Ухвала суду № 43720646, 16.04.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 квітня 2015 року м. Київ К/800/67367/14

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

головуючої судді - Васильченко Н.В.,

суддів: Калашнікової О. В., Леонтович К.Г.,

провівши попередній розгляд справи за касаційною скаргою Київської міжрегіональної митниці Міндоходів на постанову окружного адміністративного суду міста Києва від 15 квітня 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 12 листопада 2014 року у справі №826/3678/14 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Імпекс Дістрібьюшн" до Київської міжрегіональної митниці Міністерства доходів і зборів України про визнання протиправним та скасування рішення, -

в с т а н о в и л а :

У березні 2014 року товариство з обмеженою відповідальністю "Імпекс Дістрібьюшн" звернувся в суд з позовом до Київської міжрегіональної митниці Міністерства доходів і зборів України, в якому просив визнати протиправним та скасувати рішення Київської міжрегіональної митниці Міндоходів про коригування заявленої митної вартості 25.09.2013р. №100270000/2013/400160/2.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Київською міжрегіональною митницею Міндоходів на підставі необґрунтованих висновків щодо наявності неповноти даних та розбіжностей у документах, поданих позивачем до митного оформлення, винесене незаконне рішення про коригування митної вартості товару.

Постановою окружного адміністративного суду міста Києва від 15 квітня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 12 листопада 2014 року, позовні вимоги задоволені.

Не погоджуючись з ухваленими по справі рішеннями Київська міжрегіональна митниці Міндоходів звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення судів першої і апеляційної інстанцій та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правову оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши матеріали касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що відсутні підстави для скасування судових рішень, а касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 01.08.2013 року між ТОВ "Імпекс Дістрібьюшн" та компанією "Marma Polskie Folie Sp.z.o.o.", укладений зовнішньоекономічний контракт №01/2013, за умовами якого, Продавець продає, а Покупець приймає та оплачує продукцію будівельного призначення.

TOB "Імпекс Дістрібьюшн" 23.09.2013 pоку, з метою декларування ввезеного в митному режимі імпорту товару (мембрана у вигляді нетканого матеріалу з просочених поліпропіленових волокон без покриття, в рулонах розміром 1,5 м х 50 м, поверхнева щільність 115 г/м2: мембрана "IZODACH CLASSIC 115 g 1,5x50 UV (В)"-6750 м2 - 90 рул; вітроізоляційна мембрана "Izovin" в рулонах розміром 1,5x50 м, виготовлену з синтетичного нетканого волокна - 90 рул.), була подана вантажна митна декларація №100270000.2013.229514, згідно якої загальна митна вартість товару складає 34 364,96 грн.

М/п "Столичний" Київської регіональної митниці 25.09.2013 року винесене рішення про коригування митної вартості товару №100270000/2013/400160/2, та виставлена картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №100270000/2013/20776, внаслідок чого була збільшена митна вартість товару із заявленої декларантом 34 364,96 грн. до 59 072,03 грн. Оскаржуване рішення обґрунтоване тим, що документи, подані декларантом для підтвердження заявленої митної вартості, не містять всіх даних відповідно до обраного методу визначення митної вартості, та містять розбіжності в розрізі виконання умов контракту.

Задовольняючи позовні вимоги суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що обов'язок надання додаткових документів виникає у декларанта виключно у разі, якщо документи, подані для митного оформлення, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів першої і апеляційної інстанцій виходячи з наступного.

Згідно обставин справи між сторонам виник спір щодо законності рішення Київської міжрегіональної митниці Міндоходів про коригування заявленої митної вартості 25.09.2013р. №100270000/2013/400160/2.

Відповідно ст.49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частинами 1,2 ст.52 МК України встановлено, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом, подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню, нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Згідно ч.1,ч.2 ст.53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Відповідно до ч.3 ст.53 Кодексу у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Згідно з ч.1 ст.54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Статтею 57 Митного кодексу України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст.55 МК України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанції, що обов'язок подання додаткових документів виникає у декларанта виключно у разі, якщо документи, що подані декларантом для підтвердження митної вартості товару містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари,

Натомість, відповідач, посилаючись на те, що надані декларантом документи містять розбіжності, не зазначив яким чином вказані обставини впливають на митну вартість імпортованого позивачем товару. Загальні посилання на норми Митного кодексу України, зроблені в оскаржуваному рішенні, не конкретизують підстави щодо незастосування того чи іншого методу визначення митної вартості, що не може вважатися достатніми доводами обґрунтованості прийнятого суб'єктом владних повноважень рішення, ненадання позивачем додатково витребуваних відповідачем документів також не є достатньою підставою для коригування заявленої митної вартості, оскільки відповідач витребував у позивача додаткові документи за відсутності жодних обґрунтованих сумнівів у правильності визначення митної вартості товару, всі складові якої позивачем достеменно підтверджено під час подання митної декларації.

При цьому, Відповідачем не надані докази проведення процедури консультацій, що спростовує правомірність застосування резервного методу визначення митної вартості.

Судами було встановлено, що на підтвердження заявленої митної вартості декларантом були надані наступні документи: митну декларацію, за якою було відмовлено у випуску товарів №100270000.2013.229514 від 23.09.2013 року; картку обліку особи, яка здійснює операції з товару № 100/2013/0003154 від 31.05.2013 року; міжнародну автомобільну накладну (CMR) №000900 від 19.09.2013 року; документ, що підтверджує вартість перевезення товару №б/н від 19.09.2013 року; рахунок-фактуру (інвойс) №3/05/2013/FEKSE/000014 від 19.09.2013 року; зовнішньоекономічний договір (контракт) №01/2013 від 01.08.2013 року; доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) №1 від 19.09.2013 року; договір про перевезення №16 від 02.09.2013 року; довідку про проведення декларування валютних цінностей, доходів та майна, що належать резиденту України і знаходяться за її межами №38760467 від 15.08.2013 року; інформацію про позитивні результати здійснення радіологічного контролю товару №2730 від 19.09.2013 року; сертифікат про походження товару загальної форми PL/MF/AG0257400 від 19.09.2013 року; копію митної декларації відправлення 13PL402010E0173234 від 19.09.2013 року.

При цьому, судами попередніх інстанцій перевірялася та не встановлена наявність розбіжностей відомостей про складові вартості товару, а саме вартості упаковки та маркування, та не встановлення відповідальної особи за перевезення вантажу, про яку зазначає митний орган.

За таких обставин, визначення відповідачем митної вартості товару та коригування її у сторону збільшення за резервним методом здійснене з порушенням вимог митного законодавства України, що є підставою для визнання дій при прийнятті такого рішення протиправними та скасування оскаржуваного рішення.

Враховуючи вищенаведене суди першої та апеляційної інстанцій дійшли до вірних висновків про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Згідно ч.3 ст.220-1 КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Відповідно до ст. 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Колегія суддів вважає, що доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

З урахуванням викладеного, судами першої і апеляційної інстанцій винесені законні і обґрунтовані рішення, постановлені з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстав для їх скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 220, 220-1, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України, -

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу Київської міжрегіональної митниці Міндоходів відхилити.

Постанову окружного адміністративного суду міста Києва від 15 квітня 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 12 листопада 2014 року у справі №826/3678/14 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через 5 днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі і оскарженню не підлягає, але може бути переглянута Верховним судом України з підстав, в порядку та у строки, визначені ст.ст. 236 - 239-1 КАС України.

Судді: