Постанова № 43709221, 16.04.2015, Вінницький окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

16 квітня 2015 р. Справа № 802/206/15-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Віятик Н.В.,

за участю:

секретаря судового засідання: Бондаренка Ігоря Валерійовича

позивача: Желіховський В.М.

відповідача: Прокопюк О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом: приватного підприємства "ТАУ-Поділля"

до: Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Вінницькій області

про: визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

31.01.2015 до Вінницького окружного адміністративного суду звернулось приватне підприємство «ТАУ-Поділля» (далі - ПП «ТАУ-Поділля», позивач) з адміністративним позовом до Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Вінницькій області (далі - Вінницька ОДПІ ГУ ДФС у Вінницькій області, відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення рішення.

Позовні вимоги мотивовано тим, що позивач не погоджується з висновками податкового органу, викладеними у акті перевірки від 23.12.2014 №333/2202/33088705, а відповідно, і з прийнятим податковим повідомленням-рішенням від 21.01.2015 №0000422202, вважає його протиправним та просить скасувати.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги, надав пояснення, що відтворюють зміст позовної заяви та просив адміністративний позов задовольнити в повному обсязі, оскільки, на думку позивача, оспорюване податкове повідомлення - рішення суперечить вимогам чинного законодавства.

Представник відповідача заперечувала проти задоволення позову та пояснила, що встановлені перевіркою порушення діючого законодавства в дійсності мали місце. Таким чином, відповідач, приймаючи оскаржуване податкове повідомлення-рішення, діяв згідно із нормами чинного законодавства, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, тому, адміністративний позов задоволенню не підлягає.

В ході судового розгляду виникла необхідність для допиту свідка ОСОБА_3, а саме директора TOB «Дніпровський будівельник» - контрагента позивача по поставці бензину А-80 відповідно до договору поставки №270301. Проте в судове засідання вказана особа не з'явилась. Враховуючи наявні матеріали справи, достатність письмових доказів та з метою вирішення адміністративної справи протягом розумного строку, суд вирішив розглядати справу за відсутності викликаного свідка.

Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку, що даний адміністративний позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що на підставі направлення від 08.12.2014 №182/2202, згідно наказу Вінницької ОДПІ ГУ ДФС у Вінницькій області від 08.12.2014 року №211 та відповідно до пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 Податкового Кодексу України, проведена документальна позапланова виїзна перевірка ПП «ТАУ-Поділля» з питань своєчасності, достовірності та повноти нарахування податку на додану вартість по взаємовідносинах з TOB «Дніпровський будівельник» за період вересень - жовтень 2012 року, грудень 2012 року, червень-серпень 2013 року та січень-березень 2014 року.

Перевірка проводилась з 08.12.2014 по 16.12.2014. За результатами проведеної перевірки відповідачем складено акт від 23.12.2014 №333/2202/33088705, в якому зафіксовано порушення п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, п. 200.2, п.200.3. п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України занижено суму податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет за підсумками поточного звітного (податкового) періоду з урахуванням залишку від'ємного значення попереднього звітного періоду (рядок 25) на загальну суму 544207,00 грн. в т.ч.: в податковій декларації з ПДВ за вересень 2012 року (вх.№9064249820 від 18.10.2012 р.) на суму ПДВ 53826,79 грн.; в податковій декларації з ПДВ за жовтень 2012 року (вх.9072841859 від 19.11.2012 р.) на суму ПДВ 61823,50 грн.; в податковій декларації з ПДВ за червень 2013 року (вх.9042930187 від 17.07.2013 р.) на суму ПДВ 69983,33 грн., в тому числі по податковим накладним виписаним в травні; в податковій декларації з ПДВ за серпень 2013 року на суму ПДВ 157337.75 грн.. в тому числі по податковим накладним виписаних в липні; в податковий декларації з ПДВ за січень 2014 року (вх. №9016209966 від 27.03.2014 р.) занижено суму податку на додану вартість з урахуванням від'ємного значення (р.21) на суму 51812,00 грн.; в податковій декларації з ПДВ за лютий 2014 року (вх. №9016174551 від 27.03.2014 р.) на суму ПДВ 61273.33 грн., та встановлено завищення залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (р. 24) на суму 8908,00 грн.; в податковій декларації з ПДВ березень 2014 року (вх. №9020809331 від 16.04.2014 р.) на суму ПДВ 88150,00 грн.

На підставі вищезазначеного акту перевірки Вінницькою ОДПІ було винесено податкове повідомлення-рішення №0000422202, форми «Р» від 21.01.2015.

Податковим повідомленням-рішенням №0000422202 від 21.01.2015 Вінницька ОДПІ у ДФС у Вінницькій області збільшено суму грошового зобов'язання позивача за платежем податок на додану вартість на 829673,00 грн., з яких 553115,00 грн. за основним платежем та 276558 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Ревізором-інспектором під час перевірки поставлено під сумнів реальність вчинення господарських операцій ПП «ТАУ-Поділля» з TOB «Дніпровський будівельник» за вересень 2012 p., за жовтень 2012 p., за період червень-серпень 2013 p., за період січень-березень 2014 р. На думку ревізора у ПП «ТАУ-Поділля» не було підстав для податкового обліку операцій по придбанню нафтопродуктів у TOB «Дніпровський будівельник», оскільки відсутній фактичний рух активів (товарів). Наявність у ПП «ТАУ-Поділля» податкових накладних, не є підставою для віднесення зазначених у цих накладних сум ПДВ до складу податкового кредиту.

Як вбачається з матеріалів справи, між ПП «ТАУ-Поділля» (покупець) та TOB «Дніпровський будівельник» (продавець) укладено договір поставки №070601 від 07.06.2012 (далі - договір). Згідно п. 1.1, 1.2 договору продавець зобов'язується продати покупцеві нафтопродукти, а покупець зобов'язується прийняти цей товар та своєчасно оплатити його вартість на умовах розділу 3 даного договору. За п. 1.3 договору доставка товару виконується залізничним або автомобільним транспортом.

Місцем складання укладено 07.06.2012 договору є місто Дніпродзержинськ.Однак, підтверджуючих документів, які б засвідчували факт перебування директора ПП «ТАУ-Поділля» ОСОБА_4 в червні 2012 року в місті Дніпродзержинськ (накази про відрядження, звіти про використанні кошти, надані на відрядження, посвідчення про відрядження та ін.) під час перевірки не надані.

Також в Акті перевірки ревізор-інспектор зазначає, що видаткові накладні №101004 від 10.10.2012, №211001 від 21.12.2012, №301002 від 30.10.2012, №121201 від 12.12.2012 не відповідають вимогам п. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», так як не містять обов'язкового реквізиту, а саме: місце складання, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, та відсутня інформація про особу, яка відвантажила товар.

Видаткові накладні №010601 від 01.06.2013, №190701 від 19.07.2013, №310701 від 31.07.2013, №200801 від 20.08.2013, №230101 від 23.01.2014, №191102 від 19.11.2013, №270302 від 07.03.2014, №270301 від 27.03.2014 складено за підписом директора ТОВ «Дніпровський будівельник» ОСОБА_3 із зазначенням місця складання - м. Дніпродзержинськ., м. Тростянець (у зв'язку зі зміною місцезнаходження, АДРЕСА_1). При цьому відсутні підтверджуючі документи про відрядження директора ПП «ТАУ-Поділля» ОСОБА_4 до м. Дніпродзержинськ та в м. Тростянець.

Також, не надано акти приймання нафтопродуктів за кількістю та якості за формою №5-НП, сертифікати відповідності, паспорта якості, журнали реєстрації паспортів нафтопродуктів. В видатковій накладній №270301 від 27.03.2014 року зазначено свідоцтво платника ПДВ №40226081, яке на той час було анульовано.

Відповідно до наданих до перевірки документів, а саме: товарно-транспортних накладних №100902 від 10.09.2012, №101004 від 10.10.2012, №301002 від 30.10.2012, №121201 від 12.12.2012, №200801 від 20.08.2013, №190701 від 19.07.2013, №101801 від 01.08.2012, №230101 від 23.01.2014 транспортування товару здійснювалось за рахунок постачальника TOB «Дніпровський будівельник» із залученням автопідприємств.

Згідно з наданих до перевірки ТТН №270302 від 07.03.2014, №270301 від 27.03.2014 замовником транспортних послуг виступає ПП «ТАУ-Поділля» із залученням автопідприємств, однак під час перевірки не було надано договорів на перевезення.

Відповідно до ТТН №270302 від 07.03.2014, №270301 від 27.03.2014 в графі пункт розвантаження зазначено м. Вінниця, а інформація щодо оренди складських приміщень в місті Вінниці, на дату складання акту перевірки відсутня.

При проведенні аналізу інформаційних систем АІС «Автомобіль» ДАІ УМ ВС України, встановлено, невідповідність даних зазначених в ТТН №100902 від 10.09.2012, №301002 від 30.10.2012, №211001 від 21.10.2012 р., а саме автомобілем зазначено Рено д.н.з. НОМЕР_1. Відповідно до інформаційних систем АІС «Автомобіль» ДАІ УМ ВС України за державним номерним знаком НОМЕР_1 зареєстровано мопед М SABUR SB 50Q.

Крім того, працівниками оперативного управління Вінницької ОДПІ ГУ Міндоходів у Вінницькій області для перевірки було надано довідки проведення зустрічних звірок TOB «Дніпровський будівельник», які на думку ревізора не підтверджують здійснення господарських операцій із ПП «ТАУ-Поділля».

Разом з тим, судом також встановлено, що на податкові запити та під час проведення перевірки, ПП «ТАУ-Поділля» було наданні витребовуванні первинні документи, які в повній мірі характеризують і підтверджують реальність здійснення господарських операцій із TOB «Дніпровський будівельник», зокрема: податкові накладні, видаткові накладні, товарно-транспорті накладні, договір оренди майна, договір поставки, платіжні доручення, книги кількісного обліку руху нафтопродуктів, реєстри податкових накладних.

Таким чином, ПП «ТАУ-Поділля» не погоджується з висновками викладеними в акті перевірки, який став підставою для формування податкового повідомлення-рішення, тому дане рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

Суд, визначаючись щодо заявлених позовних вимог, заперечень відповідача та наданих у справу доказів, виходив з наступного.

Оскільки підставою прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення стали висновки акту перевірки, то для вирішення позовних вимог необхідним є дослідження обґрунтованості цих висновків.

У відповідності до ст. 638 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Відповідно до ст. 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлена письмова форма, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами.

У відповідності до ст. 640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.

Договір, що підлягає нотаріальному посвідченню, є укладеним з дня такого посвідчення.

Статтею 647 ЦК України передбачено, що договір є укладеним у місці проживання фізичної особи або за місцезнаходженням юридичної особи, яка зробила пропозицію укласти договір, якщо інше не встановлено договором.

Враховуючи наведені вище положення, а також загальні засади зобов'язального права, текст договору готується однією із сторін за місцем свого розташування та передається для підпису іншій стороні, після підписання обома сторонами цей договір є укладений.

Представник позивача у судовому засіданні зазначив, що договір поставки №070601 від 07.06.2012, який був переданий для підписання ПП «ТАУ-Поділля» із використанням засобів поштового зв'язку, а в самому тексті договору значиться м. Дніпродзержинськ, оскільки договір був складений за місцем знаходження продавця - TOB «Дніпровський будівельник». Видаткові накладні, стосовно яких виникли сумнів щодо місця їх складання, складались продавцем - TOB «Дніпровський будівельник» і передавались ПП «ТАУ-Поділля» разом із кожною партією товару.

Пунктом 44.1 ст. 44 ПК України передбачено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Частина 2 ст. 9 Закону визначає, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити:

- назву документа (форми);

- дату і місце складання;

- назву підприємства, від імені якого складено документ;

- зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції;

- посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення;

- особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно п. 2.4. Положення первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Дослідивши видаткові накладні по поставці бензину А-80, судом встановлено, що вони мають всі обов'язкові реквізити, що встановлюються для первинних документів згідно Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".При цьому, слід враховувати, що певні недоліки первинних документів, складених за результатами проведених господарських операцій, не тягнуть за собою втрату ними статусу належних первинних документів.

Первинні документи є належними та підтверджують право покупця на формування даних податкового обліку і в тому разі, якщо вони заповнені з окремими недоліками, проте при цьому дають змогу ідентифікувати продавця, містять достатні дані про зміст господарських операцій, підтверджують фактичність здійснення таких операцій та інші обставини, що підлягають відображенню в бухгалтерському та податковому обліку.

Щодо сертифікатів відповідності та паспортів якості, то слід зазначити, що обов'язковість їх збереження в цілях бухгалтерського обліку жодним нормативним актом не передбачена. Разом з тим, представником позивача на вимогу суду надано сертифікати відповідності та паспорти якості придбаної у ТОВ «Дніпровський будівельник» продукції - бензин автомобільний марки А-80.

Крім того, ревізором-інспектором в акті перевірки на відсутності у ПП «ТАУ-Поділля» актів приймання нафти або нафтопродуктів за кількістю форми №5-НП, посилаючись при цьому на обов'язковість цих актів, встановлену п. 5.2.6 Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України затвердженої Наказом Міністерства палива та енергетики України від 20.05.2008 року №281/171/578/155.

Підпунктом 5.2.6 пункту 5.2 вказаної Інструкції встановлено порядок приймання нафти і нафтопродуктів під час надходження залізничним транспортом.

Як вбачається із ТТН, які надавались ревізору-інспектору під час перевірки, всі поставки нафтопродуктів на ПП «ТАУ-Поділля» здійснювались автотранспортом, тому обов'язковість складання актів за формою №5-НП відсутня.

Перевезення вказаних товарів здійснювалось за рахунок продавця TOB «Дніпровський будівельник» із залученням автоперевізників, про що вказано в товарно-транспортних накладних.

В товарно-транспортних накладних №270302 від 07.03.2014, №270301 від 27.03.2014 в графі пункт розвантаження зазначено м. Вінниця, оскільки у власності ПП «ТАУ-Поділля» перебувають АЗС в місті Вінниці по вул. 30-річчя Перемоги, 21а та вул. Немирівське шосе, 84а і саме на ці автозаправочні комплекси здійснювалась поставка нафтопродуктів. В довідці про загальну інформацію щодо ПП «ТАУ-Поділля», яка є додатком до акту перевірки, ревізор інспектор вказує ці автозаправні станції, як об'єкти з яких підприємство здійснювало роздрібну торгівлю паливно-мастильними матеріалами в перевіряємий період.

Водночас, ухвалою суду від 06.03.2015 в управління ДАІ УМВС України у Вінницькій області витребувано інформацію щодо реєстрації у 2012 році (протягом вересня-жовтня 2012 року) транспортного засобу державний номер НОМЕР_1 та причіп державний номер НОМЕР_2. яким здійснювалась поставка нафтопродуктів позивачу.

02.04.2015 на адресу суду надійшла витребувана інформація, яка спростовує доводи відповідача та підтверджує реєстрацію транспортного засобу Рено, тип ТЗ - вантажний/сідловий тягач, державний номер НОМЕР_1. За державним номерним знаком СВ6425ХХ зареєстровано напівпричіп/н/пр-цистерна.

За результатами проведених операцій, позивач сформував податкову звітність з ПДВ та включив суми сплачені у вартості товарів отриманих від TOB "Дніпровський будівельник" до складу податкового кредиту.

Згідно з п. 198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким, чином, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійсненні і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Пунктом 200.1 ст. 200 ПК України визначено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно з п. 200.2 ст. 200 ПК України, при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку на додану вартість за наявності формально складених, але не достовірних документів або сплати грошових коштів.

Пунктом 201.10 ст. 201 ПК України передбачено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Таким чином, враховуючи викладені норми ПК України суд зазначає, що для формування податкового кредиту існує декілька підстав, а саме: наявність у платника податку - покупця належно оформленої податкової накладної, фактичне виконання господарської операції, за наслідками якої у платника податку на додану вартість виникає право на податковий кредит та в межах господарської діяльності.

Вказане підтверджується рахунками-фактурами, видатковими накладними, податковими накладними, товарно-транспортними накладними, податковими накладними. Розрахунки за отриманий товар позивач проводив в безготівковій формі, що підтверджується виписками клієнт-банку.

Надані до перевірки податкові накладні відповідають вимогам до первинних документів, фіксують зміст господарських операцій і містять усі визначені законом необхідні реквізити, що дає підстави для врахування їх при формуванні податкового кредиту.

Як свідчать матеріали справи, відповідач в акті перевірки посилається на ряд актів позапланових виїзних перевірок TOB «Дніпровський будівельник» з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні взаємовідносин із своїми контрагентами, як на підставу нездійснення господарських операцій із ПП «ТАУ-Поділля».

Однак, суд вважає, що дані підстави, якими відповідач обґрунтовує правомірність прийнятого податкового повідомлення-рішення, не є належним, оскільки обмеження права платника податку на податковий кредит з посиланням на невиконання контрагентом своїх податкових зобов'язань, як платника податків, є неправомірним.

Судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платника податків та інших учасників правовідносин у сфері економіки. У зв'язку з цим презюмується, що дії платника податків, результатом яких є отримання податкової вигоди, вважаються економічно виправданими, а відомості, які містяться у податковій та бухгалтерській звітності платника податків, - достовірними.

Подання платником податків до контролюючого органу усіх належним чином оформлених первинних документів, передбачених податковим законодавством, з ціллю отримання податкової вигоди є підставою для її отримання, якщо контролюючий орган не доведе неправдивість, недостовірність або суперечливість відомостей, які містяться у таких документах.

Неможливість проведення зустрічної звірки контрагента платника податків не є імперативною ознакою протиправності діяльності такого суб'єкта господарювання та не може розцінюватись як беззаперечне свідчення фіктивності усіх господарських операцій, здійснюваних таким суб'єктом.

При дотриманні контрагентом законодавчо встановлених вимог щодо формування відповідних документів підстави для висновку про недостовірність або суперечливість відомостей, зазначених у таких податкових накладних, відсутні, якщо не встановлені обставини, які свідчать про обізнаність покупця про зазначення продавцем недостовірних відомостей.

Відповідно до ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і в розмірах, встановлених законом. При цьому юридична відповідальність особи, згідно ст. 61 Конституції України, має індивідуальний характер.

Рішенням Європейського суду з прав людини від 09.01.2007 у справі «Інтерсплав проти України» встановлено, якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку. Таким чином, Європейський суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення з боку його контрагентом.

Крім того, суд зазначає, що у разі якщо на час здійснення господарських операцій, за якими податковий орган не визнає обґрунтованим віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, контрагенти були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також мали свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість, покупець (замовник) не може нести відповідальність ні за несплату податків контрагентами, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

При цьому слід враховувати вимоги статті 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців", яка встановлює: якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін; якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними; якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

В ході судового засідання судом встановлено те, що TOB «Дніпровський будівельник» було зареєстровано в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців на момент вчинення спірних правовідносин.

Судом також встановлено, що укладений позивачем з TOB «Дніпровський будівельник» договір відповідає вимогам чинного законодавства України, діловій меті, має своїм наслідком зміну у майновому стані учасників правочину, є економічно виправданими, а факт виконання господарських зобов'язань сторін підтверджується належним чином складеними первинними та податковими документами та встановленими обставинами.

Відсутність порушення податкового законодавства не надає підстав для застосування до позивача штрафних санкцій. Відповідно до ст. 112 Податкового кодексу України фінансова відповідальність застосовується лише за порушення законів. Таким чином, враховуючи відсутність порушень ПП «ТАУ-Поділля» вимог чинного законодавства, застосування у повідомленні-рішенні фінансової санкції також є безпідставним.

Отже, суд вважає безпідставним нарахування позивачу грошових зобов'язань з податку на додану вартість згідно прийнятого відповідачем податкового повідомлення-рішення №0000422202 від 21.01.2015.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини першої статті 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Виходячи з наведеного вище, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, оскаржуване податкове повідомлення-рішення підлягає визнанню протиправним та скасуванню. При цьому суд виходив з того, що вимоги про визнання акту владного органу незаконним та протиправним є різними словесними формами вираження одного й того самого способу захисту порушеного права позивача, а саме визнання акта протиправним.

Визначаючись щодо розподілу судових витрат у справі, суд виходить з такого.

Частиною 1 ст. 94 КАС України визначено, що якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

З аналізу вказаної статті можна дійти висновку, що в спірних правовідносинах суб'єктом владних повноважень є відповідач, а тому суд присуджує всі здійснені позивачем документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Пунктом 21 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір" визначено, що від сплати судового збору звільняються органи доходів і зборів, - у справах, пов'язаних з питаннями, що стосуються повноважень цих органів. Тобто відповідач звільнений від сплати судового збору.

Згідно з ч. 3 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

З матеріалів справи суд вбачає, що за звернення до суду з адміністративним позовом позивач сплатив судовий збір на загальну суму 487,20 грн., що становить 10% розміру ставки судового збору за позовну вимогу майнового характеру. Дана сума сплачена відповідно до платіжного доручення №3585 від 30.01.2015.

Таким чином, за правилами розподілу судових витрат відшкодуванню підлягають саме понесені судові витрати, а не повна сума, яка б підлягала сплаті.

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, Вінницький окружний адміністративний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Вінницькій області №0000422202 від 21 січня 2015 року.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства "ТАУ-Поділля" (код ЄДРПОУ 33088705) сплачений при звернення до суду судовий збір у розмірі 487,20 грн.

Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Відповідно до ст. 186 КАС України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Віятик Наталія Володимирівна