Ухвала суду № 43712458, 31.03.2015, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 березня 2015 р. Справа № 876/9896/14

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого-судді Кузьмича С. М.,

суддів Гулида Р. М., Улицького В. З.

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Львові апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова компанія "Система" на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 6 жовтня 2014 року по справі № 813/5521/14 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова компанія "Система" до Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

6 серпня 2014 року позивач звернувся з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області, яким просить визнати протиправним та скасувати податкового повідомлення-рішення від 24 липня 2014 року №0002942201.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 6 жовтня 2014 року в задоволенні позову відмовлено повністю.

Зазначену постанову в апеляційному порядку оскаржив позивач. У поданій апеляційній скарзі просить вказану постанову скасувати та прийняти нову, якою позов задоволити повністю.

В апеляційній скарзі зазначає, що судом першої інстанції не взято до уваги, що всі доводи відповідача та оскаржене рішення базуються на даних перевірки контрагента.

Представники сторін в судове засідання не з'явилися, хоч і були належним чином повідомлені про дату, час і місце проведення судового засідання, що не перешкоджає слухати справу в їх відсутності в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не належить до задоволення з наступних підстав.

Згідно з матеріалами справи відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань своєчасності, правильності, повноти, нарахування та сплати податку на додану вартість при взаємовідносинах з ТзОВ "Анкомтех Сервіс" за період з 1 жовтня 2012 року до 31 березня 2014 року.

За наслідками перевірки складено акт від 10 липня 2014 року №834/13-04-22-01-12/31527236, відповідно до якого під час перевірки виявлено порушення позивачем пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198, пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість за 4 квартал 2012 року на 2476,66 грн.

На основі акта перевірки відповідачем прийняте оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 24 липня 2014 року №0002942201, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем у розмірі 2477 грн та за штрафними санкціями в розмірі 619 грн.

На підтвердження реальності господарських операцій з ТзОВ "Анкомтех Сервіс" позивачем подано копії:

- видаткових накладних від 17 грудня 2012 року № 1703 на суму 2660 грн, (у т. ч. ПДВ - 433,33 грн), від 27 грудня 2012 року № 2703 на суму 12200 грн (у т. ч. ПДВ - 2033,33 грн);

- податкових накладних від 17 грудня 2012 року № 1702 на суму 2660 грн, (у т. ч. ПДВ - 433,33 грн) до договору поставки від 17 грудня 2012 року б/н, від 27 грудня 2012 року № 2703 на суму 12200 грн. (у т.ч. ПДВ - 2033,33 грн.) до договору поставки від 26 грудня 2012 року б/н.

- виписок з банку по особовому рахунку позивача.

З аналізу поданих податкових накладних, на підставі яких позивачем сформовано податковий кредит, який був об'єктом перевірки Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова, зрозуміло, що в якості підстави для складання останніх вказано договори поставки від 17 грудня 2012 року б/н та договір поставки від 26 грудня 2012 року б/н.

Водночас такі договори суду подані не були.

В суді першої інстанції представник позивача пояснив, що між позивачем та ТзОВ "Анкомтех Сервіс" цивільно-правові договори не укладались, договори поставки у податкових накладних зазначені помилково, господарські взаємовідносини відбувалися на підставі рахунків на оплату, в яких сторони визначали ціну товару, умови та строки поставки.

Щодо підтвердження факту транспортування товарів по господарських відносинах з ТзОВ "Анкомтех Сервіс" то суду не надано докази транспортування товарів (товарно-транспортні накладні), придбаних у ТзОВ "Анкомтех Сервіс", а також доказів отримання товарів, прийняття і обліку їх на складі позивача, що не надає змоги ідентифікувати осіб, що приймали участь у здійсненні відповідних господарських операцій та позбавляє можливості встановити факт товарності зазначених господарських операцій.

В суді першої інстанції представника позивача пояснив, що товар з м. Луганська був доставлений до м. Львова через перевізників "Ін Тайм" на адресу одного з відділень зазначеного перевізника, де заступником директора ТзОВ "Торгова компанія "Система" ОСОБА_1 був отриманий товар.

Відповідно до статті 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Цією ж статтею передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до статті 9 Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до пункту 11.1 Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20 лютого 1998 року, основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля.

Відповідно до розділу 1 вказаних Правил, товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського: оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Водночас будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Колегія судів погоджується з висновками суду першої інстанції, що наявність належним чином оформлених податкових накладних є обов'язковою, але не виключною обставиною для формування податкового кредиту.

Щодо твердження апелянта про те, що оскаржене рішення прийнято виключно на основі даних перевірки контрагента позивача, то таке є безпідставним.

Так, відповідно до матеріалів справи, висновки про безтоварність правочинів позивача з контрагентом зроблені на основі відсутності документального підтвердження реальності таких правочинів.

Оскільки позивачем не надано достатніх доказів, які б підтверджували факт поставки товарів по договорах, а відповідачем надано докази правомірності своїх дій щодо проведення перевірки позивача та оформлення оскарженого податкового рішення, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення адміністративного позову.

Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції було правильно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а постанову суду - без змін. Доводи апеляційної скарги не спростовують рішення суду першої інстанції.

Керуючись статтями 160, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України,

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова компанія "Система" залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 6 жовтня 2014 року по справі № 813/5521/14 - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом 20-ти днів з дня набрання ухвалою законної сили.

Головуючий Кузьмич С. М.

Судді Гулид Р. М.

Улицький В. З.