Ухвала суду № 43735354, 02.04.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"02" квітня 2015 р. м. Київ К/9991/69034/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Карася О.В.

Олендера І.Я.

за участю секретаря судового засідання: Міщенко Ю.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Окружної державної податкової служби - Центрального офісу з обслуговування великих платників податків Державної податкової служби

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 18 жовтня 2012 року

у справі № 2а-16059/11/2670

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Альфред С.Топфер Інтернешенал (Україна)»

до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби,

Окружної державної податкової служби - Центрального офісу з обслуговування великих платників податків Державної податкової служби

про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Альфред С.Топфер Інтернешенал (Україна)» (далі - ТОВ «Альфред С.Топфер Інтернешенал (Україна)»; позивач) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби (далі - ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ДПС; відповідач-1) та Окружної державної податкової служби - Центрального офісу з обслуговування великих платників податків Державної податкової служби (далі - ОДПС - ЦО з ОВПП ДПС; відповідач-2) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000670700 від 04 квітня 2011 року.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 липня 2012 року в задоволенні позову відмовлено повністю.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач оскаржив його в апеляційному порядку.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 18 жовтня 2012 року апеляційну скаргу ТОВ «Альфред С.Топфер Інтернешенал (Україна)» задоволено. Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 липня 2012 року скасовано. Позовні вимоги задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення № 0000670700 від 04 квітня 2011 року.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням у справі, відповідач-2 оскаржив його в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В поданій касаційній скарзі, з посиланням на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, ставиться питання про скасування постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 18 жовтня 2012 року та залишення в силі постанови Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 липня 2012 року.

В запереченні на касаційну скаргу позивач просить залишити її без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції - без змін.

Крім того, ОДПС - ЦО з ОВПП ДПС заявлено клопотання про заміну відповідача-2 у справі - ОДПС - ЦО з ОВПП ДПС на Міжрегіональне головне управління Державної фіскальної служби - Центральний офіс з обслуговування великих платників у зв'язку з реорганізацією, яке згідно із статтею 55 Кодексу адміністративного судочинства України підлягає задоволенню.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, зважаючи на таке.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем-1 проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ «Альфред С.Топфер Інтернешенал (Україна)» з питання достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за жовтень 2010 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з податку на додану вартість, що декларувалось у період з 01 вересня 2010 року по 30 вересня 2010 року, за результатами якої складено акт № 6/07-214/20027449 від 17 січня 2011 року.

На підставі зазначеного акту перевірки та за наслідками адміністративного оскарження, контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000670700 від 04 квітня 2011 року, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) податку на додану вартість у розмірі 3 404 694,96 грн.

Перевіркою встановлено порушення товариством пункту 1.8 статті 1, підпункту 7.4.1 пункту 7.4, підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 168/97-ВР) у зв'язку з неправомірним заявленням до бюджетного відшкодування суми податку на додану вартість, непідтвердженої податковими зобов'язаннями постачальників.

Зокрема, обґрунтовуючи свою позицію, контролюючий орган посилався на показники інформаційної бази даних «Система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні Державної податкової адміністрації України», відповідно до яких виявлено розбіжності між задекларованим позивачем податковим кредитом у вересні 2010 року та податковими зобов'язаннями, сформованими його контрагентами.

Відмовляючи в задоволенні позову повністю, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що необхідною умовою бюджетного відшкодування є сплата сум податку на додану вартість до бюджету всіма постачальниками ТОВ «Альфред С.Топфер Інтернешенал (Україна)», якої в даному випадку за результатами здійсненої перевірки не встановлено.

Суд апеляційної інстанції, в свою чергу, скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що Закон № 168/97-ВР не ставить у залежність виникнення у платника права на податковий кредит з податку на додану вартість від дотримання вимог податкового законодавства його контрагентами.

Колегія суддів вважає висновки як суду першої інстанції, так і суду апеляційної інстанції передчасними, виходячи з таких підстав.

Пунктом 1.7 статті 1 Закону № 168/97-ВР визначено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Відповідно до пункту 1.8 статті 1 Закону № 168/97-ВР бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

За правилами підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону № 168/97-ВР сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно з підпунктом «а» підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону № 168/97-ВР якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг).

При цьому варто зазначити, що податкове законодавство не ставить в залежність виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит, який в подальшому приймає участь у формуванні сум бюджетного відшкодування, від дотримання вимог податкового законодавства іншими суб'єктами господарювання.

Вимога пункту 1.8 статті 1 Закону № 168/97-ВР щодо надмірної сплати податку на додану вартість як необхідної умови повернення з бюджету сум податку його платнику стосується саме цього платника та сплати ним податку в ціні придбання товарів (робіт, послуг) їх постачальникам.

Таким чином, якщо контрагенти не виконали своїх зобов'язань щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цих осіб, однак зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку-покупця права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Водночас слід враховувати, що правоутворюючим фактом, з яким податкове законодавство пов'язує виникнення у платника права на формування даних податкового обліку, є реальне здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг). За відсутності ж факту придбання товарів (робіт, послуг) відповідні суми податку на додану вартість не можуть включатись до складу податкового кредиту навіть за наявності формально складених первинних документів або сплати грошових коштів.

А відтак, для правильного вирішення спору суду необхідно достеменно з'ясувати характер та зміст операцій, які стали підставою для виникнення у позивача права на оспорювану суму податкового кредиту з податку на додану вартість, дослідити всі первинні документи, встановити наявність у контрагентів необхідних умов для ведення господарської діяльності, перевірити присутність у товариства ділової мети під час здійснення відповідних господарських операцій та на підставі встановлених обставин зробити вмотивований висновок про реальність проведених операцій.

З огляду на те, що передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями, оскаржувані судові рішення у справі з метою об'єктивності, всебічності та повноти розгляду справи підлягають скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції відповідно до частини 2 статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Замінити в даній справі відповідача-2 - Окружну державну податкову службу - Центральний офіс з обслуговування великих платників податків Державної податкової служби її правонаступником - Міжрегіональним головним управлінням Державної фіскальної служби - Центральним офісом з обслуговування великих платників.

Касаційну скаргу Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби - Центрального офісу з обслуговування великих платників задовольнити частково.

Скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 липня 2012 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 18 жовтня 2012 року.

Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий Рибченко А.О.

Судді Карась О.В.

Олендер І.Я.