Ухвала суду № 43735079, 07.04.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"07" квітня 2015 р. м. Київ К/800/22250/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Кошіля В.В.

Суддів Борисенко І.В.

Моторного О.А.

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління Міндоходів у Чернігівській області

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 10.04.2014

у справі № 825/3235/13-а

за позовом Дочірнього підприємства Національної акціонерної компанії «Надра України» «Чернігівнафтогазгеологія»

до Державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління Міндоходів у Чернігівській області

про скасування податкового повідомлення-рішення в частині

ВСТАНОВИВ:

Дочірнє підприємство Національної акціонерної компанії «Надра України» «Чернігівнафтогазгеологія» звернулось до суду з позовом, з урахуванням збільшення позовних вимог, про скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління Міндоходів у Чернігівській області № 0002241750 від 17.06.2013 в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 215 058,08 грн. основного платежу та 61 863,09 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 10.09.2013 в задоволенні позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 10.04.2014 постанову суду першої інстанції скасовано частково; позов задоволено; визнано протиправним та скасовано повністю спірне податкове повідомлення-рішення.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції про відмову в задоволенні позовних вимог, як таке, що прийняте з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами проведеної планової виїзної документальної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.01 по 31.12.2012, складено акт № 1307/22/05479898 від 05.06.2013, в якому зафіксовані порушення: пп. пп. 168.1.2, 168.1.5 п. 168.1 ст. 168, пп. «а» п. 171.2 ст. 171, пп. «а» п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України, в результаті чого несвоєчасно перерахований податок на доходи фізичних осіб до бюджету в періоді, що перевірявся, на загальну суму 227 208,22 грн.

На підставі результатів проведеної перевірки, 17.06.2013 відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення № 0002241750 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 289 071,31 грн., у т.ч.: 227 208,22 грн. основного платежу та 61 863,09 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Перевіркою встановлено, що в перевіряємому періоді суб'єктом господарювання в бухгалтерському обліку відображені показники нарахування податку на доходи фізичних осіб, як залишок на 01.01.2012, К-т - 228 566,81 грн.; перераховано до бюджету, Дт 641 - 152 285,54 грн.; нараховано податку, Кт 641 - 165 525,83 грн.; залишок на 31.12.2012 К-т - 241 807,10 грн.

За результатом порівняння даних бухгалтерського обліку підприємства рахунку 641 з даними особового рахунку підприємства по Ф.15, розбіжності не встановлені, однак за результатами перевірки встановлено факти неповної та несвоєчасної сплати до бюджету податку на доходи фізичних осіб, а саме встановлено, що за звітний період (с-до на 01.01.2012) підприємством нараховано ПДФО 228 566,81 грн., фактично сплачено у місяці, наступному за звітним 13 508,73 грн. (січень 2012) та встановлено, що несплачено (не перераховано) до бюджету суму 215 058,08 грн.

В судовому порядку встановлено, що позивач станом на 01.01.2013 має податкову заборгованість по податку на доходи фізичних осіб у сумі 227 208,22 грн. При цьому станом на 01.01.2012 дана заборгованість складала 215 058 грн. В дану суму увійшла заборгованість по періоду її виникнення за 2008 рік в сумі 98 801 грн. та 2009 рік в сумі 116 257 грн., що підтверджено довідкою від 21.06.2013.

Згідно відомостей з картки особового рахунку за ф.15 з даними Ф № 1 ДФ виявлено розбіжності у зв'язку з тим, що згідно довідки Ф № 1-ДФ в звітний період (квартал) в графу «сума перерахованого податку» зараховується податок, який нарахований в останньому місяці кварталу, але буде сплачений в наступному місяці по строку виплати заробітної плати і який відноситься відповідно до ф. 15 до іншого періоду.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що податковим органом було правомірно винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення і належним чином доведено порушення платником податків податкового законодавства в частині несвоєчасності перерахування податку на доходи фізичних осіб до бюджету в перевіряємому періоді.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позовні вимоги, суд апеляційної інстанції мотивував своє рішення тим, що відповідачем при визначенні суми грошових зобов'язань платника податків порушено вимоги діючого законодавства щодо дотримання строків їх застосування, а саме: неправомірно нараховане позивачеві грошове зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб за 2008, 2009 роки, у зв'язку з закінченням строку 1095 днів для визначення грошового зобов'язання.

Однак, висновки судів попередніх інстанцій є передчасними та такими, що зроблені без повного та всебічного з'ясування обставин у справі.

Статтею 69 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи.

Згідно ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим, тобто таким, що ухвалене відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції, як і рішення суду першої інстанції, вказаним вимогам не відповідають.

Так, відповідно до пп. 14.1.39 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Згідно з п. 102.1 ст. 102 зазначеного Кодексу контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку. У разі подання платником податку уточнюючого розрахунку до податкової декларації контролюючий орган має право визначити суму податкових зобов'язань за такою податковою декларацією протягом 1095 днів з дня подання уточнюючого розрахунку.

В даному випадку, судами обох інстанцій не досліджено питання чи вийшов податковий орган за межі предмету перевірки та включив до податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб суми податкового зобов'язання за межами 1095-денного строку з дослідженням при цьому податкових декларацій (розрахунків) з урахуванням уточнюючих розрахунків, за їх наявності, за весь термін, який увійшов для нарахування спірної суми грошового зобов'язання за податковим повідомленням-рішенням № 0002241750 від 17.06.2013 (215 058,08 грн. основний платіж та 61 863,09 грн. штрафні (фінансові) санкції).

Вказані обставини та фактичні дані залишилися поза межами дослідження судами першої та апеляційної інстанцій, що, з урахуванням повноважень касаційного суду (які не дають суду касаційній інстанції права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні), виключає можливість перевірити Вищим адміністративним судом України правильність висновків судів попередніх інстанцій в цілому по суті спору.

Судам також слід врахувати, що згідно ч. 1 ст. 81 КАС України для з'ясування обставин, що мають значення для справи і потребують спеціальних знань у галузі науки, мистецтва, техніки, ремесла тощо, суд може призначити експертизу, та, за необхідності, розглянути питання про можливість проведення експертизи для визначення правомірності нарахування сум грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб спірним податковим повідомленням-рішенням в оскаржуваній частині.

Слід також зазначити, що у відповідності до ч. 2 ст. 11 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Відповідно до ч. 4 ст. 195 КАС України суд апеляційної інстанції не може розглядати позовні вимоги, що не були заявлені в суді першої інстанції.

Судом апеляційної інстанції, при вирішенні даного спору, не були враховані приписи ч. 4 ст. 195 КАС України.

Згідно з ч. 2 ст. 227 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

За вказаних обставин, Вищий адміністративний суд України приходить до висновку про необхідність скасування рішень судів попередніх інстанцій та направлення справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

При новому розгляді слід взяти до уваги вищезазначене та прийняти законне і обґрунтоване рішення відповідно до норм матеріального та процесуального права, надати належну правову оцінку обставинам у справі.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 222, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління Міндоходів у Чернігівській області задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 10.04.2014 та постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 10.09.2013 скасувати.

Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили відповідно до ч. 6 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та оскарженню не підлягає.

Головуючий В.В. Кошіль Судді І.В. Борисенко О.А. Моторний