Ухвала суду № 43720640, 16.04.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 квітня 2015 року м. Київ К/800/61247/14

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

головуючої судді – Васильченко Н.В.,

суддів: Калашнікової О. В., Леонтович К.Г.,

провівши попередній розгляд справи за касаційною скаргою Миколаївської митниці Міндоходів України на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 13 січня 2014 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 15 жовтня 2014 року у справі №814/4714/13-а за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Миколаївський глиноземний завод” до Миколаївської митниці Міндоходів про скасування рішення, -

в с т а н о в и л а :

У листопаді 2013 року товариство з обмеженою відповідальністю “Миколаївський глиноземний завод” звернулося в суд з позовом до Миколаївської митниці Міндоходів, в якому просило визнати протиправним та скасувати рішення Миколаївської митниці Міндоходів від 17.10.2013р. №504000003/2013/000148/2, визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи митному пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України від 17.10.2013 р. №504010000/2013/00012.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що документи подані декларантом для підтвердження митної вартості товару, не містять розбіжностей, натомість містять усі необхідні дані для визначення митної вартості товару за основним методом (за ціною договору).

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 13 січня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 15 жовтня 2014 року, позовні вимоги задоволені.

Не погоджуючись з ухваленими по справі рішеннями Миколаївська митниця Міндоходів України звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення судів першої і апеляційної інстанцій та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правову оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши матеріали касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що відсутні підстави для скасування судових рішень, а касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 01.04.2013 року між Позивачем та ВАТ “Єдіная торговая компанія” РФ був укладений зовнішньоекономічний контракт № RF/RD/79-13/11-M(додаткова угода №1 від 25.04.2013р. та Специфікація №8 від 25.09.2013р.), відповідно якого ВАТ “Єдіная торговая компанія” зобов'язалося здійснити поставку товару Позивачу - натр їдкий (гідроксит натрію).

З метою переміщення через митний кордон товару Позивачем 15.10.2013р. була подана митна декларація №504010000/2013/002232 щодо здійснення митного контролю та митного оформлення товару гідроксид натрію із заявленою митною вартістю. Митницею під час митного оформлення була скоригована митна вартість товару в бік її збільшення що оформлене рішенням від 17.10.2013р. №504000003/2013/000148/2. На підставі зазначеного рішення, митницею була оформлена картка відмова у прийнятті митних декларацій, митному оформленні чи пропуску товарів чи транспортних засобів через митний кордон України.

Листом від 15.10.2013р. №5088 Відповідач повідомив Позивача про необхідність надання додаткових документів, передбачених п.3 ст. 53 МК України, а саме: бухгалтерської документації: щодо оплати складових митної вартості (страхування), страхового полісу, банківських документів про здійснення оплати за оцінюваний товар; висновки про вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціальними експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару; договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; копію митної декларації країни відправлення.

На вимогу митниці Позивачем надані такі додаткові документи: платіжне доручення в іноземній валюті або банківських металах №4190 від 14.10.2013р.; біржові котирування Caustic Soda (Europe) міжнародної біржової організації ICIS pricing за останні 4 тижні, що формували цінову політику на каустичну соду згідно умов контракту та специфікації №8 від 23.08.13р., 30.08.13р., 06.09.13р., 13.09.13р., 20.09.13р; копію митної декларації країни відправлення №10311090/041013/0006146 від 04.10.2013 р.

Позивачем також повідомлено Відповідача, що інших витребуваних документів, зазначених в запиті немає в наявності, зокрема: товар - сода каустична, що є предметом Контракту, не страхувався; інших договорів (угод, контрактів) із третіми особами, пов’язаних з Контрактом про поставку товару, митна вартість якого визначається - не укладалось, в зв’язку з чим зазначені документи не можуть бути надані.

Задовольняючи позовні вимоги суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що документи подані декларантом для підтвердження митної вартості товару, не містять розбіжностей, містять усі необхідні дані для визначення митної вартості товару за основним методом (за ціною договору).

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів першої і апеляційної інстанцій виходячи з наступного.

Згідно обставин справи між сторонам виник спір щодо законності рішення Миколаївської митниці Міндоходів від 17.10.2013р. №504000003/2013/000148/2 про коригування митної вартості товару, та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи митному пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України від 17.10.2013р. №504010000/2013/00012.

Відповідно ст.49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частинами 1,2 ст.52 МК України встановлено, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов’язані заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом, подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об’єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню, нести всі додаткові витрати, пов’язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Згідно ч.1,ч.2 ст.53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п’ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Відповідно до ч.3 ст.53 Кодексу у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов’язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Згідно з ч.1 ст.54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Статтею 57 Митного кодексу України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Згідно рішення про коригування митної вартості товарів від 17.10.2013р. №504000003/2013/000148/2 відповідачем вказано, що “Метод за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операцій) не застосовується у зв'язку з тим, що подані документи позивачем не містять всіх даних, що підтверджують числові значення складових митної вартості (відсутня інформація щодо страхування оцінюваного товару), декларантом не надано в повному обсязі витребувані митним органом додаткові документи для підтвердження митної вартості. У зв'язку з відсутністю цінової інформації щодо ідентичних товарів не застосовується”.

Судами було встановлено, що 16.10.2013р. за вих. №466/101-10 позивач звернувся до ВАТ “ЄТК” з проханням направити належним чином оформлені копії договорів(угод, контрактів) із третіми особами, пов'язані з контрактом № RF/RD79-13/11-M від 01.04.2013р., рахунки щодо здійснення розрахунків з третіми особами, страхові документи на відвантаженя товару за період вересень - жовтень 2013р., а також документи, які мстять відомості щодо вартості товару.

ВАТ “ЄТК” листом №20/4803 від 23.10.2013р. повідомив позивача, що надати вищевказані документи не може, через те, що вони містять комерційну таємницю. Відносно страхових документів на відвантажений товар за період вересень-жовтень 2013р. зазначає про неможливість їх надання, оскільки страхування вантажу ним не здійснювалося та не є обов'язковим при здійсненні поставки товару на умовах СРТ (incoterms 2010).

Згідно офіційниих правилал тлумачення торгівельних правил ІНКОТЕРМС в редакції 2010р. СРТ означає, що продавець здійснює поставку покупцю у вказане місце Призначення. Відповідно до умов СРТ у покупця немає обов'язку перед продавцем щодо укладення договору страхування. При цьому страхування може бути здійснене продавцем, покупцем, ними двома, або зовсім не здійснюватись. Отже, термін СРТ передбачає можливість, а не обов'язок страхування товару.

Крім того, згідно п.8 ч.2 ст.53 МК України вимоги щодо надання страхових документів, а також документів, що містять відомості про вартість страхування передбачені лише для випадків, якщо страхування здійснювалось.

З наведеного вбачається, що позивачем були надані митному органу усі необхідні документи, що дають можливість визначити митну вартість товару за першим методом визначення митної вартості – за ціною договору (контракту), а тому висновки відповідача щодо документального не підтвердження позивачем митної вартості товару є необґрунтованими.

Враховуючи вищенаведене суди першої та апеляційної інстанцій дійшли вірного висновку наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Згідно ч.3 ст.220-1 КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Відповідно до ст. 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення – без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Колегія суддів вважає, що доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

З урахуванням викладеного, судами першої і апеляційної інстанцій винесені законні і обґрунтовані рішення, постановлені з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстав для їх скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 220, 220-1, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України, -

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу Миколаївської митниці Міндоходів України відхилити.

Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 13 січня 2014 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 15 жовтня 2014 року у справі №814/4714/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через 5 днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі і оскарженню не підлягає, але може бути переглянута Верховним судом України з підстав, в порядку та у строки, визначені ст.ст. 236 – 239-1 КАС України.

Судді: