Ухвала суду № 43682426, 08.04.2015, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Є.у. № 331/6500/14-ц Головуючий у 1-й інстанції: Мінасов В.В.

Провадження № 22-ц/778/1817/15 Суддя-доповідач: Трофимова Д.А.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 квітня 2015 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:

Головуючого: Крилової О.В.

Суддів: Трофимової Д.А.

Осоцького І.І.

При секретарі: Семенчук О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк "ПриватБанк" на рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 22 січня 2015 року по справі за позовом ОСОБА_4 до Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк "ПриватБанк" про захист прав споживачів, розірвання договору та стягнення коштів (депозиту),

ВСТАНОВИЛА:

У серпні 2014 року ОСОБА_4 звернулася до суду з вищевказаним позовом, в обґрунтування якого зазначала, що 09.03.2013 року у м. Запоріжжі вона уклала з ПАТ КБ "ПриватБанк" депозитний договір, за умовами якого внесла на депозитний рахунок 125 000 грн. строком на 6 місяців.

09.10.2013 року, перебуваючи на лікуванні в АРК, вона уклала договір з ПАТ КБ "ПриватБанк" про заощадження № SAMDN25000738393940. Попередній договір при цьому у неї було вилучено. За умовами договору вона внесла Банку 125 000 грн. на строк 12 місяців під 17% річних. В той же день, 09.10.2013 року сторонами було укладено додаткову угоду до вищевказаного договору, якою відсотки за користування депозитом збільшені на 2%.

З березня 2014 року Банк припинив виконання своїх зобов'язань, заблокував рахунок.

Посилаючись на зазначені обставини, позивач просила суд розірвати договір про заощадження № SAMDN25000738393940 від 09.10.2013 року, укладений між нею та ПАТ КБ "ПриватБанк"; стягнути з відповідача на її користь: суму вкладу в розмірі 125 000 грн., 17 % річних в сумі 10 414,81 грн., 2% річних в розмірі 1189,56 грн., втрати від інфляції - 786,64 грн. та 3% річних у сумі 610,64 грн.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 22 січня 2015 року позов задоволено.

Стягнуто з ПАТ КБ "ПриватБанк" на користь ОСОБА_4 суму заборгованості за депозитним договором у розмірі 138 001,23 грн., що складається з: заборгованості за депозитом - 125 000 грн., 17 % річних за користування депозитом - 10 414,81 грн., втрати від інфляції - 786,64 грн.; 3% річних у сумі 610,64 грн.; 2 % річних за користування депозитом - 1 189,56 грн.

Стягнуто з ПАТ КБ "ПриватБанк" в дохід держави судовий збір в розмірі 1 380 грн.

Не погоджуючись із рішенням суду, ПАТ КБ "ПриватБанк" подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову.

Заслухавши у судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін.

Відповідно ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Згідно ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Таким чином, судова колегія перевіряє зазначене рішення суду першої інстанції у межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що відмовою задовольнити вимоги позивача про повернення суми вкладу відповідач порушив охоронювані законом майнові права вкладника, Банком не були виконані свої зобов'язання за договором, в зв'язку з чим з відповідача підлягає стягненню сума вкладу, відсотки за його користування, 3 % річних та інфляційні втрати.

Колегія суддів вважає висновок суду законним та обґрунтованим з наступних підстав.

Як убачається з матеріалів справи та встановлено судом, 09.10.2013 року між ПАТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_4 було укладено договір про заощадження № SAMDN25000738393940 (Вклад "Депозит Плюс на 12 мес."). За умовами договору сума вкладу становить 125 000 грн., вклад оформлюється на строк 366 днів по 09.10.2014р. включно, на суму вкладу нараховуються відсотки за ставкою 17 % річних, період нарахування процентів - 1 місяць (а.с. 8, 11, 12).

Виконання позивачем умов договору щодо внесення грошових коштів в сумі 125 000 грн. підтверджується платіжним дорученням № 2865797672 від 09.10.2013 року (а.с. 10).

В той же день, 09.10.2013 року між сторонами було укладено додаткову угоду до договору № SAMDN25000738393940, за умовами якої Банк збільшує відсоткову ставку за вкладом на 2% (а.с. 9).

24.06.2014 року позивач звернулася до відповідача з заявою, в якій виклала вимоги про видачу суми вкладу та нарахованих процентів. Згідно наявного у позивача поштового повідомлення, вищезазначена заява була отримана відповідачем 26 червня 2014 року (а.с. 13). Листом від 12.08.2014 року ПАТ КБ "Приватбанк" повідомив ОСОБА_4 про відмову у виплаті (а.с. 15).

ОСОБА_4 є громадянкою України, її місце проживання зареєстроване у м. Запоріжжя з 13.02.1981р. (а.с. 17-19).

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" тимчасово окупована територія України є невід'ємною частиною території України, на яку поширюється дія Конституції та законів України.

Статтею 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність" визначено, що вклад (депозит) - це кошти в готівковій або у безготівковій формі, у валюті України або в іноземній валюті, які розміщені клієнтами на їх іменних рахунках у банку на договірних засадах на визначений строк зберігання або без зазначення такого строку і підлягають виплаті вкладнику відповідно до законодавства України та умов договору.

За ч. 1 ст. 1058 Цивільного кодексу України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

Згідно з положеннями ч.ч. 1, 2 ст. 1060 ЦК України договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад). Договором може бути передбачено внесення грошової суми на інших умовах її повернення.

За договором банківського вкладу незалежно від його виду банк зобов'язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника, крім вкладів, зроблених юридичними особами на інших умовах повернення, які встановлені договором.

Посилання представника відповідача на те, що ПАТ КБ "ПриватБанк" не повинен повертати депозит, оскільки кошти вносились у відділенні банку на території АР Крим, яка на даний період часу окупована, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки договір про заощадження № SAMDN25000738393940 від 09.10.2013 року був укладений між позивачем ОСОБА_4 та ПАТ КБ "ПриватБанк" як юридичною особою, місцезнаходженням якої є м. Дніпропетровськ.

Відповідно до ст. 95 ЦК України філією є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює всі або частину її функцій. Філії не є юридичними особами. Вони наділяються майном юридичної особи, що їх створила, і діють на підставі затвердженого нею положення.

Отже, Кримське регіональне управління ПАТ КБ "ПриватБанк", відповідно до ст. 95 ЦК України, є філією, що розташована поза місцезнаходженням юридичної особи і не є юридичною особою, а відтак не може нести самостійну відповідальність перед клієнтом.

За п. 5 Постанови Правління Національного Банку України від 06 травня 2014 року № 260 "Про відкликання та анулювання банківських ліцензій та генеральних ліцензій на здійснення валютних операцій окремих банків і закриття банками відокремлених підрозділів, що розташовані на території Автономної Республіки Крим і міста Севастополя", банки, в тому числі і ПАТ КБ "Приватбанк", зобов'язані припинити діяльність відокремлених підрозділів банків, що розташовані на території Автономної Республіки Крим і міста Севастополя, та протягом місяця з дня набрання чинності цією постановою забезпечити закриття таких відокремлених підрозділів, про що повідомити Національний банк України.

Статтею 58 Закону України "Про банки і банківську діяльність" передбачено, що банк відповідає за своїми зобов'язаннями всім своїм майном відповідно до законодавства.

Частиною 1 ст. 527 ЦК України встановлено, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти зобов'язання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 525 ЦК України передбачено недопустимість односторонньої відмови від зобов'язання.

Оскільки Банк за своїми зобов'язаннями не вирішив вимогу позивача, то право позивача як вкладника підлягає захисту за рішенням суду.

За таких обставин суд першої інстанції вірно виходив із того, що Банком не виконано зобов'язань за договором банківського вкладу щодо повернення суми вкладу і процентів, а тому дійшов обґрунтованого висновку про стягнення з відповідача на користь позивача суми банківського вкладу, відсотків за його користування, 3 % річних та інфляційних втрат.

Правильність розміру нарахованих позивачем процентів, 3 % річних та інфляційних втрат відповідачем не оспорюється.

Доводи апеляційної скарги ПАТ КБ "ПриватБанк" не спростовують висновків суду, виходячи з такого.

За змістом законодавства, що регулює спірні правовідносини, для відмови у задоволенні вимог ОСОБА_4 суд має встановити факт припинення зобов'язань за укладеним нею з ПАТ КБ "ПриватБанк" договором про заощадження. Вичерпний перелік підстав припинення зобов'язань наведено у гл. 50 ЦК України. Жодної з цих підстав по справі не встановлено. Зокрема, ПАТ КБ "ПриватБанк" не доведено, що внаслідок окупації Російською Федерацією території Автономної Республіки Крим воно не може виплатити ОСОБА_4 кошти за договором банківського вкладу між ними (ті обставини, що сторони його уклали у Автономній Республіці Крим і що відповідач не має доступу до майна, яке знаходиться на території Автономної Республіки Крим, самі по собі не свідчать про неможливість виконання відповідачем зобов'язань перед позивачем за цим договором). Крім того, частина 1 ст. 625 ЦК України прямо й конкретно приписує, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Посилання ПАТ КБ "ПриватБанк" на ч. 1 ст. 3, ч. 6 ст. 5 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України", як на одну з підстав відхилення вимог ОСОБА_4 є юридично неспроможним, оскільки ці норми права, як і весь Закон, на спірні правовідносини, що виникли з укладеного сторонами договору банківського вкладу, не поширюються.

Обґрунтовуючи необхідність відмови у задоволенні позову, ПАТ КБ "ПриватБанк" посилається також і на судові рішення Центрального районного суду м. Сімферополя, одним з яких майновий комплекс Філії "Кримське регіональне управління" ПАТ КБ "ПриватБанк" передано у довірче управління створеній у Російській Федерації автономній некомерційній організації "Фонд захисту вкладників", а другим - ПАТ КБ "ПриватБанк" зобов'язано припинити протиправне невиконання зобов'язань за договорами банківського вкладу й банківського рахунку. Проте, ці рішення постановлено за законодавством Російської Федерації і суду не надано доказів, що на території України їх легітимізовано - визнано й звернуто (пред'явлено) до виконання.

Надані позивачем докази на підтвердження своїх вимог (їх вже описано вище), оригінали яких були оглянуті колегією суддів у засіданні апеляційного суду, є належними й допустимими і такими, що відповідачем не спростовані. Апеляційний суд дійшов цих висновків з врахуванням і того, що відповідно до Закону України "Про банки і банківську діяльність", у зобов'язаннях, що виникають з договорів банківського вкладу, ведення бухгалтерського обліку операцій щодо руху банківського вкладу покладається на банк, а не на вкладника. У зв'язку з чим, доводи апеляційної скарги про те, що позивач не довела ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог, спростовані під час апеляційного розгляду справи.

Доводи апеляційної скарги про безпідставне стягнення з ПАТ КБ "ПриватБанк" 2 % річних за користування депозитом в сумі 1 189,56 грн. з посиланням на те, що зняття готівки з бонусного рахунку в банкоматі чи відділенні Банку не передбачено, не знайшли свого підтвердження.

Як зазначалося вище, 09.10.2013 року між сторонами було укладено додаткову угоду до договору № SAMDN25000738393940, за умовами якої Банк збільшує відсоткову ставку за вкладом на 2%, які перераховуються на бонусний рахунок "Бонус Плюс". Зазначення у додатковій угоді, що з бонусного рахунку в банкоматі чи відділенні Банку не передбачено зняття готівки, не звільняє Банк від виконання зобов'язання.

Інші доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, оскільки є повторенням обставин, якими ПАТ КБ "ПриватБанк" обґрунтовував свої заперечення проти позову, всебічна оцінка яким була дана судом першої інстанції, і зводяться лише до особистої незгоди з висновками суду щодо їх оцінки.

Решта доказів та обставин, на які посилається ПАТ КБ "ПриватБанк" в апеляційній скарзі, були предметом дослідження суду першої інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судом були дотримані норми матеріального і процесуального права, висновки суду є повністю мотивованими і підстав для сумніву у їх обґрунтованості не вбачається.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції відповідає обставинам справи, ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права і не може бути скасоване з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313 - 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк "ПриватБанк" відхилити.

Рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 22 січня 2015 року по цій справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня проголошення.

Головуючий:

Судді: