Рішення № 43734495, 19.03.2015, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

№ апеляційного провадження: 22-ц/796/143/2015 Головуючий у суді першої інстанції: Зінченко С.В. Доповідач у суді апеляційної інстанції: Білич І.М. Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 березня 2015 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду м. Києва в складі:

Головуючого судді: Білич І.М.

Суддів: Болотова Є.В., Поліщук Н.В.

при секретарі: Прохоровій В.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» - Карась Віталії Володимирівни на рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 3 вересня 2014 року в справі за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» до ОСОБА_4 про відшкодування шкоди.

в с т а н о в и л а :

ПАТ Страхова група «ТАС» звертаючись у липні 2012 року до суду з вищевказаним позовом ставило питання про стягнення із ОСОБА_5 в порядку регресу коштів в розмірі 21145, 74 гривни, як різницю між фактичним розміром шкоди та страховою виплатою зробленою ВАТ «Страхова компанія «Нова» відповідно до ліміту відповідальності в силу вимог ч. 2 ст. 22, ст. 993, ч. 1 ст. 1166, 1191 ЦК України та ст. 27 Закону України «Про страхування».

Заочним рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 24 вересня 2012 року позовні вимоги Приватного акціонерного товариства „Страхова група „ТАС" були задоволені. Стягнуто з ОСОБА_4 суму в розмірі 21 145 гривень 74 копійки.

Ухвалою Солом'янського районного суду м. Києва від 28 лютого 2014 року було задоволено заяву представника ОСОБА_4 - ОСОБА_6 про перегляд заочного рішення. Заочне рішення скасовано, справу призначено до розгляду в загальному порядку.

Рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 03 вересня 2014 року у задоволенні позову було відмовлено.

Не погоджуючись із рішення суду представник позивача подав апеляційну скаргу, де ставив питання про його скасування та постановлення нового про задоволення позову у повному обсязі. Вказуючи на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Зазначаючи при цьому про помилковість висновків суду в частині того, що рахунок - фактура не є належним доказом підтвердженням розміру завданої матеріальної шкоди. У Правилах про надання послуг з технічного обслуговування і ремонту автомобільних транспортних засобів, затверджених наказом Мінтрансу України від 11.11.2002 року №792 не зазначено про необхідність виписувати акт виконаних робіт за фактом проведення ремонту автомобіля.

Також апелянтом вказувалось, що ПрАТ «СГ «ТАС» виплатило своєму страхувальнику належне йому за договором добровільного страхування наземного транспорту страхове відшкодування у розмірі 46 135,74 гривень згідно платіжних доручень за страховими актами. Отже, до ПрАТ «СГ «ТАС» перейшло право вимоги від свого страхувальника до винної особи в ДТП, а саме - до ВАТ «СК «Нова» - в межах ліміту відповідальності, та до ОСОБА_4 на різницю між фактичним розміром шкоди та страховою виплатою, згідно ч. 1 ст. 1191 ЦК України.

Представник апелянта у судовому засіданні апеляційну скаргу підтримала та просила суд її задовольнити.

Відповідач та представник відповідача у судовому засіданні не визнали подану апеляційну скаргу, заперечували проти її задоволення.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши, законність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Суд першої інстанції відмовляючи у задоволенні позову виходив з того, що згідно звіту надано позивачем, вартість матеріального збитку з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу склала 25 681,26 гривень. У той же час позивачем було виплачено страхове відшкодування в розмірі 46 135,74 гривни на підставі наданого рахунку - фактури ФОП ОСОБА_7, при цьому доказів щодо виконаних робіт по ремонту автомобіля надано саме на 46 135, 74 гривень не було.

Зазначаючи при цьому, що вимоги позивача ґрунтуються на суброгації, а не на регресі, оскільки регрес це нове право, що виникає у особи внаслідок здійснення платежу, а суброгація - це перехід прав до третьої особи на основі закону.

А відтак, суд першої інстанції прийшов до висновку, що позивачем невірно визначено предмет спірних правовідносин через що він помилково дійшов висновку про перехід до нього права вимоги.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно з законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтвердженими тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржуване рішення суду першої інстанції зазначеним вимогам не відповідає.

Судом при розгляді справи було встановлено, що 01 грудня 2008 року між ЗАТ Страхова група «ТАС» та ВАТ «Укртелеком» було укладено договір добровільного страхування наземного транспорту. Серед списку транспортних засобів що були предметом договору був і автомобіль «Мерседес» д/н НОМЕР_1,

29.07.2009 року зазначений вище автомобіль під керуванням водія ОСОБА_8 став учасником дорожньо - транспортної пригоди, що сталася з вини водія ОСОБА_5 який керував автомобілем НОМЕР_2.

Позивачем було виплачено страхувальнику страхове відшкодування у розмірі 46 135,74 гривень (платіжні доручення № 5774 від 14.08.2009 року та № 10417 від 17.00.2009 року).

Відповідно лімітів відповідальності по полісу ВС/5305546, ВАТ «СК «Нова» надало своєму страхувальнику ОСОБА_5 страховий захист та сплатило на користь позивача суму страхового відшкодування в розмірі 24 990 гривень.

Різниця між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою ВАТ «Страхова компанія «Нова» склала 21 145,74 гривень.

З урахуванням положень ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України «Про страхування» до страховика який виплатив страхове відшкодування за договором добровільного майнового страхування, переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Згідно ст. 1191 ЦК України, особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги ( регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлено законом.

Згідно ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність у разі недостатньої страхової виплати для повного відшкодування завданою нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою.

До страховика який виплатив страхове відшкодування за договором страхування, переходить право вимоги до страховика, який здійснив обов'язкове страхування цивільно - правової відповідальності власника транспортного засобу у розмірі виплаченого страхового відшкодування. Тобто визначальним моментом для звернення з такою вимогою є сам факт виплати страхового відшкодування за договором майнового страхування.

А відтак висновки суду про те, що у позивача не виникло право регресної вимоги до відповідача у розмірі виплаченого страхового відшкодування не ґрунтуються на нормах діючого законодавства.

Як вбачається із тексту рішення в його основу покладено твердження про ненадання позивачем суду належних доказів, які б підтверджували реальний розмір завданих позивачу збитків, а саме відсутній акт прийому - передачі автомобіля, є лише рахунок - фактура який не може підтвердити реальні збитки.

Однак, судом першої інстанції не було взято до уваги те, що затрати по відновленню пошкодженого автомобіля, які були визначені у рахунку фактурі № 517 від 04.08.2009 року були фактично перераховані позивачем у якості страхового відшкодування.

Наявність у матеріалах справи платіжного документу ( платіжне доручення від 14.08.2009 року а.с. 56) є реальним підтвердженням надання послуг з ремонту пошкодженого майна і є достатніми доказами фактично здійснених позивачем витрат по сплаті страхового відшкодування ( які виникли внаслідок ДТП).

Слід також зазначити, що відповідач ( апелянт) вказуючи на невідповідність сум проведених відновлювальних робіт вказаних у платіжному дорученні фактичним обсягам отриманих пошкоджень при ДТП, будь-яких достатніх і допустимих доказів в розумінні положень ст. 58, 59 ЦПК України до суду не надав, хоча у відповідності до вимог ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду як таке що постановлено з порушенням норм матеріального права підлягає скасуванню з постановленням нового за правилами ст. 309 ЦПК України, за якими вимоги позивача підлягають задоволенню як такі що знайшли своє підтвердження у ході розгляду справи з зазначених вище підстав.

Беручи до уваги, що за час звернення позивача з позовом до суду до моменту постановлення судового рішення відповідачем по справі змінено прізвище «ОСОБА_4» на «ОСОБА_4» ( згідно свідоцтва про шлюб від 25.03. 2011 року ), колегія суддів вважає, що до задоволення підлягають вимоги про стягнення коштів саме з ОСОБА_4.

Відповідно до вимог ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею та документально підтверджені судові витрати.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 305, 307, 309, 315, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу представника Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» - Карась Віталії Володимирівни задовольнити частково.

Рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 3 вересня 2014 року скасувати та постановити нове, за яким:

Позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_1, проживаючого за адресою : АДРЕСА_1 ) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» ( ЄДРПОУ 30115243, МФО 300335, р/р 2600422) суму матеріального збитку у розмірі 21 145, 74 ( двадцять одну тисячу сто сорок п'ять гривень сімдесят чотири копійки) та понесені судові витрати у розмірі 121, 80 (сто двадцять одна гривна вісімдесят копійок).

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення. Може бути оскаржено в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: