Рішення № 43685729, 15.04.2015, Господарський суд Івано-Франківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 квітня 2015 р. Справа № 909/190/15

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Кавлак І.П., при секретарі судового засідання: Феденько Н.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Публічного акціонерного товариства

"Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

вул. Б.Хмельницького, 6, м. Київ, 01001

до відповідача:Комунальне підприємство "Водотеплосервіс"

Калуської міської ради

вул.Окружна, 8, м. Калуш, Івано-Франківська область, 77300

про стягнення 1 192 450 грн. 38 коп., з яких: 380 356 грн. 69 коп. - пеня,

150 233 грн. 03 коп. - 3% річних, 661 860 грн. 66 коп. - інфляційні втрати

За участю представників сторін:

від позивача: Конопліцький І.В. - головний юрисконсульт Відділу виконавчих проваджень Управління судової роботи Юридичного департаменту, (довіреність № 14-10 від 14.01.15);

від відповідача представник не з"явився

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулося до господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Комунального підприємства "Водотеплосервіс" Калуської міської ради про стягнення 1 192 450 грн. 39 коп., з яких: 380 356 грн. 69 коп. - пеня, 150 233 грн. 03 коп. - 3% річних 661 860 грн. 66 коп. - інфляційних втрат.

Ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 18.02.15 прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено розгляд справи в судовому засіданні на 03.03.15.

Ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 03.03.15, розгляд справи відкладено в порядку ст. 77 ГПК України на 31.03.15.

30.03.15, через канцелярію господарського суду, надійшов відзив на позов ( № 346 від 24.03.15; вх.№ 5084/15; а.с. 63) в якому відповідач просить суд відмовити в заявленій до стягнення пені в зв»язку із спливом позовної давності, зазначивши, що до неустойки застосовується скорочена позовна давність - один рік. Відповідач провів контррозрахунок інфляційних втрат і не погоджується з розрахунком позивача; просить суд розстрочити виконання рішення на 12 місяців.

31.03.15, за участі представників сторін, в судовому засіданні оголошено перерву до 15.04.15, про що сторін повідомлено під розписку (а.с.76).

15.04.15 представник відповідача в судове засідання не з»явився; письмових заяв, повідомлень щодо поважності причин відсутності відповідача в судовому засіданні до суду не надходило.

15.04.15 присутнім в судовому засіданні представником позивача підтримано позовні вимоги, вважаючи їх обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню з підстав, викладених у позові; щодо розстрочки виконання рішення позивач категорично заперечує.

В обгрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору № 13/2755-БО-15 купівлі-продажу природного газу від 28 грудня 2012 року. З огляду на прострочку виконання відповідачем грошового зобов»язання, а саме порушення строків оплати за спожитий природний газ, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню в сумі 380 356 грн. 69 коп., 3 % річних в сумі 150 233 грн. 03 коп. та 661 860 грн. 66 коп. інфляційних втрат.

Згідно вимог ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення прийнято господарським судом у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів. Відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно дослідивши фактичні обставини справи, об»єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, суд встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 28 грудня 2012 року між позивачем (надалі - продавець) та відповідачем (надалі - покупець) укладено договір № 13/2755-БО-15 купівлі-продажу природного газу (надалі - Договір; а.с. 20-25).

16 липня 2013 року між сторонами укладено додаткову угоду № 1 до договору купівлі-продажу природного газу № 13/2755-БО-15 від 28 грудня 2012 року (а.с. 26), якою змінено ціну газу.

Договір № 13/2755-БО-15 купівлі-продажу природного газу від 28 грудня 2012 року укладено у письмовій формі, підписано повноважними представниками сторін, підписи засвідчено печатками сторін, що відповідає приписам статей 207, 208 ЦК України; погоджено всі умови договору та досягнуто згоди щодо виконання умов останнього, отже дотримання положень такого Договору є обов'язковим.

Пунктом 11.1. договору встановлено, що цей договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, діє в частині реалізації газу до 31 грудня 2013 року, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.

Пунктом 1.1. Договору сторони погодили, що продавець зобов»язується передати у власність покупцю у 2013 році природній газ, ввезений на митну територію України ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, або/та природний газ, видобутий на території України підприємствами, які не підпадають під дію статті 10 Закону України «Про засади функціонування ринку природного газу», а покупець зобов»язується прийняти та оплатити цей природний газ на умовах цього договору.

На виконання умов договору позивач протягом січня - грудня 2013 року передав у власність відповідача природний газ обсягом 1145,921 тис.куб.м. на загальну суму 5 298 342 грн. 05 коп., що підтверджується, наявними в матеріалах справи актами приймання-передачі природного газу (а.с.27-33).

При дослідженні зазначених вище доказів судом встановлено факт поставки відповідачу природного газу на суму 5 298 342 грн. 05 коп.; отримання відповідачем товару відбулося в рамках договору № 13/2755-БО-15 купівлі-продажу природного газу від 28 грудня 2012 року.

Порядок та умови проведення розрахунків визначені в розділі 6 Договору.

Пунктом 6.1 договору встановлено, що оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу.

Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14 числа наступного за місяцем поставки газу.

З матеріалів справи вбачається, що вартість отриманого природного газу відповідачем сплачено повністю, однак з порушенням строків, встановлених умовами договору, тобто, покупець прийняті на себе договірні зобов»язання щодо проведення розрахунку за отриманий товар належним чином не виконав, порушивши договірні строки оплати.

Відповідно до ст. ст. 173, 175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно із приписами ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 655 ЦК України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору, ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться у строк (термін) визначений у зобов'язанні (ч. 1 ст. 530 ЦК України), оскільки зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).

Відтак, в силу ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Положеннями ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Статтею 43 ГПК України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Відповідно до ч.1 ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Вказаною нормою обов'язок доказування покладений на сторони процесу. Доказування полягає у поданні доказів сторонами та доведенні їх переконливості суду.

Згідно ч.1 ст. 35 ГПК України, обставини, які визнаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, можуть не доказуватися перед судом, якщо в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання.

Факт прострочки виконання грошового зобов'язання за договором № 13/2755-БО-15 купівлі-продажу природного газу від 28 грудня 2012 року підтверджується матеріалами справи та визнається відповідачем.

Згідно приписів ч.1 ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Приписами ст.546, ст.549 ЦК України, ст.ст. 230-232 ГК України визначено, що одним із видів забезпечення виконання зобов'язання є неустойка у формі пені, штрафу, яка сплачується боржником у разі порушення зобов'язання. Згідно ч.2 ст. 551 ЦК України, п.4 ст.231 ГК України, якщо предметом неустойки є грошова сума і її розмір законом не визначений, розмір неустойки встановлюється договором.

Пунктом 7.2 договору передбачено, що у разі не виконання покупцем п.6.1 умов цього договору він у безспірному порядку зобов'язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

З огляду на прострочку виконання відповідачем грошового зобов»язання, а саме порушення строків оплати за спожитий природний газ, позивачем, на підставі пункту 7.2 договору, нараховано відповідачу пеню в сумі 380 356 грн. 69 коп.

Натомість, відповідач у відзиві на позов, посилаючись на приписи ст. 258 ЦК України, просить суд відмовити у стягненні пені за зобов»язаннями січня-квітня 2013 року в зв"язку із спливом позовної давності.

Відповідно до ст. 256 Цивільного кодексу України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

За правилами п.1 ч.2 ст. 258 ЦК України, позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог: про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Згідно приписів ст. 259 ЦК України, позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.

Пунктом 9.3. договору погоджено, що строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, штрафів, пені, відсотків річних, інфляційних нарахувань, встановлюється у 5 (п»ять) років.

Статтею 627 ЦК України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

З огляду на вищевикладене, тривалість позовної давності може бути змінено за домовленістю сторін, що прямо передбачено ст. 259 ЦК України.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного суду України від 30.09.2014 про перегляд постанови Вищого господарського суду України від 9 квітня 2014 року у справі № 904/9083/13.

Згідно вимог ст. 111-28 ГПК України, рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішеннями Верховного Суду України.

Суд, на підставі ст. 55 Господарського процесуального кодексу України, перевірив нарахування позивачем відповідачу пені та дійшов висновку що наявний в матеріалах справи розрахунок позивача є арифметично вірним (а.с. 8-19).

За наведених обставин та правових норм, суд вважає, що вимога про стягнення з відповідача пені в сумі 380 356 грн. 69 коп. обгрунтована та підлягає задоволенню.

Статтею 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Передбачена цією статтею сплата суми боргу за грошовим зобов»язанням з урахуванням встановленого індексу інфляції, а так само трьох процентів річних з простроченої суми, здійснюється незалежно від тієї обставини, чи був передбачений договором відповідний захід відповідальності.

Право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору (ст.ст. 612, 625 ЦК України).

Суд, на підставі ст. 55 Господарського процесуального кодексу України, перевірив нарахування позивачем відповідачу 3% та дійшов висновку про задоволення зазначених вимог за розрахунком позивача, який наявний в матеріалах справи та є арифметично вірним .

Щодо нарахування інфляційних втрат слід зазначити наступне.

Суд, на підставі ст. 55 Господарського процесуального кодексу України, перевірив нарахування позивачем інфляційних втрат. При цьому, судом встановлено, що позивач допустив арифметичну помилку в нарахуванні інфляційних втрат за зобов»язаннями лютого, а саме, 689419,48 - 128230,07=561189,41, а не 568695,47, як зазначено позивачем.

Згідно з вірним розрахунком, проведеним судом за допомогою калькулятора ІПС «Законодавство», з відповідача на користь позивача підлягає стягненню інфляційні втрати в сумі 658215 грн. 36 коп. (розрахунок додається).

В частині стягнення інфляційних втрат в сумі 3645 грн. 30 коп. слід відмовити.

Судовий збір за правилами ст. 49 ГПК України покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Дослідивши матеріали направленого відповідачем відзиву на позов ( № 346 від 24.03.15; вх.№ 5084/15; а.с. 63) в якому наявне клопотання щодо розстрочки виконання рішення суду на 12 місяців та матеріали справи в цілому, суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 6 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Згідно приписів ст. 121 ГПК України, при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора чи його заступника і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Господарський процесуальний кодекс України не визначає переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнюють його виконання, тому суд оцінює докази щодо наявності таких обставин в порядку ст. 43 ГПК України за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З аналізу ст. 121 ГПК України та п. 7.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.12 N 9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» вбачається, що підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Підставою для розстрочки виконання рішення мають бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення.

Обґрунтовуючи наявність підстав для розстрочки, боржник посилається на скрутне фінансове положення. При цьому, відповідачем, не долучено жодних доказів в обгрунтування обставин викладених у відзиві на позов щодо розстрочки виконання рішення.

Розглянувши клопотання відповідача про розстрочку виконання рішення суду на 12 місяців, врахувавши пояснення представника позивача, матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, наявність значних інфляційних процесів у економіці держави, суд приходить до висновку про відсутність у спірних правовідносинах виняткових обставин, які можуть бути підставою для розстрочки виконання судового рішення. З матеріалів справи не вбачається того, що відсутність розстрочки виконання судового рішення унеможливить виконання такого рішення або ускладнить його виконання. Разом із тим, суд вважає за необхідне роз'яснити відповідачу, що це не позбавляє його можливості звернутися до суду в порядку ст. 121 ГПК України з аналогічним клопотанням про надання відстрочки або розстрочки виконання рішення у справі № 909/190/15 на стадії виконання судового рішення, надавши суду відповідні документи і докази в обґрунтування необхідності надання відстрочки або розстрочки. Також слід зазначити, що настання можливих негативних фінансових наслідків для підприємства в результаті виконання рішення суду не є підставою для розстрочки.

На підставі вищевикладеного, у відповідності до ст.124 Конституції України, ст.ст. 173, 175, 193, 216, 230-232 ГК України, ст.ст. 207, 208, 509, 526, 530, 546, 549, 551, 599, 611, 612, 625, 629, 655 ЦК України, керуючись ст.ст. 4-3, 22, 33, 43, 49, 75, ст. 82, т.ст. 83-85, 111-28 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до Комунального підприємства "Водотеплосервіс" Калуської міської ради про стягнення 1 192 450 грн. 38 коп., з яких: 380 356 грн. 69 коп. - пеня, 150 233 грн. 03 коп. - 3% річних 661 860 грн. 66 коп. - інфляційних втрат задовольнити частково.

Стягнути з Комунального підприємства "Водотеплосервіс" Калуської міської ради (вул. Окружна, 8, м. Калуш, Івано-Франківська область, 77300; код 32364207) на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" ( вул. Б.Хмельницького, 6, м. Київ, 01001 ; код 20077720) - 380 356 (триста вісімдесят тисяч триста п»ятдесят шість)грн. 69 коп. пені, 3% річних в сумі 150 233(сто п»ятдесят тисяч двісті тридцять три) грн. 03 коп., інфляційні втрати в сумі 658215(шістсот п»ятдесят вісім тисяч двісті п»ятнадцять) грн. 36 коп. та 23777(двадцять три тисячі сімсот сімдесят сім) грн. 45 коп. судового збору.

Наказ видати позивачу після набрання рішенням законної сили.

Відмовити в частині позову Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до Комунального підприємства "Водотеплосервіс" Калуської міської ради про стягнення інфляційних втрат в сумі 3645(три тисячі шістсот сорок п»ять) грн. 30 коп.

В задоволенні заяви відповідача - Комунального підприємства "Водотеплосервіс" про розстрочку виконання рішення суду відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 20.04.15

Суддя І.П. Кавлак

Виготовлено в КП "Діловодство спеціалізованого суду"

______ Кавлак І. П. 20.04.15