Рішення № 43722896, 16.04.2015, Апеляційний суд Київської області

Справа № 367/5334/13-ц Головуючий у І інстанції Пархоменко О.В.Провадження № 22-ц/780/77/15 Доповідач у 2 інстанції Савченко С. І.Категорія 1 16.04.2015

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

16 квітня 2015 року м.Київ

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:

головуючого судді Савченка С.І.,

суддів Даценко Л.М., Білоконь О.В.,

при секретарі Токар Т.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду Київської області цивільну справу за апеляційною скаргою заступника прокурора Київської області на рішення Ірпінського міського суду Київської області від 3 вересня 2014 року у справі за позовом прокурора м.Ірпеня Київської області до Ірпінської міської ради, ОСОБА_3, третя особа Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Чехова 14-Д» про визнання незаконним і скасування рішення, визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку та витребування земельної ділянки із незаконного володіння, -

в с т а н о в и л а:

У травні 2014 року прокурор м.Ірпеня Київської області звернувся до суду із вказаним вище позовом, який мотивував тим, що в ході перевірки дотримання вимог земельного законодавства прокуратурою виявлено факт порушення Ірпінською міською радою Київської області вимог закону при виділенні у власність громадян земельних ділянок. Посилався, що рішенням Ірпінської міської ради від 9 вересня 2004 року було передано безоплатно у приватну власність відповідачу ОСОБА_3 земельну ділянку площею 0,1000 га для будівництва і обслуговування житлового будинку по АДРЕСА_1. На підставі даного рішення відповідачу видано державний акт на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_1.

Вказував, що передача у власність ОСОБА_3 земельної ділянки відбулася з порушенням вимог чинного законодавста. Зокрема всупереч положенням ст.ст.116, 118 ЗК України спірна ділянка відведена відповідачу без прийняття радою рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою, без виготовлення такого проекту та його затвердження відповідним рішенням ради. Ділянка передана у власність відповідача на підставі технічної документації із землеустрою щодо складання державних актів, що посвідчують право власності. Однак, спірна ділянка не перебувала у користуванні відповідача, а відтак для передачі ділянки у власність мав розроблятися проект землеустрою, а не технічна документація із землеустрою. Крім того, технічна документація із землеустрою розроблялася вже після передачі земельної ділянки у власність відповідача, що суперечить вимогвам закону. Вважав, що у зв'язку із порушенням порядку передачі ділянки у власність її слід витербувати на користь дерджави.

У зв'язку з наведеним, просив визнати незаконним і скасувати п.1 рішення Ірпінської міської ради Київської області від 9 вересня 2004 року «Про передачу земельних ділянок у приватну власність» в частині передачі у приватну власність ОСОБА_3 земельної ділянки площею 0,1000 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд за адресою: АДРЕСА_1; визнати незаконним і скасувати п.п.«г» п.1 рішення Ірпінської міської ради Київської області від 17 червня 2004 року «Про виділення земельних ділянок громадянам під індивідуальне будівництво житлових будинків у м.Ірпінь» щодо виділення ОСОБА_3 із резерву міськвиконкому земельної ділянки площею 0,1000 га в АДРЕСА_1 під будівництво індивідуального житлового будинку по типовому проекту; визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку площею 0,0999 га для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських споруд за адресою: АДРЕСА_1, виданий 8 жовтня 2004 року на ім'я ОСОБА_3 серія НОМЕР_1 та скасувати його реєстрацію; витребувати із незаконного володіння ОСОБА_3 земельну ділянку площею 0,0999 га за адресою: АДРЕСА_1 на користь територіальної громади м.Ірпеня.

Рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 3 вересня 2014 року у задоволенні позову прокурора відмовлено.

Заступник прокурора Київської області подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове, яким вимоги задоволити вимоги в повному обсязі, посилаючись на порушення і неправильне застосування судом норм матеріального і процесуального права. Зокрема зазначає, що суд безпідставно дійшов висновку про пропуск прокурором строку позовної давності при зверненні до суду, не врахувавши вимоги п.5 Перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо вдосконалення порядку здійснення судочинства», яким передбачено, що протягом 3-х років із дня набрання чинності цим законом особа має право звернутися до суду із позовом про визнання незаконним правового акта органу державної влади чи органу місцневого самоврядування, який починає відраховуватися із 15 січня 2012 року. Крім того, судом не враховано, що положення ч.4 ст.268 ЦК України, згідно якої позовна давність не застосовується на вимогу власника або іншої особи про визнання незаконним правового акта органу державної влади чи органу місцевого самоврядування. Також, судом не було враховано, що порушення було виявлено прокуратурою лише у грудні 2012 року в ході проведення перевірки за зверненням начальника відділу містобудування та архітектури Ірпінської міської ради Київської області щодо порушень вимог закону при будівництві житлового будинку.

В суді апеляційної інстанції прокурор апеляційну скаргу підтримав, просив скасувати рішення Ірпінського міськрайонного суду Київської області від 3 вересня 2014 року з наведених у скарзі підстав та ухвалити нове, яким позов прокурора задоволити.

Представник ОСОБА_3 - ОСОБА_4 в суді апеляційної інстанції апеляційну скаргу не визнав, проти її задоволення заперечував, посилаючись на законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції.

Представник відповідача Ірпінської міської ради Київської області подав письмові заперечення на апеляційну скаргу, просив розглядати справу без участі міської ради.

Представник третьої особи ОСББ «Чехова 14-Д» належним чином повідомлений про час розгляду справи, що стверджується рекомендованими повідомленнями про вручення судової повістки представнику ОСББ Кучерявому Д.В., до суду не з'явився, його неявка відповідно до ст.305 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з таких підстав.

Відповідно до вимог ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд в тому числі вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 3) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Зазначеним вимогам оскаржуване судове рішення відповідає не в повній мірі.

Судом першої інстанції встановлено і підтверджується матеріалами справи, що рішенням Ірпінської міської ради Київської області від 17 червня 2004 року «Про виділення земельних ділянок громадянам під індивідуальне будівництво житлових будинків в м.Ірпінь» виділено земельні ділянки громадянам із резерву міськвиконкому визначеного рішенням міської ради від 4 грудня 2003 року, зокрема згідно п.п. «г» п.1 цього рішення виділено земельну ділянку площею 0,1000 га у м.Ірпінь по вул.Чехова під будівництво індивідуального житлового будинку по типовому проекту 184-24-52.13.87, загальною площею 82,93 кв.м., житловою площею 49,83 кв.м. ОСОБА_3, що мешкає в АДРЕСА_2.

Рішенням Ірпінської міської ради Київської області від 9 вересня 2004 року «Про передачу земельних ділянок в приватну власність» ОСОБА_3 передано безкоштовну у приватну власність для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд земельну ділянку площею 0,1000 га за адресою по АДРЕСА_1. На підставі даного рішення ОСОБА_3 8 жовтня 2004 року видано державний акт на право власності на земельну ділянку площею 0,0999 га по АДРЕСА_1 серії НОМЕР_1 (кадастровий номер НОМЕР_2), який зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землею та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 3367.

Також судом встановлено, що при передачі спірної земельної ділянки у власність ОСОБА_3 ні проект землеустрою, ні технічна документація не розроблялися. Технічна документація із землеустрою була розроблена вже після передачі земельної ділянки у власність відповідача.

Наведені обставини підтверджуються поясненнями учасників процесу, матеріалами справи.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції прийшов до висновку, що спірна земельна ділянка по АДРЕСА_1 передана у власність ОСОБА_3 із земель комунальної власності без прийняття Ірпінською міською радою рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення зазначеної земельної ділянки у власність, без його розробки та погодження з органом по земельних ресурсах, природоохоронним і санітарно-епідеміологічним органами, органами архітектури і охорони культурної спадщини та його подальшим затвердженням рішенням ради. Дана земельна ділянка у користуванні ОСОБА_3 не перебувала, а відтак відсутні підстави для приватизації земельної ділянки в порядку, встановленому ч.1 ст. 118 ЗК України.

Отже, рішення Ірпінської міської ради Київської області від 17 червня 2004 року та від 9 вересня 2004 року щодо безкоштовної передачі в приватну власність ОСОБА_3 земельної ділянки по АДРЕСА_1 суперечать чинному на той час законодавству, а тому зазначені рішення підлягають визнанню незаконними та скасуванню, а державний акт на право власності на земельну ділянку, виданий на підставі таких рішень - визнанню недійсним.

Такі висновки суду є правильними і такими, що відповідають обставинам справи і вимогам закону.

Проте, відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що прокурор м.Ірпеня пропустив строк звернення до суду за захистом свого права, бо мав дізнатися про порушення закону під час ухвалення оспорюваних рішень ще у 2004 році, а тому строк позовної давності сплив ще 31 грудня 2007 року.

Колегія суддів не може погодитися з такими висновками, оскільки суд у порушення вимог статей 213, 214 ЦПК України в достатньому обсязі не визначився із характером спірних правовідносин та правовою нормою, що підлягає застосуванню до них, допустивши порушення норм матеріального права.

Відмовляючи у задоволенні позову з підстав пропуску строку позовної давності, суд не врахував вимоги п.5 Перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо вдосконалення порядку здійснення судочинства», яким передбачено, що протягом 3-х років із дня набрання чинності цим законом будь-яка особа має право звернутися до суду із позовом про визнання незаконним правового акта органу державної влади чи органу місцневого самоврядування, яким порушено право власності або інше речове право. Вказаний Закон набрав чинності 15 січня 2012 року, отже із вказаної дати має відраховувати трирічний строк, протягом якого прокурор має право звернутися до суду із відповідним позовом.

Крім того, згідно ч.1 ст.261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Згідно із ч.2 ст.45 ЦПК України прокурор здійснює у суді представництво інтересів громадянина або держави в порядку, встановленому цим Кодексом та іншими законами, і може здійснювати представництво на будь-якій стадії цивільного процесу.

За змістом ч.1 ст.46 ЦПК України органи, які відповідно до ст.45 цього Кодексу, звернулися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах, мають процесуальні права й обов'язки особи, в інтересах якої вони діють.

Отже, норми, установлені ч.1 ст.261 ЦК України щодо початку перебігу позовної давності, поширюються на звернення прокурора до суду із заявою про захист державних інтересів; перебіг позовної давності в такому разі починається від дня, коли прокурор довідався або міг довідатися про порушення інтересів держави.

Аналогічний правовий висновок зробив Верховний Суд України на засіданні Судової палати у цивільних справах 25 квітня 2012 року при розгляді справи № 6-15350вов10, предметом якої був спір про визнання незаконними рішень, державних актів на право власності на земельні ділянки та договорів купівлі-продажу земельних ділянок за позовом прокурора. При розгляді цієї справи Верховний Суд України зробив правовий висновок, відповідно до якого перебіг позовної давності у спорах за позовами прокурора в інтересах держави починається від дня, коли прокурор довідався або міг довідатися про порушення інтересів держави.

Вирішуючи спір суд не врахував, що порушення було виявлено прокуратурою лише у грудні 2012 року в ході проведення перевірки за зверненням начальника відділу містобудування та архітектури Ірпінської міскої ради щодо порушень вимог закону при будівництві житлового будинку на спірній земельній ділянці.

Висновки суду про те, що прокурор мав дізнатися про порушення закону під час ухвалення оспорюваних рішень ще у 2004 році носять характер припущень і свідчать про незаконність та необгрунтованість судоовго рішення.

Зазначені вище порушення, які допустив суд першої інстанції, призвели до неправильного вирішення спору.

Відповідно до ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права. Норми матеріального права вважаються порушеними або неправильно застосованими, якщо застосовано закон, який не поширюється на ці правовідносини, або не застосовано закон, який підлягав застосуванню.

З викладених вище підстав колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалене з порушенням норм матеріального права і підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення.

Вирішуючи спір в межах заявлених вимог, колегія суддів вважає, що позов підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, що що спірна земельна ділянка по АДРЕСА_1 передана у власність ОСОБА_3 із земель комунальної власності без прийняття Ірпінською міською радою рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення зазначеної земельної ділянки у власність, без його розробки та погодження з органом по земельних ресурсах, природоохоронним і санітарно-епідеміологічним органами, органами архітектури і охорони культурної спадщини та його подальшим затвердженням рішенням ради. За таких обставини рішення Ірпінської міської ради Київської області від 17 червня 2004 року та від 9 вересня 2004 року щодо безкоштовної передачі в приватну власність ОСОБА_3 земельної ділянки по АДРЕСА_1 суперечать чинному на той час законодавству, а тому зазначені рішення підлягають визнанню незаконними та скасуванню, а державний акт на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_1 (кадастровий номер НОМЕР_2), виданий на ім'я ОСОБА_3 підставі таких рішень - визнанню недійсним.

Також, колегія суддів відповідно до приписів ст.387 ЦК України вважає за необхідне витребувати із незаконного володіння відповідача ОСОБА_3 спірну земельну ділянку площею 0,0999 га за адресою: АДРЕСА_1 на користь територіальної громади м.Ірпеня, поскільки дана ділянка розташована в межах м.Ірпеня є комунальною власністю і згідно ст.83 ЗК України належить на праві власності територіальній громаді м.Ірпеня Київської області.

В той же час колегія суддів вважає необгрунтованими вимоги прокурора про витребування спірної земельної ділянки із незаконного володіння ОСОБА_3 на підставі ст.388 ЦК України, поскільки дана норма передбачає витребування майна у випадку його набуття за відплатним договором, а в даному випадку відповідач приватизував земельну ділянку, а не набув її за відплатним цивільно-правовим договором.

Посилання представника відповідача ОСОБА_3 на те, що прокурор не зазначив орган в інтересах якого звернувся із позовом, необгрунтовані і не відповідають приписам ч.2 ст.45 ЦПК України, згідно якої прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній заяві (заяві) самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивача.

ЗКеруючись ст.ст. 303, 307, 309, 314, 316 ЦПК України, колегія судів, -

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу заступника прокурора Київської області задоволити частково.

Рішення Ірпінського міського суду Київської області від 3 вересня 2014 року скасувати і ухвалити нове.

Позов прокурора задоволити частково. Визнати незаконними і скасувати: п.1 рішення Ірпінської міської ради Київської області від 9 вересня 2004 року «Про передачу земельних ділянок у приватну власність» в частині передачі у приватну власність ОСОБА_3 земельної ділянки площею 0,1000 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд за адресою: АДРЕСА_1; п.п.«г» п.1 рішення Ірпінської міської ради Київської області від 17 червня 2004 року «Про виділення земельних ділянок громадянам під індивідуальне будівництво житлових будинків у м.Ірпінь» щодо виділення ОСОБА_3 із резерву міськвиконкому земельної ділянки площею 0,1000 га в АДРЕСА_1 під будівництво індивідуального житлового будинку по типовому проекту.

Визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку площею 0,0999 га для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських споруд за адресою: АДРЕСА_1, виданий 8 жовтня 2004 року на ім'я ОСОБА_3 серія НОМЕР_1 та скасувати його реєстрацію.

Витребувати із незаконного володіння ОСОБА_3 земельну ділянку площею 0,0999 га за адресою: АДРЕСА_1 на користь територіальної громади м.Ірпеня.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді: