Ухвала суду № 43667333, 09.04.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"09" квітня 2015 р. м. Київ К/800/46928/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Федорова М.О.

суддів: Островича С.Е.

Степашка О.І.

секретар судового засідання Іванов К.Ю.

за участю представників згідно журналу судового засіданні від 09.04.2015 (в матеріалах справи)

розглянувши касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 31.01.2012

у справі № 2а-11082/10/2670

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3

до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного

управління Міндоходів у м. Києві

про визнання недійсним рішення

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа - підприємець ОСОБА_3 звернулась до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання недійсним рішення № 0009991740 від 31.07.2009.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 10.05.2011 позовні вимоги задоволено, визнано недійсним рішення № 0009991740 від 31.07.2009.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 31.01.2012 постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 10.05.2011 скасовано, прийняте нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в який просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі постанову суду першої інстанції.

Касаційна скарга вмотивована тим, що судом апеляційної інстанції при вирішенні спору по даній справі порушено норми матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, юридичної оцінки обставин справи, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, Вищий адміністративний суд України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, відповідачем проведено планову виїзну документальну перевірку своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків, зборів (обов'язкових платежів) позивача за період з 23.03.2006 по 31.12.2008 та складено акт № 2182/17-3188320503 від 13.07.2009.

За результатами перевірки відповідачем прийнято рішення № 0009991740 від 31.07.2009, яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 2428680 грн.

Перевіркою встановлено порушення позивачем п. 1 ст. 3 Закону України „Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" № 265/96-ВР від 06.07.1995, що загальний обсяг виторгів, які не проведені позивачем належним чином через зареєстрований, опломбований та переведений у фіскальний режим роботи РРО, або через зареєстровані у встановленому порядку розрахункові книжки та книги обліку розрахункових операцій, на які виявлена невідповідність, становить 485736 грн.

В порядку адміністративного оскарження скарги позивача залишено без задоволення, а рішення без змін.

Приймаючи рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій, відповідач виходив з того, що позивач придбав у ТОВ „Стелс" (код 31683617) продукцію на загальну суму 485736 грн., яка була реалізована ФОП ОСОБА_3 - у вересні 2007 року позивач відвантажив товар СПД - ФО ОСОБА_3 на загальну суму 485736 грн.

Документальною перевіркою встановлено, що на місці здійснення підприємницької діяльності позивач проводив розрахунки із замовником без застосування зареєстрованого, опломбованого та переведеного у фіскальний режим роботи РРО або через зареєстровані у встановленому порядку розрахункові книжки та книги обліку розрахункових операцій, чим порушив п. 1 ст. 3 Закону України „Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" № 265/95-ВР.

У судовому процесі встановлено, що на момент здійснення перевірки позивач перебував на спрощеній системі обліку, оподаткування та звітності.

Пунктом 4 Указу Президента України „Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" передбачено обов'язок платників єдиного податку - фізичних осіб вести Книгу обліку доходів і витрат у порядку, встановленому Державною податковою адміністрацією України.

Згідно з пунктом 1 Порядку ведення книги обліку доходів і витрат, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 26.09.2001 № 1269 (далі - Порядок) книга обліку доходів і витрат ведеться суб'єктами підприємницької діяльності - фізичними особами, оподаткування доходів яких здійснюється згідно із законодавством з питань оподаткування суб'єктів малого підприємництва (у тому числі шляхом отримання свідоцтва про сплату єдиного податку), а також особами, які мають пільговий торговий патент для продажу товарів (крім підакцизних) (надання послуг) відповідно до законодавства з питань патентування деяких видів підприємницької діяльності, якщо такі особи не є платниками податку на додану вартість згідно із законодавством.

Пунктом 5 Порядку передбачено, що суб'єктом підприємницької діяльності до книги обліку доходів і витрат заносяться такі відомості: порядковий номер запису; дата здійснення операції, пов'язаної з проведеними витратами і/або отриманим доходом; сума витрат за фактом їх здійснення, в тому числі заробітна плата найманого працівника; сума вартості товарів, отриманих для їх продажу (надання послуг); сума виручки від продажу товарів (надання послуг) - з підсумком за день.

Наказом Державної податкової адміністрації України від 05.11.1997 № 17-0117/10/8886 затверджено Порядок ведення Книги обліку доходів і витрат - суб'єктів підприємницької діяльності з особливостями її ведення для сфери торгівлі) ф. № 10.

На виконання Указу Президента України „Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" видано наказ Державної податкової адміністрації України від 29.10.1999 № 599 „Про затвердження Свідоцтва про сплату єдиного податку та Порядку його видачі", пунктом 8 якого передбачено, що для визначення результатів власної підприємницької діяльності на підставі хронологічного відображення здійснених господарських і фінансових операцій платник єдиного податку веде Книгу обліку доходів і витрат згідно із додатком № 10 до Інструкції про прибутковий податок з громадян, затвердженої наказом Головної державної податкової інспекції України від 21.04.1993 № 12. При цьому обов'язковому заповненню підлягають лише графи "період обліку", "витрати на виробництво продукції", "сума виручки (доходу)", "чистий дохід"; наприкінці робочого дня підбиваються підсумки всіх сум, отриманих за реалізований товар, і виводиться денна сума валового доходу.

Пунктом 1 статті 3 Закону України „Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок.

Таким чином, обов'язковою умовою звільнення платника єдиного податку від застосування РРО при здійсненні розрахункових операцій є ведення в установленому порядку Книги обліку доходів і витрат.

У той же час Вищий адміністративний суд України вважає за необхідне зазначити, що фінансові санкції у вигляді штрафів за порушення правил здійснення розрахункових операцій на момент вчинення позивачем розглядуваного діяння належали до категорії адміністративно-господарських санкцій у розумінні статей 238, 239 Господарського кодексу України, а тому підлягали застосуванню виключно у межах строків, визначених статтею 250 цього Кодексу.

Статтею 250 Господарського кодексу України передбачено, що адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніше як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

А відтак у даному випадку застосування штрафних санкцій за правопорушення, вчинені в вересні 2007, є неприпустимим.

Зазначене судом апеляційної інстанції при постановленні оскаржуваного судового рішення взято до уваги не було, що призвело до безпідставного скасування рішення суду першої інстанції.

З огляду на вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 31.01.2012 у справі № 2а-11082/10/2670 задовольнити, постанову суду апеляційної інстанції скасувати, а постанову Окружного адміністративного суду від 10.05.2011 залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 задовольнити.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 31.01.2012 у справі № 2а-11082/10/2670 скасувати.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 10.05.2011 у справі № 2а-11082/10/2670 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та порядку, передбачених статтями 236-2392 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий М.О. ФедоровСудді С.Е. Острович О.І. Степашко