Ухвала суду № 43703415, 08.04.2015, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Кривий Ріг)

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 215/4854/14-ц Головуючий в суді першої

Провадження № 22-ц/774/488/К/15 інстанції - Камбул М.О.

Категорія 27 (1) Доповідач - Савіна Г.О.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 квітня 2015 року м. Кривий Ріг

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області в складі :

головуючого - судді Савіної Г.О.,

суддів - Митрофанової Л.В., Братіщевої Л.А.,

при секретарі - Трофименко О.О.,

за участю - представника відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_3,

відповідача ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_2, ОСОБА_4 на рішення Тернівського районного суду м. Кривого Рогу від 21 січня 2015 року по справі за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Правекс-Банк" до ОСОБА_2, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И Л А :

У липні 2014 року Публічне акціонерне товариство Комерційний банк "Правекс-Банк" (далі - Банк) звернулось до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 18.07.2006 року між ним та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір, відповідно якого останній отримав кредит в сумі 16072 доларів США, зі сплатою 12 % річних, які відповідач зобов'язався повернути в строк до 18.07.2011 року.

В забезпечення своєчасного повернення кредиту та відсотків за користування кредитом, між ним та ОСОБА_4, яка в подальшому змінила своє прізвище на ОСОБА_4, 18.07.2006 року було укладено договір поруки № 3639-002/06Р, згідно умов якого, поручитель у порядку та на умовах, передбачених даним договором, зобов'язується нести солідарну відповідальність перед Кредитором з виконання в повному обсязі зобов'язань ОСОБА_2

У зв'язку з неналежним виконанням зобов'язань за кредитним договором, утворилась заборгованість розмір якої станом на 13.06.2014 року становить 9082,97 доларів США, що в еквіваленті за курсом НБУ станом на 16.06.2014 року складає 106270,75 грн., яка складається з заборгованості за кредитом в розмірі 6731 доларів США - 78752,70 грн., пені за несвоєчасну сплату кредиту в розмірі 1936 доларів США - 22651,20 грн., процентів за користування кредитом в розмірі 266,97 доларів США-312,55 грн., пені за несвоєчасну сплату процентів в розмірі 149 доларів США - 1649,43 грн., та яку разом із судовими витратами по справі позивач просив стягнути з відповідачів в солідарному порядку.

Рішенням Тернівського районного суду м. Кривого Рогу від 21 січня 2015 року позовні вимоги Банку задоволені частково, стягнуто на його користь в солідарному порядку з ОСОБА_2 та ОСОБА_4 заборгованість за кредитним договором № 3639-002/06Р від 18.07.2006 року в сумі 81876 грн. 25 коп., яка складається з заборгованості по кредиту в сумі 78752,70 грн., заборгованості по відсоткам в сумі 3123,55 грн., а також судовий збір по 531,68 грн. з кожного.

В іншій частині позову відмовлено.

В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_2 ставить питання про скасування рішення суду та ухвалення нового про відмову в позові, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Зокрема, на його думку, суд не врахував пропуск позивачем строку позовної давності для звернення до суду з даним позовом, а також не звернув увагу на те, що договір поруки було припинено 31.12.2008 року, оскільки саме в цей день між ним та банком без згоди поручителя було підписано договір про внесення змін та доповнень до кредитного договору.

Відповідач ОСОБА_4 в своїй апеляційній скарзі ставить питання про скасування рішення суду в частині стягнення з неї заборгованості та ухвалення в цій частині нового рішення про відмову в позові, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Зокрема, вважає, що суд дійшов помилкового висновку про відповідність укладеного між нею і банком договору поруки вимогам чинного законодавства, не врахував, що згідно умов кредитного договору єдиним засобом забезпечення є застава автомобіля, тому укладення договору поруки є незаконним, а також залишив поза увагою пропуск позивачем строку для звернення до суду з даним позовом.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 18 липня 2006 року Банк надав відповідачу ОСОБА_2 строковий кредит в сумі 16072 долара США на строк з 18 липня 2006 року по 18 липня 2011року, зі сплатою 12 % річних.

Згідно п.6.1.2 позичальник зобов'язався сплачувати кошти для погашення заборгованості, сплачувати неустойку і проценти за порушення строків сплати відсотків, зобов'язувався сплачувати штраф, пеню та іншу заборгованість за даним договором.

Згідно п.11.5 даний Договір діє від дня його підписання і до повного виконання зобов'язань.

Згідно договору від 31 грудня 2008 року про внесення змін та доповнень до кредитного договору, який було укладено між Банком та ОСОБА_2 були внесені зміни до попереднього кредитного договору від 18 липня 2006 року, було збільшено розмір річної відсоткової ставки, з 18 липня 2006 року по 10 листопада 2006 року кредит надається зі сплатою 12 % річних, з 11 листопада 2006 року по 10 січня 2007 року зі сплатою 13 % річних, з 11 січня 2007 року по 18 липня 2011 року зі сплатою 14 % річних.

На виконання взятих на себе відповідачем ОСОБА_2 зобов'язань, між Банком та ОСОБА_4 було укладено договір поруки від 18.07.2006 року, а.с.26-27, відповідно умов якого, ОСОБА_4 зобов'язалася нести солідарну відповідальність перед Кредитором, у порядку та на умовах передбачених Договором, за виконання в повному обсязі зобов'язань ОСОБА_2

Відповідно до п. 4.1 Договору поруки, договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 18.07.2014р.

У зв'язку з неналежним виконанням зобов'язань за кредитним договором, утворилась заборгованість розмір якої станом на 13.06.2014 року становить 9082,97 доларів США, що в еквіваленті за курсом НБУ станом на 16.06.2014 року складає 106270,75 грн., яка складається з заборгованості за кредитом в розмірі 6731 доларів США - 78752,70 грн., пені за несвоєчасну сплату кредиту в розмірі 1936 доларів США - 22651,20 грн., процентів за користування кредитом в розмірі 266,97 доларів США-312,55 грн., пені за несвоєчасну сплату процентів в розмірі 149 доларів США - 1649,43 грн.

Вирішуючи спір та частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із наявності правових підстав для стягнення з відповідачів у солідарному порядку заборгованості за кредитним договором у зв'язку з належним виконанням його умов, а також для застосування строку позовної давності, для позовних вимог про стягнення пені.

Колегія суддів погоджується з висновком суду про наявність правових підстав для стягнення з відповідачів у солідарному порядку заборгованості за кредитним договором з огляду на наступне.

Так, відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (частина перша статті 626 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Визначення поняття зобов'язання міститься у частині першій статті 509 ЦК України.

Відповідно до цієї норми зобов'язання - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно з нормою статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості (ч. 3 ст. 509, п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України).

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).

Згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Як убачається із матеріалів справи 18 липня 2006 року Банк надав відповідачу ОСОБА_2 строковий кредит в сумі 16072 долара США на строк з 18 липня 2006 року по 18 липня 2011року, зі сплатою 12 % річних, умови якого останній зобов'язався виконувати належним чином.

У зв'язку з неналежним виконанням зобов'язань утворилась заборгованість розмір якої станом на 13.06.2014 року становить 9082,97 доларів США, що в еквіваленті за курсом НБУ станом на 16.06.2014 року складає 106270,75 грн.

Частиною 1 ст. 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Порука є спеціальним додатковим заходом майнового характеру, спрямована на забезпечення виконання основного зобов'язання.

Підставою для поруки є договір поруки, який встановлює зобов'язальні правовідносини між особою, яка забезпечує виконання зобов'язання боржника, та кредитором боржника.

Статтею 553 ЦК України встановлено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя (ч. 1 ст. 554 ЦК України).

Обсяг зобов'язань поручителя визначається як умовами договору поруки, так і умовами основного договору, яким визначено обсяг зобов'язань боржника, забезпечення виконання яких здійснює поручитель.

Відповідно до ч. 1 ст. 559 ЦК України порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

Тобто закон пов'язує припинення договору поруки зі зміною основного зобов'язання за відсутності згоди поручителя на таку зміну та за умови, якщо така зміна призведе до збільшення обсягу відповідальності поручителя, а не зі зміною будь-яких умов основного договору.

Із матеріалів справи вбачається, що 31 грудня 2008 року між банком та ОСОБА_2 укладено договір про внесення змін та доповнень до кредитного договору, відповідно до положень якого кредитний договір викладено у новій редакції, а саме пунктом 4.4 закріплено новий графік погашення кредиту: з 18.07.2006 року по 10.12.2008 року сума погашення основної суми кредиту встановлена у розмірі 268 доларів США; з 10.12.2008 року по 10.06.2009 року - 89 доларів США; з 10.06.2009 року по 10.06.2011 року - 255 доларів США; а з 10.06.2011 року по 18.07.2011 року по 1646 доларів США. Пунктом 1.2 кредитного договору встановлено термін погашення кредиту до 18.07.2011 року.

Відповідно до пункту 1.3 договору поруки, укладеного 18.07.2006 року між ОСОБА_4 та АКБ "Правекс-Банк" поручитель дає свою згоду на збільшення розміру забезпеченого порукою за цим договором зобов'язання позичальника, що може виникнути в майбутньому внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності, у випадку внесення позичальником та кредитором змін та доповнень до кредитного договору, змін до кредитного договору та/або до даного договору кредитором в односторонньому порядку.

Враховуючи те, що відповідач ОСОБА_4 надала свою згоду на збільшення розміру зобов'язання позичальника в односторонньому порядку забезпеченого порукою, доводи апеляційної скарги про припинення з 31.12.2008 року договору поруки у зв'язку з підписанням без згоди поручителя договору про внесення змін та доповнень до кредитного договору є безпідставними.

Не заслуговують на увагу і доводи апеляційних скарг про залишення судом поза увагою пропуск позивачем строку для звернення до суду з даним позовом, оскільки відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові (частина четверта статті 267 ЦК України).

Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність.

Зокрема, частина друга статті 258 ЦК України передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила; за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (ч.ч. 1, 5 ст 261 ЦК України).

Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення в зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Таким чином у разі неналежного виконання позичальником взятих на себе зобов'язань позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів та відсотків за користування кредитом, повинна обчислюватись з моменту настання строку погашення чергового платежу.

Як убачається із матеріалів справи, укладаючи договір сторони встановили як строк дії договору - до повного виконання сторонами взятих на себе зобов'язань ( п. 11.5 Кредитного договору), кінцевий строк повернення кредиту - до 18 липня 2011 року (пункт 1 Кредитного договору), так і строки виконання зобов'язань зі щомісячним погашенням платежів - щомісяця до 10 числа включно кожного календарного місяця, починаючи з моменту перерахування коштів за розпорядженням позичальника або видачі коштів з каси банку, що підтверджується, зокрема, графіком повернення кредиту.

З огляду на те, що останній платіж по кредиту було внесено 08 травня 2012 року, а позивач звернувся до суду з позовом 31 липня 2014 року, тобто в межах трирічного строку позовної давності з моменту настання строку погашення чергового платежу, висновок суду про звернення позичальника до суду з позовом в межах строку позовної давності є правильним.

Інші доводи відповідачів колегія суддів до уваги не сприймає, оскільки вони зводяться до переоцінки доказів та незгоди з висновками суду по їх оцінці і відповідно до ч.1 ст.57 ЦПК України юридичного значення для вирішення справи не мають.

Рішення суду в частині відмови у позові про солідарне стягнення з відповідачів пені за прострочення сплати відсотків в сумі 149 доларів США за період з 12.04.2011 року по 20.05.2012 року та пені за прострочення сплати сум основного боргу в сумі 1936 доларів США за період з 11.08.2010 року по 20.05.2012 року не оскаржено.

Вирішуючи даний спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов'язки сторін, обставини по справі, перевірив доводи і дав їм належну правову оцінку, ухвалив в оскаржуваній частині рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду достатньо обґрунтовані і підтверджені письмовими матеріалами справи та поясненнями учасників процесу.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду в оскаржуваній частині ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального законодавства, у зв'язку з чим апеляційні скарги підлягають відхиленню, а рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційні скарги ОСОБА_2 і ОСОБА_4 відхилити.

Рішення Тернівського районного суду м. Кривого Рогу від 21 січня 2015 року в оскаржуваній частині залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий:

Судді: