складу відповідно витрат або доходів звітного періоду включається позитивна або від'ємна різниця між курсом іноземної валюти до гривні, за яким придбавається іноземна валюта, та курсом, за яким визначається балансова вартість такої валюти.

Також до витрат відносяться витрати на сплату збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з купівлі-продажу безготівкової іноземної валюти за гривню та інших обов'язкових платежів, пов'язаних з придбанням іноземної валюти. Термін «балансова вартість іноземної валюти» для цілей цього підпункту означає вартість іноземної валюти, визначену за офіційним курсом національної валюти до іноземної валюти, на дату звітного балансу або на дату здійснення операції залежно від того, яка дата настала пізніше.

Пунктом 135.1 ст.135 Податкового Кодексу України передбачено, що доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до ст.137, на підставі документів, зазначених у п.135.2 цієї статті, та складаються з: доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до п.135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до п.135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у п.135.3 цієї статті та у ст.136 цього Кодексу.

Згідно з п.135.2 ст.135 Податкового Кодексу України передбачено, що доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених р.II цього Кодексу.

У відповідності до п.44.1 ст.44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів та витрат інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з нарахуванням та сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності на підставі даних, не підтверджених документами, визначеними абзацом першим даного пункту.

Доказами в адміністративному судочинстві, відповідно до ч.1 ст.69 Кодексу адміністративного судочинства України, є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Якщо особа, яка бере участь у справі, не може самостійно надати докази, то вона повинна зазначити причини, через які ці докази не можуть бути надані, та повідомити, де вони знаходяться чи можуть знаходитися. Суд сприяє в реалізації цього обов'язку і витребовує необхідні докази (ч.3 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України України).

Відповідно до ст.163 Кодексу адміністративного судочинства України постанова суду, серед інших вимог Закону, повинна бути мотивована із посиланням на докази, а також мотивів неврахування окремих доказів.

Основним доводом позивача було те, що на сторінках 7-8 акту перевірки зазначено, що протягом 2013 року ТОВ «ФК «Абсолют фінанс груп» здійснювало продаж валютної виручки, а саме доларів США в розмірі 70066305,00. Еквівалент по курсу Національного банку України проданої іноземної валюти (USD), згідно інформаційної довідки, склав 584176767,45грн.

Здійснивши аналіз наданої інформаційної довідки, перевіряючими було встановлено, що курс проданої валюти (USD) за ставкою Національного банку України становив 8,337 грн. за 1 долар США.

Виходячи з вищенаведеного, перевіряючими було зроблено висновок про те, що ТОВ «ФК «Абсолют фінанс груп» протягом 2013 року було завищено ставку офіційного курсу Національного банку України гривні до долара США, що спричинило заниження позитивної різниці між доходом від продажу (по курсу продажу) валюти та офіційної вартості (еквівалент по курсу Національного банку України) валюти на дату здійснення операції.

При цьому, під час проведення перевірки, перевіряючим надавалась зведена інформація про купівлю та продаж валюти за 2013 рік ТОВ «ФК «Абсолют фінанс груп» згідно з якою було продано валютної виручки, а саме долару США в розмірі 73828026,00, що підтверджується звітністю, наданою до Національного банку України. Але, така зведена інформація не була врахована перевіряючими в ході проведення перевірки.

На підтвердження своїх доводів позивач надав суду першої інстанції виписку з рахунку №26500010064447 Банку АТ «Укрексімбанк» за період з 01.07.2013р. по 31.12.2013р. (а.с.162-250 т.2, а.с.1-10 т.3).

Разом з тим, згідно з довідкою про загальну інформацію щодо ТОВ «ФК «Абсолют фінанс груп» за результатами його діяльності за період з 01.01.2013р. по 31.12.2013р. (додаток №2 до акту перевірки) такий рахунок в банку був відкритий тільки 07.10.2013р. (а.с.36-39 т.1).

Згідно з наданими до перевірки картами бухгалтерських рахунків (рахунки: 942, 302, 301, 711, 333), наданої позивачем розшифровки купівлі-продажу валюти, відповідно до яких підприємство формувало податок на прибуток за рахунок курсової різниці, відповідач при перевірці прийшов до висновку, що позивачем здійснено продаж іноземної валюти за 2013 рік в розмірі 70066305,00 доларів США.

Спростовуючи такі висновки, позивач надав суду журнал-ордер і відомості по рахунку 302 «каса в іноземній валюті» (а.с.141-161 т.2).

Разом з тим, спростувати чи підтвердити доводи позивача за наданим доказом неможливо, оскільки такі відомості по рахунку за 2 роки (01.01.2012 - 31.12.2013 роки) не розмежовано по роках.

В акті перевірки відповідачем зазначається, що зведені дані щодо сум різниці між доходом від продажу (по курсу продажу) валюти та офіційної вартості (еквівалент по курсу Національного банку України) валюти на дату здійснення операції відображено в додатку 4 до акту перевірки (а.с.25 т.1).

Між тим, такий доказ судами не досліджувався та не перевірялися доводи сторін щодо висловленої ними позиції в судовому засіданні.

Відповідно до вищезазначеного додатку, кількість валюти проданої позивачем в 2013 році становить 70066305,00 доларів США. Ці дані платника співпадають з даними перевіряючих (а.с.80 т.1).

Крім того, надана позивачем інформація за 2013 рік про купівлю-продаж валюти (а.с.120 т.1) також свідчить про суму 70066305,00 доларів США, що не узгоджується з доводами позивача в судовому засіданні відносно іншої суми - 73828026,00 доларів США.

Отже, під час нового розгляду справи необхідно врахувати викладене, повно та об'єктивно дослідити обставини справи, дати їм належну юридичну оцінку, в залежності від встановленого, правильно застосувати до спірних правовідносин норми матеріального права та ухвалити законне і обґрунтоване рішення.

При цьому, суд постановляє ухвалу про закінчення з'ясування обставин у справі та перевірки їх доказами тільки після того, як проведено всі дії, необхідні для повного та всебічного з'ясування обставин справи, перевірено всі вимоги та заперечення осіб, які беруть участь у справі, та вичерпано всі можливості збирання й оцінки доказів.

Разом з тим, ч. 4 та ч. 5 ст.11 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює, що суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

Виходячи з положень ст.220 Кодексу адміністративного судочинства України України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визначати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні.

За таких обставин, відсутні підстави вважати, що судами з'ясовані всі обставини справи і їм надана правильна юридична оцінка. Вказане позбавляє касаційну інстанцію можливості перевірити юридичну оцінку, надану судами попередніх інстанцій всім обставинам справи.

Зважаючи на наведене, касаційна інстанція на підставі ст.227 Кодексу адміністративного судочинства України дійшла висновку про неможливість надання належної юридичної оцінки всім обставинам у справі, у зв'язку з чим справа підлягає направленню на новий розгляд для повного, достовірного з'ясування та правильного вирішення цього спору.

Керуючись ст.ст. 220, 221, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ухвалив:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м.Києві - задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 07 серпня 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 05 листопада 2014 року - скасувати та направити справу на новий судовий розгляд в суд першої інстанції.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-238 КАС України.

Головуючий: ____ Н.Є. Маринчак

Судді: ____ О.В. Вербицька

____ О.В. Муравйов