Ухвала суду № 43684746, 23.03.2015, Апеляційний суд Чернігівської області

Справа № 739/1542/14-ц Провадження № 22-ц/795/472/2015 Головуючий у I інстанції -Чепурко В. В. Доповідач - Шитченко Н. В.Категорія - цивільна

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 березня 2015 року м. Чернігів

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:

головуючої - судді Шитченко Н.В.

суддів: Бобрової І.О., Висоцької Н.В.,

при секретарях - Зіньковець О.О., Поклад Д.В.,

за участю представника позивача Рожка С.М.,

відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові цивільну справу за апеляційною скаргою публічного акціонерного товариства «ПриватБанк» на рішення Новгород-Сіверського районного суду від 05 листопада 2014 року у справі за позовом публічного акціонерного товариства «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

в с т а н о в и в:

Рішенням Новгород-Сіверського районного суду від 05 листопада 2014 року в задоволенні позовних вимог ПАТ КБ "ПриватБанк" відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на ухвалення рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить скасувати його та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов в повному обсязі.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що суд першої інстанції невірно прийшов до висновку щодо пропуску позивачем строку позовної давності. На думку апелянта, судом не було враховано тієї обставини, що строк дії договору, у відповідності до п. 9.12 умов та правил надання банківських послуг, щорічно автоматично лонгувався на 12 місяців та на даний час договір діє до 25 червня 2015 року, а тому висновок суду першої інстанції про закінчення строку дії картки в 2008 році, є незрозумілим.

Апелянт вказує, що до виниклих правовідносин підлягають застосуванню положення ч. 5 ст. 261 ЦК України, згідно якої за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Зазначає, що у відповідності до роз'яснень постанови ВСУ від 06 листопада 2013 року, позовна давність повинна обчислюватись з моменту настання строку погашення чергового платежу, тобто стягненню підлягає заборгованість за кредитом за період з вересня 2011 року по вересень 2014 року, що дорівнює трирічному строку позовної давності.

Крім того, апеляційна скарга містить посилання на те, що суд, в порушення ст.ст. 549-552 ЦК України, безпідставно відмовив у задоволенні вимоги про стягнення неустойки у вигляді штрафу, оскільки обов'язок їх сплати припиняється днем повернення позики.

Вислухавши суддю-доповідача, заслухавши пояснення учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду - залишенню без змін, враховуючи наступне.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті і справедливе рішення з одних лише формальних міркувань.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивач звернувся з вимогою про стягнення заборгованості поза межами строку позовної давності, а відповідач протягом цього строку дій, які б свідчили при визнання нею свого боргу і переривали б строк позовної давності, не вчиняла, та під час розгляду справи заявила клопотання про застосування позовної давності.

З таким висновком районного суду погоджується апеляційний суд, виходячи з наступного.

Встановлено, що 25 вересня 2014 року ПАТ КБ "ПриватБанк" звернулось до Новгород-Сіверського районного суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення з неї заборгованості за кредитним договором в сумі 22680,56 грн. (а.с. 2-7).

Свої вимоги позивач мотивував тим, що 25 червня 2007 року між ЗАТ КБ "ПриватБанк", правонаступником якого є ПАТ КБ "ПриватБанк", та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір, згідно якого позичальник отримав кредит шляхом відкриття карткового рахунку і встановленого кредитного ліміту на платіжну картку в сумі 7000 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36 % на рік на суму залишку заборгованості з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Підписання вказаного договору підтверджується заявою ОСОБА_2 разом з "Умовами та правилами надання банківських послуг", "Правилами користування платіжною карткою" (а.с. 14-26).

Відповідно до п. 5.4 Правил користування платіжною карткою строк погашення відсотків по кредиту - щомісячно за попередній місяць. Крім того, даний пункт передбачає обов'язок боржника погасити кредит в повному обсязі не пізніше останнього дня місяця, вказаного на платіжній картці. Строк дії платіжної картки визначений п.п. 3.1.1 Правил та вказаний на лицевій стороні картки (місяць та рік). Картка дійсна до останнього календарного дня вказаного місяця.

Відповідачем умови укладеного договору щодо своєчасного погашення кредиту та відсотків не виконувались, у зв'язку з чим станом на 30 червня 2014 року утворилась заборгованість в сумі 28660,61 грн., проте з врахуванням судового наказу Новгород-Сіверського районного суду від 11 червня 2008 року, яким з ОСОБА_2 було стягнуто 5980,05 грн., остаточна сума заборгованості за кредитним договором склала 22680,56 грн., що підтверджується наданим банком розрахунком (а.с. 8-13, 36).

Відповідно до приписів ст.ст. 256, 257 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Для обчислення позовної давності застосовуються загальні положення про обчислення строків, що містяться у ст.ст. 252-255 ЦК України. При цьому початок перебігу позовної давності пов'язується не стільки зі строком дії (припинення дії) договору, як з певними моментами (фактами), які свідчать про порушення прав особи (ст. 261 ЦК України).

В своїх постановах від 01 жовтня 2014 року у справі № 6-133цс14 та від 2 жовтня 2014 року у справі № 6-127цс14, предметом яких був спір за позовом банківської установи про стягнення заборгованості за кредитним договором, Верховний Суд України, рішення якого в силу ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковим для всіх судів України, зазначив, що за договором про надання банківських послуг (при отриманні позичальником кредиту у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку), яким установлено не тільки щомісячні платежі погашення кредиту, а й кінцевий строк повного погашення кредиту, перебіг трирічного строку позовної давності (ст. 257 ЦК України) стосовно щомісячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту в повному обсязі - не після закінчення строку дії договору, а після закінчення кінцевого строку повного погашення кредиту (ст. 261 ЦК України).

З довідки по картковому рахунку НОМЕР_1 на ім'я ОСОБА_2 вбачається, що останній щомісячний платіж (поповнення карткового рахунку) був здійснений відповідачем 27 лютого 2008 року (а.с. 44-51). Вказана обставина була встановлена під час розгляду справи судом першої інстанції та не заперечувалась сторонами. В той же час ПАТ "ПриватБанк" звернулось до суду з позовом лише 12 вересня 2014 року, тобто з пропуском встановленого трирічного строку.

Положеннями ч.ч. 3, 4 ст. 267 ЦК України визначено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Відповідач ОСОБА_2 як в ході розгляду справи районним судом, так і під час апеляційного розгляду наполягала на застосуванні строків позовної давності.

Зважаючи на вищенаведені норми та оцінивши обставини справи в сукупності, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для відмови в задоволенні позову, пославшись на пропущення позивачем строку позовної давності, який сплинув 25 червня 2011 року.

Твердження апелянта про те, що на даний час строк дії договору не сплинув та закінчується 25 червня 2015 року, є необґрунтованими та не заслуговують на увагу колегії суддів. Так, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що строк дії картки, виданої на ім'я відповідача, був річним, виходячи з положень п. 3.1.1 та 5.5 Правил користування платіжною карткою, оскільки строк договору, відповідно до п. 9.12 Умов та правил надання банківських послуг, був річним і закінчився 25 червня 2008 року. Відповідно до п. 3.1.3 Правил користування платіжною карткою по закінченню строку дії відповідна картка продовжується банком на новий строк (шляхом надання клієнту картки з новим строком дії), якщо раніше (до початку місяця закінчення строку дії) не надійшло письмової заяви Держателя про закриття картрахунку, а також при умові наявності грошових коштів на картрахунку для оплати послуг по виконанню розрахункових операцій по картрахунку (в передостанній день місяця закінчення строку дії) та при дотриманні інших умов подовження , передбачених договором (а.с. 24).

В матеріалах справи відсутні будь-які відомості щодо видачі ОСОБА_2 картки з новим строком дії. Наявні в справі письмові докази стосуються лише однієї основної картки з НОМЕР_1.

Апеляційний суд не бере до уваги при вирішенні даної справи надану позивачем в ході апеляційного розгляду довідку банку (а.с. 89) про те, що платіжна картка ОСОБА_2 видавалась зі строком до 30 червня 2012 року, оскільки іншими матеріалами справи ці доводи позивача не підтверджуються, наведена довідка не була предметом дослідження під час розгляду справи по суті, і апелянтом не наведено поважність причин неподання даного доказу до суду першої інстанції.

Інші доводи апеляційної скарги щодо неправильного застосування судом норм матеріального права не беруться до уваги колегії суддів, оскільки вони ґрунтуються на невірному та довільному тлумаченні апелянтом положень правових норм.

Враховуючи зазначені обставини, апеляційний суд приходить до висновку про те, що доводи апеляційної скарги не ґрунтуються на відповідних положеннях законодавства, рішення суду першої інстанції ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, і підстави для його скасування відсутні.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315, 317, 319, 324 ЦПК України, апеляційний суд, -

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «ПриватБанк» - відхилити.

Рішення Новгород-Сіверського районного суду від 05 листопада 2014 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий:Судді: