Ухвала суду № 43735080, 07.04.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"07" квітня 2015 р. м. Київ К/800/16584/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Кошіля В.В.

Суддів Борисенко І.В.

Моторного О.А.

при секретарі Калініні О.С.

за участю представника відповідача - Кашпури І.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 04.03.2014

у справі № 826/15407/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «РЕГІОНЕЛЕКТРОПОСТАЧ»

до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «РЕГІОНЕЛЕКТРОПОСТАЧ» звернулось до суду з позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві № 0005822208 від 09.09.2013.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.11.2013 у задоволенні позовних вимог відмовлено, з підстав правомірності прийняття спірного податкового повідомлення-рішення.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 04.03.2014 скасовано постанову суду першої інстанції; прийнято нову постанову про задоволення позовних вимог; визнано протиправним та скасовано спірне податкове повідомлення-рішення, з підстав обґрунтованості позовних вимог.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції, як таке, що прийняте з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

Позивач в запереченнях на касаційну скаргу просить залишити її без задоволення, а оскаржуване судове рішення апеляційного адміністративного суду - без змін, як таке, що прийняте з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

Представником відповідача в судовому засіданні заявлено клопотання про заміну відповідача, у зв'язку із реорганізацією, із Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві на правонаступника - Державну податкову інспекцію у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м. Києві.

Відповідно до ст. 55 Кодексу адміністративного судочинства України у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії адміністративного процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов'язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов'язкові для особи, яку він замінив.

Суд касаційної інстанції, розглянувши заявлене клопотання, дійшов висновку про його задоволення.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, за результатами проведеної документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «РЕГІОНЕЛЕКТРОПОСТАЧ» з питань фінансово-господарських взаємовідносин з контрагентами ТОВ «БК Палаццо», ТОВ «Агенція реклами «Лоцман» та ТОВ «Прімум Компані» за період з 01.01 по 31.03.2013, складено акт № 1029/26-58-22-08/38050655 від 23.08.2013, в якому зафіксовані порушення: п. п. 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198, п. 201.1, п. 201.4, п. 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено суму податку на додану вартість у розмірі 488 475 грн., яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет за підсумками поточного звітного періоду, а саме по періодах: січень 2013 року у розмірі 273 032 грн., лютий 2013 року у розмірі 215 443 грн.

На підставі результатів проведеної перевірки, 09.09.2013 відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення № 0005822208 про визначення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 732 712,50 грн., в т.ч.: 488 475 грн. основного платежу та 244 237,50 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Матеріалами справи встановлено, що у період з 01.01 по 31.03.2013 позивач мав взаємовідносини з контрагентами: ТОВ «БК Палаццо», ТОВ «Агенція реклами «Лоцман» та ТОВ «Прімум Компані» щодо надання останніми на користь позивача послуг з поставки товару (у великих обсягах та на значні суми), зокрема:

- з ТОВ «Агенція реклами «Лоцман» договір поставки № 21/03 від 21.03.2012, на підтвердження виконання умов якого позивачем до матеріалів справи були надані копії видаткових та податкових накладних за період з 01.01 по 31.03.2013;

- з ТОВ «БК Палаццо» договір поставки № 10/04 від 10.04.2012, на підтвердження виконання умов якого позивачем до матеріалів справи були надані копії видаткових та податкових накладних за період з 01.01 по 31.03.2013;

- з ТОВ «Прімум Компані» договір поставки № 04/05 від 04.05.2012, на підтвердження виконання умов якого позивачем до матеріалів справи були також надані копії видаткових та податкових накладних за період з 01.01 по 31.03.2013.

На підставі виписаних податкових накладних позивачем у перевіряємому періоді (січні-березні 2013 року) було включено до складу податкового кредиту з податку на додану вартість суму податку на додану вартість в загальному розмірі 488 475 грн.

Контролюючими (податковими) органами було здійснено заходи щодо проведення зустрічних звірок (перевірок) контрагентів позивача ТОВ «БК Палаццо», ТОВ «Агенція реклами «Лоцман» та ТОВ «Прімум Компані», за наслідками чого було складено:

- акт Ірпінської ОДПІ ГУ Міндоходів у м. Києві «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «РА «Лоцман» щодо підтвердження господарських відносин із контрагентами-постачальниками та контрагентами-покупцями за період з 23.09.2011 по 30.04.2013» від 11.07.2013 № 246/22-4/37696574;

- акт Ірпінської ОДПІ ГУ Міндоходів у м. Києві «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «Прімум Компані» щодо підтвердження господарських відносин із контрагентами-постачальниками та контрагентами-покупцями за період з 19.09.2011 по 30.04.2013» від 05.06.2013 № 201/22-4/37779105;

- акт Ірпінської ОДПІ ГУ Міндоходів у м. Києві «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «БК «Палаццо» щодо підтвердження господарських відносин із контрагентами-постачальниками та контрагентами-покупцями за період з 01.01.2011 по 30.04.2013» від 14.05.2013 № 156/22-4/31748459.

Згідно податкової звітності контрагентів позивача ТОВ «БК Палаццо», ТОВ «Агенція реклами «Лоцман» та ТОВ «Прімум Компані», в останніх відсутні будь-які адміністративно-господарські можливості для виконання господарських зобов'язань по укладених угодах, відсутні трудові ресурси (працює одна особа - директор (причому один і той самий на всіх трьох підприємствах), виробниче обладнання, складські та торгівельні приміщення, транспорт, торгівельне обладнання, та відсутні фактичні дії, спрямовані на виконання взятих на себе зобов'язань.

З огляду на викладене, контролюючим органом було зроблено висновок про те, що господарські операції позивача з контрагентами: ТОВ «БК Палаццо», ТОВ «Агенція реклами «Лоцман» та ТОВ «Прімум Компані» не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, автомобільного транспорту, виробничо-складських приміщень та іншого майна, що економічно необхідне для виконання такого виду діяльності, як поставка товару (електричного обладнання) у великих обсягах та на значні суми, у зв'язку з чим захначені контрагенти позивача фактично не могли самостійно здійснювати господарських операцій з урахуванням часу, оперативності проведення операцій, місцезнаходження майна, віддаленості контрагентів один від одного.

Крім того, згідно листа № 1091/07-09/086 від 19.04.2013, наданого слідчим СВ ДПІ у Солом'янському р-ні м. Києва ДПС, надано інформацію, що в провадженні слідчого відділу ДПІ у Солом'янському р-ні м. Києва ДПС перебувають матеріали досудового розслідування, внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 320121100900000086 від 26.03.2013 та досудовим слідством по зазначеному кримінальному провадженню встановлено, що певна група осіб діючи умисно та за попередньою змовою, тривалий час надавала послуги з протиправної конвертації грошових коштів з безготівкової форми в готівкову, використовуючи реквізити СГД з ознаками фіктивності, серед яких зокрема і контрагенти позивача ТОВ «БК Палаццо», ТОВ «Агенція реклами «Лоцман» та ТОВ «Прімум Компані», які, в свою чергу, за адресами їх реєстрації фактично ніколи не знаходились, та зазначене завдало значної шкоди інтересам держави (Державному бюджету).

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що доказами по справі підтверджується, що зазначені контрагенти позивача здійснювали фінансово-господарську діяльність поза межами правового поля, взаємовідносини ТОВ «БК Палаццо», ТОВ «Агенція реклами «Лоцман» та ТОВ «Прімум Компані» з іншими контрагентами вчинялися без наміру створення реальних правових наслідків, а тому є фіктивними, внаслідок чого в даному випадку не можуть виникати як податкові зобов'язання так і право на формування податкового кредиту; ні до матеріалів справи не було надано передбачених чинним законодавством документів (доказів) на підтвердження фактичності (реальності здійснення) господарських операцій з контрагентами ТОВ «БК Палаццо», ТОВ «Агенція реклами «Лоцман» та ТОВ «Прімум Компані» щодо надання останніми на користь ТОВ «РЕГІОНЕЛЕКТРОПОСТАЧ» послуг з поставки товару, зокрема: товарно-транспортних накладних встановленого законодавством зразку, та дорожніх листів щодо руху транспорту, а також не було надано доказів укладення такими контрагентами ТОВ «БК Палаццо», ТОВ «Агенція реклами «Лоцман» та ТОВ «Прімум Компані», або самим позивачем ТОВ «РЕГІОНЕЛЕКТРОПОСТАЧ» субпідрядних договорів із перевізниками з метою виконання договірних зобов'язань ТОВ «БК Палаццо», ТОВ «Агенція реклами «Лоцман» та ТОВ «Прімум Компані» перед позивачем щодо поставки товару (обладнання), оскільки власними силами такі контрагенти позивача, за відсутності в останніх будь-яких матеріальних (складських приміщень, вантажного транспорту, устаткування) та трудових ресурсів (працює одна особа-директор), такі контрагенти позивача особисто не могли виконувати взяті на себе зобов'язання.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позовні вимоги, апеляційний адміністративний суд мотивував своє рішення тим, що реальність здійснення господарських операцій підтверджується наявними в матеріалах справи копіями договорів, податковими та видатковими накладними, рахунками на оплату, які свідчать, що зобов'язання за договором між позивачем та його контрагентами виконувались сторонами у повному обсязі.

Суд касаційної інстанції не може погодитись з таким висновком апеляційного адміністративного суду, з огляду на наступне.

Згідно з пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 цього Кодексу право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з п. 198.2. ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 зазначеного Кодексу податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону (п. 198.6 ст. 198 ПК України).

Відповідно до п. п. 201.6, 201.10 ст. 201 ПК України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Водночас, відсутність у контрагентів позивача фізичних, технічних та технологічних можливостей виконати договори вказує не тільки на відсутність у сторін наміру здійснити господарську операцію, а і про неможливість її вчинення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних лише в разі фактичного здійснення господарської діяльності. Якщо фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братись до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської діяльності, визначальною ознакою якої є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

За відсутності ж факту придбання товарів чи послуг відповідні суми не можуть включатись до складу податкового кредиту навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів.

Оскільки матеріалами справи встановлено відсутність факту здійснення господарських операцій між позивачем та контрагентами: ТОВ «БК Палаццо», ТОВ «Агенція реклами «Лоцман» та ТОВ «Прімум Компані», в результаті чого відсутні правові наслідки для обох сторін за договорами, є правомірним нарахування податковим органом грошових зобов'язань з податку на додану вартість спірним податковим повідомленням-рішенням.

Викладене дозволяє погодитись з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст. 226 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.

За таких обставин, касаційна скарга Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві підлягає задоволенню, постанова Київського апеляційного адміністративного суду від 04.03.2014 - скасуванню, а постанова Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.11.2013 - залишенню в силі.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 221, 223, 226, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Допустити заміну по даній справі відповідача - Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві її правонаступником - Державною податковою інспекцією у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м. Києві.

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м. Києві задовольнити.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 04.03.2014 скасувати та залишити в силі постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.11.2013.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий В.В. Кошіль Судді І.В. Борисенко О.А. Моторний