Ухвала суду № 43667332, 09.04.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 квітня 2015 року м. Київ К/9991/75520/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Федорова М.О.

суддів: Островича С.Е.

Степашка О.І.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Конотопської об'єднаної державної податкової інспекції Сумської області Державної податкової служби на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 13.08.2012 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 08.11.2012

у справі № 2а-1870/3810/12

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3

до Конотопської об'єднаної державної податкової інспекції Сумської області

Державної податкової служби,

Головного управління державної казначейської служби України у

Сумській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення -

рішення ВСТАНОВИВ:

Фізична особа - підприємець ОСОБА_3 звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовом до Конотопської об'єднаної державної податкової інспекції Сумської області Державної податкової служби, Головного управління державної казначейської служби України у Сумській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення Конотопської міжрайонної державної податкової інспекції № 000461711 від 14.05.2012 та стягнення з Державного бюджету України на користь позивача заборгованість з бюджетного відшкодування податку на додану вартість у розмірі 253234 грн.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 13.08.2012 позовні вимоги задоволено.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 08.11.2012 постанову Сумського окружного адміністративного суду від 13.08.2012 залишено без змін.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції та ухвалою суду апеляційної інстанції Конотопська об'єднана державна податкова інспекція Сумської області Державної податкової служби оскаржила їх в касаційному порядку.

В скарзі просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції, прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог задоволено.

Касаційна скарга вмотивована тим, що судом першої та апеляційної інстанції при вирішення спору по даній справі порушено норми матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційну скаргу слід відхилити з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем проведено документальну планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011 по 31.12.2011 та складено акт № 106/17-02/2303804335/59 від 27.04.2012.

За результатами перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення - рішення № 000461711 від 14.05.2012, яким визначено позивачу податкове зобов'язання по податку на додану вартість 9406, 67 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 2351, 67 грн.

Перевіркою встановлено п. 177.1, п. 177.2 ст. 177, п. 138.4 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, що призвело до заниження суми чистого оподатковуваного доходу в розмірі 54240 грн. та відповідно до заниження суми податку з доходів фізичних осіб за 2011 рік на суму 8136 грн.

В результаті порушень, які були виявлені по правочинах, укладених позивачем з ТОВ „Транс Агентство Сервіс" та ТОВ „ВКФ „Колосс", а також в порушення вимог п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, було завищено суму бюджетного відшкодування: по ТОВ „ВКФ „Колосс" за квітень 2011 року на суму 3000 грн., за травень 2011 року - на суму 2757, 02 грн., за червень 2011 року - на суму 5000 грн., за липень 2011 року - на суму 5272, 45 грн., за жовтень 2011 року - на суму 13999, 61 грн. та занижено суму податку на додану вартість за жовтень 2011 року на суму 9406, 67 грн.

Не погодившись з податковим повідомленням-рішенням, а також з бездіяльністю відповідачів щодо повернення позивачеві бюджетного відшкодування по податку на додану вартість у сумі 252234 грн., позивач звернувся до суду з даним позовом про скасування зазначеного податкового повідомлення-рішення та стягнення вказаної суми бюджетного відшкодування.

Підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення відповідачем є те, що контрагент позивача ТОВ „ВКФ „Колосс" відсутній за місцем реєстрації станом на 16.01.2012, не задекларував податкових зобов'язань за результатами відносин з позивачем, аналізом податкової звітності встановлено відсутність у товариства основних засобів, трудових ресурсів, у зв'язку з чим зроблено висновок про нікчемність правочину.

Відповідно до п.198.2 ст.198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу.

Відповідно до п.200.1 ст.200 Податкового кодексу ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Пунктом 200.2 ст.200 ПК України при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Згідно з 201.6 ст.201 ПК України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Частинами 2 та 3 ст. 9 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні і зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назва документа; дата і місце складання; назва підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, які брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, на підтвердження включення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту необхідні документи, оформлені відповідно до вимог, встановлених ст. 9 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", зокрема: документи, що підтверджують факт отримання послуг від іншої особи та документи, що підтверджують зв'язок понесених витрат з господарською діяльністю платника податку.

Податкова накладна була виписана ТОВ „ВКФ „Колосс" та направлена позивачу на письмову вимогу № 14/10 від 14.10.2011 лише 21.06.2012.

Позивачем подано до Конотопської ОДПІ разом із податковою декларацією по податку на додану вартість за жовтень 2011 року заяви про відмову постачальника ТОВ „ВКФ „Колосс" виписати податкову накладну на поставлений товар.

У разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту.

До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.

З наведених законодавчих положень вбачається, що підставою виникнення у платника права на податковий кредит є реальне здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в оподатковуваних операціях, а також оформлення зазначених операцій необхідними документами первинного обліку (зокрема, податковими накладними), що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.

Відмова в отриманні податкової вигоди за наявності у документах платника недостовірних та суперечливих відомостей є його податковим ризиком. З ціллю підтвердження обґрунтованості заявленої податкової вигоди необхідно встановити їх об'єктивний предметний зв'язок з фактами та результатами реальної підприємницької або іншої економічної діяльності, що слугує підставою для висновку про достовірність представлених первинних документів, у тому числі щодо відомостей про учасників та умови господарських операцій.

Відсутність контрагента за юридичною адресою, вказаною в установчих документах, не впливає на право платника-покупця врахувати при визначенні бази оподаткування податку на додану вартість не свідчить про недобросовісність платника.

Такі обставини, як відсутність у контрагента трудових ресурсів, відсутність у власності основних засобів, майна не можуть спростовувати фактичне виконання операції з поставки, оскільки специфіка підприємницької діяльності з купівлі-продажу товару, полягає у тому, що підприємству, яке реалізує товарно-матеріальні цінності, особливо підприємству, що є перепродавцем товару, не вимагається, ані значної кількості працівників, ані наявності основних засобів, складських приміщень та транспорту для виконання взятих на себе зобов'язань.

Приймаючи рішення про задоволення даного позову, судом першої інстанції встановлено реальність виконання поставок з боку спірного постачальника в адресу платника, що підтверджується необхідними первинними документами які містять необхідні для цілей оподаткування відомості про господарські операції та підтверджують факт їх реального виконання.

Доказів недобросовісності самого платника (позивача у справі), а також того, що відомості, які містяться у поданих ним документах, представлених на обґрунтування права на бюджетне відшкодування, неповні, недостовірні та (або) протирічливі, відповідачем не надано.

Стосовно позовних вимог позивача про стягнення бюджетного відшкодування по податку на додану вартість у сумі 253234 грн.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Конотопською ОДПІ було проведено перевірки з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування позивача за період травень-липень, жовтень 2011 року та складено акти.

У разі виконання платником податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування, передбачених п. 200.7, п. 200.8 ст. 200 ПК вимог, та підтвердження достовірності нарахування такого відшкодування органом державної податкової служби за результатами проведення камеральної чи документальної позапланової виїзної перевірки, цей орган зобов'язаний у п'ятиденний строк після закінчення перевірки подати органу Державного казначейства України висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Протягом п'яти операційних днів після отримання зазначеного висновку орган Державного казначейства України повинен видати платнику податку зазначену в ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку.

Неподання органом державної податкової служби після закінчення перевірки до органу Державного казначейства України висновку із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету, та непогашення у зв'язку з цим заборгованості бюджету з податку на додану вартість.

Судами встановлено, що протягом встановленого тридцятиденного строку відповідачем не було вчинено дій, передбачених ст. 200 Податкового кодексу України, а саме не прийнято рішення про повернення заявленого бюджетного відшкодування або про відмову у його поверненні.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

Враховуючи вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що касаційну скаргу Конотопської об'єднаної державної податкової інспекції Сумської області Державної податкової служби на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 13.08.2012 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 08.11.2012 у справі № 2а-1870/3810/12 слід відхилити, а судові рішення залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 2201, 221 ,223 ,230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Конотопської об'єднаної державної податкової інспекції Сумської області Державної податкової служби відхилити.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 13.08.2012 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 08.11.2012 у справі № 2а-1870/3810/12 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та порядку, передбачених статтями 236-2392 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий М.О. ФедоровСудді С.Е. Острович О.І. Степашко