Ухвала суду № 43735516, 15.04.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"15" квітня 2015 р. м.Київ К/800/28181/14

К/800/28378/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючий суддя Голяшкін О.В. (доповідач),

судді Стрелець Т.Г.,

Чумаченко Т.А.,

секретар судового засідання - Загородня М.О.,

за участю позивача - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скарги представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 та Козелецької селищної ради Чернігівської області на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 10 квітня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Козелецької селищної ради Чернігівської області, третя особа: ОСОБА_3, про скасування рішення,-

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2013 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Козелецької селищної ради Чернігівської області, в якому просив визнати недійсним та скасувати рішення від 23 жовтня 2012 року «Про передачу у власність земельної ділянки» щодо земельної ділянки площею 0,068 га в АДРЕСА_1.

Ухвалою Козелецького районного суду Чернігівської області від 14 січня 2014 року до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача залучено ОСОБА_3.

Постановою Козелецького районного суду Чернігівської області від 13 лютого 2014 року відмовлено в задоволенні адміністративного позову.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 10 квітня 2014 року задоволено апеляційну скаргу ОСОБА_2; постанову Козелецького районного суду Чернігівської області від 13 лютого 2014 року скасовано; прийнято нову постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено; визнано недійсним та скасовано рішення Козелецької селищної ради VІІІ сесії шостого скликання від 23 жовтня 2012 року «Про передачу у власність земельної ділянки» щодо земельної ділянки площею 0,068 га в АДРЕСА_1.

Не погоджуючись з рішенням апеляційного суду, представник ОСОБА_3 - ОСОБА_4 та Козелецька селищна рада Чернігівської області звернулися до Вищого адміністративного суду України з касаційними скаргами, в яких просять постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 10 квітня 2014 року скасувати та залишити в силі постанову Козелецького районного суду Чернігівської області від 13 лютого 2014 року.

У касаційних скаргах скаржники зазначають, що приймаючи оскаржуване рішення рада не порушила права та законні інтереси позивача, оскільки на час прийняття рішення від 23 жовтня 2012 року позивачем не було документально оформлено право користування чи право власності на земельну ділянку по АДРЕСА_1 у встановленому чинним законодавством порядку. Саме рішення за формою та змістом відповідає вимогам законодавства та прийнято з дотриманням ст.ст.118, 121, 122, 125 Земельного кодексу України.

ОСОБА_2 у поданих запереченнях на касаційну скаргу представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 зазначає про невірне викладення дійсних фактів та обставин даної справи.

Заслухавши доповідача, пояснення позивача, обговоривши доводи касаційних скарг, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційні скарги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Предметом позовних вимог у справі є оскарження рішення Козелецької селищної ради Козелецького району Чернігівської області від 23 жовтня 2012 року «Про передачу у власність земельної ділянки», відповідно до якого селищна рада, розглянувши технічну документацію із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності земельної ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, вирішила передати у власність земельні ділянки гр.ОСОБА_3 для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд площею 0,0680 га. в АДРЕСА_1.

В обґрунтування вимог про визнання недійсним та скасування вказаного рішення позивач ОСОБА_2 зазначав, що відповідно до договору дарування від 26 грудня 1973 року його мати подарувала йому домоволодіння, а саме - 1/2 частину житлового будинку з надвірними будівлями, що розташований за адресою: АДРЕСА_1. Відповідно до Сводного оціночного акту, виданого 03 грудня 1973 року Ніжинським бюро технічної інвентаризації, за вищевказаним домоволодінням рахуються надвірні будівлі: будинок, 2 сараї, погріб, колодязь, огорожа. За зазначеним домоволодінням закріплена земельна ділянка площею 0,1372 га. Згідно договору купівлі-продажу від 12 серпня 2008 року ОСОБА_4 передав у власність покупцю ОСОБА_3 частину будинку (трикімнатна квартира) житловою площею 18,9 кв.м та 28,3 кв.м загальної площі, прибудова дерево «а» загальною площею 5,7 кв.м. за вказаною адресою. Рішенням Козедецького районного суду від 11 квітня 2013 року, яке набрало чинності, відмовлено в повному обсязі ОСОБА_3 у розподілі домоволодіння, надвірних споруд і присадибної ділянки, розташованих по АДРЕСА_2. Всупереч рішенню суду, влітку 2013 року сусід ОСОБА_4 (колишній власник частини будинку) зруйнував та зніс його надвірні споруди: сарай «Б», сарай «В», пригребицю, погріб «П», вбиральню «У» і колодязь «К» і на їх місці почав будувати собі будинок на підставі державних актів про право власності на земельні ділянки, на яких були розмішені надвірні будівлі. Підставою для виготовлення Державних актів було спірне рішення Козелецької селищної ради VIII сесії шостого скликання від 23 жовтня 2012 року. Вказував, що у власності ОСОБА_3 знаходиться лише квартира 28,2 кв.м без будь-яких надвірних споруд та земельної ділянки, рішення апеляційного суду Чернігівської області від 15 травня 2012 року, на підставі якого ОСОБА_3 замовила виготовлення та отримала державні акти про право власності на землю, на якій знаходяться надвірні споруди, скасоване.

Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, виходив із того, що Козелецька селищна рада Чернігівської області, приймаючи оскаржуване рішення, діяла в межах своїх повноважень.

Апеляційний суд, скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позов, обґрунтовано прийшов до висновку про протиправність оскаржуваного рішення відповідача, яким селищна рада обмежила право позивача на користування та володіння належним йому майном. Також, суд апеляційної інстанції вірно зазначив про невідповідність фактичним обставинам висновку суду першої інстанції щодо наявності у третьої особи права на приватизацію земельної ділянки та відсутності будь-яких прав на цю земельну ділянку у позивача на час винесення спірного рішення.

Разом з цим, розглядаючи справу по суті та ухвалюючи рішення суди попередніх інстанцій виходили із того, що даний спір є справою адміністративної юрисдикції.

Відповідно до ч.1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Як встановлено ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Згідно ч.2 ст.4 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.

Відповідно до ч.1 ст.17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку зі здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму.

Згідно п.п.1, 7 ст.3 КАС України справа адміністративної юрисдикції (адміністративна справа) - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень; суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.

Статтею 80 Земельного кодексу України встановлено, що суб'єктами права власності на землю є, зокрема, територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності.

За змістом статей 2, 5 Земельного кодексу України селищна рада при здійсненні повноважень власника землі є рівноправним суб'єктом земельних відносин.

У даній справі селищна рада, реалізуючи право розпорядження земельною ділянкою, відповідно до ст.5 Земельного кодексу України має рівні права з громадянами та юридичними особами, з якими вона вступає у відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею, тобто є рівноправним суб'єктом земельних відносин. У спірних відносинах їх учасники не підпорядковані один одному, а суб'єкт владних повноважень - селищна рада - владних управлінських функцій не здійснювала.

Отже, спори предметом яких є перевірка правильності формування волі однієї зі сторін стосовно розпорядження землею та передачі відповідних прав на неї, розгляду за правилами КАС не підлягають. У разі прийняття суб'єктом владних повноважень рішення про передачу земельних ділянок у власність чи оренду (тобто ненормативного акта, який вичерпує свою дію після його реалізації), подальше оспорювання правомірності набуття фізичною чи юридичною особою спірної земельної ділянки має вирішуватися у порядку цивільної (господарської) юрисдикції, оскільки виникає спір про право цивільне.

Вищенаведена правова позиція висловлена Верховним Судом України у постановах від 11 листопада 2014 року у справі №21-493а14 та від 09 грудня 2014 року у справі №21-308а14.

Крім цього, позивач звернувся до суду з вимогами про захист своїх цивільних прав, пов'язаних із правом користування земельною ділянкою.

Як визначив Верховний Суд України у постанові від 16 грудня 2014 року у справі №21-544а14, спір щодо захисту цивільних прав, що виникають із земельних відносин, має не публічний, а приватно-правовий характер, а тому вирішення таких спорів не належить до юрисдикції адміністративних судів.

За вказаними обставинами слід дійти висновку, що даний спір не носить характеру публічно-правового та не підпадає під юрисдикцію адміністративних судів, у зв'язку з чим провадження у справі підлягає закриттю на підставі п.1 ч.1 ст.157 КАС України.

Відповідно до ч.1 ст.15 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин; інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

Згідно ч.2 ст.3 Цивільного процесуального кодексу України у випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси.

Як встановлено ч.2 ст.22 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», місцеві загальні суди розглядають цивільні, кримінальні, адміністративні справи, а також справи про адміністративні правопорушення у випадках та порядку, передбачених процесуальним законом.

За суб'єктним складом сторін та сутністю спору дана справа підлягає розгляду загальними судами у порядку, визначеному нормами Цивільного процесуального кодексу України.

Відповідно до ч.1 ст.228 КАС України суд касаційної інстанції скасовує судові рішення в касаційному порядку і залишає позовну заяву без розгляду або закриває провадження у справі з підстав, встановлених статтями 155 і 157 цього Кодексу.

Керуючись ст.ст.220, 221, 223, 228, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційні скарги представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 та Козелецької селищної ради Чернігівської області задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 10 квітня 2014 року та постанову Козелецького районного суду Чернігівської області від 13 лютого 2014 року скасувати.

Провадження у справі закрити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді