Постанова № 43710711, 21.04.2015, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, тел. 7304272, inbox@adm.hr.court.gov.ua, код ЄДРПОУ 34390710 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

21 квітня 2015 р. № 820/3163/15

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Чудних С.О., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області про скасування рішення,

В С Т А Н О В И В :

Позивач, ОСОБА_1, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просить суд скасувати рішення Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області викладене у формі висновку про розгляд матеріалів щодо оформлення посвідки на постійне проживання в Україні від 26.12.2014 року про визнання громадянки СРВ ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, такою, що не мала дозвіл на імміграцію в Україну.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що рішенням Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області, що викладеное у формі висновку про розгляд матеріалів щодо оформлення посвідки на постійне проживання в Україні від 26.12.2014 року, яким визнанао позивача такою, що не має дозволу на імміграцію в Україні, а посвідки на постійне проживання в Україні, серії НОМЕР_2 від 14.06.2003 року та серії НОМЕР_3 від 11.11.2014 року визнано недійсними, та такими, що підлягають вилученню. Підставою для прийняття вказаного висновку є відсутність у позивача довідки з місця роботи. Позивач вважає висновок незаконним та необґрунтованим, а дії відповідача при винесенні висновку такими, що суперечать чинному законодавству України.

В судове засідання, призначене на 21.04.2015 року позивач не прибув, про час, дату та місце судового засідання повідомлений належним чином, надав до суду заяви про розгляд справи за його відсутності.

Представник відповідача, належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи у судове засідання не прибув, надав до суду заяву, відповідно до якої заперечив проти задоволення позову та просив проводити розгляд справи за відсутності уповноваженого представника.

Враховуючи, що сторони є належним чином повідомленими про дату, час та місце судового засідання, та заяви представників сторін, потреба заслухати свідка чи експерта відсутня, перешкод для розгляду справи у судовому засіданні немає, суд вважає, що справу слід розглянути за наявними в ній матеріалами в порядку письмового провадження з огляду на положення ст. 122, 128 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суд, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянка В'єтнаму (НОМЕР_1, виданий 15.07.2010 року) постійно проживає в Україні за адресою: 61038, АДРЕСА_1.

Матеріалами справи підтверджено, що 11 листопада 2004 року, на підставі висновку від 11.11.2004 року, ВГІРФО УМВС України в Харківський області видано позивачеві посвідку на постійне проживання, в якій відображено місце реєстрації позивача.

Відповідно до рішення від 11.11.2004 року у паспорті позивача проставлена відмітка "Дозволена постійне проживання в Україні".

Судом встановлено, що 26.12.2014 року висновком Начальника Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області визнано громадянку В'єтнаму ОСОБА_1 такою, що не мала дозволу на імміграцію в Україну. Посвідки на постійне проживання серії НОМЕР_4 від 14.06.2003 року та серії НОМЕР_5 від 11.11.2004 року визнано недійсними та такими, що підлягають вилученню. Анульовано відмітку про наявність дозволу на постійне проживання в Україні у паспортному документі громадянки В'єтнаму ОСОБА_1.

Не погодившись із зазначеними висновками відповідача, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.

Головне управління Державної міграційної служби в Харківській області як орган державної влади повинно діяти у спосіб визначений законом та в межах наданих повноважень.

Стаття 12 Закону України "Про імміграцію" передбачає, що дозвіл на імміграцію може бути скасовано, якщо:

1) з'ясується, що його надано на підставі свідомо неправдивих відомостей, підроблених документів чи документів, що втратили чинність;

2) іммігранта засуджено в Україні до позбавлення волі на строк більше одного року і вирок суду набрав законної сили;

3) дії іммігранта становлять загрозу національній безпеці України, громадському порядку в Україні;

4) це є необхідним для охорони здоров'я, захисту прав і законних інтересів громадян України;

5) іммігрант порушив законодавство про правовий статус іноземців та осіб без громадянства;

6) в інших випадках, передбачених законами України.

Відповідно до вимог вказаного Закону, вважаються такими, що мають дозвіл на імміграцію в Україну іноземці та особи без громадянства, які прибули в Україну до 6 березня 1998 року за Угодою між Урядом Соціалістичної Республіки В'єтнам та Урядом СРСР про направлення і прийняття в'єтнамських громадян на професійне навчання та роботу на підприємства і в організації СРСР від 2 квітня 1981 року, залишилися проживати в Україні і звернулися протягом шести місяців з дня набрання чинності цим Законом із заявою про видачу їм посвідки на постійне проживання в Україні.

Зазначена норма регулює відносини, які виникають між уповноваженим органом та іноземцем при наданні дозволу на імміграцію, та не передбачає випадків скасування посвідки на постійне проживання в Україні.

Також суд зазначає, що при наданні посвідки на постійне місце проживання в Україні позивачу відповідач керувався п. 4 Розділу V "Прикінцеві положення" Закону України "Про імміграцію", тобто проводити перевірку підстав залишення на постійне проживання на території України, підстав для відмови у наданні дозволу на імміграцію не виявив, та 11.11.2004 року надав посвідку серії ХР номер 11835 на постійне місце проживання в Україні.

Крім того, відповідачем у висновку не наведено жодних посилань, на обставини, які тягли б за собою обґрунтування скасування посвідки.

Відповідно до п.п. 21-24 "Порядку провадження за заявами про надання дозволу на імміграцію і поданнями про його скасування та виконання прийнятих рішень" затвердженого Постановою Кабінету Міністрів №1983 від 26.12.2002 року, дозвіл на імміграцію скасовується органом, який його видав. Для започаткування процедури розгляду питання про скасування дозволу на імміграцію відповідне подання надсилається до органу, який приймав рішення про надання такого дозволу. Департамент, територіальні органи і підрозділи всебічно вивчають у місячний термін подання щодо скасування дозволу на імміграцію, запитують у разі потреби додаткову інформацію в ініціатора подання, інших органів виконавчої влади, юридичних і фізичних осіб, а також запрошують для надання пояснень іммігрантів, стосовно яких розглядається це питання. На підставі результату аналізу інформації приймається відповідне рішення. Про прийняте рішення письмово повідомляються протягом тижня ініціатори процедури скасування дозволу на імміграцію та іммігранти. Рішення про скасування дозволу на імміграцію надсилається протягом тижня органом, що його прийняв, до територіального підрозділу за місцем проживання для вилучення посвідки на постійне проживання в іммігранта та вжиття заходів відповідно до статті 13 Закону України "Про імміграцію".

Також суд зазначає, що статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно зі ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Враховуючи вищевикладене, суд прийшов до висновку, що висновок Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області про розгляд матеріалів щодо оформлення посвідки на постійне проживання в Україні від 26.12.2014 року про визнання громадянки СРВ ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 прийнятий безпідставно, а тому підлягає скасуванню.

На підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку, що позов ОСОБА_1 є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 94, 159-163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України Харківський окружний адміністративний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області про скасування рішення - задовольнити у повному обсязі.

Скасувати рішення Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області викладене у формі висновку про розгляд матеріалів щодо оформлення посвідки на постійне проживання в Україні від 26.12.2014 року про визнання громадянки СРВ ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, такою, що не мала дозвіл на імміграцію в Україну.

Постанова може бути оскаржена в Харківський апеляційний адміністративний суд через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня її проголошення, копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя С.О. Чудних