Ухвала суду № 43721639, 22.04.2015, Апеляційний суд Донецької області (м. Маріуполь)

22-ц/775/348/2015(м)

264/5014/14-ц

Головуючий в 1 інстанції Харитонова Г.Л.

Доповідач: Зайцева С.А.

Категорія: 32

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

„22" квітня 2015 року Апеляційний суд Донецької області у складі:

Головуючого: Зайцевої С.А.

Суддів: Соломахи Л.І.,Осипчук О.В.

При секретарі: Бєльченко Б.Ф.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Маріуполі апеляційну скаргу представника державного підприємства « Донецька залізниця» Конишева Аркадія Геннадійовича на рішення Іллічівського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 29 грудня 2014 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до державного підприємства « Донецька залізниця» ,третя особа фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Маріуполі Донецької області про відшкодування шкоди,заподіяної внаслідок отримання травми на підприємстві,-

В С Т А Н О В И В:

У червні 2014 року ОСОБА_2 звернулася до суду із вказаним позовом до ДП «Донецька залізниця»,уточнюючи редакцію позовної заяви в подальшому, в обгрунтування позову зазначила,що 17 вересня 2012 року працюючи у вагонному депо м.Маріуполя ДП « Донецька залізниця» провідником пасажирського вагону № 15 потягу № 77/78 сполученням Маріуполь-Москва отримала травму голови,внаслідок падіння полиці у купе вагону. 30 січня 2013 року вона була переведена на посаду провідника по охороні вагонів із меншою заробітною платою. За рішенням суду від 02 грудня 2013 року нещасний випадок ,який трапився із нею,визнаний таким ,що пов*язаний з виробництвом. За висновком МСЕК від 28 травня 2014 року їй встановлено 3 групу інвалідності і 30 % стійкої втрати професійної працездатності з 23 травня 2014 року по 01 червня 2015 року . Просила на підставі ст.ст.1195,1197 ЦК України у якості відшкодування матеріальної шкоди стягнути з роботодавця 44 068 грн.64 коп.,що є втраченим заробітком за період з лютого 2013 року (в якому зменшилася її заробітна плата ) до травня 2015 року ,що розрахований шляхом множення 1571 грн.88 коп.,що становить 30% від середнього заробітку до травми в розмірі 5 246 грн.28 коп. на 28 місяців у вказаному періоді ; - стягнути у відшкодування матеріальної шкоди 1753 грн.10коп.,витрачених нею для придбання ліків. Крім того ,на відшкодування моральної шкоди, вмотивованої фізичними стражданнями від ушкодження здоров*я ,тривалим лікуванням,душевними хвилюваннями ,в тому числі і через довготривале невизнання відповідачем виробничого характеру її травми у розмірі 80 000 грн.

Рішенням Іллічівського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 29 грудня 2014 року позов ОСОБА_2 задоволено частково : стягнуто з ДП «Донецька залізниця» на користь позивачки у відшкодування моральної шкоди 15 000 грн. В задоволенні решти вимог відмовлено,вирішено питання щодо стягнення судових витрат.

В апеляційній скарзі представник відповідача Конишев А.Г. просить скасувати рішення суду в частині стягнення з ДП « Донецька залізниця» на користь ОСОБА_2 суми моральної шкоди, у задоволенні позовних вимог у вказаній частині відмовити , посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Вважає, що суд не врахував ,що позивачка отримала травму на виробництві зі своєї вини,у зв*язку з невиконання трудових обов*язків. В акті № 1 від 22 січня 2014 року про нещасний випадок за формою Н-1 вказана вина позивачки, а не власника , в особі вагонного депо. Крім того,згідно протоколу № 1 засідання комісії з охорони праці вагонного депо Маріуполь ДП « Донецька залізниця» був зменшений розмір одноразової допомоги на 5 % за порушення нею вимог законодавства про охорону праці ,що і було причиною травмування. В матеріалах справи також є докази того,що позивачка визнала свою вину у травмуванні внаслідок необережності , в купе провідника де стався нещасний випадок верхня полиця та два фіксатори верхньої полиці знаходилися у справному стані. Вказані докази суд не взяв до уваги при прийнятті рішення та необґрунтовано частково задовольнив позовні вимоги позивачки. Крім того, позивачка не надала суду доказів , які б підтверджували ,що вагонне депо не створило їй умов для безпечної роботи , порушило її трудові права та вимоги діючого законодавства України з охорони праці. Суд не звернув уваги на ці обставини ,без належних підстав прийшов до необґрунтованого висновку про порушення відповідачем вимог ст.153 КЗпП України.

Встановлення факту спричинення моральної шкоди є обов*язком медико-соціальної експертної комісії. Докази,на які посилається позивачка,а саме довідку МСЕК та акт про розслідування нещасного випадку,є доказами ,що підтверджують тільки факт виробничої травми і встановлення в зв*язку з цим стійкої втрати професійної працездатності, не можуть бути доказами заподіяння моральної шкоди та обґрунтування її розміру. Суд першої інстанції не з*ясував в чому саме полягає завдання позивачці моральної шкоди діями відповідача ,якими доказами це підтверджується,з яких міркувань виходив позивач,визначаючи розмір моральної шкоди. Суд першої інстанції в порушення вимог ст. 23 ЦК України не врахував ступеню вини особи, яка завдала моральної шкоди,а також не врахував інших обставин,які мають істотне значення. При визначені розміру відшкодування моральної шкоди ,суд не врахував вимог розумності та справедливості .

Представник апелянта ДП « Донецька залізниця « ,що діє за довіреністю Конишев А.Г. у судовому засіданні апеляційного суду підтримав доводи апеляційної скарги.

У судовому засіданні апеляційного суду представник ОСОБА_2,що діє за довіреністю ОСОБА_3 просив апеляційну скаргу відхилити,рішення суду залишити без змін.

ОСОБА_2 та представник третьої особи фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Маріуполі Донецької області у судове засідання апеляційного суду не з'явилися, належним чином були повідомлені про час і місце розгляду справи (а.с. 166,167). ОСОБА_2 надала заяву про можливість розгляду справи у її відсутності та відхилення апеляційної скарги.

Відповідно ч.2.ст.305 ЦПК України неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі , належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи.

Заслухавши суддю - доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи скарги, апеляційний суд вважає, що скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

У відповідності зі ст.303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно ч.1 ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Суд першої інстанції встановив, що 17 вересня 2012 року ОСОБА_2 під час роботи у вагонному депо Маріуполя ДП «Донецька залізниця» на посаді провідника пасажирського вагону № 15 потягу № 77/78, слідуючого сполученням Маріуполь - Москва, в купе провідників отримала травму голови (струс головного мозку) через падіння спальної верхньої полиці .

Нещасний випадок, який трапився з позивачкою, за рішенням Іллічівського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 02 грудня 2013 року , залишеним без змін за ухвалою апеляційного суду Донецької області від 10 січня 2014 року , визнано таким, що пов'язаний із виробництвом, з визнанням недійсним акту повторного розслідування нещасного випадку за формою Н-5 від 16 листопада 2012 року ; зобов'язано відповідача скласти акт за формою Н-1 про нещасний випадок, який пов'язаний з виробництвом.

22 січня 2014 року підприємством складено акт по формі Н-1 про нещасний випадок, який трапився із позивачкою, пов'язаний з виробництвом.

Міжрайонною МСЕК міста Маріуполя згідно довідок серії 10 ААА № 234104 і серії 10 ААВ № 515163 від 28.05.2014 року ОСОБА_2 встановлено 30% стійкої втрати професійної працездатності з 23.05.2014р. по 01.06.2015р. і 3 група інвалідності з 23.05.2014р. по 28.05.2015р. (а.с. 19, 20).

Позивачка є застрахованою особою в системі загальнообов'язкового державного соціального страхування, що підтверджено свідоцтвом від 02.11.2012р. (а.с. 51) і з моменту встановлення МСЕК ступеню стійкої втрати професійної працездатності позивачка отримує страхові виплати від ФССНВВПЗ.

На підставі заяви ОСОБА_2 від 14.01.2013 року з позивачкою припинено відносини за попереднім контрактом № 106 від 01.07.2011 року і вона переведена на посаду провідника по охороні вагонів в парку відстою вагонів (а.с. 52, 53); звільнена у зв'язку з виходом на пенсію 09.09.2014 року (а.с. 54-55).

Задовольняючи частково позовні вимоги позивачки , і стягуючи на її користь 15 000 грн. , у відшкодування моральної шкоди, суд виходив з того, що причинена моральна шкода, компенсація якої в грошовому виразі належить стягненню з відповідача, однак сума в 80 000 грн., яку просить стягнути позивачка є завеликою.

Розглядаючи справу по суті, суд обґрунтовано виходив з того, що правовідносини, які виникли між сторонами в зв'язку з відшкодуванням моральної шкоди, заподіяної ушкодженням здоров'я позивача, регулюються ст. 237-1 КЗпП України, яка передбачає підстави відповідальності за завдану моральну шкоду, спричинену внаслідок порушення законних прав працівника та фізичної особи.

Суд першої інстанції вірно дійшов висновку про наявність протиправних дій відповідача, пов'язаних з порушенням ст. 153 КЗпП України, Закону України «Про охорону праці».

На час звернення позивачки до суду ( червень 2014 року) Законом України «Про загальнообов*язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» не передбачено обов'язку Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України відшкодовувати потерпілому моральну шкоду. Таку шкоду позивачці, законні права якої порушено, повинен відшкодовувати роботодавець, згідно з правилами ст. 237-1 КЗпП України.

Суд обґрунтовано дійшов висновку про те, що позивачці умовами праці заподіяна моральна шкода, яка полягає у моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, що порушило її звичні нормальні зв'язки, які потребують від неї додаткових зусиль для організації свого життя. Право на отримання позивачкою виплати за моральну шкоду , настало з дня встановлення їй МСЕК від 28.05.2014 року стійкої втрати професійної працездатності 30% (а.с.19) .

Визначаючись з розміром суми у відшкодування моральної шкоди та частково відшкодовуючи моральну шкоду , суд виходив з принципів розумності та справедливості, врахував глибину моральних та фізичних страждань позивачки, їх тривалість, тяжкість травми, ступінь втрати нею професійної працездатності і настання інвалідності, неможливість жити повноцінним активним життям, потребу в медичному лікуванні, застосовані додаткові зусилля для організації життя і побуту і стягнув на користь позивачки 15 000 грн, з чим погоджується і апеляційний суд.

Апеляційний суд не може не погодитися з такими висновками суду, оскільки вони відповідають обставинам справи та вимогам закону.

Доводи щодо недоведеності позову в частині відшкодування моральної шкоди не ґрунтуються на вимогах ст. 57 ЦПК України, тому апеляційний суд не може прийняти їх до уваги.

Апеляційний суд вважає, що розмір моральної шкоди, визначений судом першої інстанції, є розумним, виваженим та справедливим. Виходячи з наведеного та враховуючи конкретні обставини справи, апеляційний суд вважає за можливе погодитися з розміром моральної шкоди, визначеної судом першої інстанції.

Таким чином, доводи апеляційної скарги відповідача не обґрунтовані і не спростовують висновків суду.

Усі доводи апеляційної скарги були предметом дослідження у суді, на правильність висновків суду вони не впливають, апеляційним судом не встановлено порушень судом першої інстанції при розгляді цієї справи вимог матеріального чи процесуального законів або неправильної оцінки досліджених по справі доказів, внаслідок чого підстав для задоволення апеляційної скарги і скасування судового рішення немає.

З огляду на викладене, апеляційну скаргу слід відхилити, а рішення суду першої інстанції - залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 307,308,313,315 ЦПК України, апеляційний суд -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу представника державного підприємства « Донецька залізниця» Конишева Аркадія Геннадійовича відхилити.

Рішення Іллічівського районного суду м.Маріуполя Донецької області від 29 грудня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.

Касаційна скарга може бути подана безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили цією ухвалою.

Судді: