Ухвала суду № 43734936, 08.04.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08.04.2015р. м. Київ К/800/59508/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого - судді Зайцева М.П.,

суддів: Веденяпіна О.А., Загороднього А.Ф.,

секретаря - Бруя О.Д.,

представника відповідача - Сірика Д.М.,

розглянувши у судовому засіданні в приміщенні суду касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 28 липня 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 29 жовтня 2014 року у справі № 826/8100/14 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Кондор Інновейшн" до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про скасування податкового повідомлення-рішення, -

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Кондор Інновейшн" (далі - ТОВ "Кондор Інновейшн") звернулось в суд з позовом до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (далі - ДПІ) в якому просило скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ від 12 лютого 2014 року № 0000602205, № 0000502205 та № 0000492205.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 28 липня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 29 жовтня 2014 року, адміністративний позов задоволено.

В касаційній скарзі ДПІ, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить їх рішення скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Позивач у своїх запереченнях на касаційну скаргу зазначає, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій є законними, прийнятими з дотриманням норм матеріального та процесуального права, вважає касаційну скаргу податкового органу необґрунтованою, а тому просить залишити її без задоволення, а судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, присутніх у судовому засіданні, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Судами встановлено, що податковим органом проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ "Кондор Інновейшн" з питань правильності нарахування та повноти сплати до бюджету податку на додану вартість та податку на прибуток під час взаємовідносин з ПП "Хімінвест-2012" за період з 01 вересня 2011 року по 31 грудня 2011 року та ПП "Прилукихімснаб" за період з 01 лютого 2012 року по 28 лютого 2012 року та з 01 квітня 2012 року по 30 квітня 2012 року, за результатами якої складено акт від 30 січня 2014 року № 120/26-53-22-05-21/37653305.

Зазначеним актом встановлено наступні порушення:

- пункт 138.2 статті138, підпункт 139.1.9. пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України (далі - ПК України) та абзац 4 підпункту 5.3.9. пункту 5.3. статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", в результаті чого позивачем занижено податок на прибуток на загальну суму 292 280,00 грн., у т. ч.: за ІІІ квартал 2011 року на суму 7 670,00 грн., за IV квартал 2011 року на суму 266 803,00 грн., за II квартал 2012 року на суму 17 807,00 грн.;

- підпункт 7.4.1., пункту 7.4.5., 7.4. статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" та пункту 198.1, 198.6 статті 198 ПК України, в результаті чого позивачем занижено суму ПДВ, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 255 649,00 грн., в т.ч.: за вересень 2011 року - на суму 6 669,00 грн., за жовтень 2011 року - на суму 92 872,00 грн., за листопад 2011 року - на суму 96 448,00 грн., за грудень 2011 року - на суму 42 701,00 грн., за березень 2012 року - на суму 3 266,00 грн., за квітень 2012 року - на суму 13 793,00 грн.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 12 лютого 2014 року:

№0000492205, яким ТОВ "Кондор Інновейшн" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 292 280,00 грн. і застосовані штрафні (фінансові) санкції в розмірі 4 452,00 грн.;

№0000602205, яким позивачу зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 22 799,00 грн.;

№0000502205, яким ТОВ "Кондор Інновейшн" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 255 649,00 грн. і застосовані штрафні (фінансові) санкції в розмірі 63 912,00 грн.

Суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанції щодо задоволення позову враховуючи наступне.

Згідно пункту 138.2 статті 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України, витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку, не можуть підлягати включенню до складу витрат платника податків.

Згідно пункту «а» пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає зокрема у разі здійснення операцій з придбання товарів та послуг.

При цьому згідно з пунктом 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Пунктом 200.1 статті 200 ПК України передбачено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. Податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу (пункти 14.1.156, 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України)

Пунктом 201.1 ст. 201 ПК України визначено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, яка, як встановлено п. 201.10 цієї ж статті є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно із частини другої статті 3 Закону України від 16 липня 1999 року «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством та на даних якого ґрунтується, зокрема, податкова звітність.

Частиною першою статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення. Частиною 2 визначено перелік обов'язкових реквізитів первинних документів: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Враховуючи вищевикладене, формування валових витрат та податкового кредиту з ПДВ обумовлено придбанням товарів, робіт (послуг) з метою їх використання в межах господарської діяльності та реалізується за наявності у платника належним чином оформлених первинних документів і податкових накладних, які підтверджують проведення господарських операцій

Як вбачається із матеріалів справи, взаємовідносини позивача з ПП "Прилукихімснаб" ґрунтувалися на договорі від 16 листопада 2011 року № 16/11/11, за умовами якого Замовник (позивач) доручає, а Виконавець (ПП "Прилукихімснаб") приймає на себе зобов'язання по наданню послуг виробничого характеру, згідно замовлень Замовника. Сторони погодили, що найменування, асортимент, загальна кількість, ціна послуг, а також загальна вартість послуг визначаються Сторонами у Актах виконаних робіт, оформлених на підставі попередніх замовлень Замовника.

На підтвердження реальності зазначених господарських операцій, виконання умов договору від 16 листопада 2011 року № 16/11/11, включення витрат на оплату послуг до складу валових витрат підприємства, а також сплати податку на додану вартість у складі ціни за придбані у контрагента послуги, ТОВ "Кондор Інновейшн" надало суду копії податкових накладних, актів надання послуг, виписок з банківського рахунку позивача, платіжні доручення, які підтверджують виконання (оплату) позивачем грошових зобов'язань за договором.

В свою чергу, взаємовідносини ТОВ "Кондор Інновейшн" з ПП "Хімінвест-2012" ґрунтувалися на договорі постачання товару № 004/07/11 від 25 липня 2011 року, за умовами якого Постачальник (ПП "Хімінвест-2012") зобов'язується передати у власність Покупцю (позивач) товар, а Покупець зобов'язується прийняти товар та своєчасно здійснити його оплату на умовах цього Договору. Ціна (сума) Договору визначається відповідно Додатку, та включає вартість товару, вартість пакування, доставки на умовах DDU. Згідно додатку № 3 від 19 вересня 2011 року до Договору № 004/07/11 від 25 липня 2011 року визначено асортимент, кількість та ціна товару на загальну суму 134 984,98 грн. (у т.ч. ПДВ - 22 497,50 грн.). Згідно додатку № 4 від 03 жовтня 2011 року до Договору № 004/07/11 від 25 липня 2011 року визначено асортимент, кількість та ціна товару на загальну суму 229 628,72 грн. (у т.ч. ПДВ - 38 271,45 грн.). Згідно додатку № 5 від 06 жовтня 2011 року до Договору № 004/07/11 від 25 липня 2011 року визначено асортимент, кількість та ціна товару на загальну суму 192 618,24 грн. (у т.ч. ПДВ - 32 103,04 грн.). Згідно додатку № 6 від 31 жовтня 2011 року до Договору № 004/07/11 від 25 липня 2011 року визначено асортимент, кількість та ціна товару на загальну суму 578 690,16 грн. (у т.ч. ПДВ - 96 448,36 грн.). Згідно додатку № 7 від 01 грудня 2011 року до Договору № 004/07/11 від 25 липня 2011 року визначено асортимент, кількість та ціна товару на загальну суму 256 202,56 грн. (у т.ч. ПДВ - 42 700,43 грн.).

На підтвердження реальності зазначених господарських операцій, виконання умов договору постачання товару № 004/07/11 від 25 липня 2011 року, включення витрат на оплату товарів до складу валових витрат підприємства, а також сплати податку на додану вартість у складі ціни за придбані у контрагента товари, позивачем надані суду копії видаткових накладних на товар (визначений у додатках), податкових накладних, виписок з банківського рахунку позивача, платіжні доручення, які підтверджують виконання (оплату) позивачем грошових зобов'язань за договором.

В той же час, податковим органом не заперечується, що позивачем, як платником податків, у податковому та бухгалтерському обліку відображені операції по взаємовідносинам з ПП "Хімінвест-2012" та ПП "Прилукихімснаб" на підставі первинних документів, перелік яких наведено вище.

Враховуючи вищевикладене, суд касаційної інстанції вважає необґрунтованими доводи відповідача, сформовані на підставі акта про проведення невиїзної документальної перевірки ПП "Хімінвест-2012" та акта про неможливість проведення зустрічної звірки ПП "Прилукихімснаб", оскільки інформація, викладена у зазначених актах, фактично переписана відповідачем в акт перевірки позивача без належного дослідження та надання оцінки первинним документам, складеним по взаємовідносинам позивача з контрагентами, як того вимагають норми діючого податкового законодавства України.

Крім того, судами встановлено, що на підтвердження реальності проведення зазначених господарських операцій, позивачем надані первинні документи подальшої реалізації відповідних товарів/послуг іншим суб'єктам господарювання, а також докази наявності у нього можливостей для здійснення відповідних господарських операцій (наявність основних фондів, орендованих приміщень, трудових ресурсів).

Суд касаційної інстанції зазначає, що на підтвердження виконання вказаних правочинів (договорів) надавались первинні бухгалтерські документи, які повністю відповідають вимогам, встановлених до первинних документів, які пред'являються відповідно до пункту 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та пункту 2 Положення про документальне - забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що операції позивача з контрагентами здійснені в межах господарської діяльності, є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій.

Відповідно до частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права під час ухвалення судових рішень чи вчинення процесуальних дій.

Колегія суддів дійшла висновку, що судові рішення ухвалені з дотриманням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана правильно, підстав для їх скасування з мотивів, викладених в касаційній скарзі, немає.

Керуючись статями. 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

у х в а л и в:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві залишити без задоволення, постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 28 липня 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 29 жовтня 2014 року у справі № 826/8100/14 без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236-238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: