Постанова № 43711452, 20.04.2015, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Київ

20 квітня 2015 року №826/1632/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Літвінової А.В., розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомфізичної особи-підприємця ОСОБА_1додержавної податкової інспекції в Оболонському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 31.10.2014 №0005421701 та від 22.12.2014 №0006431701,ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовами до державної податкової інспекції в Оболонському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень рішень від 31.10.2014 №0005421701 та від 22.12.2014 №0006431701.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.03.2015 адміністративні справи №826/1632/15 та №826/3513/15 об'єднано в одне провадження для спільного розгляду, справі присвоєно загальний номер №826/1632/15.

Позовні вимоги мотивовано тим, що державною податковою інспекцією в Оболонському районі головного управління Міністерства доходів і зборів у місті Києві на підставі хибних висновків акту перевірки від 17.10.2014 №1144-26-54-17-01-17-2875012454, необґрунтовано прийнято податкові повідомлення-рішення від 31.10.2014 №0005421701 та від 22.12.2014 №0006431701. На думку позивача, відповідач під час здійснення документальної планової перевірки мав упереджене відношення до ОСОБА_1 і не врахував, що в силу приписів підпункту 261 розділу XX Податкового кодексу України тимчасово, з 1 січня 2013 року до 1 січня 2023 року, звільняються від оподаткування податком на додану вартість операції з постачання програмної продукції. Також, за посиланням позивача, відповідальність, визначена Указом Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» передбачена для юридичних осіб, які мають касу підприємства, а тому застосування до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 відповідальності на підставі названого Указу є безпідставним.

Відповідач проти позову заперечив з огляду на обґрунтованість висновків акту перевірки від 17.10.2014 №1144-26-54-17-01-17-2875012454 та відповідно, податкових повідомлень-рішень від 31.10.2014 №0005421701 та від 22.12.2014 №0006431701. За посиланням відповідача застосування податкової пільги із звільнення від оподаткування податком на додану вартість операції з постачання програмної продукції є можливим за умови дотримання платником податків процедури реєстрації як суб'єкта, який застосовує особливості оподаткування діяльності в індустрії програмної продукції та отримання відповідного свідоцтва, щодо позивачем зроблено не було.

Справу №826/1632/15 розглянуто в письмовому провадженні згідно із приписами частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Державною податковою інспекцією в Оболонському районі головного управління Міністерства доходів і зборів у місті Києві проведено документальну планову виїзну перевірку ОСОБА_1 щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011 по 31.12.2013.

Перевірками встановлено порушення фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1, зокрема:

пункту 187.1 статті 187 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість у розмірі 122 070,00 грн.;

пункту 2.6 глави 2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 №637, що призвело до не оприбуткування суми готівкових коштів у книзі обліку доходів та витрат у сумі 16 523,81 грн.

За наслідками перевірки державною податковою інспекцією в Оболонському районі головного управління Міністерства доходів і зборів у місті Києві складено акт від 17.10.2014 №1144-26-54-17-01-17-2875012454 та прийнято податкові повідомлення-рішення:

- від 31.10.2014 №0005421701, яким позивачеві визначено грошове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 152 587,50 грн. в тому числі 122 070,00 грн. - основний платіж, 30 517,50 грн. - штрафні санкції;

- від 22.12.2014 №0006431701, яким до позивача застосовано штраф у розмірі 82 619,05 грн.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.

Як вбачається з акту перевірки державної податкової інспекції в Оболонському районі головного управління Міністерства доходів і зборів у місті Києві від 17.10.2014 №1144-26-54-17-01-17-2875012454 контролюючим органом встановлено, що позивач за 2011 рік отримав дохід, який перевищив граничний розмір 300 000,00 грн., а тому повинен був в обов'язковому порядку зареєструватися платником податку на додану вартість, що останнім не було зроблено.

Згідно до пункту 187.1 статті 187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до пункту 181.1 статті 181 Податкового кодексу України, в редакції на час виникнення спірних правовідносин, у разі якщо загальна сума від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню згідно з цим розділом, у тому числі з використанням локальної або глобальної комп'ютерної мережі, нарахована (сплачена) такій особі протягом останніх 12 календарних місяців, сукупно перевищує 300000 гривень (без урахування податку на додану вартість), така особа зобов'язана зареєструватися як платник податку у контролюючому органі за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) з дотриманням вимог, передбачених статтею 183 цього Кодексу, крім особи, яка є платником єдиного податку.

В акті перевірки від 17.10.2014 №1144-26-54-17-01-17-2875012454 державна податкова інспекція в Оболонському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві посилається на декларацію фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про майновий стан та доходи за 2011 - 2013 роки, згідно якої підприємець перебуваючи на загальній системі оподаткування, обліку та звітності, в 2011 році перевищила граничний обсяг доходу 300 000,00 грн. (367 244,50 грн.), проте не зареєструвалась платником податку на додану вартість.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем дійсно подано декларацію про майновий стан та доходи за 2011 рік в якій вказана сума отриманого доходу у розмірі 367 244,50 грн..

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 в період з 01.01.2011 по 31.03.2011 перебувала на спрощеній системі оподаткування, проте з 01.04.2011 перейшла на загальну систему оподаткування.

За посиланням позивача, що не спростовано відповідачем, фактично отриманий підприємцем дохід за період з 01 квітня по 31 грудня 2011 року (за 9 місяців) становить 248 030,00 грн., що підтверджується оборотно-сальдовою відомістю по 361 рахунку.

Також, за посиланням позивача, при розрахунку податкових зобов'язань за 2012 та 2013 роки, контролюючим органом неправильно визначено базу оподаткування, зокрема, до оподатковуваного доходу включена сума у розмірі 169 500,00 грн. за послуги видання іншого програмного забезпечення по договору з товариством з обмеженою відповідальністю «Емоушен» від 02.01.2013 №02.01/К-2, яка звільняється від оподаткування на підставі підпункту 261 підрозділу 2 розділу XX Податкового кодексу України.

Відповідно до підпункту 261 розділу XX Податкового кодексу України тимчасово, з 1 січня 2013 року до 1 січня 2023 року, звільняються від оподаткування податком на додану вартість операції з постачання програмної продукції.

Для цілей цього пункту до програмної продукції відносяться:

результат комп'ютерного програмування у вигляді операційної системи, системної, прикладної, розважальної та/або навчальної комп'ютерної програми (їх компонентів), а також у вигляді інтернет-сайтів та/або онлайн-сервісів;

криптографічні засоби захисту інформації.

В свою чергу, згідно доводів контролюючого органу викладених в акті перевірки від 17.10.2014 №1144-26-54-17-01-17-2875012454 операції по договору з товариством з обмеженою відповідальністю «Емоушен» не підпадають під дію підпункту 261 розділу XX Податкового кодексу України.

Аналізуючи доводи сторін, суд наголошує на тому, що за умовами пункту 1.2.1 договору від 02.01.2013 №02.01/К-2, виконавець - фізична особа-підприємець ОСОБА_1, надавала послуги з розробки програмного забезпечення та технічної підтримки та консультації.

Разом з тим, особливості оподаткування суб'єктів індустрії програмної продукції за підпунктом 261 розділу XX Податкового кодексу України визначені пунктом 15 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України, відповідно до якого: видами економічної діяльності з реалізації товарів, виконання робіт та надання послуг в індустрії програмної продукції в цілях визначення наявності права суб'єкта індустрії програмної продукції на застосування особливостей оподаткування є:

1) видання програмного забезпечення, включаючи видання і реалізацію (продаж, прокат та/або надання ліцензій) системних пакетів програм, службових та ігрових програм, публікацію готового (несистемного) програмного забезпечення, у тому числі переклад або адаптацію несистемного програмного забезпечення для певного ринку за власний рахунок: операційні системи, бізнес та інші додатки; випуск комп'ютерних ігор для всіх платформ;

2) комп'ютерне програмування та всі види діяльності з написання, модифікування, тестування і забезпечення технічною підтримкою, документування програмного забезпечення (у тому числі з використанням комерційних або вільно розповсюджених модулів), включаючи розроблення структури і змісту та/або написання системи команд, необхідних для створення та виконання: системного програмного забезпечення (у тому числі відновлення), прикладних програм (у тому числі відновлення), баз даних, веб-сайтів (у тому числі їх аудіовізуальних елементів); настроювання програмного забезпечення, тобто модифікацію та конфігурацію існуючих додатків, таким чином, щоб воно функціонувало в рамках інформаційної системи клієнта; розроблення індивідуального програмного забезпечення (на замовлення) та адаптування пакетів програм до потреб користувачів; написання програмних супроводжуючих інструкцій для користувачів;

3) консультування з питань інформатизації, включаючи планування та розроблення комп'ютерних систем, що поєднують комплектуюче устаткування, програмне забезпечення та комунікаційні технології, консультування щодо типу та конфігурації комп'ютерних технічних засобів і використання технологій програмного забезпечення: аналіз інформаційних потреб користувачів та пошук найоптимальніших рішень, консультування з питань створення продукції програмного забезпечення і надання допомоги щодо технічних аспектів комп'ютерних систем, консультування з питань обслуговування роботи програмного забезпечення та інформатизації;

4) діяльність з керування комп'ютерним устаткуванням, включаючи надання послуг з місцевого керування і діяльності комп'ютерних систем клієнтів, а також з оброблення даних та інші супутні послуги, експлуатацію на довготривалій (постійній) основі засобів обробки даних, що належать іншим користувачам;

5) створення та впровадження інформаційно-технічних комплексів, систем та мереж щодо: проектування та створення комплексів, систем та мереж на базі інформаційних технологій, систем передачі даних та систем збереження даних, монтажу і встановлення електронно-обчислювальних машин та іншого устаткування для оброблення інформації; обслуговування та супровід комплексів, систем і мереж, збудованих на базі інформаційних технологій; установлення програмного забезпечення за винагороду, включаючи реалізацію, інсталяцію, впровадження, інтеграцію з іншими системами, підтримка (налагодження, консультування з питань розробки та експлуатації, модифікація та доробка, виправлення помилок); розроблення криптографічних засобів захисту інформації; надання права на використання програмного забезпечення, включаючи передачу майнових прав інтелектуальної власності на програмне забезпечення (комп'ютерні програми);

6) оброблення даних, розміщення інформації на веб-вузлах і пов'язана з ними діяльність, включаючи діяльність, пов'язану з базами даних: надання даних у певному порядку або послідовності шляхом їх вибору в режимі он-лайн або прямого доступу до оперативних даних, відсортованих згідно із запитом, для широкого чи обмеженого кола користувачів (комп'ютеризований менеджмент); оброблення, підготовку та введення даних із застосуванням програмного забезпечення користувача або власного програмного забезпечення.

Для отримання свідоцтва про реєстрацію як суб'єкта, який застосовує особливості оподаткування, суб'єкт індустрії програмної продукції подає до органу державної податкової служби за своїм місцезнаходженням реєстраційну заяву.

Суб'єкт індустрії програмної продукції разом з реєстраційною заявою подає фінансову звітність, копії первинних документів (засвідчені підписом платника податку або його посадовою особою та скріплені печаткою (у разі її наявності) чи в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб, якщо такі документи створюються ним в електронній формі), що підтверджують право на використання особливостей оподаткування.

Для підтвердження права суб'єкта індустрії програмної продукції на застосування особливостей оподаткування орган державної податкової служби має право провести документальну позапланову невиїзну перевірку платника для встановлення достовірності поданих платником документів. Така перевірка може бути проведена протягом 10 робочих днів, що настають за днем отримання реєстраційної заяви.

Орган державної податкової служби мотивовано відмовляє суб'єкту індустрії програмної продукції в реєстрації його як суб'єкта, який застосовує особливості оподаткування, якщо за результатами розгляду реєстраційної заяви, поданих документів або проведеної документальної позапланової невиїзної перевірки встановлено, що зазначений суб'єкт не відповідає критеріям, визначеним у підпункті 1.4 цього пункту.

Рішення про таку відмову має бути надіслано платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, протягом 15 робочих днів, що настають за днем отримання реєстраційної заяви.

Рішення про відмову в реєстрації не обмежує можливість повторного звернення суб'єкта індустрії програмної продукції до органу державної податкової служби з метою реєстрації як суб'єкта, який застосовує особливості оподаткування.

У разі відсутності підстав для відмови суб'єкту індустрії програмної продукції в реєстрації як суб'єкта, який застосовує особливості оподаткування, орган державної податкової служби зобов'язаний протягом 15 робочих днів з дня отримання реєстраційної заяви включити такого платника до реєстру суб'єктів, які застосовують особливості оподаткування діяльності в індустрії програмної продукції, та видати йому або надіслати поштою з повідомленням про вручення свідоцтво про реєстрацію такого суб'єкта як суб'єкта, який застосовує особливості оподаткування.

Суб'єкт індустрії програмної продукції має право застосовувати особливості оподаткування з першого числа місяця календарного кварталу, що настає за місяцем, в якому такого суб'єкта було включено до реєстру суб'єктів, які застосовують особливості оподаткування діяльності в індустрії програмної продукції. За порушення строків включення платника до реєстру суб'єктів, які застосовують особливості оподаткування діяльності в індустрії програмної продукції, та/або видачі йому відповідного свідоцтва посадові особи органів державної податкової служби несуть відповідальність відповідно до закону.

У разі якщо суб'єкт, який застосовує особливості оподаткування, не відповідає критеріям, встановленим у підпункті 1.4 цього пункту, то на такого суб'єкта не поширюються особливості оподаткування, встановлені цим пунктом. Такий суб'єкт зобов'язаний визначити податкове зобов'язання з податків, визначених особливостями оподаткування, за підсумками звітного (податкового) кварталу, в якому була допущена така невідповідність, і в порядку, передбаченому цим Кодексом, сплатити податок до бюджету в загальному порядку та сплатити пеню на суму збільшеного податку за період, починаючи з першого числа звітного (податкового) кварталу, в якому була допущена така невідповідність.

З огляду на зазначені приписи Податкового кодексу України, враховуючи, що особливості оподаткування суб'єктів індустрії програмної продукції за підпунктом 261 розділу XX Податкового кодексу України і пунктом 15 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України, передбачають проходження певної процедури, позивачеві у разі провадження відповідної діяльності необхідно було подати до контролюючого органу реєстраційну заяву для отримання свідоцтва про реєстрацію як суб'єкта, який застосовує особливості оподаткування, бути включеним до реєстру суб'єктів, які застосовують особливості оподаткування діяльності в індустрії програмної продукції та отримати відповідне свідоцтво.

З матеріалів справи вбачається, що надаючи послуги технічної підтримки програмного забезпечення, послуги із розроблення програмного забезпечення, консультаційні послуги з питань інформатизації, позивачем податок на додану вартість не нараховувався з огляду на звільнення від оподаткування.

Статтею 30 Податкового кодексу України визначено, що податкова пільга - передбачене податковим та митним законодавством звільнення платника податків від обов'язку щодо нарахування та сплати податку та збору, сплата ним податку та збору в меншому розмірі за наявності підстав, визначених пунктом 30.2 цієї статті. Підставами для надання податкових пільг є особливості, що характеризують певну групу платників податків, вид їх діяльності, об'єкт оподаткування або характер та суспільне значення здійснюваних ними витрат.

Контролюючі органи здійснюють контроль за правильністю надання та обліку податкових пільг, а також їх цільовим використанням, за наявності законодавчого визначення напрямів використання (щодо умовних податкових пільг) та своєчасним поверненням коштів, не сплачених до бюджету внаслідок надання пільги, у разі її надання на поворотній основі. Податкові пільги, використані не за призначенням чи несвоєчасно повернуті, повертаються до відповідного бюджету з нарахуванням пені в розмірі 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України.

Податкова пільга надається шляхом:

а) податкового вирахування (знижки), що зменшує базу оподаткування до нарахування податку та збору;

б) зменшення податкового зобов'язання після нарахування податку та збору;

в) встановлення зниженої ставки податку та збору;

г) звільнення від сплати податку та збору.

Отже для застосування податкової пільги мають бути наявні визначені законом підстави.

Враховуючи, що Податковим кодексом України передбачено звільнення від оподаткування операції з постачання програмної продукції за умови реєстрації платника податків як суб'єкта, який застосовує особливості оподаткування, включення до реєстру суб'єктів, які застосовують особливості оподаткування діяльності в індустрії програмної продукції та отримання відповідного свідоцтва, у позивача право на звільнення від оподаткування послуг з розробки програмного забезпечення та технічної підтримки та консультації виникало після його реєстрації як відповідного суб'єкта.

Доказів дотримання відповідної процедури, а саме: подання до контролюючого органу реєстраційної заяви для отримання свідоцтва про реєстрацію як суб'єкта, який застосовує особливості оподаткування; включення позивача до реєстру суб'єктів, які застосовують особливості оподаткування діяльності в індустрії програмної продукції; отримання позивачем відповідного свідоцтва, ОСОБА_1 суду не надано.

Відтак суд погоджується із доводами відповідача щодо безпідставного звільнення позивачем від оподаткування послуг з розробки програмного забезпечення та технічної підтримки та консультації.

При цьому, з акту перевірки вбачається, що розрахунок суми податку на додану вартість зроблено відповідачем виключно на підставі документів, наданих позивачем до перевірки, хоча останні були надані і не в повному обсязі.

Відносно доводів позивача щодо неправильного визначення об'єкта оподаткування за 2011 рік з огляду на те, що дохід підприємця за період з 01 квітня по 31 грудня 2011 року (за 9 місяців) становить 248 030,00 грн., суд наголошує на тому, що відповідно до акту перевірки від 17.10.2014 №1144-26-54-17-01-17-2875012454 та розрахунку податкового зобов'язання до податкового повідомлення-рішення від 31.10.2014 №0005421701, грошове зобов'язання з податку на додану вартість визначено позивачеві за період 2012-2013 рік.

Відтак, доводи позивача щодо безпідставності визначення грошового зобов'язання із податку на додану вартість, є необґрунтованими, а позовні вимоги в цій частині такими, що не підлягають задоволенню.

Щодо другого епізоду порушення, зафіксованого в акту перевірці державної податкової інспекції в Оболонському районі головного управління Міністерства доходів і зборів у місті Києві від 17.10.2014 №1144-26-54-17-01-17-2875012454 та відносно якого винесено податкове повідомлення-рішення від 22.12.2014 №0006431701, суд наголошує на наступному.

За посиланням відповідача, фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 порушено абзац 3 статті 1 Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» від 12.06.201995 №436/95 та вимоги пункту 2.6 Положення проведення касових операцій у національній валюті України, затвердженого постанова Правління Національного банку України від 15.12.2004 №637 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13.01.2005 за №40/10320.

Абзацом 3 статті 1 Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» установлено, що у разі порушення юридичними особами всіх форм власності, фізичними особами - громадянами України, іноземними громадянами та особами без громадянства, які є суб'єктами підприємницької діяльності, а також постійними представництвами нерезидентів, через які повністю або частково здійснюється підприємницька діяльність, норм з регулювання обігу готівки у національній валюті, що встановлюються Національним банком України, до них застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу: за неоприбуткування (неповне та/або несвоєчасне) оприбуткування у касах готівки - у п'ятикратному розмірі неоприбуткованої суми.

Відповідно до пункту 2.6 Положення проведення касових операцій у національній валюті України, затвердженого постанова Правління Національного банку України від 15.12.2004 №637 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13.01.2005 за №40/10320, уся готівка, що надходить до кас, має своєчасно (у день одержання готівкових коштів) та в повній сумі оприбутковуватися.

Оприбуткуванням готівки в касах підприємств, які проводять готівкові розрахунки з оформленням їх касовими ордерами і веденням касової книги відповідно до вимог глави 4 цього Положення, є здійснення обліку готівки в повній сумі її фактичних надходжень у касовій книзі на підставі прибуткових касових ордерів.

У разі проведення готівкових розрахунків із застосуванням РРО або використанням РК оприбуткуванням готівки є здійснення обліку зазначених готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень у книзі обліку розрахункових операцій на підставі фіскальних звітних чеків РРО (даних РК).

Підприємствам, яким Законом України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» надано право проводити розрахунки готівкою із споживачами без використання РРО та РК і специфіка функціонування яких унеможливлює оформлення ними кожної операції касовим ордером (продаж проїзних і перевізних документів; білетів державних лотерей; квитків на відвідування культурно-спортивних і видовищних закладів тощо), дозволяється оприбутковувати готівку наприкінці робочого дня за сукупністю операцій у цілому за робочий день з оформленням касовими документами і відображенням у відповідній книзі обліку.

Суми готівки, що оприбутковуються, мають відповідати сумам, визначеним у відповідних касових (розрахункових) документах.

Згідно із приписами пункту 177.10 статті 177 Податкового кодексу України фізичні особи - підприємці зобов'язані вести Книгу обліку доходів і витрат та мати підтверджуючі документи щодо походження товару. Форма Книги обліку доходів і витрат та порядок її ведення визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Для реєстрації Книги обліку доходів і витрат фізичні особи - підприємці подають до контролюючого органу за місцем обліку примірник Книги у разі обрання способу ведення Книги у паперовому вигляді.

Фізичні особи - підприємці застосовують реєстратори розрахункових операцій відповідно до Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

З матеріалів справи вбачається, що згідно акту виконаних робіт від 31.10.2012 №ОУ-0000001 фізична особа-підприємець ОСОБА_1 надала інформаційну послугу фізичній особі-підприємцю ОСОБА_2 (НОМЕР_1) на загальну суму 16 523,81 грн.

Розрахунок був проведений на підставі прибуткових касових ордерів від 09.12.2013 №17 на загальну суму 10 000,00 грн. від 16.12.2013 №18 на загальну суму 6 523,81 грн. Тобто, зазначені кошти отримані фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 в готівковій формі, проте не оприбутковані в Книзі обліку доходів і витрат, що позивачем не заперечувалось.

Доводи позивача, що відповідальність за Указом Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» передбачена лише для юридичних осіб, не приймається судом до уваги, оскільки статтею 1 названого Указу передбачена відповідальність за не оприбуткування готівки у тому числі фізичними особами - громадянами України, іноземними громадянами та особами без громадянства, які є суб'єктами підприємницької діяльності.

З огляду на викладене суд приходить до висновку, що висновки державної податкової інспекції в Оболонському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві щодо порушення фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 пункту 1 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» та пункту 2.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні є обґрунтованими, а тому позовні вимоги про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 22.12.2014 №0006431701 не підлягають задоволенню.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 11, 69, 70, 71, 128 та 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні позову відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Літвінова А.В.