Ухвала суду № 43734893, 31.03.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"31" березня 2015 р. м. Київ К/800/152/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючий суддя судді за участю секретаря представників сторін: від позивача: від відповідача:Муравйов О. В. Вербицька О. В. Маринчак Н. Є. Титенко М. П. Бернацька О. В. Варченко А. О.розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз Україна» на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 16.12.2014 рокуу справі№ 826/9811/14за позовомПублічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз Україна»до Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центральний офіс з обслуговування великих платниківпровизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 14.10.2014 року у справі № 826/9811/14 позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центральний офіс з обслуговування великих платників від 03.06.2014 року № 0000544102 та № 0000554102.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 16.12.2014 року апеляційну скаргу Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників задоволено. Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 14.10.2014 року у справі № 826/9811/14 скасовано. В задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із постановою апеляційного суду, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить її скасувати, залишити в силі постанову суду першої інстанції. Свої вимоги заявник обґрунтовує порушенням судом норм матеріального та процесуального права, зокрема, пп. п. 139.1, 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, п. п. 198.1, 198.3, 198.6 ст. 198, п. п. 201.1, 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, ст. ст. 10, 86, 159, 163 Кодексу адміністративного судочинства України.

В запереченнях на касаційну скаргу відповідач з вимогами та доводами скаржника не погоджується, просить залишити в силі постанову апеляційного суду.

З наданих документів вбачається, що в силу ст. 55 Кодексу адміністративного судочинства України відповідач підлягає заміні правонаступником Міжрегіональним головним управлінням ДФС - Центральний офіс з обслуговування великих платників.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що за результатами проведення відповідачем документальної позапланової виїзної перевірки ПАТ «НАК «Нафтогаз України» за період з 01.10.2013 року по 01.03.2014 року з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з ТОВ «Універсальне комерційне суспільство» складено акт від 13.05.2014 року № 19/28-10-41-2/20077720, яким зафіксовано порушення: п. п. 138.1, 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, у зв'язку з чим завищено витрати, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування та завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування по податку на прибуток за 2013 рік в розмірі 203 698 083,00 грн.; п. п. 198.1, 198.3, 198.6 ст. 198, п. 201.1, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу, у зв'язку з чим завищено податковий кредит та занижено податок на додану вартість всього у сумі 40 739 617,00 грн.

На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 03.06.2014 року:

- № 0000544102, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем - 40 739 617,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 10 184 904,25 грн.;

- № 0000554102, яким позивачу зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 203 698 083,00 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що здійсненні фінансово-господарські операції позивача з контрагентом ТОВ «Універсальне комерційне суспільство» мають реальний характер.

Суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність підстава для задоволення позову, оскільки наявність права на формування податкового кредиту та витрат за наслідками виконання договору про закупівлю послуг від 04.12.2012 року № 1-01, укладеного позивачем з ТОВ «Універсальне комерційне суспільство», не підтверджується наданими доказами.

Колегія суддів вважає такі висновки судів щодо позовних вимог товариства передчасними, враховуючи наступне.

Відповідно до ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

Статтею 159 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

З урахуванням положень ст. ст. 138, 139, 198, 201 Податкового кодексу України правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат та податкового кредиту з ПДВ наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів/робіт/послуг, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, а не лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на рахунках платників податку.

При цьому, для формування податкового кредиту мають значення податкові накладні та інші первинні документи, які, виходячи з наведеного, видаються на підтвердження реально вчиненої операції.

Відповідно до п. п. 2, 3 ч. 1 ст. 163 Кодексу адміністративного судочинства України мотивувальна частина постанови повинна містити встановлені судом обставини із посиланням на докази, а також мотиви неврахування окремих доказів; мотиви, з яких суд виходив при прийнятті постанови, і положення закону, яким він керувався.

Згідно із ч. 1 ст. 207 Кодексу адміністративного судочинства України в мотивувальній частині постанови суду апеляційної інстанції зазначаються встановлені судом апеляційної інстанції обставини із посиланням на докази, а також мотиви неврахування окремих доказів; мотиви, з яких суд апеляційної інстанції виходив при прийнятті постанови, і положення закону, яким він керувався.

Відхиляючі надані позивачем на підтвердження реальності спірних господарських операцій документи, суд апеляційної інстанцій вказав, що акти здачі-приймання послуг від 25.12.2013 року та від 26.12.2013 року містять недостовірні дані щодо їх підписанта, зокрема, директором вказано ОСОБА_7 Вказані порушення, на думку апеляційного суду, призвели також і до неналежного оформлення первинних документів та податкових накладних, складених за наслідками виконання договору № 0-01 від 04.12.2012 року.

При цьому, в обґрунтування вказаних висновків апеляційний суд посилається на акт позапланової перевірки цього товариства від 24.03.2014 року № 130/22-06/37912070, складений Ленінською об'єднаною державною податковою інспекцією у м. Луганську Головного управління Міндоходів у Луганській області, в якому зазначено, що ОСОБА_7 був директором ТОВ «Універсальне комерційне суспільство» в період з 24.10.2011 року по 17.12.2013 року, а починаючи з 18.12.2013 року директором призначено ОСОБА_8

Такі доводи суду зроблені без врахування положень ч. 1 ст. 70 Кодексу адміністративного судочинства України, зокрема, не з'ясовано з посиланням на допустимі докази наявність права у вказаної особи на підписання акти здачі-приймання послуг.

Також підлягають відхиленню посилання суду апеляційної інстанції на копії протоколів допиту ОСОБА_7 та ОСОБА_8, складені слідчим з ОВС слідчого управління ФР ГУ Міндоходів у Луганській області Портновим В. Ю. в рамках досудового розслідування, оскільки ч. 1 ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Перелік засобів (джерел доказів) доказування є вичерпним.

З матеріалів справи вбачається, що до договору № 0-01 від 04.12.2012 року 27.09.2013 року сторонами було укладено додаткову угоду № 1, невід'ємною частиною якої є додатки № 1 та № 2.

Додаток № 2 містить календарний план надання послуг, яким визначено зміст етапів, термін їх виконання, вартість та кінцеві результати.

Вирішуючи спір, суди першої та апеляційної інстанцій не з'ясували питання виконання етапів календарного плану з дотриманням відповідних строків та черговості їх виконання, не виконавши обов'язок, покладений на суд пунктами 4 та 5 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України.

Крім того, стверджуючи про фактичне виконання спірного правочину, судом першої інстанції не досліджено питання наявності відповідної кваліфікації, з урахуванням специфіки предмету договору, у особи, що приймала результати досліджень, оцінку фахівцями позивача результатів наданих послуг, відповідність їх поставленим завданням, можливість подальшого використання в господарській діяльності позивача тощо.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що на підставі ч. 2 ст. 227 Кодексу адміністративного судочинства України судові рішення у справі підлягають скасуванню, як такі, що прийняті з порушенням норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, а справа - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду суду першої інстанції слід врахувати викладене, дослідити питання реальності спірних господарських операцій на підставі наданих доказів, надати оцінку доводам сторін, застосувати при оцінці доводів сторін норми матеріального права, які повинні бути застосовані, і вирішити спір згідно із законодавством.

За таких обставин касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Керуючись ст. ст. 220, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Замінити відповідача правонаступником Міжрегіональним головним управлінням ДФС - Центральний офіс з обслуговування великих платників.

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз Україна» задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.10.2014 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 16.12.2014 року у справі № 826/9811/14 скасувати.

Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанцій.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236-238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя О. В. Муравйов

Судді О. В. Вербицька

Н. Є. Маринчак