Постанова № 43709455, 27.03.2015, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 березня 2015 р. Справа № 804/2648/15 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі судді Кучми К.С., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Реєстраційної служби Дніпропетровського міського управління юстиції про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2015 року позивач звернувся до адміністративного суду з вищезазначеним позовом, в якому просив:

- визнати протиправним і скасувати рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Дніпропетровського міського управління юстиції Дніпропетровської області Олещенко Олени Валеріївни від 28.01.2015 року №18909359 про відмову в державній реєстрації права власності форма власності: приватна, спільна часткова на домоволодіння, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 за суб'єктом: ОСОБА_1, податковий номер НОМЕР_1;

- зобов'язати Реєстраційну службу Дніпропетровського міського управління юстиції (Дніпропетровська область, м.Дніпропетровськ, вул.Комсомольська, 56) зареєструвати право власності на Ѕ частини домоволодіння, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1, та складається з: житлового будинку «А-1» на першому поверсі приміщення 1-3 площею 8,3 кв.м., частини приміщення 1-4 площею 20,9 кв.м., частини приміщення 1-6 площею 2,5 кв.м., загальною площею 31,7 кв.м, в сінях а-1 частини приміщення 1-2 площею 11,3 кв.м., в цокольному поверсі під «А-1» приміщення 1-4 площею 3,5 кв.м., приміщення 1-5 площею 11,4 кв.м., частини приміщення 1-1 площею 12 кв.м., загальною площею 26,9 кв.м.; Ѕ частини відкритої веранди під а-1, вбиральні «В», душу «Г», за суб'єктом: ОСОБА_1, податковий номер НОМЕР_1 на підставі рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська від 30.09.2009 року по справі № 2-5207/09.

В обґрунтування заявлених вимог позивач послався на те, що державним реєстраторам прав на нерухоме майно Олещенко О.В. прийнято рішення від 28.01.2015 року №18909359 про відмову у державній реєстрації права власності, форма власності: приватна, спільна, часткова, на домоволодіння, що розташоване за адресою АДРЕСА_1 за ним ОСОБА_1 Позивач не погоджується з таким рішенням, оскільки вважає його незаконним, винесеним із порушенням норм діючого законодавства, а тому вимушений був звернутися до суду з даним позовом.

Представники позивача заявлені позовні вимоги підтримали в повному обсязі та пояснили, що надали суду всі докази в обґрунтування заявлених позовних вимог та не заперечували проти подальшого розгляду справи в порядку письмового провадження.

Відповідач в судове засідання свого представника не направив, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Відповідач надіслав до суду письмові заперечення, в яких зазначив, що відповідно до відомостей, які містяться в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна на все майно відчужувача ОСОБА_3 (інн. НОМЕР_2) накладено арешти (актуальний власник). Підстави обтяження: постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, 675/3, 18.05.2010; обтяжувач: АНД ВДВС Дніпропетровського МУЮ; постанова про арешт майна боржника, ВПс33452329, 30.08.2012; обтяжувач: АНД ВДВС Дніпропетровського МУЮ. Крім того, розподіл в натурі домоволодіння АДРЕСА_1 між його співвласниками, було затверджено рішенням Амур-Нижньодніпровського районного народного суду м.Дніпропетровська від 17.11.1988 р. Опис 1/2 частини домоволодіння, яка належала відчужувачу ОСОБА_3 відповідно до вищезазначеного рішення співпадає з описом майна 1/2 частки, на яку визнається право рішенням АНД районного суду м.Дніпропетровська від 30.09.2009 р. за заявником ОСОБА_1 Але, технічний опис об'єктів домоволодіння наведений у рішеннях суду не співпадає з матеріалами технічної інвентаризації відповідно до технічного паспорту виготовленого Дніпропетровським міжміським бюро технічної інвентаризації станом на 05.12.1988 р. За таких обставин, державний реєстратор 28.01.2015 року прийняла цілком законне та вірне рішення про відмову у державній реєстрації права власності за № 18909359, тому відповідач просив суд у задоволенні позову відмовити, а справу розглядати за відсутності його представника.

Відповідно до ч.4 ст.128 КАС України у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Згідно ч.6 ст.128 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Таким чином, частина 6 статті 128 КАС України, надає суду можливості проводити подальший розгляд справи в порядку письмового провадження.

Суд, дослідивши матеріали справи вважає, що адміністративний позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 12.01.2015 року до Реєстраційної служби Дніпропетровського міського управління юстиції із заявою № 9747287 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень щодо будинку АДРЕСА_1 звернувся представник ОСОБА_4 від імені ОСОБА_1.

Судом також встановлено, що рішенням державного реєстратора прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Дніпропетровського міського управління юстиції Олещенко Олени Валеріївни № 18909359 від 28.01.2015 року позивачу було відмовлено в державній реєстрації права власності на вищезазначений об'єкт нерухомості.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість вказаного вище рішення відповідача про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень, суд зауважує на такому.

Відповідно до ч.1 ст.2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно.

Згідно із п.1 ч.1 ст.8 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», орган державної реєстрації прав проводить державну реєстрацію прав та їх обтяжень або відмовляє у їх реєстрації.

Пунктом 2 частини 2 статті 9 даного Закону, державний реєстратор приймає рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, про відмову в державній реєстрації, про її зупинення, внесення змін до Державного реєстру прав.

В силу ст.15 Закону, державна реєстрація прав та їх обтяжень проводиться в такому порядку:

1) прийняття і перевірка документів, що подаються для державної реєстрації прав та їх обтяжень, реєстрація заяви;

2) встановлення факту відсутності підстав для відмови в державній реєстрації прав та їх обтяжень, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та/або їх обтяжень;

3) прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відмову в ній або зупинення державної реєстрації;

4) внесення записів до Державного реєстру прав;

5) видача свідоцтва про право власності на нерухоме майно у випадках, встановлених статтею 18 цього Закону;

6) надання витягів з Державного реєстру прав про зареєстровані права та/або їх обтяження.

Орган державної реєстрації прав, державні реєстратори зобов'язані надати до відома заявників інформацію про необхідний перелік документів для здійснення державної реєстрації прав.

Перелік документів для здійснення державної реєстрації прав визначається Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

У випадках, передбачених законодавством України, державна реєстрація прав проводиться після технічної інвентаризації об'єкта нерухомого майна, права стосовно якого підлягають державній реєстрації.

Державній реєстрації підлягають виключно заявлені права та їх обтяження за умови їх відповідності законодавству і поданим документам.

Згідно із ч.3 ст.17 Закону, документи, що встановлюють виникнення, перехід, припинення прав на нерухоме майно та їх обтяжень і подаються для державної реєстрації прав, повинні відповідати вимогам, встановленим цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до ч.1, 2 ст.26 Закону, записи до Державного реєстру прав вносяться на підставі прийнятого рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.

Пунктом 4 ч.1 ст.24 Закону передбачено, що у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом, або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують.

Згідно із п.16 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень і Порядку надання інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.06.2011 р. № 703, за результатами розгляду заяви про державну реєстрацію та документів, необхідних для її проведення, державний реєстратор приймає рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень або рішення про відмову в такій реєстрації.

Відповідно до п.23 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень і Порядку надання інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав та їх обтяжень виключно за наявності підстав для відмови в державній реєстрації прав, що визначені у Законі України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень». Враховуючи положення п.26 Порядку, для проведення державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно - необхідними документами є документи, що підтверджують виникнення, перехід або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно та інші документи, визначені цим Порядком.

Статтею 19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», пп.1 та пп.9 п.27. Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, документами, що підтверджують виникнення, перехід та припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно, є:

- укладений в установленому законом порядку договір, предметом якого є нерухоме майно, права щодо якого підлягають державній реєстрації, або речове право на нерухоме майно, чи його дублікат;

- державний акт на право власності на земельну ділянку або на право постійного користування земельною ділянкою.

В даному випадку, при прийнятті рішення про відмову в державній реєстрації прав та їх обтяжень державний реєстратор прав на нерухоме майно керувався тим, що відповідно до відомостей, які містяться в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна на все майно відчужувача ОСОБА_3 (інн. НОМЕР_2) накладено арешти, підстави обтяження: постанова про-арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, 675/3, 18.05.2010; обтяжувач: АНД ВДВС Дніпропетровського МУЮ; та постанова про арешт майна боржника, ВП 33452329, 30.08.2012; обтяжувач; АНД ВДВС Дніпропетровського МУЮ.

Крім того, в спірному рішенні державний реєстратор вказав, що розподіл в натурі домоволодіння АДРЕСА_1 між його співвласниками було затверджено рішенням Амур-Нижньодніпровського районного народного суду м.Дніпропетровська від 17.11.1988 р. Опис Ѕ частини домоволодіння, яка належала відчужувачу ОСОБА_3 відповідно до вищезазначеного рішення співпадає з описом майна Ѕ частки, на яку визнається право рішенням АНД районного суду м.Дніпропетровська від 30.09.2009 р. за заявником ОСОБА_1 Але, технічний опис об'єктів, домоволодіння наведений у рішеннях суду не співпадає з матеріалами технічної інвентаризації відповідно до технічного паспорту, виготовленого Дніпропетровським міжміським бюро технічної інвентаризації станом на 05.12.1988 р.

Так, на підставі свідоцтва про право власності на житловий будинок від 18.09.1986 року позивачу належало право власності на домоволодіння АДРЕСА_1 в цілому.

Рішенням Амур-Нижньодніпровського районного народного суду м.Дніпропетровська від 27.08.1987 року право власності на Ѕ частину домоволодіння АДРЕСА_1 було визнано за ОСОБА_3.

Рішенням Амур-Нижньодніпровського районного народного суду м.Дніпропетровська від 17.11.1988 р. був здійснений розподіл в натурі домоволодіння АДРЕСА_1 між його співвласниками - ОСОБА_1 та ОСОБА_3.

Рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська від 30.09.2009 р. за ОСОБА_1 було визнано право власності на Ѕ частини домоволодіння АДРЕСА_1, яка раніше належала ОСОБА_3.

Рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 26.03.2012 року було виключено з акту опису державного виконавця Амур-Нижньодніпровського ВДВС Дніпропетровського МУЮ від 20.08.2010 р. серія АА № 420013 - Ѕ частину домоволодіння по АДРЕСА_1 та звільнено її з-під арешту. Вказаний арешт було накладено Амур-Нижньодніпровським відділом державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції на належну на той час ОСОБА_3 Ѕ частину домоволодіння АДРЕСА_1.

При ухваленні рішення колегія апеляційного суду Дніпропетровської області від 26.03.2012 р. встановила наступне:.

Відповідно до ч.3 та 4 ст.334 Цивільного кодексу України право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним.

Статтею 182 ЦК України передбачена необхідність державної реєстрації прав на нерухомість і правочинів щодо нерухомості.

Разом з тим, відповідно до пункту 1 частини 1 ст.346 ЦК України передбачено, що право власності припиняється у разі відчуження власником свого майна.

Таким чином, з огляду на положення ст.346 ЦК України право власності ОСОБА_3 на Ѕ частину домоволодіння припинилося з моменту ухвалення рішення суду від 30.09.2009 р. й станом на час опису даної частини та накладення на неї арешту державним виконавцем вона власницею її не була. Сам по собі факт відсутності державної реєстрації рішення суду про визнання договору купівлі-продажу дійсним від 30.09.2009 р. та реєстрації права власності позивача на вказану частину домоволодіння обмежує саме його права як власника, однак з врахуванням особливості характеру спірних правовідносин такий факт не є підставою для накладення на частину будинку арешту як на майно ОСОБА_3

Постановою Амур-Нижньодніпровського відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції від 12.03.2013 року ВП № 36967095 було звільнено з-під арешту майно, що належало боржнику ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_1.

Постановою Амур-Нижньодніпровського відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції від 25.03.2013 року було закінчене виконавче провадження з примусового виконання ухвали № 2/199/3/13, виданої 15.02.2013 р. про скасування заходу забезпечення позову, що накладений ухвалою Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська від 15.07.2005 року, - зняти арешт з Ѕ частини домоволодіння по АДРЕСА_1; припинено чинність арешту майна боржника та скасовано інші заходи примусового виконання рішення.

Позивач у позові також зазначив, що ним державному реєстратору були подані витяги з Державного реєстру речових прав за нерухоме майно про реєстрацію обтяження від 07.08.2013 року за № 7648705, № 7646646, № 658442 та від 25.12.2014 року за № 31611692, згідно з якими обтяження у вигляді арешту на нерухоме майно (домоволодіння АДРЕСА_1) були припинені. З часу набуття права власності, позивач взагалі не здійснював жодних прибудов та перепланувань у домоволодінні №459-а, які б стали підставою для зміни розміру площ та приміщень, свідоцтво про право власності та рішення судів щодо розподілу часток та про визнання права власності щодо домоволодіння АДРЕСА_1 співпадають з розмірами площ, приміщеннями та їх номерами. Тож, посилання державного реєстратора на те, що технічний опис об'єктів домоволодіння наведений у рішеннях суду не співпадає з матеріалами технічної інвентаризації відповідно до технічного паспорту, виготовленого Дніпропетровським міжміським бюро технічної інвентаризації станом на 05.12.1988 р., не є підставою для відмови в державній реєстрації права власності на підставі рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська від 30.09.2009 року по справі №2-5207/09.

Підставою для проведення державної реєстрації прав є документи, що підтверджують виникнення, перехід, припинення прав на нерухоме майно, подані органу державної реєстрації прав, нотаріусу як спеціальному суб'єкту, на якого покладаються функції державного реєстратора прав на нерухоме майно, разом із заявою (стаття 19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).

В період встановлення нової системи державної реєстрації прав відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» така реєстрація проводиться на підставі документів, що підтверджують виникнення, перехід, припинення прав на нерухоме майно, видані чи оформлені до 01 січня 2013 року.

Частиною 4 ст.24 Закону встановлено, що відмова в державній реєстрації прав та їх обтяжень з підстав, не передбачених цим Законом, заборонена.

Частиною першою ст.6 Закону встановлено, що систему органів державної реєстрації прав становлять центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері державної реєстрації прав, та структурні підрозділи територіальних органів Міністерства юстиції України, які забезпечують реалізацію його повноважень та є органами державної реєстрації прав.

Безпосереднє здійснення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно покладено на районні, районні у містах, міські (міст обласного значення), міськрайонні, міжрайонні управління юстиції (підпункт 4.33 пункту 4 Положення про районні, районні у містах, міські (міст обласного значення), міськрайонні, міжрайонні управління юстиції, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 23.06.2011 р. № 1707/5, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 23.06.2011 р. за № 760/19498).

В силу ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ст.11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. Частиною 2 цієї статті визначено, що у адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

У відповідності з п.1 ч.2 ст.162 КАС України, суд в порядку адміністративного судочинства може визнати протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення.

За таких обставин, суд вважає за необхідне визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Дніпропетровського МУЮ Олещенко О.В. від 28.01.2015 року №18909359 за викладених вище підстав.

Що стосується позовної вимоги щодо зобов'язання відповідача зареєструвати право власності на Ѕ частини домоволодіння, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1, та складається з: житлового будинку «А-1» на першому поверсі приміщення 1-3 площею 8,3 кв.м., частини приміщення 1-4 площею 20,9 кв.м., частини приміщення 1-6 площею 2,5 кв.м., загальною площею 31,7 кв.м, в сінях а-1 частини приміщення 1-2 площею 11,3 кв.м., в цокольному поверсі під «А-1» приміщення 1-4 площею 3,5 кв.м., приміщення 1-5 площею 11,4 кв.м., частини приміщення 1-1 площею 12 кв.м., загальною площею 26,9 кв.м.; Ѕ частини відкритої веранди під а-1, вбиральні «В», душу «Г», за суб'єктом: ОСОБА_1, податковий номер НОМЕР_1 на підставі рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська від 30.09.2009 року по справі № 2-5207/09.

Суд, вважає за можливе лише зобов'язати Реєстраційну службу Дніпропетровського МУЮ повторно розглянути заяву позивача про державну реєстрацію права власності на домоволодіння, що розташоване в АДРЕСА_1 та прийняти по ній відповідне рішення, згідно до норм чинного законодавства України. Оскільки задоволення позовної вимоги в такій редакції, як зазначає позивач, буде втручанням в компетенцію органів реєстраційної служби.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.10, 11, 69, 71, 94, 122, 128, 158 - 163, 167 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Дніпропетровського міського управління юстиції Олещенко Олени Валеріївни від 28.01.2015 року №18909359.

Зобов'язати Реєстраційну службу Дніпропетровського міського управління юстиції повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (податковий номер НОМЕР_1) про державну реєстрацію права власності на домоволодіння, що розташоване в АДРЕСА_1 та прийняти по ній відповідне рішення, згідно до норм чинного законодавства України.

У задоволенні решти позову - відмовити.

Постанова суду набирає законної сили відповідно до вимог ст.254 КАС України та може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд в порядку та строки, передбачені ст.186 КАС України.

Суддя Кучма К.С.