Ухвала суду № 43690393, 16.04.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 810/6906/14 Головуючий у 1-й інстанції: Скрипка І.М. Суддя-доповідач: Губська О.А.

У Х В А Л А

Іменем України

16 квітня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого суддіГубської О.А.суддів Парінова А.Б., Беспалова О.О.при секретарі судового засіданняНечай Ю.О. за участю: представника позивачаСереди А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві апеляційну скаргу Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 14 січня 2015 року у справі за адміністративним позовом Приватного підприємства "Віп-Оіл ЛТД" до Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 28 листопада 2014 року №0001512204.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 14 січня 2015 року позов задоволено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив його скасувати та ухвалити нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити.

В судове засідання з'явився представник позивача, проти апеляційної скарги заперечував та просив відмовити в її задоволенні.

Представник відповідача до суду не з'явився, хоча він був належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу у його відсутності, відповідно до ч. 4 ст. 196 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши суддю-доповідача, представника позивача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, постанова суду - без змін з таких підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, відповідачем у період з 12 листопада 2014 року по 17 листопада 2014 року проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Приватного підприємства «Віп-Оіл ЛТД» з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо нарахування та сплати податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ «Конкорд Ойл» за період з 1 березня 2014 року по 31 березня 2014 року, за результатами якої складено акт від 17 листопада 2014 року №1309/22-4/37051148.

Згідно з висновками вказаного акту відповідачем встановлено порушення позивачем вимог податкового законодавства, зокрема: пунктів 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету за березень 2014 року на 47045 грн.

Власну позицію відповідач мотивував відсутністю фактичного здійснення господарської діяльності позивача із ТОВ «Конкорд Ойл».

В обґрунтування таких доводів контролюючий орган послався на висновки Акта ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів міста Києва від 7 серпня 2014 року №2320/26-55-22-07/38865231 «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «Конкорд Ойл» за період з 1 березня 2014 року по 31 березня 2014 року», зокрема вказано на невстановлення фактичного місцезнаходження такого підприємства і його посадових осіб, відсутність інформації про наявні складські приміщення, автомобільний чи інший транспорт, устаткування, необхідне для здійснення фінансово-господарської діяльності, відсутність інформації про чисельність працюючих осіб; а з аналізу даних реєстру податкових накладних вбачається невідповідність придбаного та реалізованого товару. Крім того, вказано, що в товарно-транспортній накладній від 28 березня 2014 року №202, оформленій для перевезення придбаного у ТОВ «Конкорд Ойл» товару, зазначено автопідприємство-перевізник ТОВ «Віпеко», а згідно БД АІС «Автомобіль ДАІ МВС України» автомобіль ДАФ з державним номером НОМЕР_1 зареєстровано на ОСОБА_6, а причіп з державним номером НОМЕР_2 - на автопідприємство ПП «Транс Петраль»; також зазначено, що підприємством «Віп-Оіл ЛТД» не надано до перевірки акти приймання продукції за якістю за формою №14-НК.

За результатами адміністративного оскарження позивачем зазначеного акта, скарга залишена без задоволення, а його висновки - без змін.

На підставі Акта перевірки позивача 28 листопада 2014 року відповідачем прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення №0001512204, згідно якого ПП «Віп-Оіл ЛТД» збільшено суму грошового зобов'язання із податку на додану вартість на 47045 грн. за основним платежем і на 11761,25 грн. за штрафними санкціями.

Вважаючи, що спірне податкове повідомлення-рішення прийнято відповідачем незаконно та необґрунтовано, позивач звернувся до суду із позовом про його скасування.

Задовольняючи позовні вимоги повністю, суд першої інстанції виходив з того, що податковий орган не довів правомірності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення. У той же час, позивач надав переконливі і достатні докази для висновку суду щодо реальності господарської операції та правомірності її врахування при формуванні податкового кредиту і визначенні податкових зобов'язань із податку на додану вартість.

Надаючи правову оцінку висновкам суду першої інстанції, доводам апеляційної скарги, виходячи з наявних у справі матеріалів, колегія суддів зазначає наступне.

Приписами п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України (далі по тексту - ПК України) встановлено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з п. 198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПК України Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з приписами п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Пунктом 201.8 статті 201 Податкового кодексу України встановлено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

З наведених законодавчих положень випливає, що умовами реалізації права платника на податковий кредит, а також на зменшення оподатковуваного доходу на суму понесених витрат є фактичне придбання товарів (робіт, послуг) та наявність первинних документів (зокрема, податкових накладних), оформлених у відповідності з вимогами чинного законодавства.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже в даному випадку правомірність прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень повинен довести відповідач як суб'єкт владних повноважень.

В той же час, обов'язок підтвердити правомірність та обґрунтованість витрат (у тому числі і по сплаті ПДВ) первинними документами покладається на платника, адже саме він виступає суб'єктом, що використовує включену постачальником до ціни товару суму ПДВ при обчисленні суми податку, яка підлягає перерахуванню до бюджету, а також зменшує об'єкт оподаткування податку на прибуток за фактом понесення витрат.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що 26 березня 2014 року між ПП «Віп-Оіл ЛТД» (покупець) та ТОВ «Конкорд Ойл» (постачальник) укладено договір постачання нафтопродуктів №14/03/26/2.

Згідно з умовами вказаного договору постачальник зобов'язується у відповідності з замовленням передати у власність покупця нафтопродукти: бензин, дизельне паливо, мазут, нафту, конденсат газовий, пічне паливо, важкий вуглецевий залишок (п. 1.1). Кількість, асортимент і ціна товару вказуються в накладних (п. 1.3). Якість товару, що поставляється, повинна відповідати технічним умовам та державним стандартам, діючим на території України (п. 2.1). Номенклатура товару, його кількість, ціна встановлюється сторонами за спільною згодою на основі заявки покупця й зазначаються в розрахункових документах (рахунках-фактурах) та/чи в відвантажувальних документах (видаткових накладних) на товар, котрі є специфікацією та складають невід'ємну частину цього договору (п. 2.2). Постачання товару здійснюється в рамках наступних базисів: СРТ та EXW «ІНКОТЕРМС» в редакції 2010 року (п. 3.2). Вартість кожної окремої партії товару визначається постачальником в рахунках-фактурах та видаткових накладних (п. 4.1). Оплата товару може здійснюватись на умовах попередньої оплати або з відстрочкою оплати (п. 4.2).

На підтвердження реального руху активів в процесі здійснення господарських операцій позивачем надано копії: видаткових накладних, рахунків-фактур, податкових накладних, розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної від 26 березня 2014 року №21 (а.с.62,106) і витяг з Єдиного реєстру податкових накладних, ТТН на відпуск нафтопродуктів типової форми №1-ТН, банківської виписки та платіжного доручення.

За змістом вказаних документів позивач отримав від контрагента дизельне паливо сорту «F» обсягом 30 000 тон на суму 293184,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 48864,00).

Стосовно відображення операції із ТОВ «Конкорд Ойл» у бухгалтерському обліку надано картку рахунку 631 за березень 2014 року.

На підтвердження належної обачності при виборі контрагента позивач отримав від ТОВ «Конкорд Ойл», зокрема отримало копії свідоцтва про реєстрацію платником податку на додану вартість, виписки із Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, протоколу загальних зборів засновників товариства та копію наказу про виконання обов'язків директора.

Також судом першої інстанції встановлено, що ТОВ «Віпеко» перевозило товар автомобілем та причепом, які належать ОСОБА_6, згідно наданої останньою довіреності товариству «Віпеко» на право користування та розпорядження вищезазначеним автомобілем і напівпричепом. ОСОБА_7 є водієм ТОВ «Віпеко», за яким в 2013 року було закріплено зазначений автомобіль та причіп.

На підтвердження цього в матеріалах справи наявні копії: довіреності від ОСОБА_6 на право розпоряджатися автомобілем-тягачем DAF 95XF, реєстраційний номер НОМЕР_1 та причепом MAGYAR SR34EBNA, реєстраційний номер НОМЕР_2; свідоцтв про реєстрацію транспортного засобу (автомобіль (сідловий тягач) та про реєстрацію транспортного засобу (причіп-цистерна) на ОСОБА_6; протоколів перевірки технічного стану транспортних засобів; свідоцтва про підготовку водіїв транспортних засобів, що перевозять небезпечні вантажі, видане ОСОБА_7; наказу №01/11 від 1 листопада 2013 року про закріплення за ОСОБА_7 автомобіля DAF 95XF (АА4421МТ) та напівпричепу MAGYAR SR34EBNA (АА66-41ХО); наказу про призначення на посаду водія ОСОБА_7; трудової книжки ОСОБА_7 та його посвідчення водія.

Згідно з наявною у матеріалах справи ліцензії серії АГ №587071 від 21 червня 2011 року ТОВ «Віпеко» надано право на внутрішні перевезення небезпечних вантажів вантажними автомобілями, причепами та напівпричепами.

Крім того, позивачем надано завірену копію договору зберігання нафтопродуктів №03-01/2 від 3 січня 2014 року, укладеного із ТОВ «Віпеко».

Обставини використання придбаного товару у власній господарській діяльності підтверджуються видатковими та податковими накладними та ТТН на відпуск нафтопродуктів, які було складено на виконання господарських зобов'язань між позивачем та ПП «Євро-Нива», а також із ТОВ «ГВВ-Груп».

Надаючи оцінку вказаним документам, судова колегія зазначає наступне.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Разом з тим, колегія суддів зазначає, що сама по собі наявність належним чином оформлених первинних документів не може бути єдиною і достатньою підставою для підтвердження правомірності формування валових витрат підприємства чи правомірність включення сум сплаченого податку на додану вартість у складі ціни за придбаний товар (роботи, послуги) до складу податкового кредиту, якщо податковий орган доведе, що відомості в таких документах не відповідають дійсності, наприклад, у випадку, коли не проводилися самі операції.

Колегія суддів вважає, що первинні документи, копії яких містяться в матеріалах справи не мають дефектів форми, змісту або походження чи інших недоліків, повністю відповідають вимогам до первинних документів, які встановлено наведеними вище положеннями Закону.

При цьому, перевіркою не встановлено і в акті не зазначено про відсутність документів первинного бухгалтерського і податкового обліку, необхідних для підтвердження нарахування ПДВ по операціям із ТОВ «Конкорд Ойл» за період стосовно якого здійснювалася перевірка позивача, обов'язок ведення і зберігання яких покладено на позивача. Також, перевіркою не встановлено порушень в оформленні наданих фінансово-господарських документів вимогам чинного законодавства.

Крім того, відповідачем не заперечується, що зміст господарських зобов'язань, що виникають з наведеного вище договору не суперечить вимогам національного законодавства, а складені на його виконання фінансово-господарські документи містять необхідні дані, що підтверджують об'єкт і базу оподаткування ПДВ та відповідають вимогам ст. 9 Закону України від 16.07.1999 №996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні". В свою чергу податкові накладні відповідають вимогам п. 201.1 ст. 201 ПК.

Належність, допустимість і достатність наданих позивачем доказів, відповідач жодним чином не спростував, у зв'язку з чим відсутні достатні підстави для відхилення наданих позивачем доказів.

Колегією суддів враховується, що необґрунтованість податкової вигоди можуть також свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин: неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності; відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності у зв'язку з відсутністю управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів; облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для такого виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій; здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку; відсутність первинних документів обліку.

В даному випадку, податковий орган, в основу обґрунтування власних доводів посилався виключно на висновки акта ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів міста Києва від 7 серпня 2014 року №2320/26-55-22-07/38865231 «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «Конкорд Ойл» за період з 1 березня 2014 року по 31 березня 2014 року», зокрема вказано на невстановлення фактичного місцезнаходження такого підприємства і його посадових осіб, відсутність інформації про наявні складські приміщення, автомобільний чи інший транспорт, устаткування, необхідне для здійснення фінансово-господарської діяльності та інші обставини, які, на переконання податкового органу свідчать про безтоварний характер операцій між позивачем та вказаним контрагентом з огляду на неможливість виконання останнім покладених на нього зобов'язань за договором.

Водночас, нереальність господарських операцій з придбання платником податку товару, укладення покупцем товару договору з метою безпідставного формування податкового кредиту з податку на додану вартість та валових витрат з понесених витрат за придбання товару має підтверджуватися належними та допустимими доказами і не може ґрунтуватися на припущеннях.

Неможливість підтвердити відображення контрагентами сум податку на додану вартість у складі податкових зобов'язань згідно даних актів перевірок інших суб'єктів господарювання, порушення кримінальної справи щодо посадової особи контрагента не є підставою для позбавлення позивача права на формування податкового кредиту з податку на додану вартість, оскільки невиконання свого зобов'язання однією із сторін господарських відносин не може вважатись підтвердженням наявності мети ухилення від сплати податків та отримання податкової вигоди іншою стороною у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Такий висновок відповідає позиції Верховного Суду України, викладеній у його постановах від 22.10.2010 у справі № 21-3а10, від 01.06.2010 у справі № 21-573во10, від 31.01.2011 у справі 21-47а10.

Судова колегія звертає увагу на те, що відповідно до статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, тому позивач не може нести відповідальності за можливі протиправні дії інших юридичних осіб.

Доводи податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на формування валових витрат та податкового кредиту.

Відповідачем під час розгляду адміністративної справи не наведено об'єктивних доводів щодо наявності в діях позивача ознак неправомірності чи недотримання принципу належної обачності при виборі контрагентів, як і не доведено правомірності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, хоча в силу вимог частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України саме на суб'єкта владних повноважень покладено обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, судова колегія виходить з того, що посилання ДПІ на імовірні, не підтверджені жодними належними та допустимими доказами, порушення контрагентом позивача вимог податкового законодавства не є достатньо вагомим доказом, який би беззаперечно спростовував реальність господарських операцій між позивачем та ТОВ «Конкорд Ойл».

Підсумовуючи наведене, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог.

Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, колегія суддів дійшла висновку, що доводи, викладені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження, оскаржувана постанова прийнята судом відповідно до норм матеріального та процесуального права, а тому підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Відповідно до ст. 200 КАС України - суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в справі, підтвердженими доказами, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то колегія суддів апеляційної інстанції підстав для його скасування не вбачає.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 14 січня 2015 року у справі за адміністративним позовом Приватного підприємства "Віп-Оіл ЛТД" до Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 14 січня 2015 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання ухвали в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддяО.А. Губська СуддіА.Б Парінов О.О. Беспалов

Повний текст ухвали виготовлено 20 квітня 2015 року.

Головуючий суддя Губська О.А.

Судді: Парінов А.Б.

Беспалов О.О.