Ухвала суду № 43712325, 21.04.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 810/6552/14 Головуючий у 1-й інстанції: Лисенко В.І. Суддя-доповідач: Грищенко Т.М.

У Х В А Л А

Іменем України

21 квітня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Грищенко Т.М.,

суддів Лічевецького І.О., Мацедонської В.Е.,

при секретарі Киш С.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, згідно ч.1 ст. 41 КАС України, апеляційну скаргу Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 22 грудня 2014 р. у справі за адміністративним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Грінвуд" звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції в Святошинському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 15.07.2014 року №003032204.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 січня 2015 року позов задоволено у повному обсязі.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить апеляційну інстанцію скасувати незаконну, на його думку, постанову суду першої інстанції та постановити нову про відмову у задоволенні позовних вимог.

Апелянт посилається на незаконність, необ'єктивність та необґрунтованість оскаржуваного рішення, невідповідність висновків суду дійсним обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що є на його переконання підставою для зміни судового рішення.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, Білоцерківською ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ПП «Олвітехно» за період з 01.07.2013 по 30.11.2013. Результати перевірки оформлені актом від 16.06.2014 № 1982/17-3/НОМЕР_5/67.

Перевіркою встановлено порушення позивачем положень пункту 198.6 статті 198, пункту 200.1 статті 200, пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, що призвело до заниження грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 127947,50 грн., у тому числі : за липень 2013 року на суму 25492,50 грн., за серпень 2013 року на суму 25666,88 грн., вересень 2013 року на суму 34524,00 грн., за жовтень 2013 року на суму 18015,75 грн., за листопад 2013 року на суму 24248,36 грн.

27 червня 2014 року на підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №2372/0017721703/150, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 191921,24 грн. (основне зобов'язання - 127947,49,00 грн., штрафні санкції - 63973,75 грн.).

Не погоджуючись з вище вказаним податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суду.

Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія Київського апеляційного адміністративного суду зазначає наступне.

Відповідно до пп. 14.1.181. п. 14.1. ст. 14 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з пп. «а» п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає зокрема у разі здійснення операцій з придбання товарів та послуг, які відповідно до п. 185.1 ст. 185 цього Кодексу є об'єктом оподаткування податком на додану вартість.

Згідно з п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: - дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; - дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України вбачається, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу.

З аналізу наведених норм Податкового кодексу України вбачається, що виникнення у платника податків права на формування податкового кредиту з податку на додану вартість можливе, за умови придбання ним товарів та послуг для використання їх при здійсненні ним господарської діяльності, визначальною ознакою якої є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Разом з тим, колегія суддів вказує на залежність права платника податку на нарахування податкового кредиту від фактичного здійснення господарської операції з підтвердженням такого здійснення достовірними первинними документами.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинним документом вважається документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Господарською операцією, в свою чергу є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Згідно ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це не можливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа; дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Так, фізична особа - підприємець ОСОБА_2 є суб'єктом підприємницької діяльності, що зареєстрований у Відділі державної реєстрації Виконавчого комітету Білоцерківської міської ради 16.10.1998. Перебуває на податковому обліку в Білоцерківській ОДПІ та є платником податку на додану вартість відповідно до Свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість від 26.10.1998 НОМЕР_6. Перебуває на загальній системі оподаткування.

10 квітня 2013 року між позивачем та ПП «Олвітехно» було укладено Договір поставки № 12, відповідно до умов якого постачальник (ПП «Олвітехно») брав на себе зобов'язання передати у власність позивача макулатуру, а позивач зобов'язався прийняти та оплатити товар в порядку та на умовах, що передбачені Договором.

На підтвердження факту придбання товару у ПП «Олвітехно» у період з липня по листопад 2013 року, позивачем було надано податкові накладні (а.с. 50, 53, 56, 59, 62, 65, 68, 71, 74, 77, 80, 83, 86, 89, 92, 95, 98,101,103, 105,107, 109, 111, 113, 115, 118, 121, 124, 127, 130, 133, 136 том І); видаткові накладні (а.с.51,54, 57, 60, 63, 66, 69, 72, 73, 75, 78, 81, 84, 87, 90, 93, 96, 99, 102, 104, 106, 108, 110, 112, 114, 116, 119, 122, 125, 128, 131, 134, 137 том І); товарно - транспортні накладні (а.с. 12-75 том ІІ).

Позивач здійснив оплату за вказаним договором у розмірі 767684,30 грн., на підтвердження чого надав платіжні доручення (а.с.174-191).

За здійсненими господарськими операціями, позивачем сформовано податковий кредит на підставі виписаних ПП «Олвітехно» податкових накладних у розмірі 127947,38 грн.

Також позивачем було надано документи, що підтверджують подальшу реалізацію макулатури, придбаної у ПП «Олвітехно», а саме: податкові накладні, видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, платіжні доручення (а.с.76-167 том ІІ).

Висновки податкового органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства ґрунтуються на тому, що фінансово - господарські взаємовідносини між позивачем та ПП «Олвітехно», є фіктивними, та такими, що не мали реального характеру і були вчинені без наміру створення правових наслідків, з метою отримання податкової вигоди. На думку податкового органу, договір між позивачем та контрагентом укладено за відсутності наміру дійсної поставки, з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту.

При перевірці позивача посадовими особами податкового органу взято до уваги дані Акта ДПІ у Святошинському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 04.02.2014 № 125/26-57-22-03-10/36547110 про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «Олвітехно» щодо підтвердження господарських відносин з платниками за період липень - грудень 2013 року, відповідно до якого встановлено відсутність підприємства за місцезнаходженням, а також відсутність у ПП «Олвітехно» виробничого обладнання, транспортних засобів та торгівельного обладнання для здійснення будь - якого виду господарської діяльності та, як наслідок, відсутність документального підтвердження господарських відносин товариства з контрагентами (у тому числі і з позивачем).

На підставі викладеного, відповідач дійшов висновку про безтоварність господарських операцій між позивачем та ПП «Олвітехно».

Разом з тим, слід зазначити, що поставка товарів ПП «Олвітехно», оплата вартості та їх подальше використання позивачем у своїй господарській діяльності підтверджується документально; господарські операції належним чином відображено у бухгалтерському і податковому обліку позивача та у податковій звітності; право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість підтверджується договором поставки, податковими накладними, видатковими накладними, платіжними дорученнями.

Господарські операції позивача з ПП «Олвітехно» були фактично здійсненими, оскільки спричинили реальну зміну майнового стану платника податків, ФОП ОСОБА_2 поніс реальні витрати на оплату поставлених ПП «Олвітехно» товарів. Рух активів у процесі здійснення господарської діяльності підтверджується платіжними дорученнями та податковими накладними.

Щодо посилань податкового органу про не підтвердження первинними бухгалтерськими документами переміщення товару від ПП «Олвітехно» до ФОП ОСОБА_2, слід зазначити наступне.

Транспортування придбаного у ПП «Олвітехно» товару, здійснювалось працівниками ФОП ОСОБА_2 на належних йому транспортних засобах DAF 95 XF, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 з причепом TRAILOR SYY3, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 та RENAULT MAGNUM, державний реєстраційний номер НОМЕР_3 з напівпричепом PRIM BALL, державний реєстраційний номер НОМЕР_4, на підтвердження чого надав суду копії свідоцтв про реєстрацію транспортних засобів, копії податкових розрахунків сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку за ІІІ та ІV квартали 2013 року; копії паспортів та ідентифікаційних номерів працівників ОСОБА_3 та ОСОБА_4 (а.с.2-11 том ІІ), товарно - транспортні накладні (а.с. 12-75 том ІІ).

Зазначені обставини свідчать, що посилання податкового органу про не підтвердження первинними бухгалтерськими документами переміщення товару від ПП «Олвітехно» до ФОП ОСОБА_2, є безпідставними та спростовується наявними в матеріалах справи доказами.

Крім того, на час укладання та виконання правочинів, контрагент позивача був зареєстрованою юридичною особою та був платником податку на додану вартість та податку на прибуток.

В Акті перевірки не має жодних посилань на те, що установчі документи, свідоцтво про державну реєстрацію та свідоцтво платника податку на додану вартість ПП «Олвітехно» були скасовані чи визнані недійсними за рішенням суду на момент укладення договору.

Таким чином, позивачем підтверджено реальність господарських операцій з ПП «Олвітехно», а відтак, позивач правомірно сформував податковий кредит по взаємовідносинам з ПП «Олвітехно».

Таким чином, позивач при здійсненні фінансово-господарських операцій з контрагентом - ПП «Олвітехно» - діяв як добросовісний платник, а відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, протилежного не доведено.

На підставі вищенаведеного, приймаючи до уваги, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, висновки суду першої інстанції доводами апелянта не спростовані, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для зміни або скасування постанови суду.

Згідно ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 41, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області - залишити без задоволення.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 22 грудня 2014 р. - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складення в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Т.М.Грищенко

Судді І.О.Лічевецький

В.Е.Мацедонська

Головуючий суддя Грищенко Т.М.

Судді: Мацедонська В.Е.

Лічевецький І.О.