Ухвала суду № 43720788, 16.04.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16.04.2015 р. м. Київ К/800/46228/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого Кравцова О.В.,

суддів Єрьоміна А.В.,

Цуркана М.І.,

секретар судового засідання: Бугаєнко Н.В.

за участю:

представника позивача Скалки О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Київської міжрегіональної митниці Міндоходів України на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 травня 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 7 серпня 2014 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Цехаве Корм ЛТД» до Київської міжрегіональної митниці Міндоходів України про визнання протиправними та скасування рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ЦЕХАВЕ КОРМ ЛТД» (надалі - позивач, Товариство) звернулося до суду з позовом до Київської міжрегіональної митниці Міндоходів (надалі - відповідач, Митниця) про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів № 100270002/2014/000005/2 від 8 січня 2014 року та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 100270002/2014/30006 від 8 січня 2014 року.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 28 травня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 7 серпня 2014 року, позовні вимоги задоволено частково: визнано протиправним і скасовано рішення Київської міжрегіональної митниці Міндоходів про коригування митної вартості товарів № 100270002/2014/000005/2 від 8 січня 2014 року. В задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.

Не погодившись із судовими рішеннями попередніх інстанцій, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою в якій просив скасувати судові рішення попередніх інстанції та ухвалити нове, яким у задоволенні позивних вимог відмовити повністю.

У скарзі відповідач вказав, що оскаржувані рішення є необґрунтованими і підлягають скасуванню, оскільки під час розгляду даної адміністративної справи суди попередніх інстанцій неповно з`ясували обставини, що мають значення для справи, а також порушили та невірно застосували норми матеріального та процесуального права.

Позивачем надіслано письмові заперечення на дану касаційну скаргу, в яких зазначено,що оскаржувані судові рішення, на думку Товариства, є законними та прийняті з урахуванням вимог матеріального та процесуального права, де в повній мірі враховано фактичні обставини справи та наявні в матеріалах справи докази, а тому касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Заслухавши доповідь судді, представника позивача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 12 червня 2013 року між Товариством (Покупець) та компанією Евонік Індастріс АГ (Evonik Industries AG), (Німеччина) (Постачальник) укладено рамковий контракт №00018 на поставку товару - МетАМІНО® DL-Метіонін кормовий 99%, ТреАміно® L-Треонін кормовий 98,5%, ТріпАМІНО® L-тріптофан кормовий 98%.

26 грудня 2013 року позивачем подано до митного оформлення електронну митну декларацію №100270002/2013/284339 та наступні документи:

специфікація №2 від 7 жовтня 2013 року;

рахунок-фактура №6000003379 від 11 листопада 2013 року;

контракт №00018 від 12 червня 2013 року;

ветеринарне свідоцтво Щ-30№226057 від 27 листопада 2013 року;

довідка про відсутність валютних коштів за кордоном 26088831 ДПІ у Печерському районі м. Києва 616/2;

декларація якості №131010К2А від 11 листопада 2013 року;

ветеринарний сертифікат №НU321-326/126./Т./2013 від 11 листопада 2013 року;

реєстраційне посвідчення АА-01770-04-12 від 16 жовтня 2012 року;

сертифікат відповідності №543178 від 21 жовтня 2013 року;

заява на проведення дослідження 514/26.2-42 від 5 грудня 2013 року.

Позивачем митна вартість товару заявлена за основним методом визначення митної вартості - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).

8 січня 2014 року за результатами розгляду поданих документів Митницею прийнято рішення про коригування митної вартості №100270002/2014/000005/2 (надалі - Рішення), яким визначено митну вартість товарів за резервним методом визначення митної вартості товару. На підставі Рішення про коригування, винесено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, ТЗ комерційного призначення №100270002/2014/30006.

Декларант скористався своїм правом на випуск товарів у вільний обіг, шляхом надання гарантій відповідно до вимог частини сьомої статті 55 Митного кодексу України за електронною митною декларацією від 10 січня 2014 року № 100270002/2014/295570.

На вимогу відповідача декларантом було надано наступні додаткові документи:

експортна МД країни продавця №13НІІ7110002450Р010 від 11 листопада 2013 року;

біржова котіровка від 28 листопада 2013 року;

каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

висновок про якісні та вартісні характеристики товарів підготовлені спеціалізованою експертною організацією Держзовнішінформ №11/1231 від 4 грудня 2013 року;

декларація (паспорт) якості виробника №131010К2А від 11 листопада 2013 року;

прайс - лист виробника та копія каталогу №10-13-7 від 28 жовтня 2013 року;

Також Товариством надано письмові пояснення, в яких зазначено, що документи, які підтверджують числові значення складових митної вартості не можуть бути надані, так як умовами контракту - СІР-Гайсин, в ціну товару усі складові, що можуть визначати митну вартість включені; платіжні та бухгалтерські документи, які підтверджують вартість товарів та містять реквізити для ідентифікації товару не може бути надано у зв'язку з тим, що товар який заявлений у митний режим ІМ-40 ДТ буде використовуватись для власних потреб і виробництва кормів для тварин, а не для продажу; виписку з бухгалтерської документації, також не може бути надано у зв'язку з тим, що зовнішньоекономічний контракт купівлі-продажу передбачає відстрочку 45 днів, та поставка згідно цього контракту здійснюється вперше.

За результатами розгляду документів, наданих Товариством додатково, та письмових пояснень, відповідач прийшов до висновку, що в наданих документах виявлені неточності /розбіжності, вимога ро надання додаткових документів виконана не в повному обсязі, Митниця не отримала підтвердження митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються.

Рішення відповідача Товариство оскаржило в судовому порядку.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, з яким погодився суд апеляційної інстанції, прийшов до висновку, що позивачем подано відповідачу достатній пакет документів на підтвердження кількісних і вартісних показників імпортованого товару, повноти і достовірності митної вартості товару, заявленої позивачем за першим методом, тому заявлена позивачем митна вартість товарів за ціною договору відповідає вимогам статті 58 Митного кодексу України.

Колегія суддів погоджується із висновком судів попередніх інстанцій з огляду на наступне.

Відповідно до статті 49 Митного кодексу України (надалі - МК України) митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Статтею 54 МК України передбачено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом.

Відповідно до частини третьої статті 54 МК України за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Згідно з частиною шостою статті 54 МК України орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Частиною сьомою статті 54 МК України передбачено, що у разі, якщо під час проведення митного контролю орган доходів і зборів не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Згідно з положеннями частин першої та другої статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є декларація митної вартості, зовнішньоекономічний договір (контракт), рахунок-фактура (інвойс), банківські платіжні документи (якщо рахунок сплачено); інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи; копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

За правилами частини третьої цієї ж статті у разі якщо зазначені документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Таким чином, право митного органу на витребування додаткових документів виникає за наявності хоча б однієї з таких підстав:

надані декларантом документи містять розбіжності,

наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Однак, відповідачем не було доведено наявність вищезазначених підстав.

У свою чергу, позивачем надано для митного оформлення імпортованого товару усі документи, передбачені частиною другою статті 53 МК України, які чітко ідентифікували оцінюваний товар та містили об'єктивні і достовірні дані, що піддавалися обчисленню, які чітко підтверджували ціну товару, яка підлягала сплаті Покупцем на користь Продавця, тобто підтверджували митну вартість товару за ціною договору. У свою чергу, нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення, не може розцінюватись як заниження митної вартості Товариством, не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновків, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій є законними і не підлягають скасуванню, оскільки суди, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили спір у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин; в них повно відображені обставини, що мають значення для справи, висновки суду щодо встановлених обставин і правові наслідки є правильними.

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Київської міжрегіональної митниці Міндоходів України залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 травня 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 7 серпня 2014 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки, що встановлені статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Кравцов О.В.

Судді Єрьомін А.В.

Цуркан М.І.