Постанова № 43722878, 21.04.2015, Апеляційний суд Київської області

Справа № 359/12860/14-п Головуючий у І інстанції Левченко А.В.Провадження № 33/780/237/15 Доповідач у 2 інстанції ПолосенкоКатегорія 429 21.04.2015

ПОСТАНОВА

Іменем України

21 квітня 2015 року м. Київ

Суддя Апеляційного суду Київської області Полосенко В.С., за участю: представника Київської митниці ДФС - ОСОБА_1, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою представника особи, яка притягується до адміністративної відповідальності на постанову судді Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 16 січня 2015 року, якою ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 визнано винним у вчиненні порушення митних правил, передбаченого ст.471 Митного кодексу України та накладено на нього стягнення у виді штрафу в розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1700 гривень, з конфіскацією вилученої валюти в сумі 2590 (дві тисячі п'ятсот дев'яносто) доларів США, -

В С Т А Н О В И В :

За постановою судді, 17 листопада 2014 року о 13 годині 55 хвилин, під час проходження митного контролю в зоні митного контролю залу «Відліт» терміналу «Д» ДП МА «Бориспіль» громадянин України ОСОБА_2, який відлітав з України до Російської Федерації, м. Москва, літаком авіакомпанії «Аерофлот» рейсом № 1801, своїми діями обрав канал, позначений символами зеленого кольору - «зелений коридор», тим самим, заявив про те, що переміщувані ним через митний кордон України товари не підлягають письмовому декларуванню, оподаткуванню митними платежами, не підпадають під встановлені законодавством заборони та обмеження щодо ввезення на митну територію України та засвідчив про факти, що мають юридичне значення.

Після перетину ОСОБА_2 «білої лінії», яка позначає закінчення зони спрощеного митного контролю «зелений коридор» пасажиру було задано запитання щодо наявності в нього готівки, на що він відповів, що має при собі близько 15000 доларів США.

Після цього пасажира було запрошено до службового приміщення митниці залу «Відліт», терміналу «Д» ДП МА «Бориспіль», де ним була видана готівка розмірі 15020 доларів США, що знаходилась у внутрішній кишені куртки, одягненої на пасажирі.

Зазначена готівка переміщувалась без ознак приховування та зі слів ОСОБА_2 належить йому особисто.

З виявленої суми пасажиру було пропущено 12430 доларів США. За протоколом про порушення митних правил вилучено 2590 доларів США.

Таким чином, своїми діями громадянин ОСОБА_2 під час проходження митного контролю порушив встановлений ст. 366 МК України порядок проходження митного контролю в зонах (коридорах) спрощеного митного контролю.

Постановою судді Ширзад Гулам Алі визнано винним у вчиненні порушення митних правил, передбаченого ст.471 МК України та накладено на нього стягнення у виді штрафу в розмірі 1700 гривень з конфіскацією вилученої відповідно до протоколу про порушення митних правил валюти.

На вказану постанову представник особи, яка притягується до адміністративної відповідальності подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову судді змінити та застосувати до ОСОБА_2 адміністративне стягнення у виді штрафу в сумі 1700 гривень без застосування конфіскації валютних цінностей.

Вважає, що постанова суду винесена з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, судом не в повній мірі з'ясовані всі фактичні обставини справи та не надано оцінки наявним в матеріалах справи доказам. Зазначає, що суд при винесенні постанови не врахував характер вчиненого правопорушення та дані про особу ОСОБА_2, який раніше до кримінальної чи адміністративної відповідальності не притягувався, має на утриманні дружину та малолітню дитину, дане правопорушення вчинив з необережності. Апелянт стверджує, що вчинене ОСОБА_2 правопорушеня є малозначним і вважає за необхідне звільнити його від адміністратиної відповідальності відповідно до ст.22 КУпАП. Вказує, що застосуання до ОСОБА_2 адміністративного стягнення у виді конфіскації є порушенням положень ст.1 Протоколу № 1 до Конвенції, тобто є непропорційним, оскільки покладає на ОСОБА_2 "індивідуальний надмірний тягар".

Вислухавши доповідь судді, пояснення представника Київської митниці, яка вважає рішення суду законним та обґрунтованим, перевіривши матеріали справи та доводи скарги, приходжу до наступного.

Висновок судді про доведеність вини ОСОБА_2 у вчиненні порушення митних правил повністю знайшов своє підтвердження під час апеляційного перегляду справи і підтверджується зібраними у справі доказами, а саме: протоколом про порушення митних правил від 17 листопада 2014 року № 0635/125120103/14, доповідними записками інспекторів Київської митниці, переліком купюр та описом готівки, вилученої у ОСОБА_2.

На підставі вказаних доказів суд дійшов до обґрунтованого висновку про необхідність притягнення ОСОБА_2 до відповідальності за ст.471 МК України та на законних підставах, у відповідності до санкції цієї статті наклав на нього стягнення у виді штрафу в розмірі 1700 гривень з конфіскацією валюти.

Як вбачається з матеріалів справи, суддею всебічно, повно та об'єктивно з'ясовані всі обставини, що мають значення для справи, встановленим обставинам дана належна правова оцінка. Таким чином, твердження апеляційної скарги представника про неповноту дослідження обставин справи є необгрунтованими.

Доводи апеляційної скарги представника про вчинення ОСОБА_2 правопорушення з необережності не можуть бути підставою для скасування постанови суду першої інстанції, оскільки суб'єктивна сторона даного правопорушення характеризується виною у формі, як умислу так і необережності.

Посилання апелянта на те, що вчинене ОСОБА_2 правопорушення може визнаватись малозначним не ґрунтується на матеріалах справи. Враховуючи обставини вчиненого порушення митних правил, вид та розмір предметів порушення митних правил, вчинене ОСОБА_2 порушення митних правил не може визнаватись малозначним і не тягне наслідків, передбачених ст.22 КУпАП.

Твердження апелянта про необхідність врахування обставин, які пом'якшують адміністративну відповідальність не можуть бути підставою для скасування постанови судді в частині накладеного стягнення.

За змістом ст.33 КУпАП при накладенні стягнення враховується характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують та обтяжують відповідальність.

Як вбачається з матеріалів справи, при накладенні стягнення на ОСОБА_2 судом вимоги вказаної норми закону дотримані повністю.

Відповідно до ст. 471 МК України за порушення порядку проходження митного контролю в зонах ( коридорах) спрощеного митного контролю, передбачене накладення стягнення у вигляді штрафу, а у разі якщо безпосередніми предметами правопорушення є товари, переміщення яких через митний кордон України заборонено або обмежено, також з конфіскацією цих товарів.

Згідно з постановою НБУ від 27 травня 2008 року № 148 « Про переміщення готівки і банківських металів через митний кордон України» фізична особа-резидент має право ввозити в Україну та вивозити за межі України готівку в сумі, що перевищує в еквіваленті 10 000 євро, за наявності документів, що підтверджують зняття готівки з рахунків банків (фінансових установ), виключно на ту суму, що перевищує в еквіваленті 10 000 євро.

Відповідно до постанови КМУ від 21 травня 2012 року № 436 « Про затвердження переліку товарів, на які встановлено обмеження щодо переміщення через митний кордон України» готівка віднесена до товарів, переміщення яких через митний кордон України обмежено законодавством України. Зазначені нормативні документи дають підстави вважати те, що іноземна валюта є товаром для переміщення через митний кордон України, а тому вона відповідно до санкції ст. 471 МК України, підлягає обов'язковій конфіскації.

Доводи апелянта про те, що застосування конфіскації в якості додаткового адміністративного стягнення є порушенням положень ст.1 Протоколу № 1 до Конвенції, тобто є не пропорційним, оскільки покладає на ОСОБА_2 «індивідуальний надмірний тягар» не ґрунтуються на матеріалах справи.

Враховуючи наведене, підстав для зміни чи скасування постанови суду першої інстанції не вбачаю.

Керуючись ст. 294 КУпАП суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу представника особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_3 залишити без задоволення, а постанову судді Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 16 січня 2015 року щодо ОСОБА_2 - без змін.

Постанова оскарженню не підлягає.

Суддя В.С. Полосенко