Ухвала суду № 43709168, 19.01.2015, Апеляційний суд Чернігівської області

Справа № 751/8186/14 Провадження № 22-ц/795/203/2015 Головуючий у I інстанції -Овсієнко Ю. К. Доповідач - Шитченко Н. В.Категорія - цивільна

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 січня 2015 року м. Чернігів

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:

головуючої - судді Шитченко Н.В.

суддів: Литвиненко І.В, Тагієва С.Р.,

при секретарі - Зіньковець О.О.,

за участю апелянта ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Новозаводського районного суду м. Чернігова від 10 грудня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання майна спільним майном подружжя і поділ майна подружжя та зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про визнання майна спільним майном подружжя та поділ майна подружжя, -

в с т а н о в и в:

Ухвалою Новозаводського районного суду м. Чернігова від 10 грудня 2014 року в задоволенні заяви ОСОБА_2 про забезпечення позову у вищевказаній справі відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2, посилаючись на незаконність та безпідставність оскаржуваної ухвали, просить скасувати її.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні заяви, не застосував роз'яснення постанови Пленуму ВСУ «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» щодо оцінки наданих заявником доказів.

Апелянт посилається на той факт, що ухвалою Ріпкинського районного суду від 26 березня 2013 року була частково задоволена його заява про забезпечення позову і вже накладено арешт на майно, що зберігається за адресою: АДРЕСА_1, проте це судове рішення залишилось невиконаним внаслідок відсутності спірного майна, що свідчить про ухилення відповідача від поділу майна подружжя.

Зазначає також, що суд не звернув належної уваги на те, що підставою для забезпечення позову є саме по собі припущення сторони, що ймовірне рішення суду про задоволення позову неможливо буде виконати в разі невжиття заходів забезпечення позову.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення апелянта, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а ухвала суду -залишенню без змін, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті і справедливе рішення з одних лише формальних міркувань.

Відмовляючи в задоволенні заяви про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що в заяві відсутнє обґрунтоване припущення про те, що невжиття заходів забезпечення позову може у майбутньому утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду та не зазначені належні відомості щодо майна, які необхідні для забезпечення позову.

Апеляційний суд погоджується з даним висновком суду і вважає його законним і обґрунтованим, виходячи з наступного.

Встановлено, що 05 серпня 2014 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про визнання майна спільним майном подружжя та його поділ (а.с. 2-4, 12-17). 10 грудня 2014 року позивачем була подана заява про вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на перелічене у заяві нерухоме майно, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 36-37).

Відповідно до приписів ч.ч. 1, 3 ст. 151 ЦПК України, суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити передбачені цим Кодексом заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Згідно положень ст.ст. 151, 153 ЦПК України та роз'яснень, викладених в п. 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову", єдиною підставою для забезпечення позову є мотивована заява будь-кого з осіб, які беруть участь у справі.

Пунктами 4, 7 даної Постанови передбачено, що, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.

Однак, в порушення вищезазначених вимог, подаючи заяву про забезпечення позову, ОСОБА_2 не зазначив підстави обрання саме такого, який викладений в заяві, виду забезпечення позову, як і не вказав на ті обставини, які свідчили б про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Матеріали справи не містять відомостей про наявність у відповідача нерухомого майна, що зазначено в заяві про забезпечення позову.

Колегія суддів зважає також на те, що ухвалою Ріпкинського районного суду від 26 березня 2013 року в аналогічній справі про поділ майна подружжя між сторонами було частково задоволено заяву ОСОБА_2 про забезпечення позову та накладено арешт на аналогічне майно за такою ж адресою. На виконання вказаної ухвали 23 квітня 2013 року державним виконавцем було проведено опис та арешт майна, про що був складений відповідний акт (а.с. 23-26). Додатково державним виконавцем було складено акт від 23 квітня 2013 року, до якого було вписано майно, зазначене в ухвалі суду, але останнє було відсутнє за адресою: м. Чернігів, 1-й провулок Орджонікідзе, 3/2 (а.с. 22).

29 квітня 2013 року виконавче провадження було завершене на підставі п. 8 ч. 1 ст. 49 ЗУ «Про виконавче провадження», про що державним виконавцем була винесена постанова про закінчення виконавчого провадження (а.с. 20-21). В матеріалах справи на час розгляду заяви про забезпечення позову Новозаводським районним судом м. Чернігова відсутні дані щодо оскарження сторонами вищевказаної постанови.

ОСОБА_2 ні до суду першої інстанції, ні до апеляційного суду не було надано належних доказів того, що з часу виконання попереднього судового рішення спірна нерухомість з'явилась за адресою перебування відповідача.

Тобто, доводи апеляційної скраги про те, підставою для забезпечення позову є сама по собі думка сторони про те, що ймовірне рішення суду про задоволення позову неможливо буде виконати у разі невжиття заходів забезпечення позову, є припущеннями, на яких не може грунтуватись судове рішення.

Крім цього, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивачем не зазначені належні відомості щодо майна, які необхідні для виконання судової ухвали про забезпечення позову , зокрема: дані про рік виготовлення певних речей, їх індивідуальні родові ознаки, тощо, а до заяви про забезпечення позову взагалі не надано жодних доказів їх існування.

Враховуючи наведене, апеляційний суд приходить до висновку про те, що доводи апеляційної скарги не ґрунтуються на нормах права, ухвала суду першої інстанції постановлена з дотриманням норм матеріального і процесуального права, і підстави для її скасування відсутні.

Керуючись ст.ст. 303, 307, п. 1 ч. 1 ст. 312, 313-315, 317, 319, 324 ЦПК України, апеляційний суд, -

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - відхилити.

Ухвалу Новозаводського районного суду м. Чернігова від 10 грудня 2014 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню не підлягає.

Головуючий:Судді: