Ухвала суду № 43704956, 20.04.2015, Апеляційний суд Вінницької області

Справа № 127/1096/15-ц Провадження № 22-ц/772/951/2015Головуючий в суді першої інстанції Романюк Л. Ф.Категорія 44Доповідач Денишенко Т. О.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" квітня 2015 р. м. Вінниця

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Вінницької області в складі:

головуючої судді Денишенко Т.О.,

суддів Луценка В.В., Зайцева А.Ю.,

при секретарі Топольській В.О.,

за участю відповідача ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці, в залі судових засідань апеляційного суду цивільну справу за позовом

ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_2

Васильовича, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних ви-

мог щодо предмета спору на стороні відповідача Управління держав-

ної міграційної служби м. Вінниці, про усунення перешкод у користу-

ванні власністю шляхом виселення,

за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 16 лютого 2015 року про забезпечення позову,

В С Т А Н О В И Л А:

ОСОБА_3 звернувся у Вінницький міський суд Вінницької області з позовом до ОСОБА_4, ОСОБА_2, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Управління державної міграційної служ-би м. Вінниці, про усунення перешкод в користуванні власністю шляхом виселення, мотивуючи свої вимоги належністю йому на підставі витягу з Державного реєстру ре-чових прав на нерухоме майно квартири АДРЕСА_1, од-нак на даний час у вказаній квартирі проживають та зареєстровані відповідачі у спра-ві. На його вимогу щодо усунення перешкод у користуванні квартирою останні не ре-агують, тому такі обставини стали підставою для звернення в суд з вимогою усунути перешкоди у користуванні та розпорядженні належною йому власністю ( а. с. 1-2 ).

12 лютого 2015 року відповідачка ОСОБА_4 подала в суд заяву про забезпечен-ня позову шляхом накладення арешту на квартиру АДРЕСА_1, посилаючись на те, що у заявленому ОСОБА_3 позові йдеться про наявність у нього прав на зазначену квартиру, однак саме вона є власницею даної квартири на підставі договору купівлі-продажу житла від 13 липня 2004 року; про обставини, за яких могло перейти право власності до позивача, їй невідомо, а, окрім того, позива-чем не надані відповідні правовстановлюючі документи на підтвердження даного факту. З огляду на протиріччя між заявленими вимогами та фактичними обставинами, незаконне позбавлення її права на житло, вважає, що під час розгляду даного спору може відбутись новий перехід права власності на спірне житло, що унеможливить виконання рішення суду ( а. с. 3 ).

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 16 лютого 2015 року накладено арешт на квартиру АДРЕСА_1, право власності на яку зареєстровано за ОСОБА_3

Не погоджуючись з постановленою ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_3 оскаржує її в апеляційному порядку, просить дану ухвалу суду скасувати та постано-вити нову про відмову в задоволенні клопотання, посилаючись на її незаконність, не-обгрунтованість, постановлення з порушенням норм процесуального права.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, заперечення на апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_2, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і об-ґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та ви-мог, заявлених в суді першої інстанції, прийшла до висновку, що скарга задоволенню не підлягає.

Оскаржуючи ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 16 лютого 2015 року, ОСОБА_3 зазначає, що суд дійшов помилкового висновку про задоволен-ня клопотання відповідачки, оскільки з системного аналізу норм цивільного законо-давства вбачається право саме позивача на забезпечення позову і застосування такого заходу забезпечення позову як накладення арешту на майно можливе за умови існу-вання іншого спору за позовом ОСОБА_4 та ОСОБА_2 Також апелянт посилається на нез'ясування судом першої інстанції чи дійсно відповідачам невідомо про перехід права власності до нього від ОСОБА_4

Однак, з такими твердженнями апелянта однозначно погодитися не можна з огля-ду на наступне.

Відповідно до ч.1 ст.151 ЦПК України суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити заходи забезпечення позову.

Так, норми Цивільного процесуального кодексу України визначають, що до пере-ліку таких осіб, які беруть участь у справі належить і відповідач, а тому він не позбав-лений права подавати до суду заяву про забезпечення позову, якщо вбачає, що не-вжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення су-ду. Відтак, твердження апелянта про відсутність у відповідачів права подачі заяви про забезпечення позову не може слугувати підставою для скасування постановленої у да-ній справі судової ухвали щодо забезпечення позову за клопотанням відповідачки.

На виконання положень постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 гру-дня 2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» суд повинен пересвідчи-тися, чи існує реальна загроза невиконання або утруднення виконання можливого су-дового рішення про задоволення позову, з'ясувати обсяг позовних вимог, відповід-ність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, позовним вимогам.

Під час вирішення клопотання щодо застосування заходів забезпечення позову су-дом було прийнято до уваги, що йдеться про усунення перешкод у користуванні влас-ністю та виселення. Суд дійшов переконання, що невжиття заходів забезпечення по-зову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду. Такий висно-вок є правильним та обгрунтованим.

Мотиви апеляційної скарги щодо неможливості забезпечення позову через невста-новлення обізнаності відповідачів про перехід права власності на нерухомість є пе-редчасними, оскільки цьому може бути дана правова оцінка лише під час розгляду су-дом справи по суті заявлених позовних вимог. Інші доводи скарги не спростовують висновку суду першої інстанції про необхідність забезпечення позову.

Колегія суддів приходить до висновку, що застосований судом вид забезпечення позову відповідає обсягу позовних вимог, він гарантує реальну можливість захисту прав і інтересів обох сторін у справі, враховуючи їхні позиції у спорі, що має місце, аж до його остаточного вирішення.

Пунктом другим частини першої статті 312 ЦПК України передбачено, що розгля-нувши скаргу на ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд відхиляє скаргу і за-лишає ухвалу без змін, якщо судом першої інстанції постановлено ухвалу з додержан-ням вимог закону.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 312-315, 317, 319, 324 ЦПК України, колегія суддів -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 16 лютого 2015 року про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_2, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Управління державної міграційної служби м. Вінниці, про усунення перешкод у користуванні власністю шляхом виселення - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і касаційному оскарженню не підлягає, оскільки не перешкоджає подальшому прова-дженню у справі.

Головуюча:/підпис/

Судді:/підписи/

З оригіналом вірно: