Постанова № 43711484, 21.04.2015, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

21 квітня 2015 року 13:45 № 826/19818/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Скочок Т.О., при секретарі Новик В.М., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомФізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління ДФС у місті Києві про скасування податкового повідомлення-рішення від 17.06.2014 року № 0002452205, - В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулася фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (надалі - ФОП ОСОБА_1 або позивач) з позовом до Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (надалі - ДПІ у Святошинському районі ГУ Міндоходів у м. Києві або відповідач) про скасування податкового повідомлення-рішення від 17.06.2014 року № 0002452205.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на протиправність висновків акта фактичної перевірки Головного управління Міндоходів у м. Києві від 06.06.2014 року та, відповідно, на відсутність у ДПІ у Святошинському районі ГУ Міндоходів у м. Києві правових підстав для нарахування штрафних санкцій за не оприбуткування в повному обсязі готівки в касі магазину підприємця. Як основний аргумент обґрунтованості своїх позовних вимог позивач приводить те, що всі готівкові кошти, отримані господарською одиницею - магазином - у день їх надходження за період з 30.09.2013 року по 16.10.2013 року були у повній сумі оформлені фіскальними звітними чеками реєстратора розрахункових операцій та відображені на їх підставі в книзі обліку розрахункових операцій № 2657011320/1, що була зареєстрована в податковому органі від 18.09.2012 року, та наразі закінчилася (останній запис за 16.10.2013 року). На підтвердження викладених у позові обставин позивачем надано копії фіскальних звітних чеків та аркушів книг обліку розрахункових операцій, зареєстрованих на РРО 18.09.2012 року та 17.10.2013 року.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 15.01.2015 року відкрито провадження у справі, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду у судовому засіданні.

12.02.2015 року у призначене судове засідання з'явився представник позивача, який підтримав заявлені позовні вимоги у повному обсязі та просив суд задовольнити їх з підстав, викладених у позовній заяві.

При цьому, у вказаному судовому засіданні відповідача «Державна податкова інспекція у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві» замінено на належного - «Державна податкова інспекція у Святошинському районі Головного управління ДФС у м. Києві», який у судове засідання не з'явився, явку свого представника не забезпечив, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду, що у відповідності до положень ст. 35 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) підтверджується наявним у матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення. Про причини неявки у дане судове засідання відповідач суду не повідомляв, клопотань чи заяв про розгляд справи без участі його представника або про відкладення судового засідання не заявляв.

Разом з тим, 12.02.2015 року через канцелярію суду від представника відповідача надійшли письмові заперечення проти позову, в яких зазначено про правомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення. В обґрунтування викладеної позиції контролюючий орган вказує на те, що оприбуткування готівки в касах суб'єктів господарської діяльності, які проводять готівкові розрахунки із застосуванням реєстратора розрахункових операцій, відповідно до вимог п. 2.6 розд. 2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління НБ України від 15.12.2004 року № 637, є здійснення обліку зазначених готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень у книзі обліку розрахункових операцій на підставі фіскальних звітних чеків РРО. В ході проведення фактичної перевірки господарської одиниці позивача перевіряючими виявлено, що готівкові кошти на загальну суму 7 460,96 грн. на підставі фіскальних звітних чеків за період з 30.09.2013 року по 16.10.2013 року були обліковані в КОРО, що зареєстрована в податковому органі лише 17.10.2013 року, тобто не оприбутковані в повній сумі в день їх фактичних надходжень до каси. Саме даний факт правопорушення став підставою для накладення на позивача штрафних санкцій, згідно з абз. 3 ст. 1 Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки».

Суд у судовому засіданні 12.02.2015 року на підставі ч. 6 ст. 128 КАС України, враховуючи неприбуття належним чином повідомленого відповідача та відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, ухвалив про перехід до розгляду справи у порядку письмового провадження.

Розглянувши наявні в матеріалах справи документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає про наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, Головним управлінням Міндоходів у м. Києві 04, 05 та 06 червня 2014 року була проведена фактична перевірка магазину ФОП ОСОБА_1, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 За результатами зазначеної перевірки складений Акт фактичної перевірки від 06.06.2014 року № 37/26/60/23/НОМЕР_2, в якому зафіксовано наступне: підприємець проводить господарську діяльність у сфері роздрібної торгівлі продуктами харчування, алкогольними напоями, тютюновими виробами із застосуванням реєстратора розрахункових операцій (а саме РРО Mini 500-02ME, реєстраційне посвідчення № НОМЕР_3, видане ДПІ у Святошинському районі ГУ Міндоходів у м. Києві 18.09.2012 року). В книзі обліку розрахункових операцій не оприбутковано готівкові кошти на підставі фіскальних звітних чеків реєстратора розрахункових операцій за період з 30.09.2013 року по 16.10.2013 року включно на загальну суму 7 460,96 грн. (а саме: 30.09.2013 року Z-звіт № 337 на суму 460,20 грн., 01.10.2013 року Z-звіт № 338 - 431,70 грн., 02.10.2013 року Z-звіт № 339 - 347,90 грн., 03.10.2013 року Z-звіт № 340 - 315,10 грн., 04.10.2013 року Z-звіт № 341 - 483,90 грн., 05.10.2013 року Z-звіт № 342 - 396,60 грн., 06.10.2013 року Z-звіт № 343 - 377,60 грн., 07.10.2013 року Z-звіт № 344 - 482,60 грн., 08.10.2013 року Z-звіт № 345 - 470,66 грн., 09.10.2013 року Z-звіт № 346 - 460,95 грн., 10.10.2013 року Z-звіт № 347 - 460,95 грн., 11.10.2013 року Z-звіт № 348 - 468,95 грн., 12.10.2013 року Z-звіт № 349 - 474,05 грн., 13.10.2013 року Z-звіт № 350 - 507,05 грн., 14.10.2013 року Z-звіт № 351 - 384,40 грн., 15.10.2015 року Z-звіт № 352 - 484,80 грн., 16.10.2014 року Z-звіт № 353 - 419,10 грн.). При цьому, у зв'язку з тим, що книга обліку розрахункових операцій № 2657011320/1 зареєстрована в ДПІ у Святошинському районі ГУ Міндоходів у м. Києві 17.10.2013 року, то вона була розпочата без реєстрації останньої в ДПІ.

Виявлення зазначених обставин, стало підставою для висновку про порушення позивачем п. 2.6. Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004р. № 637, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 13.01.2005 року за № 40/10320 (далі по тексту - Положення № 637).

Одночасно з тесту цього акта перевірки вбачається, що під час проведення фактичної перевірки господарської одиниці позивача працівниками ГУ Міндоходів у м. Києві зафіксована також наявність на місці проведення готівкових розрахунків (тобто, в магазині) останньої використаної книги обліку розрахункових операцій без зазначення її реквізитів (номер, дата реєстрації) та опису її змісту (зокрема, записів про останні проведенні готівкові розрахункові операції).

В якості додатків до акта перевірки значаться наступні документи «копії аркушів КОРО» (без зазначення її реквізитів), «реєстраційне свідоцтво КОРО» на 3 аркушах, які відповідач до суду не подав, а також не зазначив причин неможливості їхнього подання.

Не погоджуючись з висновками, викладеними в акті фактичної перевірки, ФОП ОСОБА_1 подала пояснення по факту встановленого правопорушення, де зазначила, що записи по звітам за період з 30.09.2013 року (№ 337) по 16.10.2013 року (№ 353) для зручності роботи бухгалтера були продубльовані з книги обліку розрахункових операцій № 2657011320/1, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1, у книгу обліку розрахункових операцій № 2657011320/2.

Відповідно до зазначеного акта фактичної перевірки на підставі пп. 54.3.3. п. 54.3. ст. 54 Податкового кодексу України та згідно з абз. 3 ст. 1 Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки», 17.06.2014 року ДПІ у Святошинському районі ГУ Міндоходів у м. Києві прийнято податкове повідомлення-рішення (форми «С») за № 0002452205, яким за порушення п. 2.6. розд. 2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління НБ України від 15.12.2004 року № 637, на ФОП ОСОБА_1 накладено штрафні (фінансові) санкції у розмірі 37 304,80 грн.

Не погоджуючись з податковим повідомленням-рішенням від 17.06.2014 року № 0002452205, позивач скористався правом на його оскарження в адміністративному порядку та подав скаргу до Державної фіскальної служби України, за результатами розгляду якої рішенням від 13.11.2014 року № 3155/т/99-99-10-01-02-25 податкове повідомлення-рішення залишено без змін.

Вважаючи висновки органу доходів і зборів необґрунтованими, а податкове повідомлення-рішення від 17.06.2014 року № 0002452205 таким, що підлягає скасуванню, позивач звернувся з позовом до суду.

При вирішення даного спору суд виходить з наступного.

Відповідно до п. 6 ст. 33 Закону України «Про Національний банк України» від 20.05.1999 року № 679-XIV (з наступними змінами та доповненнями), визначення порядку ведення касових операцій для банків, інших фінансових установ, підприємств і організацій віднесено до повноважень Національного банку України.

На реалізацію таких повноважень 15.12.2004 року постановою Національного банку України № 637, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 13.01.2005 року за № 40/10320, затверджено Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні (надалі - Положення № 637).

Відповідно до преамбули названого Положення, останнє визначає порядок ведення касових операцій у національній валюті України підприємствами (підприємцями), а також окремі питання організації банками роботи з готівкою.

У п. 1.2. Положення № 637 закріплено визначення термінів, які використовуються у ньому. Так, під книгами обліку слід розуміти касову книгу, книгу обліку доходів і витрат, книгу обліку виданих та прийнятих старшим касиром грошей або книгу обліку розрахункових операцій.

Крім того, у розумінні норм ст. 2 Закону України від 06.07.1995 року № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» та п. 1.2 Положення № 637, «книга обліку розрахункових операцій» (далі по тексту - КОРО) - прошнурована і належним чином зареєстрована в органах державної податкової служби України книга, що містить щоденні звіти, які складаються на підставі відповідних розрахункових документів щодо руху готівкових коштів, товарів (послуг).

Пунктом 2.1. Положення № 637 закріплено, що підприємства (підприємці), які відкрили поточні рахунки в банках і зберігають на цих рахунках свої кошти, здійснюють розрахунки за своїми грошовими зобов'язаннями, що виникають у господарських відносинах, пріоритетно в безготівковій формі, а також у готівковій формі (з дотриманням чинних обмежень) у порядку, установленому законодавством України.

Підприємства (підприємці) здійснюють розрахунки готівкою між собою і з фізичними особами (громадянами України, іноземцями, особами без громадянства, які не здійснюють підприємницької діяльності) через касу як за рахунок готівкової виручки, так і за рахунок коштів, одержаних із банків. Зазначені розрахунки проводяться також шляхом переказу готівки для сплати відповідних платежів.

Підприємства (підприємці) здійснюють облік операцій з готівкою у відповідних книгах обліку.

Пунктом 2.6. Положення № 637 також закріплено, що уся готівка, що надходить до кас, має своєчасно (у день одержання готівкових коштів) та в повній сумі оприбутковуватися.

Оприбуткуванням готівки в касах підприємств, які проводять готівкові розрахунки з оформленням їх касовими ордерами і веденням касової книги відповідно до вимог глави 4 цього Положення, є здійснення обліку готівки в повній сумі її фактичних надходжень у касовій книзі на підставі прибуткових касових ордерів.

У разі проведення готівкових розрахунків із застосуванням РРО або використанням РК оприбуткуванням готівки є здійснення обліку зазначених готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень у книзі обліку розрахункових операцій на підставі фіскальних звітних чеків РРО (даних РК).

Аналізуючи наведені приписи пункту 2.6 Положення №637, суд приходить до висновку, що ними передбачено два механізми оприбуткування готівки залежно від способу фіксації її надходження в касу: прибуткові касові ордери або фіскальні звітні чеки (РК).

При цьому, у випадку проведення готівкових розрахунків, зокрема із застосуванням РРО, оприбуткуванням готівки є сукупність таких дій: фіксація повної суми фактичних надходжень готівки у фіскальних звітних чеках РРО та відображення на їх підставі готівкових коштів у КОРО.

Невиконання будь-якої з цих дій є порушенням порядку оприбуткування готівки, за яке встановлена відповідальність абзацом 3 ст. 1 Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» від 12.06.1995 року № 436/95 (надалі - Указ № 436/95) (такі висновки суду узгоджуються з позицією Верховного Суду України, викладеною у постановах від 01.04.2014 року у справі № 1-54а14, від 15.10.2013 року у справі № 21-247а13, від 15.10.2013 року у справі № 21-306а13, від 02.04.2013 року у справі № 21-439а13, від 26.02.2013 року у справі № 21-7а-13).

Таким чином, для вирішення у даному випадку питання щодо дотримання позивачем порядку оприбуткування готівки слід з'ясовувати, яким чином здійснена фіксація повної суми фактичних надходжень готівки (фіскальні звітні чеки), а також чи відображено в подальшому такі розрахункові документи у відповідній книзі обліку.

Порядок реєстрації та ведення книг обліку розрахунковий операцій в період виникнення спірних правовідносин був затверджений Наказом Державної податкової адміністрації України від 01.12.2000 року № 614 «Про затвердження нормативно-правових актів до Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», що був зареєстрований в Міністерстві юстиції України 05.02.2001 року за № 106/5297. Даний Порядок дія до 18.10.2013 року.

Зокрема, п. 7.5 цього Порядку визначено, що використання книги ОРО, зареєстрованої на РРО, передбачає: наявність книги ОРО на місці проведення розрахунків, де встановлено РРО; підклеювання фіскальних звітних чеків на відповідних сторінках книги ОРО; щоденне виконання записів про рух готівки та суми розрахунків, при цьому дані за сумами, отриманими від покупців (клієнтів), та дані за сумами, виданими покупцям (клієнтам), записуються окремо; у разі виходу з ладу РРО чи відключення електроенергії здійснення записів за обліком розрахункових квитанцій; ведення обліку ремонтів, робіт з технічного обслуговування, а також перевірок конструкції та програмного забезпечення РРО у відповідному розділі книги ОРО.

У відповідності до п. 7.1 і п. 7.2 зазначеного Порядку, суб'єкт господарювання повинен забезпечити використання книги ОРО у тій господарській одиниці чи з тим РРО, що були зазначені на титульній сторінці книги при її реєстрації, а також забезпечити зберігання у господарській одиниці довідки про реєстрацію книги обліку розрахункових операцій та останньої використаної книги ОРО.

Як вбачається з матеріалів справи, у господарській одиниці (магазин), в якій безпосередньо була проведена фактична перевірка, встановлений один реєстратор розрахункових операцій фіскальний номер 2657011320 (надалі - РРО), який зареєстрований 18.09.2012 року в ДПІ у Святошинському районі м. Києва і взятий там на відповідний облік. На вказаний РРО були зареєстровані книга обліку розрахункових операцій (надалі - КОРО) за № 2657011320/1 від 18.09.2012 року та згодом КОРО за № 2657011320/1 від 17.10.2013 року. Дані обставини засвідчуються наявними матеріалами справи та не заперечуються сторонами.

На підтвердження проведення оприбуткування всієї суми фактичних надходжень готівки за період з 30.09.2012 року по 16.10.2012 року, позивачем надано копії наступних документів:

- титульного аркуша КОРО № 2657011320/1, зареєстрованої в ДПІ 18.09.2012 року, сторінок 136-137 названої КОРО, на яких містяться записи, внесені на підставі Z-звітів № 0337 - 0353;

- титульного аркуша КОРО № 2657011320/1, зареєстрованої в ДПІ 17.10.2013 року, Z-звітів № 0337 - 0353 за період з 30.09.2013 року по 16.10.2013 року, що вклеєні до даної КОРО.

За результатами дослідження наданої позивачем копії КОРО № 2657011320/1 від 18.09.2012 року та фіскальних звітних чеків судом вбачається, що позивачем у відповідності до вимог Порядку реєстрації та ведення книг обліку розрахункових операцій і розрахункових книжок, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 01.12.2000 року № 614, були внесені записи про проведенні готівкові розрахункові операцій на підставі фіскальних звітних чеків РРО за період з 30.09.2013 року по 16.10.2013 року.

Водночас, відповідачем на обґрунтування правомірності висновків акта перевірки не були надані до суду ані копії аркушів КОРО № 2657011320/1 від 17.10.2013 року, ані копії аркушів попередньої КОРО № 2657011320/1 від 18.09.2012 року (як і спростування факту відсутності останньої на місці проведення розрахунків на момент проведення фактичної перевірки), де мали бути зафіксовані останні вчинені записи про рух готівкових коштів.

Доказами в адміністративному судочинстві, за визначенням ч. 1 ст. 69 КАС України, є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

У відповідності до ч. 1, ч. 4 ст. 70 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Водночас, відповідно до ч. 1, 2 і 4 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі. У разі невиконання цього обов'язку суд витребовує названі документи та матеріали.

З огляду на припис наведеної норми процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішень органу державної податкової служби, яким платнику податків донараховані податкові зобов'язання чи відмовлено у наданні податкових вигод, презюмується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше. Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, в ухвалах Вищого адміністративного суду України від 04.03.2013 року у справі № К/9991/2038/11, від 11.02.2013 року у справі № К/9991/66857/11 та від 10.12.2012 року у справі № К/9991/26224/12.

Таким чином, з огляду на вищенаведене та з урахуванням наявних матеріалів справи, суд приходить до висновку про не підтвердження висновків акта фактичної перевірки від 06.06.2014 року належними документальними доказами (зокрема, іншої копії КОРО № 2657011320/1 від 18.09.2012 року, де наявні записи про всі проведені готівкові розрахункові операції), що, в свою чергу, виключає застосування до позивача, згідно абз. 3 ст. 1 Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки», штрафних (фінансових) санкцій за порушення п. 2.6. р. 2 Положення № 637 та є підставою для скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

У силу норми пп. 21.1.1 п. 21.1 ст. 21 ПК України, яка кореспондується з наведеними вище положеннями ч. 2 ст. 19 Конституції України, встановлено, що посадові особи контролюючих органів зобов'язані дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами.

Приписами ч. 3 ст. 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За таких обставин, виходячи з системного аналізу положень законодавства України та наданих сторонами доказів, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 69-71, 94, ч. 6 ст. 128, ст.ст. 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві від 17.06.2014 року № 0002452205.

Постанова набирає законної сили в строк і порядку, передбачені ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Т.О. Скочок