Ухвала суду № 43720465, 06.04.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 квітня 2015 року м. Київ К/800/611/14

Вищий адміністративний суд України у складі суддів:

головуючого - Цвіркуна Ю.І. (суддя-доповідач), Ланченко Л.В., Пилипчук Н.Г.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні адміністративну справу

за касаційною скаргою Дніпропетровської митниці Міндоходів

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.04.2012 року

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 19.09.2013 року

у справі № 2а/0470/3901/12

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «БаДМ»

до Дніпропетровської митниці Міндоходів

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю «БаДМ» звернулось до суду з адміністративним позовом до Дніпропетровської митниці Міндоходів про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.04.2012 року у справі № 2а/0470/3901/12, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 19.09.2013 року, позов задоволено, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення Дніпропетровської митниці форми «Р» № 46 від 13.03.2012 року.

Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення суду першої та апеляційної інстанцій скасувати, прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити, посилаючись на порушення попередніми судами норм матеріального права.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що в період з 12.02.2010 року по 01.12.2011 року позивачем ввезено на територію України лікарський засіб № UA/10540/01/01 КСЕНІКАЛ, Капсули по 120 мг № 21 (21x1), № 42 (21x2), № 84 (21x4) у блістерах, оформлений вантажними митними деклараціями.

При цьому товар був класифікований за кодом 3004 90 19 00 згідно з УКТЗЕД, який передбачає застосування, при митному оформленні 0 % ставки ввізного мита.

За результатами невиїзної документальної перевірки стану дотримання законодавства України ТОВ «БаДМ» з питань митного оформлення, митним органом складено акт від 17.02.2012 року № Н 15/12/11000000/31816235, яким встановлено, що ввезений на митну територію України товар - ліки для людей, без вмісту: гормонів, вітамінів, алкалоїдів, антибіотиків, для роздрібної торгівлі, не в аерозольній упаковці: КСЕНІКАЛ, капсули /орлістат/, оформлених за вантажними митними деклараціями, переліченими у відповідному акті, є таким, що виготовлений на основі орлістату, тому підлягає класифікації у товарній підкатегорії 2106 90 92 00 як добавки до дієтичного харчування, що підсилюють результат схуднення у поєднанні з підвищеною фізичною активністю, за ставкою ввізного мита 8%.

На підставі зазначеного акта відповідачем прийнято податкове повідомлення форми «Р» від 13.03.2012 року № 46, яким ТОВ «БаДМ» визначено суму податкового зобов'язання за платежем: мито на товари, що ввозяться на територію України суб'єктами підприємницької діяльності, в розмірі 491 137, 32 - за основним платежем та 107 455, 76 грн. - за штрафними санкціями.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що якщо митні органи, приймаючи ВМД, віднесли товар до певного коду товарної номенклатури та пропустили товар на митну територію України, то в подальшому вони не мали правових підстав для прийняття податкових повідомлень про донарахування податкових зобов'язань у зв'язку із виявленням помилки у класифікації товару, зокрема, з посиланням на результати невиїзної документальної перевірки.

Колегія суддів суду касаційної інстанції, з урахуванням норм податкового законодавства, чинних на час виникнення відповідних правовідносин, погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, зважаючи на таке.

Пунктом 35 статті 1 Митного кодексу України (в редакції, що діяла на момент спірних правовідносин) визначено, що пропуск товарів і транспортних засобів через митний кордон України - це дозвіл митного органу на переміщення товарів і транспортних засобів через митний кордон України з урахуванням заявленої мети такого переміщення після проведення митних процедур, пов'язаних відповідно до пункту 19 тієї самої статті зі здійсненням митного контролю за переміщенням товарів і транспортних засобів через митний кордон України, митного оформлення цих товарів і транспортних засобів, а також із справлянням передбачених законом податків і зборів.

Відповідно до п. 54.5 ст. 54 Податкового кодексу України якщо згідно з нормами цієї статті сума грошового зобов'язання розраховується контролюючим органом, платник податків не несе відповідальності за своєчасність, достовірність і повноту нарахування такої суми, проте несе відповідальність за своєчасне та повне погашення нарахованого узгодженого грошового зобов'язання і має право оскаржити зазначену суму в порядку, встановленому цим Кодексом.

За змістом ст. 313 Митного кодексу України (яка діяла до 1 червня 2012 року) класифікація товарів, тобто віднесення товарів до класифікаційних групувань, визначених УКТ ЗЕД, є виключною компетенцією митних органів.

За змістом ст. 69 Митного кодексу України митний контроль за товарами може здійснюватися незалежно від закінчення операцій митного контролю, оформлення та їх пропуску, лише якщо є достатні підстави вважати, що мають місце порушення законодавства України чи міжнародного договору України, укладеного в установленому законом порядку, контроль за виконанням яких покладено законом на митні органи.

Отже, здійснення митного контролю після завершення митного оформлення можливе виключно за умови обґрунтованої підозри, що під час пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України було допущено порушення законодавства України.

З огляду на викладені норми законодавства та встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи, суд касаційної інстанції погоджується з висновками про те, що оскаржуване податкове повідомлення прийняте Дніпропетровською митницею з порушенням митного законодавства України. Адже імпортований товар, що є лікарським засобом, підтвердженням чого є Реєстраційне посвідчення на лікарський засіб Державного фармакологічного центру Міністерства охорони здоров'я № Р.04.00/01669, класифіковано митним органом за поданими вантажними митними деклараціями за кодом УКТЗЕД, який передбачає застосування при митному оформленні 0 % ставки ввізного мита, та пропущено на митну територію України, що в подальшому не дає правових підстав для прийняття податкових повідомлень про донарахування податкових зобов'язань у зв'язку з виявленням помилки у класифікації товару, зокрема, з посиланням на результати невиїзної документальної перевірки.

Аналогічна правова позиція щодо застосування зазначених норм матеріального права вже була висловлена колегією суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у постановах від 21 січня 2011 року, 18 вересня 2012 року, 4 листопада 2014 року, від 18 листопада 2014 року (справи №№ 21-64а10, 21-203а12, 21-479а14 відповідно).

За таких обставин підстави для задоволення касаційної скарги відсутні.

Доводи, викладені в касаційній скарзі, не спростовують висновки судів попередніх інстанцій та встановлених обставин справи.

З урахуванням викладеного, є підстави вважати, що судами першої та апеляційної інстанцій ухвалено обґрунтовані рішення, які постановлені з дотриманням норм матеріального і процесуального права, підстав для їх скасування не вбачається.

Стаття 220 Кодексу адміністративного судочинства України визначає межі перегляду судом касаційної інстанції.

Відповідно до частини третьої статті 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись ст.ст. 220, 220-1, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ухвалив:

Касаційну скаргу Дніпропетровської митниці Міндоходів відхилити.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.04.2012 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 19.09.2013 року у справі № 2а/0470/3901/12 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили у порядку та строки, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, та на неї може бути подана заява про перегляд судових рішень Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Ю.І.Цвіркун

Судді Л.В.Ланченко

Н.Г.Пилипчук