Постанова № 43710663, 22.04.2015, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

22 квітня 2015 р. № 820/12470/14

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого - судді - Сагайдак В.В.,

при секретарі судового засідання - Ромащенко М.П,.

представника відповідача - Щербак Л.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Бавовнянопрядильна фабрика Рілакс" до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень та вимоги,-

В С Т А Н О В И В:

До Харківського окружного адміністративного суду звернувся позивач, "Бавовнянопрядильна фабрика Рілакс", з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області, в якому просить суд, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог: скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача № 0003201501 від 04.10.2013 р., № 0004171501 від 17.12.2013 р. та вимогу № 2070-25 від 03.07.2014 р.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що порушення податкової дисципліни у діяльності позивача відсутні, так як належна податкова звітність подавалась в електронному вигляді, а висновки податкового органу, викладені в Актах камеральної перевірки про порушення платником податків податкового законодавства, є помилковими та позбавленими відповідних правових підстав, а отже відповідні рішення контролюючого органу підлягають скасуванню.

У судове засідання представник позивача не прибув,судом повідомлявся належним чином.

Представник відповідача у судовому засіданні підтримав доводи, викладені в запереченнях, де зазначив, що спірні податкові повідомлення - рішення та вимога є законними та ґрунтуються на висновках актів камеральної перевірки, якими встановлено факт неподання податкової звітності з ПДВ, а твердження позивача щодо подання відповідних декларацій в електронному виді не підтверджені належними доказами.

Заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст. 69-72 КАС України, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та не підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Згідно із ст.16 Податкового кодексу України, платник податків зобов'язаний: вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів; подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів; сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи; подавати контролюючим органам інформацію в порядку, у строки та в обсягах, встановлених податковим законодавством.

Приписами п.п. 47.1.1 п. 47.1 ст. 47 Податкового кодексу України встановлено: відповідальність за неподання, порушення порядку заповнення документів податкової звітності, порушення строків їх подання контролюючим органам, недостовірність інформації, наведеної у зазначених документах, несуть: юридичні особи, постійні представництва нерезидентів, які відповідно до цього Кодексу визначені платниками податків, а також їх посадові особи.

Судом встановлено, підтверджено матеріалами справи, що позивач ТОВ "Бавовнянопрядильна фабрика Рілакс", пройшов передбачену законодавством процедуру державної реєстрації, набув правового статусу юридичної особи, включений до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України з ідентифікаційним кодом - 22697608, знаходиться на обліку як платник податків (зборів) в Державній податковій інспекції у Київському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області (а.с.97).

Як вбачається з матеріалів справи, податковим органом було проведено камеральні перевірки даних, задекларованих у податковій звітності з ПДВ, результати яких викладено в актах від 13.09.2013 року № 492/20-31-15-01-10/22697608, та від 04.12.2013 року № 1421/20-31-15-01-10/22697608 (а.с. 17-18).

Результатами перевірок було встановлено факт неподання податкової звітності з податку на додану вартість за періоди травень - липень 2013 року та серпень - жовтень 2013 року.

На підставі зазначених актів перевірки контролюючим органом відносно підприємства - позивача винесено податкові повідомлення - рішення, якими відповідачу, за порушення вимог пп. 49.18.1 п. 49.18 ст. 49, п. 203.1 ст. 203, було збільшено грошове зобов'язання з ПДВ за штрафними (фінансовими) санкціями, від 04.10.2013 року №0003201501 на суму 3060 грн., від 17.12.2013 року № 0004171501 на суму 3060 грн. (а.с.19-20).

У відповідності із п.49.18 ст.49 Податкового кодексу України податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює: календарному місяцю (у тому числі в разі сплати місячних авансових внесків) - протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця (п.п.49.18.1); календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі в разі сплати квартальних або піврічних авансових внесків) - протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя) (п.п.49.18.2); календарному року, крім випадків, передбачених підпунктами 49.18.4 та 49.18.5 цього пункту - протягом 60 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) року (п.п.49.18.3); календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб - до 1 травня року, що настає за звітним (п.п.49.18.4); календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб - підприємців - протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) року (п.п.49.18.5).

Платник податків зобов'язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є, відповідно до цього Кодексу незалежно від того, чи провадив такий платник податку господарську діяльність у звітному періоді (п. 49.2 ст. 49 ПК України).

Відповідно до п. 54.1 статті 54 Податкового кодексу України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом.

Порядок, підстави та строки сплати податку на додану вартість врегульовані Податковим кодексом України №2755-VI від 02.12.2010 року.

Пунктом 203.1, ст.203 Податкового кодексу України встановлено, що податкова декларація з ПДВ подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Відповідно до п.203.2 ст.203 Податкового кодексу України, платник податку зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 цієї статті для подання податкової декларації.

Згідно п. 120.1 ст. 120. Податкового кодексу України, неподання або несвоєчасне подання платником податків або іншими особами, зобов'язаними нараховувати та сплачувати податки, збори податкових декларацій (розрахунків) - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 170 гривень, за кожне таке неподання або несвоєчасне подання. Ті самі дії, вчинені платником податків, до якого протягом року було застосовано штраф за таке порушення - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 1020 гривень за кожне таке неподання або несвоєчасне подання.

Суд зазначає, що з метою виконання Розпорядження Кабінету Міністрів України від 7 серпня 2013 р. № 587-р "Про схвалення Концепції створення та функціонування автоматизованої системи "Єдине вікно подання електронної звітності ", плану заходів щодо реалізації Концепції, практичного впровадження Законів України від 22 травня 2003 року № 851-VI "Про електронні документи та електронний документообіг", №852-VI "Про електронний цифровий підпис" та Податкового кодексу України і уніфікації форматів документів в електронному вигляді для подальшого розвитку технології подання платниками документів в електронному вигляді, наказом Міндоходів України від 09.10.2013р. №561 "Про внесення змін до формату (стандарту) електронного документа звітності платників " внесені зміни до наказу ДПА України від 03.05.2006 №242 "Про затвердження формату (стандарту) електронного документа звітності платників податків".

Наказом ДПА України від 03.05.2006р. №242 "Про затвердження формату (стандарту) електронного документа звітності платників податків" у редакції наказу Міндоходів України від 09.10.2013 №561 "Про внесення змін до формату (стандарту) електронного документа звітності платників " передбачено, що звітність може подаватись в електронному вигляді за умови дотримання Законів України "Про електронні документи та електронний документообіг " і "Про електронний цифровий підпис " та вимог цього наказу. Документ вважається поданим лише після отримання підписаного підтвердження з органів доходів і зборів.

З фізичної точки зору кожний документ звітності є файлом, що містить інформацію лише щодо одного звіту, перерахунку, декларації, додатка до декларації тощо. Документи можуть подаватись як окремими файлами, так і пакетом.

Пакет звітних документів - це певний перелік документів одного типу чи різних типів, що подаються суб'єктом в одному звітному періоді. Пакет повинен містити основний документ звітності та необхідні додатки до нього. Фізично пакетом документів є набір XML-файлів, які називаються згідно з форматом (стандартом) електронної звітності.

Судом з'ясовано, що позивач використовував відповідне програмне забезпечення, а саме: між позивачем та ДПІ у Київському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області 20.10.2011 року був укладений договір № 4968 про визнання електронних документів, який надає платнику податків можливість подавати до ДПІ податкові документи в електронному вигляді.

При цьому, згідно інформації, розміщеної на сайті Українського сертифікованого центру, термін дії сертифікатів позивача закінчився 18.10.2012 року, а зазначений договір розірвано 08.02.2013 року через ненадання нових посилених сертифікатів ( а.с.92).

Отже, підставою виникнення спірних правовідносин є подання звітності в електронному вигляді, в той час як на думку податкового органу, позивач був позбавлений такої можливості.

Даний договір було поновлено 18.02.2014 року та зареєстровано за № 9201 ( а.с.93).

Таким чином в період з 08.02.2013 р. по 18.02.2014 року підприємство було позбавлено можливості надавати звітність в електронному вигляді.

Суд наголошує, що позивач вважає незаконними спірні податкові повідомлення - рішення тільки з обставин того, що вони прийняті за наслідками незаконності проведення камеральної перевірки контролюючим органом в порушення приписів пп. 75.1.1 п. 75.1 ст. 75 ПК України та суми штрафів, за безпідставності застосування в одному рішенні трьох санкцій.

Така позиція є необґрунтованою з огляду на наступне.

Так дійсно, пп. 75.1.1 п. 75.1 ст. 75 ПК України визначено, що камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій).

При цьому при відсутності таких даних в акті перевірки робиться висновок про відсутність вихідних даних, тобто неподання такої звітності.

Щодо розмірів штрафних санкцій, суд зазначає, що такі нараховані правильно, з дотриманням вимог п. 120.1 ст. 120. Податкового кодексу України.

Суд також зауважує, що твердженням про порушення податковим органом норм пп. 75.1.1 п. 75.1 ст. 75 ПК України, позивач суперечить власній правовій позиції, оскільки зазначає, що відповідна податкова звітність в електронному вигляді була ним надана.

При цьому дана обставина була спростована в ході судового розгляду як додатковими поясненнями податкового органу про неможливість подання позивачем електронної податкової звітності у періодах, які були охоплені камеральними перевірками, так і відсутністю в матеріалах справи доказів отримання контролюючим органом податкових звітів в порядку п. 7.5 Наказу ДПА від 10.04.2008 року №233, яким зазначено, що підтвердженням платнику податків прийняття його податкових документів до бази даних ДПС є друга квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі.

На підставі викладеного, суд вважає податкові повідомлення-рішення відповідача № 0003201501 від 04.10.2013 р., № 0004171501 від 17.12.2013 р. правомірними.

Щодо позовної вимоги про скасування податкової вимоги суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 59.1 ст. 59 ПК України, у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Згідно п. 59.5 ст. 59 ПК України, у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

Податковим органом була сформована та направлена відповідачу податкова вимога форми "Ю" від 03.07.2014р. № 2070-25 на суму 4965,61 грн.( а.с. 76).

Дана вимога була винесена у зв'язку з несплатою суми штрафних санкцій за вищевказаними оскаржуваними податковими повідомленнями - рішеннями, які судом визнано правомірними.

Отже, податкова вимога від 03.07.2014р. № 2070-25 є похідним рішенням та пов'язана з описаними правовідносинами, зазначена в ній сума боргу підтверджена карткою особового рахунку ( а.с. 87), вважається судом правомірною.

За правилом ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач в ході судового розгляду надав докази правомірності спірних висновків, зроблених під час проведеної перевірки, а також правомірності винесених податкових повідомлень-рішень та податкової вимоги. На підставі викладеного позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Бавовнянопрядильна фабрика Рілакс" є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст. 94 КАС України судовий збір позивачу не повертається.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 94, 128, 159, 160- 163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Бавовнянопрядильна фабрика Рілакс" до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень та вимоги - відмовити.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня її проголошення та з дня отримання копії постанови, у разі проголошення постанови суду, яка містить вступну та резолютивну частини, а також прийняття постанови у письмовому провадженні. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строків для подачі апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови виготовлено 22.04.2015 року.

Суддя Сагайдак В.В.