Постанова № 43732214, 23.04.2015, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

копія

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 квітня 2015 р. Справа № 804/3194/15 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіЗлатіна Станіслава Вікторовича при секретаріЛісна А.М. за участю: представника позивача представника відповідача ОСОБА_3 Садошенко В.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_7 до Головного управління Держземагентства у Дніпропетровській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

25.02.2015 року позивач звернувся з позовом до суду, у якому просить:

- визнати протиправними дії відповідача щодо не задоволення клопотання позивача щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою для отримання у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 га в адміністративних межах Військової сільської ради, поблизу с. Військове, Солонянського району Дніпропетровської області;

- зобов'язати відповідача розглянути подане позивачем клопотання про надання безоплатно у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 га в адміністративних межах Військової сільської ради, поблизу с. Військове, Солонянського району Дніпропетровської області та надати мотивовану відповідь, визначену законом, на клопотання позивача у встановлений законом строк.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач безпідставно відмовив позивачу у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою для отримання у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 га в адміністративних межах Військової сільської ради, поблизу с. Військове, Солонянського району Дніпропетровської області, оскільки позивач надав всі документи передбачені у ч.6 ст. 118 Земельного кодексу України, а саме: клопотання із зазначенням цільового призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри; графічні матеріали, на яких вказано бажане місце розташування земельної ділянки. Позивач наголошує на тому, що у графічних матеріалах вказано лише бажане місце розташування земельної ділянки, на яку претендує позивач, а не чітке місце її розташування. Також позивач зазначає про те, що лист відповідача від 27.01.2015 року № 31-4-0.11-1431/2-15 не містить рішення за заявою позивача, оскільки у вказаному листі взагалі не міститься фрази ані про надання дозволу на розробку документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки, ані про відмову в наданні вказаного дозволу. У вказаному листі міститься лише посилання на норми Земельного кодексу України, встановлені відповідачем обставини за заявою позивача та мотиви відповідача. Також необґрунтованими є доводи відповідача про відношення земельної ділянки до виду угідь «Інші багаторічні насадження» та відсутність відомостей про належить майна іншій особі, оскільки позивач надавалася форма 6-зем Відділу Держземагентства у Солонянському районі Дніпропетровської області, з якої вбачається, що земельна ділянка належить до категорії земель - землі сільськогосподарського призначення, форма власності - державна, інформація про користувача земельної ділянки - відсутня.

Ухвалою суду від 23.03.2015 року відкрито провадження в адміністративній справі.

Позивач у судовому засіданні підтримав заявлені позовні вимоги, вказуючи на те, що відповідач під час розгляду клопотання позивача перевищив строк розгляду передбачений статтею 118 Земельного кодексу України, та просив суд винести окрему ухвалу щодо факту неприпустимого, образливого спілкування представника відповідача в судовому засіданні та стягнути даною ухвалою на користь позивача відшкодування моральної шкоди у розмірі 1700,00 грн. Клопотання обґрунтоване тим, що у письмових запереченнях відповідача на позовну заяву позовні вимоги визнано безглуздими.

Відповідач у судовому засіданні заперечував проти позовну вказуючи на те, що подані позивачем матеріали не відповідають вимогам ч.6 ст. 118 Земельного кодексу України, а саме: на графічному матеріали, який надано позивачем не було позначено земельну ділянку орієнтовною площею 2,0 га, яка планувалася позивачем для відведення, натомість було позначено земельну ділянку єдиним масивом площею 30,00 га. Відповідач не може самостійно, без погодження з позивачем, визначити земельну ділянку для подальшої її передачі позивачу, оскільки це суперечило вимогам чинного законодавства України, у відповідності до якого саме громадянин повинен визначити та зазначити на графічних матеріалах бажане місце розташування земельної ділянки. Позивачем не зазначено де саме із даного масиву розміром 30,00 га і якої форми має бути виділена бажана земельна ділянка розміром 2,0 га. Крім того, у довідці форми 6-зем зазначено, що земельна ділянка площею 2,0 га відноситься до земель державної форми власності, категорія земель - землі сільськогосподарського призначення, види угідь - інші багаторічні насадження, що суперечить картографічним матеріалам, адже відповідно до наданого викопіювання земельна ділянка площею 30,0 га відноситься до виду угідь - рілля. Відповідач у судовому засіданні заперечував проти задоволення клопотання позивача про винесення окремої ухвали.

Суд заслухавши пояснення сторін, дослідивши письмові докази наявні у матеріалах справи, встановив наступне.

Позивач звернувся до відповідача із клопотанням від 22.12.2014 року у порядку статті 118 Земельного кодексу України, у якому просив визначити без погодження з позивачем та виділити позивачу земельну ділянку орієнтовним розміром 2,0 га в адміністративних межах Військової сільської ради з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства; надати дозвіл на розробку проекту землеустрою для отримання у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 га в адміністративних межах Військової сільської ради.

До клопотання позивач додав наступні документи: копію паспорту та ідентифікаційного коду позивача, згоду на збір та обробку персональних даних, графічні матеріали - викопіювання з публічної кадастрової карти України, графічні матеріали - викопіювання з плану землекористування Військової сільської ради Солонянського району Дніпропетровської області, довідку з Державної статистичної звітності відділу Держземагентства у Солонянському районі Дніпропетровської області про наявність земель та розподіл їх (за даними форми 6-зем), довідку відділу Держземагентства у Солонянському районі Дніпропетровської області про відсутність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства.

27.01.2015 року відповідач листом № 31-4-0.11-1431/2-15 повідомив позивача про те, що подані позивачем матеріали не відповідають вимогам статті 118 Земельного кодексу України, оскільки на графічних матеріалах не зазначено земельну ділянкою площею саме 2,0 га, яка передбачається для відведення. Також в поданих позивачем документах міститься інформація про відношення ділянки до виду угідь інші багаторічні насадження, при цьому будь-які відомості про належність майна в наданому пакеті документів відсутні.

Судом на підставі пояснень сторін встановлено, що саме правомірність та обґрунтованість рішення Головного управління Держземагенства у Дніпропетровській області оформленого листом від 27.01.2015 року № 31-4-0.11-1431/2-15 є предметом спору переданого на вирішення суду.

Суд зазначає, що прийняте відповідачем рішення, оформлене листом від 27.01.2015 року № 31-4-0.11-1431/2-15, є саме відмовою в наданні дозволу позивачу на розроблення землевпорядної документації, оскільки, воно містить виклад обставин, в тому числі і інформативного характеру, стосовно розглянутої заяви, посилання на інформацію щодо вказаної позивачем земельної ділянки, а також містить зазначення обставин, що у відповідності до закону є підставою для відмови в задоволенні зави позивача.

У відповідності до ч.6 та 7 статті 118 Земельного кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Отже, виходячи з зазначених норм земельного законодавства, орган виконавчої влади або місцевого самоврядування до повноважень якого віднесено вирішення заяв осіб про надання дозволу на розроблення землевпорядної документації має у місячний строк розглянути вмотивовану заяви особи на надання такого дозволу та приймає одне з таких рішень: надає дозвіл на складання землевпорядної документації, або відмовляє в наданні дозволу. В свою чергу, єдиною підставою для відмови в наданні дозволу на розробку землевпорядної документації є невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Як вбачається із довідки з Державної статистичної звітності відділу Держземагентства у Солонянському районі Дніпропетровської області про наявність земель та розподіл їх (за даними форми 6-зем) земельна ділянка площею 2,0 га, яку бажає отримати позивач у власність, перебуває у державній власності, категорія земель - землі сільськогосподарського призначення, угіддя - інші багаторічні насадження, інформація про користувача відсутня.

За вказаних обставин саме відповідач згідно ч.4 ст.122 Земельного кодексу України є тим органом, який вправі передавати земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності у власність або у користування для всіх потреб.

До клопотання позивачем також додано викопіювання з плану землекористування Військової сільської ради Солонянського району Дніпропетровської області з нанесенням земельної ділянки площею 2,0 га, яка планується для надання у власність ОСОБА_7 для ведення особистого селянського господарства, що погоджено Заступником начальника відділу Держземагентсва у Солонянському районі О.П. Андрейченко, на якому позначено штрихами місце розташування земельної ділянки, яка планується для надання позивачу.

Також до клопотання позивачем додано графічну карту кадастрового розподілу з бажаним місцем розташування земельної ділянки в межах території Військової сільської ради Солонянського району Дніпропетровської області, на якій позначено жирною лінією бажане місце розташування земельної ділянки, яка планується для надання позивачу.

Судом на підставі листа Відділу Держземагентства у Солонянському районі Дніпропетровської області від 21.04.2015 року № 2/10-1503, який надано на запит суду, встановлено, що на викопіюванні з плану землекористування Військової сільської ради Солонянського району Дніпропетровської області штрих кодом виділено масив земельної ділянки, але відповідно до чинного законодавства громадянин повинен самостійно нанести на графічні матеріали бажане місце розташування земельної ділянки, яку бажає отримати у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,0 га. Від так, громадянка ОСОБА_7 не позначила на викопіюванні земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,0 га. Відділ Держземагентства у Солонянському районі Дніпропетровської області не наносив на викопіювання місце розташування земельної ділянки.

З положень ч.7 ст.118 Земельного кодексу України вбачається, що до клопотання стосовно отримання безоплатно у власність земельної ділянки в порядку статті 118 Земельного кодексу України додаються викопіювання з кадастрової карти (плану) або інші графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки із чітким визначенням її меж у масштабному вимірі та географічному просторі.

Статтею 118 Земельного кодексу України не встановлено обов'язку відповідних органів, що здійснюють розпорядження земельними ділянками, самостійно визначати місце розташування земельних ділянок для зацікавлених осіб, самостійно вирішувати, яку саме земельну ділянку надати заявникові, чи пропонувати заявникам декілька земельних ділянок на вибір. Право вибору земельної ділянки для отримання її у власність є правом виключно громадянина.

Отже, у разі якщо до клопотання особи, в порушення вимог закону, не додано викопіювання з кадастрової карти (плану) або інші графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, розгляд такого клопотання у порядку, встановленому частиною 7 статті 118 Земельного кодексу України не можливий, оскільки не можливо перевірити, чи відповідає місце розташування земельної ділянки встановленим вимогам.

При цьому, належними графічними матеріалами повинні бути такі матеріали, з яких вбачається конкретне бажане місце розташування земельної ділянки.

Графічні матеріали без зазначення конкретної земельної ділянки не є графічними матеріалами у розумінні частини 6 статті 118 Земельного кодексу України, оскільки не надають можливості ідентифікувати, про яку конкретно земельну ділянку йдеться у клопотанні.

Також, до повноважень відповідача не віднесено самостійне вирішення без погодження заявника клопотання стосовно місця розташування земельної ділянки.

Аналогічну позицію займає Вищий адміністративний суд України в ухвалах від 21.10.2014 року по справі № К/800/34819/14 (номер у ЄДРСР 41013569), від 24.07.2014 року по справі № К/800/22235/14 (номер у ЄДРСР 39925029) та від 13.11.2014 року по справі № К/800/52375/13 (номер у ЄДРСР 41646008).

За вказаних обставин суд не погоджується із доводами позивача щодо неможливості визначення чіткого місця розташування майбутньої земельної ділянки.

Також суд відхиляє доводи позивача про те, що відповідач повинен був самостійно визначити місце розташування земельної ділянки, яку позивача бажає отримати у власність.

На підставі викладеного суд вважає за відповідач правомірно виніс рішення про відмову у наданні дозволу на розроблення землевпорядної документації, яке оформлено листом від 27.01.2015 року № 31-4-0.11-1431/2-15.

Одночасно суд зазначає про те, що порушення відповідачем строку розгляду клопотання позивача у порядку статті 118 Земельного кодексу України від 22.12.2014 року не є безумовною підставою для визнання протиправним та скасування рішення про відмову у наданні дозволу на розроблення землевпорядної документації, а є підставою для використання позивачем права передбаченого ч.7 ст. 118 ЗК України щодо замовлення розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання такого дозволу.

Щодо другої позовної вимоги - зобов'язати відповідача розглянути подане позивачем клопотання про надання безоплатно у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 га в адміністративних межах Військової сільської ради, поблизу с. Військове, Солонянського району Дніпропетровської області та надати мотивовану відповідь, визначену законом, на клопотання позивача у встановлений законом строк, то суд відмовляє у її задоволенні, оскільки відповідач розглянув клопотання позивача від 22.12.2014 року у порядку встановленому статтею 118 ЗК України та надав на нього відповідь від 27.01.2015 року № 31-4-0.11-1431/2-15, яку суд розцінює саме як відмову у наданні дозволу на розроблення землевпорядної документації.

Щодо клопотання позивача про постановлення окремої ухвали, то суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст.166 КАС України суд, виявивши під час розгляду справи порушення закону, може постановити окрему ухвалу і направити її відповідним суб'єктам владних повноважень для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону. Про вжиті заходи суд повідомляється не пізніше одного місяця після надходження окремої ухвали.

Суд вважає за необхідне зазначити, що окрема ухвала - це різновид ухвал суду. Окрему ухвалу можна розглядати як один із проявів механізму стримування і противаг гілок державної влади. Суд як орган судової влади наділено певними контрольно-наглядовими функціями в межах іншої влади, що необхідно для її злагодженого і правомірного функціонування. Таким чином, для суду постає необхідність з метою збереження балансу здійснення влади обережно та виважено користуватися цим механізмом.

Окрема ухвала є формою реагування суду на порушення норм права, причини та умови, що спричинили (зумовили) ці порушення, з метою їх усунення та запобігання таким порушенням у майбутньому.

З урахуванням викладеного та з огляду та те, що постановлення окремої ухвали є правом суду, суд приходить до висновку, що зазначене клопотання позивача не підлягає задоволенню.

Одночасно суд зазначає про те, що позивач не позбавлений права звернутися з позовом до суду щодо захисту честі, гідності та відшкодування моральної шкоди, про порушення яких позивач вказує у заяві про постановлення окремої ухвали.

У відповідності до статті 94 КАС України у разі відмови у задоволенні позову судові витрати покладаються на позивача.

Керуючись ст. 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову - відмовити повністю.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі якщо справа розглядалась судом за місцезнаходженням суб'єкта владних повноважень і він не був присутній у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, але його було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо у суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено 23 квітня 2015 року

Суддя (підпис) Постанова не набрала законної сили станом на 23.04.2015 року Суддя З оригіналом згідно Помічник судді С.В. Златін С.В. Златін Р.Ю. Ричка