Постанова № 43666983, 16.04.2015, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" квітня 2015 р. Справа № 918/1873/14

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючий суддя Огороднік К.М.

суддя Тимошенко О.М. ,

суддя Демидюк О.О.

при секретарі судового засідання Яцюку В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційні скарги Заступника Прокурора Рівненської області, Фонду державного майна України на рішення господарського суду Рівненської області від 12.02.2015 року у справі № 918/1873/14 (суддя Марач В.В.)

за позовом Заступника прокурора Рівненської області в інтересах держави в особі Фонду державного майна України

до Дочірнього підприємства "Прикарпатзахідтранс" Південно-Західного відкритого акціонерного товариства трубопровідного транспорту нафтопродуктів Російської акціонерної компанії "Транснафтопродукт"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Міністерство енергетики та вугільної промисловості України

про визнання права власності на майно

за участю представників:

Фонду державного майна України - Боліщук І.Ю., за довіреністю,

відповідача - Кушнір О.С., за довіреністю, Дербеньова В.А., за довіреністю, Одінцова Г.Д., за довіреністю, Кафідова О.М., за довіреністю, Ковальчук А.П., за довіреністю

третьої особи - не з'явився,

за участю прокурор - Гіліс І.В.,

Для зручності викладення обставин справи, далі по тексту Фонд державного майна України йменується Фонд, Дочірнє підприємство "Прикарпатзахідтранс" Південно-Західного відкритого акціонерного товариства трубопровідного транспорту нафтопродуктів Російської акціонерної компанії "Транснафтопродукт" - Підприємство, Південно-Західне відкрите акціонерне товариство трубопровідного транспорту нафтопродуктів Російської акціонерної компанії "Транснафтопродукт" - Товариство, Міністерство енергетики та вугільної промисловості України (Міністерство палива та енергетики України) - Міністерство, Федеральне агентство з управління державним майном Російської Федерації - Агентство.

В судовому засіданні 16.04.2015 року відповідно до ст.ст. 85, 99 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2014 року Заступник Прокурора Рівненської області звернувся інтересах держави в особі Фонду до господарського суду Рівненської області із позовом до Підприємства про визнання права власності за державою Україна в особі Фонду на нафтопродукти (технологічне дизельне паливо), які знаходяться в частині нафтопродуктопроводів Самара-Західний напрямок та Грозний-Армавір-Трудова, що проходить по території України, загальною довжиною 1433 км.

Позовні вимоги мотивовано тим, що Рішенням господарського суду Рівненської області від 22.03.2011 рок у справі № 14/312 задоволено позов заступника Генерального прокурора України в інтересах держави в особі Фонду до Підприємства, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Міністерства, за участю Товариства, Агентства, про визнання права власності. Визнано право власності на частини нафтопродуктопроводів Самара-Західний напрямок та Грозний-Армавір-Трудова, що проходять по території України, загальною довжиною 1433 км за державою в особі Фонду. Витребувано частини нафтопродуктопроводів Самара-Західний напрямок та Грозний-Армавір-Трудова, що проходять по території України, загальною довжиною 1433 км з володіння Підприємства та передано їх Фонду. Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 25.11.2014 року у справі № 14/312 рішення господарського суду Рівненської області від 22.03.2011 року у справі № 14/312 залишено без змін. Відповідно до ст. 35 ГПК України, обставини, встановлені рішенням господарського суду Рівненської області від 22.03.2011 року, яке залишено без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 25.11.2014 року у справі № 14/312, не потребують повторного доказування при розгляді даної справи. Магістральний нафтопродуктопровід Самара-Західний напрямок та Грозний-Армавір-Трудова, що проходять по території України, загальною довжиною 1433 км. був введений в експлуатацію за радянських часів і приймання його в експлуатацію не було можливим без закачування до його системи відповідного обсягу технологічних нафтопродуктів, які нерозривно пов'язані з цим нафтопродуктопроводом і належать йому. В позові вказано, що Підприємством вчиняються дії щодо заволодіння технологічним дизельним пальним, яке міститься у вказаному нафтопродуктопроводі, шляхом проведення робіт по витісненню нафтопродукту від державного кордону України з Республікою Білорусь до державного кордону України з Угорщиною. Зокрема, Підприємство звернулось із листом № ПЗТ-04/4451 від 08.12.2014 року до ПАТ "Укртранснафта" щодо розгляду питання про надання йому в оренду спеціалізованого обладнання, а саме магістрально-компресорно-азотної установки, для використання з метою витіснення дизельного палива з магістрального нафтопродуктопроводу. Зазначене свідчить про невизнання Підприємством за державою Україна в особі Фонду власності на технологічні нафтопродукти, які знаходяться в нафтопродуктопроводі, а відтак - про порушення права власності держави України, що в свою чергу потребує судового захисту. Порушення права власності держави Україна на технологічний об'єм дизельного палива в нафтопродуктопроводі з боку Підприємства може призвести до повної зупинки роботи магістрального трубопроводу, оскільки належна експлуатація нафтопродуктопроводу без необхідного технологічного обсягу нафтопродуктів є неможливою. Позов обґрунтовано приписами ст.ст. 15, 392 ЦК України.

До позову додано лише копію Постанови Рівненського апеляційного господарського суду від 25.11.2014 року у справі № 14/312 та копію листа № ПЗТ-04/4451 від 08.12.2014 року.

Рішенням господарського суду Рівненської області від 12.02.2015 року у справі № 918/1873/14 в позові відмовлено. Рішення, зокрема мотивоване тим, що в позовній заяві заступник прокурора Рівненської області не вказує в яких конкретно об'ємах, мірах ваги необхідно визнати право власності на нафтопродукти за державою Україна і взагалі яка їх кількість міститься в частині нафтопродуктопроводів Самара-Західний напрямок та Грозний-Армавір-Трудова, що проходить по території України, загальною довжиною 1433 км., і яка кількість з них є технологічними залишками.

Фонд із вказаним рішенням не погодився, звернувся до Рівненського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Рівненської області від 12.02.2015 року у справі № 918/1873/14 скасувати, прийняти нове рішення - про задоволення позову.

Скарга мотивована тим, що господарським судом Рівненської області не в повному обсязі були з'ясовані обставини, що мають значення для справи, а також були порушені, неправильно застосовані норми матеріального та процесуального права.

Фонд вважає, що відмова суду в залучені до участі у справі в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спру Товариства, відмова суду у відкладені розгляду справи у зв'язку з ненаданням Міністерством витребуваних доказів, відмова суду в зупиненні провадження у справі у зв'язку із розглядом Вищим господарським судом України касаційних скарг по справі № 14/312 є безпідставними та необґрунтованими. Фонд стверджує, що висновок суду про те, що спірні технологічні нафтопродукти не є власністю України, є результатом порушення норм матеріального права і не встановлення необхідних обставин по справі, а висновок суду про невірний вибір способу захисту порушеного права не обґрунтований законодавчо.

Заступник Прокурора Рівненської області із вказаним рішенням також не погодився, звернувся до Рівненського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Рівненської області від 12.02.2015 року у справі № 918/1873/14 скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позову, посилаючись на те, що воно прийняте при неповному з'ясуванні обставин справи та з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Прокурор вважає, що висновок суду про невірний вибір способу захисту порушеного права не обґрунтований законодавчо, висновок суду про те, що спірні технологічні нафтопродукти не є власністю держави Україна є помилковим; а відмова у зупинені провадження по справі є неправомірною.

Підприємством подано відзив на апеляційну скаргу, в якому воно проти доводів апеляційних скарг заперечує, вважає їх безпідставними та такими, що не узгоджуються з приписами чинного законодавства, а тому просить оскаржуване рішення залишити без змін, а апеляційні скарги - без задоволення.

Міністерством надіслано на адресу суду пояснення щодо апеляційних скарг, згідно якого Міністерство вважає, господарським судом Рівненської області при прийняті рішення від 12.02.2015 року не в повній мірі досліджено всі обставини справи та невірно дано оцінку законодавству, тому останнє підлягає скасуванню.

У судовому засіданні прокурор, представник Фонду підтримали вимоги та доводи апеляційних скарг, просили їх задоволити.

Представники підприємства, у судовому засіданні, заперечували проти задоволення апеляційних скарг.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційних скаргах, поясненнях та відзиві доводи сторін, вислухавши у судовому засіданні пояснення уповноважених представників, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та повторно розглянувши справу у відповідності до вимог ст. 101 ГПК України, Рівненський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню, зважаючи на таке.

Рішенням господарського суду Рівненської області від 22.03.2011 у справі № 14/312 задоволено позов заступника Генерального прокурора України в інтересах держави в особі Фонду до Підприємства, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Міністерства, за участю Товариства, Агентства, про визнання права власності. Визнано право власності на частини нафтопродуктопроводів Самара-Західний напрямок та Грозний-Армавір-Трудова, що проходять по території України, загальною довжиною 1433 км за державою в особі Фонду. Витребувано частини нафтопродуктопроводів Самара-Західний напрямок та Грозний-Армавір-Трудова, що проходять по території України, загальною довжиною 1433 км з володіння Підприємства та передано їх Фонду.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 25.11.2014 року у справі № 14/312 рішення господарського суду Рівненської області від 22.03.2011 року у справі № 14/312 залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 17.03.2015 року постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 25.11.2014 у справі № 14/312 залишено без змін.

Судовими рішенням по справі № 14/312 встановлено, що нафтопродуктопровід Самара-Західний напрямок побудований в 1957-1968 роках, входив до системи Державного комітету СРСР по забезпеченню нафтопродуктами, належав до загальносоюзної власності СРСР і право власності на нього виникло у держави Україна на підставі закону в силу правонаступництва після прийняття останньою Декларації про державний суверенітет (16.07.1990 року).

Вважаючи, що технологічні нафтопродукти є невід'ємною частиною нафтопродуктопроводу, а право власності Фонду на частину нафтопродуктопроводу встановлено судом, прокурор в інтересах держави в особі Фонду звернувся із даним позовом до суду.

З урахуванням положень ч. 1 ст. 15 та ст. 392 ЦК власник майна має право пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Виходячи зі змісту наведених норм права, потреба в такому способі захисту права власності виникає тоді, коли наявність суб'єктивного права власника не підтверджена відповідними доказами, підлягає сумніву, не визнається іншими особами або ними оспорюється.

Оскільки позови про визнання права власності, що пред'явлені на підставі ст. 392 ЦК України, пов'язані з невизначеністю відносин права власності позивача щодо свого майна, то на ці позови не поширюються правила про позовну давність.

Позивач у позові про визнання права власності - особа, яка вже є власником. При цьому, об'єктом позову про визнання права власності може бути річ, яка існує в натурі на момент подання позову.

Статтею 129 Конституції України визначено, що основними засадами судочинства, зокрема, є: законність; рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; забезпечення доведеності вини; змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

За змістом ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору; ці дані встановлюються письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів, поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь у судовому процесі. За ст. 36 ГПК України письмовим доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Згідно з п. 3, 5 ч. 2 ст. 54 ГПК України позовна заява повинна містити зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці; виклад обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, зазначення доказів, що підтверджують позов.

За змістом зазначених положень, вимог процесуального законодавства, лише Постанова Рівненського апеляційного господарського суду від 25.11.2014 року у справі № 14/312, не є безспірним та беззаперечним доказом щодо обставин права власності на технологічні нафтопродукти. В позовній заяві ціна позову не вказана. Крім того, в позовній заяві заступник прокурора Рівненської області не вказує в яких конкретно об'ємах, мірах ваги необхідно визнати право власності на технологічні нафтопродукти за державою Україна і взагалі яка їх кількість міститься в частині нафтопродуктопроводів Самара-Західний напрямок та Грозний-Армавір-Трудова, що проходить по території України, загальною довжиною 1433 км.

Невід'ємною умовою для звернення із позовом про визнання права власності є збереження речі в натурі.

Прокурор та Фонд вважають, що державі на праві власності належить технологічний запас, поміщений в нафтопродуктопровід при його введені в експлуатацію.

При цьому, Прокурор та Фонд просять визнати право власності на індивідуально невизначену річ.

Доказів поміщення технологічного запасу в нафтопродуктопровід Прокурором та Фондом не подано ні при розгляді спору в суді першої інстанції, ні при розгляді апеляційної скарги Рівненським апеляційним господарським судом.

Підприємством надано апеляційному господарському суду Акт приймання в експлуатацію державною приймальною комісією пускового комплексу № 2 об'єкта 243 Главнафтоснаба РРФСР від 26.06.1976 року та Акт приймання в експлуатацію державною приймальною комісією пускового комплексу № 1 об'єкта 243 Главнафтоснаба РРФСР від 19.12.1974 року в яких відсутні відомості про поміщення технологічного запасу дизельного палива в нафтопродуктопровід.

Із матеріалів справи вбачається, що весь об'єм палива, що знаходиться в нафтопродуктопроводах, що проходять територією України, належить: в частині технологічного запасу Товариству, а в іншій частині - клієнтам-вантажовідправникам та правоохоронним органам. Про це свідчать надані Підприємством при розгляді справи докази.

Зокрема, документально підтверджено те, що станом на 31.03.2015 року в лінійній частині нафтопродуктопроводу Підприємства, який проходить по території України, знаходиться дизельне паливо у кількості 112567572 кг., а саме:

1. Нафтопродукт ВАТ НК "Башнефть". З маршрутних телеграм і митних декларацій вбачається, що до транзитного транспортування в Угорщину через територію України планувалося і було задеклароване 91072,563 т. дизельного палива. З актів прийому-здачі нафтопродукту для оформлення партій нафтопродуктів по маршрутних телеграмах вбачається, що фактично в нафтопродуктопровід на територію України з Росії поступило 85874,614 т. клієнтського палива, що належить ВАТ НК "Башнефть". 1482,896 т. з вказаного об'єму було передано клієнтові МОЛТРЕЙД (Угорщина) по акту прийому-здачі нафтопродукту від 30.12.2014 року № 141233005, при цьому маршрутні втрати склали 0,936 т. 397,905 т. з вказаного об'єму було переміщено на резервуарне зберігання. Окрім цієї кількості на резервуарному зберіганні також обліковується 2519,975 т. палива, що належить ВАТ НК "Башнефть", що поступило в нафтопродуктопровід через кордон з Російською Федерацією, але не пройшло пункт пропуску на митному кордоні України. Таким чином, в лінійній частині трубопроводу знаходиться 83992,877 т. палива ВАТ НК "Башнефть".

2. Нафтопродукт ТзОВ "Карпатнафтохім". У лінійній частині нафтопродуктопроводу знаходиться 2142,169 т. палива, що належить ТзОВ "Карпатнафтохім", переданого на відповідальне зберігання Підприємству на підставі відповідного договору і акту приймання-передачі від 29.08.2008 року.

3. Нафтопродукт Товариства. У лінійній частині нафтопродуктопроводу знаходиться дизельне паливо у кількості 26195,576 т., що належить на праві власності Товариству, передане Підприємству для використання в якості технологічного продукту на підставі Угоди від 09.12.2003 року. Вказаний об'єм відрізняється від переданого за Угодою (85406,132 т.) на кількість, втрачену в період з липня 2009 року по березень 2015 року в результаті розкрадань, кримінальних врізок, недостач. Списання відповідних об'ємів проведене Підприємством і власником Товариством на підставі відповідних актів втрат, актів інвентаризаційних комісій, іншої відповідної документації. 09.12.2003 між Підприємством та Товариством була укладена Угода, відповідно до якої Товариством по акту прийому-передачі від 09.12.2003 (Додаток № 1 до Угоди) передало Підприємству власне паливо для використання як технологічний нафтопродукт на території України. При цьому п. 1.1 Угоди встановлено те, що після передачі нафтопродукту Товариство залишається його власником. Згідно п.п. 2.3, 2.5 Угоди Підприємство має лише право користування технологічним запасом і зобов'язане повернути нафтопродукт в цілісності по кількості і якості на першу вимогу Товариства. Рішенням господарського суду Рівненської області, що набрало законної сили, від 01.03.2013 року у справі № 918/244/13-г по спору між Товариством і Підприємством про тлумачення положень Угоди також встановлено, що предметом Угоди є використання Підприємством нафтопродукту, яке належить Товариству, як технологічного продукту. Згідно ч. 3 ст. 35 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини". Оскільки Підприємство є особою щодо якої встановлені ці обставини, факт того, що технологічний запас, який є предметом позову по справі, належить Товариству на праві власності, не підлягає повторному доведенню в цій справі.

4. Нафтопродукт правоохоронних органів. У лінійній частині нафтопродуктопроводу знаходиться 236,950 т. палива, переданого на зберігання співробітниками слідчих органів, як речового доказу по кримінальних справах про розкрадання і пошкодження нафтопродуктопроводу.

Заявлені позовні вимоги також не підлягають задоволенню з огляду на ч. 1 ст. 321 ЦК України, згідно якої право власності є непорушним, ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права або обмежений у його здійсненні.

Також не заслуговують на увагу доводи скаржників щодо порушення місцевим судом норм процесуального права.

Скаржники вказують на необґрунтовану відмову суду в залученні до участі в справі в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Товариства. Вказане клопотання було заявлене Фондом на тій підставі, що Товариство має технічну документацію на нафтопродуктопроводи Самара-Західний напрямок і Грозний-Армавір-Трудова. Із матеріалів справи вбачається, що наявність у Товариства вказаної документації нічим не підтверджено, і судом не встановлено. Також скаржниками не обґрунтовано зв'язок між можливістю проводити виміри об'єму нафтопродуктів, що знаходяться в нафтопродуктопроводі, і залученням до участі в справі вказаного Товариства. Місцевим господарським судом правомірно вказано, що вирішення спору про встановлення права власності на нафтопродукти не впливає і не може вплинути на права особи, що має технічну документацію на нафтопродуктопроводі, у зв'язку з чим підставно та правомірно відхилено вказане клопотання.

Скаржники вказують на необґрунтовану відмову суду у відкладенні розгляду справи у зв'язку з ненаданням Міністерством витребуваних доказів. Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Із матеріалів справи вбачається, що місцевий господарський суд тричі відкладав розгляд справи (20.01.2015 року, 30.01.2015 року і 03.02.2015 року). В судовому засіданні 12.02.2015 року клопотання про відкладення було відхилене у зв'язку із закінченням двомісячного строку вирішення спору, встановленого ст. 69 ГПК України. При цьому ні Прокурор, ні Фонд не реалізували своє процесуальне право заявити клопотання про продовження строку вирішення спору в порядку ст. 69 ГПК України. Також до справи не долучено ніяких документів, що підтверджують наявність у Міністерства витребуваних документів, у зв'язку з чим підставно та правомірно відхилено вказане клопотання.

На запит апеляційного господарського суду Міністерством повідомлено, що на час розгляду апеляційної скарги в Міністерстві відсутня інформація про вид та обсяг/об'єм нафтопродуктів, які на даний момент перебувають в частині нафтопродуктопроводів Самара_Західний напрямок та Грозний-Армавір-Трудова, що проходять по території України, а також інформація про власників нафтопродуктів.

Щодо відмови місцевого господарського суду в зупиненні провадження у справі у зв'язку з розглядом Вищим господарським судом України касаційних скарг по справі № 14/312, апеляційний господарський суд зазначає наступне. У справі № 14/312 розглядаються позовні вимоги заступника Генерального прокурора України до Підприємства про визнання права власності на частини нафтопродуктопроводів Самара-Західний напрямок і Грозний-Армавір-Трудова, що проходять по території України. Скаржники вказують, що рішення суду у справі № 14/312, яким позовні вимоги були повністю задоволені, послужило підставою для звернення з даним позовом. Таким чином, обставини, встановлені судом по справі № 14/312, можуть вплинути на представлення і оцінку доказів у цій справі. Водночас, як правомірно відображено місцевим господарським судом в оскаржуваному рішенні, відповідно до ч. 1 ст. 79 ГПК України господарський суд зупиняє провадження у справі, зокрема, у разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом. Під неможливістю розгляду цієї справи слід розуміти неможливість для цього господарського суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом у іншій справі, - у зв'язку з непідвідомчістю або непідсудністю іншої справи цьому господарському суду, одночасністю розгляду двох пов'язаних між собою справ різними судами або з інших підстав. У поданому клопотанні заявник не вказав тих обставин, які впливають або можуть вплинути на представлення і оцінку доказів у справі № 918/1873/14, які може встановити суд у справі № 14/312, не довів неможливість суду самостійно встановити ці обставини під час розгляду справи № 918/1873/14. При розгляді справи № 918/1873/14, суд і сторони виходили з обставин, встановлених постановою Рівненського апеляційного господарського суду у справі № 14/312 від 25.11.2014 року, якою позовні вимоги були повністю задоволені. Судовий акт набрав законної сили. Крім того, відповідно до ст. 111.7 ГПК України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеною обставини, які не були встановлені в рішенні або постанові господарського суду або відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того або іншого доказу, про перевагу одних доказів перед іншими, збирати нові докази чи додатково перевіряти докази. Отже, місцевим господарським судом підставно та правомірно відхилено вказане клопотання.

Таким чином, під час розгляду справи фактичні її обставини встановлені господарськими судами на підставі всебічного, повного й об'єктивного дослідження поданих прокурором та сторонами доказів, висновки суду першої інстанції відповідають цим обставинам, їм дана належна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин, прийняте рішення суду першої інстанції відповідає матеріалам справи та вимогам закону, а тому його слід залишити без змін, а апеляційні скарги - без задоволення.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 10.03.2015 року по справі № 918/1873/14 відстрочено Фонду сплату судового збору за подання апеляційної скарги на рішення господарського суду Рівненської області від 12.02.2015 року до ухвалення судового рішення по справі.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів прийшла до висновку про необхідність стягнення з Фонду до спеціального фонду Державного бюджету України 913,50 грн. за подання апеляційної скарги. Судовий збір стягується в мінімальному розмірі оскільки в позовній заяві майнового характеру прокурором не визначено ціну позову.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103-105 ГПК України, Рівненський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційні скарги Фонду державного майна України та Заступника прокурора Рівненської області залишити без задоволення, а рішення господарського суду Рівненської області від 12.02.2015 року у справі № 918/1873/14 - без змін.

2. Стягнути з Фонду державного майна України (вул. Кутузова, 18/9, м. Київ 133, 01601, код ЄДРПОУ 00032946) 913,50 грн. до спеціального фонду Державного бюджету України (отримувач коштів - УДКСУ у м. Рівному, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 38012714, банк отримувача ГУДКСУ у Рівненській області, код банку отримувача (МФО) 833017, рахунок отримувача № 31213206782002, код класифікації доходів бюджету (м. Рівне) 22030001) судового збору за подання до Рівненського апеляційного господарського суду апеляційної скарги.

3. Доручити господарському суду Рівненської області видати відповідний наказ.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуючий суддя Огороднік К.М.

Суддя Тимошенко О.М.

Суддя Демидюк О.О.