Ухвала суду № 43734870, 31.03.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 березня 2015 року м. Київ К/800/27407/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючий суддя судді Муравйов О. В. Вербицька О. В. Маринчак Н. Є. розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргуСпеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління Міндоходів на постанову та ухвалуЗапорізького окружного адміністративного суду від 30.10.2013 року Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 29.04.2014 рокуу справі№ 808/6016/13-аза позовомПублічного акціонерного товариства «Мотор Січ»до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління Міндоходів провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В :

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 30.10.2013 року у справі № 808/6016/13-а, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 29.04.2014 року, позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Спеціалізованої Державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі Державної податкової служби від 14.03.2013 року № 0000042520, № 0000032520 та № 0000062520.

Не погоджуючись із судовими рішеннями у справі, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати в цій частині, прийняти нове про відмову в задоволенні позову. Свої вимоги заявник обґрунтовує порушенням судами норм матеріального права, зокрема, п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, п. п. 198.1, 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України.

В запереченнях на касаційну скаргу позивач з вимогами та доводами скаржника не погоджується, просить залишити силі оскаржені рішення.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що за результатами проведеної відповідачем виїзної перевірки ПAT «Мотор Січ» з питання дотримання вимог податкового законодавства при господарських взаємовідносинах з контрагентами наведеними у додатку № 1 до акту перевірки за період з 01.07.2009 року по 30.11.2012 року складено акт від 28.02.2013 року № 101/25-0/14307794, яким зафіксовано порушення позивачем: п. 5.1 ст. 5, пп. 5.2.1 п. 5.2, абз. 4 пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5, пп. 8.2.1, п. 8.2, пп. 8.3.1, п. 8.3, пп. 8.4.1, п. 8.4, ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, у зв'язку з чим занижено податок на прибуток в загальну суму 975 104,00 грн.; пп. 7.4.1 п. 7.4, пп. 7.7.1, абз. «а» пп. 7.7.2 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», п. п. 198.1, 198.3, ст. 198 , п. 200.1, 200.3, 200.4 ст. 200 Податкового Кодексу України, у зв'язку з чим завищено суму бюджетного відшкодування у розмірі 851 094,00 грн.; пп. 7.4.1 п. 7.4, пп.7.7.1, абз. «б» пп. 7.7.2 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», п. п. 198.1, 198.3, 198.6 ст. 198, п. п. 200.1, 200.2, 200.3, 200.4 ст. 200 Податкового Кодексу України у зв'язку з чим завищено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (рядок 24 декларації листопада 2012 року) всього на суму 205 896,00 грн.

На підставі акта перевірки відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення:

- № 0000042520 від 14.03.2013 року, яким позивачу зменшено розмір бюджетного відшкодування на рахунок платника у банку на суму 851 094,00 грн. та визначено штрафну санкцію в розмірі 336 050,00 грн.;

- № 0000032520 від 14.03.2013 року, яким позивачу зменшено залишок від'ємного значення ПДВ, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (ряд. 24 декларації з ПДВ за листопад 2012 року) на суму 205 896,00 грн.;

- № 0000062520 від 14.03.2013 року, яким позивачу збільшено податкові зобов'язання з податку на прибуток в сумі 975 104,00 грн. та визначено штрафну санкцію в розмірі 166 966,25 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що висновки акта перевірки щодо відсутності фактичного виконання операцій позивача та спірних контрагентів спростовуються матеріалами справи.

Колегія суддів погоджується з таким висновком, враховуючи наступне.

Податковий орган стверджує, що правочини, укладені між позивачем та його контрагентами, не спричинили реального настання юридичних наслідків, оскільки в ході перевірки не підтверджено факту поставки (транспортування) позивачем від контрагента товару.

Висновок про завищення амортизаційних відрахувань ґрунтується також на доводах відносно відсутності фактичного виконання спірних правочинів.

Відповідно до пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (чинного на момент виникнення спірних відносин) до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку (5.3.9 п. 5.3 ст. 5 вказаного Закону).

Аналогічні положення визначені статтями 138, 139 Податкового кодексу України.

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», який був чинний на момент вчинення господарських операцій, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» визначено, що податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Згідно із пп.7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» саме податкова накладна є звітним податковим та одночасно розрахунковим документом.

Аналогічні норми закріплені в ст. 198 Податкового кодексу України.

Отже, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування валових витрат та податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів/робіт/послуг, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, а не лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на рахунках платників податку.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що реальність господарських операцій по ТОВ ТВФ «Лі», ТОВ «Авелон - Д», ТОВ Укравтометагро», ТОВ «БК «Ростбуд», ФОП ОСОБА_4, ПП «Акумторг», ТОВ «Біоенерго Холдинг», Європідшипник», ТОВ Євроресурс - Трейд», ТОВ «Інвест - Консул», ТОВ «Форганг ГМБХ», ТОВ «Технодок», ТОВ Рангоут», ТОВ «Будівництво і технології», ТОВ Хімтрейд», ТОВ Єврозв'язок», ТОВ «С.Т.Б», ТОВ «КПІ-Сервіс», ПП «ІТ-Консалтинг», ТОВ «Запоріжспецкомплект»,ТОВ «Вінкана Сервіс», ТОВ «Інтерн-Юг», ТОВ «Котлоремонт», ТОВ «Промальянс Енержі», ТОВ «Металліка - 3», ТОВ Таврія Холод», ТОВ «БК «Паллада», ТОВ «ВКП Промінвестресурс», ТОВ «Техносфера-2000», ТОВ «Альфа - Інвест Плюс», підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.

Всі придбані товари (послуги) були своєчасно та в повному обсязі оприбутковані позивачем на підставі накладних (актів виконаних робіт) та прибуткових ордерів, оплачені та в подальшому використані у господарській діяльності товариства, що в свою чергу призвело до змін в активах підприємства та його зобов'язаннях і реально спричинило зміни майнового стану платника податків. Рух придбаних товарів у товаристві підтверджується долученими до справи реєстрами.

На час господарських відносин між позивачем та його контрагентами, останні були належним чином зареєстровані як юридичні особи та платники податку на додану вартість.

Посилання податкового органу на результати проведення перевірок та зустрічних звірок контрагентів платника, в тому числі по ланцюгу постачання, обґрунтовано відхилено судами першої та апеляційної інстанцій, оскільки вони не є безумовним свідченням безтоварності операцій за умови наявності інших документів, що спростовують такі висновки.

Крім того, несплата постачальником податкових зобов'язань, порушення ним вимог податкового законодавства та правил ведення господарської діяльності не може саме по собі бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту.

Також підлягають відхиленню посилання податкового органу на відсутність товарно-транспортних накладних, оскільки ненадання такого документу як товарно-транспортна накладна чи надання його неоформленого належним чином, не є підставою для висновків про відсутність підтвердження реальності здійснення господарських операцій з придбання товару за умови наявності документів на підтвердження реальності постачання товарів чи надання послуг.

Оскільки в порушення ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України податковим органом не доведено обґрунтованості висновку акта перевірки про неправомірне формування валових витрат, податкового кредиту та відповідно і бюджетного відшкодування, що стали підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, колегія суддів погоджується з висновком судів першої та апеляційної інстанцій про задоволення позовних вимог.

Доводи касаційної скарги щодо безтоварність операцій з вказаними контрагентами, викладеного не спростовують, а зводяться до переоцінки обставин, встановлених судами першої та апеляційної інстанції, що у відповідності до ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України не віднесено до повноважень суду касаційної інстанції.

За таких обставин підстави для задоволення касаційної скарги відсутні.

Керуючись ст. ст. 220, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В :

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління Міндоходів відхилити.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 30.10.2013 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 29.04.2014 року у справі № 808/6016/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя О. В. Муравйов

Судді О. В. Вербицька

Н. Є. Маринчак