Ухвала суду № 43699562, 21.04.2015, Апеляційний суд Волинської області

Справа № 159/7337/14-ц Головуючий у 1 інстанції: Денисюк Т.В. Провадження № 22-ц/773/530/15 Категорія: 27 Доповідач: Завидовська-Марчук О. Г.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 квітня 2015 року місто Луцьк

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Волинської області в складі:

головуючого - судді Завидовської - Марчук О.Г.,

суддів - Федонюк С.Ю., Грушицького А.І.,

при секретарі Перебойчуку Р.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Брокбізнесбанк» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором за апеляційною скаргою позивача Публічного акціонерного товариства «Брокбізнесбанк» на заочне рішення Ковельського міськрайонноного суду Волинської області від 09 лютого 2015 року,

В С Т А Н О В И Л А :

Заочним рішенням Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 09 лютого 2015 року позов ПАТ «Брокбізнесбанк» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено частково.

Ухвалено стягнути з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Брокбізнесбанк» заборгованість за кредитним договором № 790/07 від 26 грудня 2007 року в розмірі 12968, 60 грн., яка утворилась станом на 01.10.2014 року та складається з 7 916, 65грн. заборгованості за тілом кредиту, 3161, 95грн. заборгованості за відсотками, 1890, 04грн. пені.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в розмірі 243, 60грн.

В решті позову відмовлено.

Не погоджуючись із вищевказаним рішенням суду першої інстанції, позивач ПАТ «Брокбізнесбанк» подав апеляційну скаргу на це рішення, в якій, покликаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального правв, просив його скасувати та ухвалити нове про задоволення позову в повному обсязі.

Сторони в судове засідання не з'явились, хоча належним чином були повідомлені про час і місце розгляду справи, про що свідчать розписки про повідомлення, наявні у матеріалах справи.

Перевіривши законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін з наступних підстав.

Ухвалюючи рішення в частині задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_2 порушила умови кредитного договору, несвоєчасно погасила суму простроченого кредиту та пеню за порушення строків повернення кредиту, в зв'язку з чим утворилась заборгованість, яка в добровільному порядку відповідачем не погашена, а тому вона підлягає стягненню з неї за рішенням суду.

Ухвалюючи рішення в частині відмови в позові про стягнення заборгованості з поручителя ОСОБА_3 в солідарному порядку з боржником ОСОБА_2, суд першої інстанції виходив з того, що банк пропустив строк, протягом якого відповідно до ч.4 ст. 559 ЦК України він може пред'явити вимогу до поручителя, а тому на день пред'явлення позову порука припинила свою дію, а вимоги до поручителя є безпідставними.

Такі висновки суду є правильними і ґрунтуються на встановлених судом обставинах справи і нормах матеріального права.

Судом вірно встановлено, що 26 грудня 2007 року між АБ «Брокбізнесбанк» та ОСОБА_2 укладено кредитний договір № 790/07, відповідно до умов якого банк надає позичальнику грошові кошти в розмірі 10000грн. на строк з 26.12.2007 року по 25.12.2009 року зі сплатою процентів за користування кредитом в розмірі 27 % річних для ремонту житла.

Згідно із п.2.3.1. та 2.3.4 кредитного договору проценти нараховуються в межах терміну користування кредитом на суму фактичного залишку із розрахунку фактичної кількості днів, проценти за поточний календарний місяць сплачуються не пізніше 10 числа наступного місяця.

Відповідно до п.п. 7.1, 8.5 кредитного договору за порушення строків погашення заборгованості за кредитом та/або строків сплати процентів та/або комісії банк має право нараховувати позичальнику неустойку за кожен день прострочення в розмірі подвійної процентної ставки, що визначена в п.1.1 цього договору від суми простроченої заборгованості. Строк позовної давності по вимогах за договором становить 10 років.

В забезпечення виконання відповідачем ОСОБА_2 зобов'язань за кредитним договором між АБ «Брокбізнесбанк» та ОСОБА_3 26 грудня 2007 року укладено договір поруки, відповідно до умов якого вона несе солідарну відповідальність з боржником по виконанню кредитних зобов'язань, договір діє з моменту підписання і до повного його виконання сторонами, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців з дня настання строку виконання не пред'явить позов до поручителя (а.с. 7).

Банк свої зобовязання за кредитним договором виконав, натомість ОСОБА_2, скориставшись кредитом, належним чином взяті на себе зобов'язання не виконала, внаслідок чого станом на 01.10.2014 року утворилася заборгованість на загальну суму 12 968, 60 грн., з якої 7916, 65грн. - заборгованість за тілом кредиту, 3161, 95грн. - заборгованість за відсотками, 1890, 04 грн. пені, що підтверджується розрахунком, наданим банком (а.с. 40-45).

Листом банку від 22.05.2009 року ОСОБА_2 було повідомлено про необхідність погашення чергових платежів та відсотків за користування кредитом в самі стислі терміни (а.с.11), а також про те, що при невиконанні зазначеної вимоги банк буде змушений звернутись до суду.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу (далі - ЦК) України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Ст. ст. 1050, 1054 цього Кодексу, передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти ( кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення позики, що залишилася, та сплати процентів від суми позики згідно з умовами договору.

Частинами 1 та 2 ст. 554 ЦК України передбачено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Пунктом 3.1 договору поруки передбачено, що цей договір діє з моменту його підписання і діє до повного його виконання сторонами.(а.с. 7 зворот).

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Відповідно до ч. 2 ст. 251 ЦК України терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Згідно ч. 2 ст. 252 ЦК України термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Таким чином, в пункті 3.1 договору поруки встановлено саме термін припинення поруки, а строк припинення самого договору поруки не встановлено.

Відповідно до ч. 4 ст. 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

Аналогічна норма прописана в п. 3.2. договору поруки, укладеного між АБ «Брокбізнесбанк» і ОСОБА_3(а.с.7).

Як роз'яснив Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в п.24 постанови № 5 від 30.03.2012р. «Про практику застосуваннями судами законодавства при вирішенні справ, що виникають із кредитних правовідносин» відповідно до частини четвертої статті 559 ЦК України порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. При вирішенні таких спорів суд має враховувати, що згідно зі статтею 526 ЦК зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору. Отже, якщо кредитним договором не визначено інші умови виконання основного зобов'язання, то у разі неналежного виконання позичальником своїх зобов'язань за цим договором строк пред'явлення кредитором до поручителя вимоги про повернення отриманих у кредит коштів має обчислюватись з моменту настання строку погашення зобов'язання згідно з такими умовами, тобто з моменту настання строку виконання зобов'язання у повному обсязі або у зв'язку із застосуванням права на повернення кредиту достроково. Пред'явленням вимоги до поручителя є як направлення/ вручення йому вимоги про погашення боргу (залежно від умов договору), так і пред'явлення до нього позову.

При цьому в разі пред'явлення вимоги до поручителя кредитор може звернутись до суду протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання.

Як зазначалося вище кредитний договір між банком та ОСОБА_2 укладено на строк з 26 грудня 2007 року по 25 грудня 2009 року(а.с.4). Тобто, строк виконання основного зобов'язання настав 25 грудня 2009 року.

З позовом про стягнення в солідарному порядку з позичальника та поручителя заборгованості за кредитним договором ПАТ «Брокбізнесбанк» звернувся у грудні 2014 року, тобто шестимісячний строк, передбачений ч. 4 ст. 559 ЦК України банком було пропущено, а тому вимоги банку до поручителя є безпідставними.

За таких обставин справи і відповідно до вищенаведених норм матеріального права суд дійшов правильного та обґрунтованого висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Покликання позивача в апеляційній скарзі на те, що суд безпідставно відмовив в позові в частині стягнення заборгованості з поручителя солідарно з боржником, оскільки ОСОБА_3 не подавала заяву про застосування терміну позовної давності, не заслуговують на увагу суду з огляду на наступне.

Порука - це строкове зобов'язання, і незалежно від того, встановлений строк її дії договором чи законом, його сплив припиняє суб'єктивне право кредитора.

Строк поруки не є строком для захисту порушеного права. Це строк існування самого зобов'язання поруки. Таким чином, і право кредитора, і обов'язок поручителя по його закінченні припиняються, а це означає, що жодних дій щодо реалізації цього права, в тому числі застосування примусових заходів захисту в судовому порядку, кредитор вчиняти не може.

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду та не містять підстав для скасування оскаржуваного рішення.

Рішення суду першої інстанції ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 314-315 ЦПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу позивача Публічного акціонерного товариства «Брокбізнесбанк» відхилити, а заочне рішення Ковельського міськрайонноного суду Волинської області від 09 лютого 2015 року в даній справі залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий

Судді: