Ухвала суду № 43734875, 31.03.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31.03.2015р. м. Київ К/800/24640/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючий суддя судді за участю секретаря представників сторін: від позивача: від відповідача:Муравйов О. В. Вербицька О. В. Маринчак Н. Є. Титенко М. П. Балабко А. В.розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуСпеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Головного управління Міндоходів на постанову та ухвалуЗапорізького окружного адміністративного суду від 26.07.2013 року Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 15.04.2014 рокуу справі№ 808/5858/13-аза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Запорізький завод кольорових металів»доСпеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Головного управління Міндоходівпровизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В :

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 26.07.2013 року у справі № 808/5858/13-а, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 15.04.2014 року, позов задоволено. Скасовано податкові повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі Державної податкової служби № 0000062900 від 17.06.2013 року, № 0000072900 від 17.06.2013 року.

Не погоджуючись із судовими рішеннями у справі, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати, прийняти нове судове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог. Свої вимоги заявник обґрунтовує порушенням судами норм матеріального та процесуального права, зокрема, п. 3.1 ст. 3, п. 4.1 ст. 4, пп. пп. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України.

В запереченнях на касаційну скаргу позивач з вимогами та доводами скаржника не погоджується, просить залишити в силі судові рішення у справі.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що за результатами проведеної відповідачем документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Запорізький завод кольорових металів» з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати до бюджету податку на додану вартість по взаємовідносинам з ПП «Ферро-Ю» за період березень 2010 року, ПП «Металфорт» за період серпень 2010 року, ТОВ «Елеон» за період червень 2011 року, ТОВ «Проком» за період жовтень 2011 року, ТОВ «Електротех» за період березень 2012 року, ТОВ «Промальянс» за період травень 2012 року та податку на прибуток за І квартал 2010 року, півріччя 2010 року, 3 квартал 2010 року, 2010 рік, І квартал 2011 року, 2 квартал 2011 року, 2-4 квартали 2011 року, І квартал 2012 року, півріччя 2012 року складено акт від 28.05.2013 року № 252/29-0/36911851, яким зафіксовано порушення: п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», у зв'язку з чим занижено податок на прибуток підприємств на загальну суму 1 930 087,00 грн.; п. 3.1 ст. 3, п. 4.1 ст. 4, пп. пп. 7.4.1, 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», у зв'язку з чим завищено від'ємне значення з податку на додану вартість на загальну суму 111 560,00 грн.

На підставі акта перевірки відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення від 17.06.2013 року:

- № 0000062900, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 2 249 660,75 грн., з яких за основним платежем - 1 930 087,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 319 573,75 грн.

- № 0000072900, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення з податку на додану вартість на суму 111 560,00 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що позивачем належним чином підтверджено факт здійснення спірних господарських операцій з ПП «Ферро-Ю».

Колегія суддів погоджується з таким висновком судів, враховуючи наступне.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

До складу валових витрат включаються, в тому числі, суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті (пп. 5.2.1 п. 5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»).

Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку (пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 цього Закону).

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно із пп. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 цього Закону право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (абз. 1 пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»).

Отже, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування валових витрат та податкового кредиту з ПДВ наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів/робіт/послуг, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, а не лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на рахунках платників податку.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що реальність господарських операцій по виконанню договору поставки № 33/8/2010 від 01.03.2010 року, укладеного позивачем з ПП «Ферро-Ю» підтверджується видатковими накладними, рахунками-фактурами, специфікаціями, прибутковими ордерами, що свідчать про прийняття товариством та оприбуткування на виробництво зазначеного товару, товарно-транспортними накладними, звітами про використання коштів, наданих для відрядження або під звіт (виданих водіям), розрахунками пального, посвідченнями про відрядження, завданням на відрядження, що свідчать про транспортування товару, яке здійснювалось транспортом платника, сертифікатами якості, що підтверджують відповідність поставленого товару - катодів мідних вимогам ДСТУ ГОСТ 546:2004 та заготовки мідної вимогам ТУ У 28.7-13614181-004-2001, банківськими виписками, які свідчать про оплату поставлених товарів позивачем, копії яких містяться в матеріалах справи.

Вказані документи містять всі обов'язкові реквізити та відповідають вимогам законодавства.

Податкові накладні, на підставі якої позивачем сума податку на додану вартість включена до складу податкового кредиту, складені ПП «Ферро-Ю» у відповідності до вимог ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Факт використання товару, придбаного у ПП «Ферро-Ю», в господарській діяльності товариства підтверджується виробничими звітами по виготовленню кабелю мідного та випискою з оборотно-сальдових відомостей щодо руху товару по підприємству.

На момент укладення та реалізації договору поставки контрагент позивача ПП «Ферро-Ю» мало зареєстровані у встановленому порядку установчі документи та цивільну дієздатність згідно з чинним законодавством, було зареєстровано як платник податку на додану вартість.

Крім того, судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що у ПП «Ферро-Ю» наявні відповідні виробничі активи, складські приміщення, персонал та інше, які використовувались ПП «Ферро-Ю» у власній господарській діяльності, оскільки згідно із приписами чинного законодавства отримання дозвільних документів, які має дане підприємство, без наявності вказаних умов неможливо (дозвіл на продовження виконання робіт підвищеної небезпеки № 058.11.48-37.10.0, виданий ПП «Ферро-Ю», виданий Управлінням держгірпромнагляду по Миколаївській області, дозвіл на початок виконання робіт підвищеної небезпеки № 057.11.48-37.10.0 виданий Управлінням держгірпромнагляду по Миколаївській області, лист Державної санітарно-епідеміологічної служби Миколаївської області № 1495/7-1 від 03.06.2011 року, акт б/н від 03.06.2011 перевірки дотримання вимог Законів України «Про забезпечення санітарного та епідеміологічного благополуччя населення» та «Про металобрухт» ПП «Ферро-Ю», висновок експертизи № 48/1.04.01.043.11 від 28.01.2011 року, експертний висновок щодо можливості ПП «Ферро-Ю» отримати ліцензії на діяльність брухтом та відходами чорних та кольорових металів №01-04/1934-05, акт обстеження технологічної схеми заготівлі та переробки металобрухту чорних та кольорових металів ПП «Феррою-Ю» Державного управління охорони навколишнього природного середовища в Миколаївській області № 01-04/1934-05, акт санітарно-епідеміологічного обстеження об'єкта від 26.05.2011 року, Дозвіл УМНС в Миколаївській області, Договір купівлі-продажу обладнання (пресу гідравлічного для пакування відходів та брухту металів БА 1330) тощо.

Посилання відповідача на матеріали акта перевірки від 24.03.2011 року № 397/23-300/33797995 про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ПП «Ферро-Ю» обґрунтовано відхилено судами першої та апеляційної інстанції, оскільки вони не є безумовною підставою для висновків про безтоварність спірних операцій за умови наявності інших документів, які спростовують такі доводи.

Чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання, зокрема тим, який не був постачальником товарів (послуг), на вартість яких нарахований податок на додану вартість, що включений платником податку до податкового кредиту.

Оскільки в порушення ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України податковим органом не доведено обґрунтованості висновків акта перевірки, що стали підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, колегія суддів вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Доводи касаційної скарги щодо відсутності фактичного виконання господарських операцій з спірним контрагентом викладеного не спростовують, а зводяться до переоцінки обставин, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій, що у відповідності до ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України не віднесено до повноважень суду касаційної інстанції.

За таких обставин касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 220, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Головного управління Міндоходів залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 26.07.2013 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 15.04.2014 року у справі № 808/5858/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236-238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя О. В. Муравйов

Судді О. В. Вербицька

Н. Є. Маринчак