Ухвала суду № 43721690, 20.08.2014, Апеляційний суд Чернігівської області

Справа № 748/1415/14-ц Провадження № 22-ц/795/1632/2014 Головуючий у I інстанції -Кухта В. О. Доповідач - Шитченко Н. В.Категорія - цивільна

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 серпня 2014 року м. ЧернігівАПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:

головуючої - судді Шитченко Н.В.

суддів: Бобрової І.О., Висоцької Н.В.,

при секретарі - Зіньковець О.О.,

за участю представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача Андрощука Я.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові цивільну справу за апеляційною скаргою Державного територіально-галузевого об'єднання "Південно-Західна залізниця» на рішення Чернігівського районного суду від 09 липня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Державного територіально-галузевого об'єднання "Південно-Західна залізниця» про скасування наказу, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, матеріального збитку та моральної шкоди, -

в с т а н о в и в:

Рішенням Чернігівського районного суду від 09 липня 2014 року позовні вимоги задоволено частково. Визнано незаконним та скасовано наказ начальника вагонної дільниці станції Київ-пасажирський Державного територіально-галузевого об'єднання «Південно-Західна залізниця» № 253 від 07 квітня 2014 року про відсторонення ОСОБА_3 від роботи на направлення на періодичний медичний огляд. Стягнуто з відповідача на користь ОСОБА_3 4071,90 грн. середнього заробітку за час вимушеного прогулу та 1000 грн. моральної шкоди. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі ДТГО «Південно-Західна залізниця», посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржуване рішення та постановити нове, яким в задоволенні позову відмовити.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що судом першої інстанції не враховані положення наказу МОЗ України «Про затвердження Порядку проведення медичних оглядів працівників певних категорій», згідно з яким роботодавець забезпечує проведення позачергових медичних оглядів працівників та має право притягнути працівника, який ухиляється від проходження обов'язкового медичного огляду до дисциплінарної відповідальності та відсторонити його від роботи без збереження заробітної плати.

Представник апелянта вказує, що висновок суду про зміну періодичності проведення обов'язкового медогляду без погодження з профспілковою організацією суперечить вищевказаному наказу, приписи якого не передбачають необхідності надання такого погодження.

Також зазначає, що судом не взятий до уваги акт перевірки територіальної інспекції з питань праці у м. Києві, яка прийшла до висновку, що відсторонення ОСОБА_3 від роботи було здійснено з додержанням законодавства про працю.

Крім цього, апеляційна скарга містить посилання на безпідставність стягнення моральної шкоди та необґрунтованість щодо визначення її розміру, оскільки судом не з'ясовані належні докази щодо завдання позивачу моральних страждань.

В письмових запереченнях ОСОБА_3 просить відхилити апеляційну скаргу, а рішення суду залишити без змін, вважаючи його законним і таким, що ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Вислухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду - залишенню без змін, виходячи з наступного.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржуваним наказом фактично була змінена періодичність обов'язкового медичного огляду позивача, без погодження з профспілковою організацією, без наявності обґрунтованої підозри про те, що стан здоров'я позивача унеможливлює виконання ним трудових обов'язків та за відсутності доказів ухилення ОСОБА_3 від проходження медичного огляду. В зв'язку з тим, що роботодавець із власної ініціативи відсторонив ОСОБА_3 від роботи із зупиненням виплати зарплати, суд прийшов до висновку про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, погодившись з його розрахунком. Порушення відповідачем законних прав позивача стало підставою задоволення вимоги про відшкодування моральної шкоди в сумі 1000 грн.

Відмовляючи в задоволенні іншої частини позовних вимог, суд першої інстанції послався на те, що стягнення матеріального збитку, який полягає в різниці муж середнім заробітком та дійсною заробітною платою, не передбачено нормами КЗпП України, а обов'язок посадової особи компенсувати збитки підприємству може бути покладено лише при незаконному звільненні або переведенні працівника на іншу роботу.

З таким висновком районного суду погоджується апеляційний суд, оскільки він ґрунтується на матеріалах справи та відповідає вимогам чинного законодавства.

По справі встановлено, що наказом начальника Вагонної дільниці станції Київ-пасажирський від 07 квітня 2014 року № 253 ОСОБА_3 відсторонено від роботи без збереження заробітної плати та направлено на позачерговий медичний огляд з моменту отримання направлення на обов'язковий попередній медичний огляд працівника (а.с. 6).

Вказаний наказ виданий відповідно до наказів Міністерства охорони здоров'я України від 21 травня 2007 року № 246 «Про затвердження Порядку проведення медичних оглядів працівників певних категорій», Міністерства транспорту та зв'язку України від 29 квітня 2010 року № 240 «Про затвердження Порядку проведення медичних оглядів працівників певних категорій залізничного транспорту, метрополітенів та підприємств міжгалузевого промислового залізничного транспорту України» та згідно протокольного рішення оперативної наради по розгляду порушень посадових обов'язків та трудової дисципліни працівниками відокремленого підрозділу Вагонна дільниця станції Київ-пасажирський ПЗз від 27 березня 2014 року.

Статтею 46 КЗпП України визначено, що відсторонення працівника від роботи власником або уповноваженим ним органом допускається у разі: появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп'яніння; відмови або ухилення від обов'язкових медичних оглядів, навчання, інструктажу і перевірки знань з охорони праці та протипожежної охорони; в інших випадках, передбачених законодавством.

Відповідно п. 1.3 Порядку проведення медичних оглядів працівників певних категорій залізничного транспорту, метрополітенів та підприємств міжгалузевого промислового залізничного транспорту України, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв'язку України № 240, обов'язкові попередній (під час прийняття на роботу) і періодичні (протягом трудової діяльності) медичні огляди проводяться для працівників, робота яких пов'язана із забезпеченням безпеки руху та обслуговуванням залізничного транспорту, з метою визначення їх придатності до виконання професійних обов'язків, профілактики професійних захворювань та виробничого травматизму.

Пунктом 2.11 вказаного Порядку передбачено, що періодичність проведення медичних оглядів може змінюватися: за рішенням ЛЕК, виходячи з конкретного стану здоров'я працівника, до індивідуальних строків проведення обов'язкового медичного огляду, але не частіше одного разу на рік; у разі, якщо є обґрунтована підозра, що стан здоров'я працівника не дозволяє йому виконувати свої трудові обов'язки, за поданням роботодавця та погодженням з профспілковою організацією, членом якої є працівник.

З копії направлення на обов'язковий періодичний медичний огляд працівника ОСОБА_3 від 20 травня 2013 року вбачається, що дата наступного періодичного медичного огляду - 27 травня 2015 року, тобто через два роки після попереднього медичного огляду (а.с. 11).

Суд першої інстанції обґрунтовано прийшов до висновку, з яким погоджується і колегія суддів, що оспорюваним наказом фактично була змінена періодичність обов'язкового медичного огляду ОСОБА_3 З протоколу оперативної наради по розгляду порушень посадових обов'язків та трудової дисципліни працівниками Вагонної дільниці станції Київ-Пасажирський від 27 березня 2014 року вбачається лише встановлення відповідачем порушеної процедури прийняття листка непрацездатності, виданого на ім'я позивача, внаслідок чого вжиті відповідні заходи дисциплінарного впливу до відповідальних осіб (а.с. 55).

Згідно наданого ОСОБА_3 листка непрацездатності (а.с. 54) йому слід стати до роботи 10 січня 2014 року, проте наказ про зміну періодичності медичного огляду позивача був винесений 07 квітня 2014 року, тобто майже через три місяці після пред'явлення листка непрацездатності. Весь цей час ОСОБА_4 продовжував виконувати покладені на нього обов'язки, а отже висновок суду першої інстанції про відсутність у відповідача доказів наявності обґрунтованої підозри, що стан здоров'я позивача не дозволяє йому виконувати свої трудові обов'язки підтверджується матеріалами цивільної справи.

Посилаючись на приписи ст. 46 КЗпП України, районний суд вірно зазначив в своєму рішенні, що в даному випадку працівника було відсторонено від роботи до виникнення можливості відмовитися чи ухилитися від проходження медичного огляду, оскільки підтверджуючі вказані обставини доказі в матеріалах справи відсутні.

Під час вищезгаданої оперативної наради стан здоров'я ОСОБА_3 не обговорювався, наявність обґрунтованої підозри, що стан його здоров'я не дозволяє йому виконувати свої трудові обов'язки, жодними письмовими доказами не встановлена. Разом з тим, за результатами проведеної наради було вирішено направити лист на ДКЛ-2 про проведення позачергового медичного огляду ОСОБА_3 на предмет придатності виконувати обов'язки начальника поїзда та подання «Вільній профспілці працівників вагонної дільниці станції Київ-Пасажирський» про погодження направлення на позачерговий медичний огляд начальника пасажирських поїздів ОСОБА_3

Необхідність надання погодження профспілковою організацією для проведення обов'язкового медичного огляду прямо передбачена положеннями п. 2.11 Порядку проведення медичних оглядів працівників певних категорій залізничного транспорту, метрополітенів та підприємств міжгалузевого промислового залізничного транспорту України. Аналогічні роз'яснення містяться і у листі голови первинної профспілкової організації «Вільна профспілка працівників вагонної дільниці станції Київ-Пасажирський» від 08 квітня 2014 року (а.с. 12-13), отже посилання апеляційної скарги в цій частині є необгрунтованими і не заслуговують на увагу апеляційного суду.

Колегія суддів вважає безпідставними доводи апелянта про те, що судом першої інстанції не взятий до уваги акт перевірки територіальної інспекції з питань праці у м. Києві, оскільки зазначені у даному акті заключення не спростовують вказаних вище висновків.

Таким чином, аналізуючи спірні відносини та керуючись роз'ясненнями п. 10 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» від 24 грудня 1999 року № 13, апеляційний суд вважає правильним висновок суду першої інстанції відносно того, що відповідач без законних на те підстав відсторонив ОСОБА_3 від роботи із зупиненням виплати заробітної плати, в зв'язку з чим суд обґрунтовано задовольнив позовні вимоги в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Колегія суддів погоджується з викладеними в судовому рішенні мотивами щодо необхідності відшкодування, згідно ст. 237-1КЗпП України, завданої позивачу моральної шкоди та визначення її розміру. Встановлені в ході розгляду справи обставини свідчать про недотримання Державним територіально-галузевим об'єднанням «Південно-Західна залізниця» вимог КЗпП України щодо відсторонення від роботи позивача, а отже і порушення його трудових прав, що потягло спричинення моральної шкоди, розмір якої судом першої інстанції визначено з урахуванням вимог розумності і справедливості, тривалості і глибини душевних страждань ОСОБА_3

Сукупність обставин справи приводить апеляційний суд до переконання, що судом першої інстанції правильно встановлені правовідносини між сторонами і їм надана вірна юридична оцінка. Оскаржуване рішення ґрунтується на повно та всебічно досліджених доказах, оцінка яких проведена у відповідності до положень ст.ст. 57-66 ЦПК України і доводи апеляційної скарги їх не спростовують та не містять передбачених законом підстав для скасування вірного по суті рішення.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315, 317, 319, 324 ЦПК України, апеляційний суд, -

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу Державного територіально-галузевого об'єднання "Південно-Західна залізниця» - відхилити.

Рішення Чернігівського районного суду від 09 липня 2014 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий:Судді: