Постанова № 43666787, 14.04.2015, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" квітня 2015 р. Справа№ 910/17885/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Баранця О.М.

суддів: Пашкіної С.А.

Сітайло Л.Г.

при секретарі Майданевич Г.А.

за участю

представників сторін : від позивача 1 - не з'явились.

від позивача 2- Горобець Р.В.

від відповідача - не з'явились.

від прокуратури - Бондарчук В.Н., Збарах С.М.

розглянувши Заступника Генерального прокурора України та

апеляційні скарги Публічного акціонерного товариства "Родовід Банк"

на рішення

господарського суду міста Києва

від 29.01.2015 року

у справі № 910/17885/14 (Головуючий суддя: Мандриченко О. В.

судді: Цюкало Ю. В

Якименко М. М.)

за позовом Заступника Генерального прокурора України

в інтересах держави в особі Міністерства фінансів України

Публічного акціонерного товариства "Родовід Банк"

до Приватного акціонерного товариства "Укргаз-Енерго"

про стягнення 283 289 424,65 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 29.01.2015 року у задоволенні позову відмовлено повністю.

Не погодившись з прийнятим рішенням, заступник Генерального прокурора України звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 29.01.2015 року та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Публічне акціонерне товариство "Родовід Банк" звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 29.01.2015 року та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Ухвалами Київського апеляційного господарського суду від 27.02.2015 року апеляційні скарги прийнято до провадження. Розгляд справи призначено до розгляду.

Через відділ документального забезпечення КАГС від представника відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

В судове засідання 31.03.2015 року представник відповідача не з'явився. Розгляд справи було відкладено на 14.04.2015 року.

Представником відповідача подано клопотання про відкладення розгляду справи. Дане клопотання відхилено колегією суддів, оскільки відповідач не обмежений надавати право на представництво своїх інтересів будь-якій іншій особі.

В судове засідання 14.04.2015 року представники відповідача та позивача 1 не з'явилися.

Колегія суддів вважає за можливе здійснювати розгляд справи без участі представника відповідача та позивача 1, враховуючи що останні належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів даної справи, 29.02.2008 р. між ПАТ "Родовід Банк" (банк) та ЗАТ "Укргаз-Енерго" (вкладник) був укладений договір №79.1/18-Д-08 строкового банківського вкладу в національній валюті юридичної особи резидента, відповідно до умов якого банк прийняв від вкладника на строковий депозитний рахунок № 26108501000009 грошові кошти в сумі 552000000, 00 грн. та зобов'язався повернути вкладникові суму вкладу 29.08.2008 року і сплатити нараховані проценти за вкладом на умовах та в порядку, встановлених цим договором (п. 1.1 договору). Згідно п. 2.7 вищевказаного договору банк за повний строк зберігання вкладу, що вказаний в п. 1.1 цього Договору, нараховує вкладнику 9% річних.

У лютому 2008 року між сторонами було укладено додаткову угоду № 1 від 29.02.2008 року, якою було змінено п. 2.9 основного договору та передбачено окрему виплату процентів, нарахованих у відповідності до договору, при поверненні вкладу зі спливом строку або при достроковому поверненні.

21.07.2008 року сторони уклали додаткову угоду № 2, якою було продовжено строк дії основного договору до 10.03.2009 року, а також змінено номер депозитного рахунку на 26157501000050.

10.03.2009 року сторони уклали додаткову угоду № 3, відповідно до умов якої було змінено п. 1.1, 2.7 основного договору та погоджено обов'язок банку повернути вкладнику суму вкладу 08.02.2010 року і сплатити нараховані проценти за вкладом на умовах та в порядку, встановлених цим договором. Також, банк зобов'язався за повний строк зберігання вкладу, що вказаний в п. 1.1 цього договору нарахувати вкладнику 24% річних. Крім того, додатковою угодою № 3 було передбачено, що у разі знаходження грошових коштів в сумі не менше ніж 550000000,00 грн. в період з 01.01.2009 року по 08.02.2010 року, процентна ставка за таким вкладом становить 48% річних.

З долучених до справи банківських виписок вбачається, що 18.03.2010 року на виконання умов укладеного договору строкового банківського вкладу та додаткової угоди №3 до нього банком було донараховано та перераховано відповідачу проценти за вкладом за процентною ставкою - 48% річних у сумі 283289 424,65 грн.

Рішенням Господарського міста Києва від 17.01.2014 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 20.05.2014 року та постановою Вищого господарського суду України від 24.07.2014 року у справі №26/327 за позовом Публічного акціонерного товариства "Родовід Банк" до Закритого акціонерного товариства "УКРГАЗ-ЕНЕРГО" про визнання додаткової угоди недійсною був задоволений позов.

Визнано недійсною додаткову угоду № 3 до договору № 79.1/18-Д-08 від 29.02.2008, укладену між ПАТ "Родовід Банк" та ЗАТ "УКРГАЗ-ЕНЕРГО", стягнуто з ЗАТ "УКРГАЗ-ЕНЕРГО" на користь ПАТ "Родовід Банк" 85,00 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Постановою судової палати у Господарських справах Верховного Суду України від 21.10.2014 року у задоволені заяви ЗАТ УКРГАЗ-ЕНЕРГО» про перегляд постанови Вищого господарського суду України від 24.07.2014 року відмовлено.

Згідно з ч. 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 121 Конституції України на прокуратуру покладено функції представництва інтересів держави в суді у випадках, визначених законом.

Резолютивною частиною Рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999 р. № 3-рп/99 визначено, що прокурори мають право звертатись до суду з позовними заявами виключно в інтересах держави в особі органів державної влади або органів місцевого самоврядування, яким законом надані повноваження органів виконавчої влади. Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств і часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.

Відповідно до положень ст. 2 Закону України «Про першочергові заходи щодо запобігання негативним наслідкам фінансової кризи та про внесення змін до

деяких законодавчих актів України» держава в особі Міністерства фінансів України може брати участь у формуванні та/або збільшенні статутних капіталів банків (далі - капіталізація банків) шляхом придбання акцій первинної емісії (часток у статутному капіталі) банку чи акцій додаткової емісії (додаткових вкладів) банків в обмін на державні облігації України та/або придбання зазначених акцій за кошти Державного бюджету України. Згідно з постановами Кабінету Міністрів України від 10.06.2009 № 580 «Про капіталізацію публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» та 11.11.2009 р. № 1202 «Про додаткову капіталізацію публічного акціонерного говариства «Родовід Банк» ПАТ «Родовід Банк» капіталізоване шляхом придбання 99,99 % статутного капіталу державою в особі Міністерства фінансів України. Капіталізація банків є не лише способом виникнення права державної власності на майно (речі, майнові права), але й заходом державного управління економікою, спрямованого на забезпечення конституційних прав громадян, гарантування економічної безпеки держави, мінімізації можливих збитків для економіки, фінансової та банківської системи України.

Відповідно до Положення про Міністерство фінансів України, затвердженого Указом Президента України від 08.04.2011 р. № 446/2011, Міністерство фінансів України є, зокрема, головним органом у системі центральних органів виконавчої влади з формування та забезпечення реалізації державної фінансової, бюджетної, а також податкової і митної політики, політики у сфері державного фінансового контролю, у сфері запобігання і протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму.

З огляду на це Міністерство фінансів України є органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Порушення вимог чинного законодавства при укладанні додаткової угоди від 10.03.2009 р. № 3 до договору строкового банківського вкладу в національній валюті юридичної особи-резидента від 29.02.2008 р. № 79.1/18-Д-08 та безпідставне отримання грошових коштів за нею призводить до погіршення платоспроможності банку та до збільшення невиконаних ним зобов'язань перед кредиторами, в тому числі перед державою, фізичними і юридичними особами, та може поглибити негативні явища в банківській сфері та в державі в цілому.

Наведені обставини відповідно до положень ст. 121 Конституції України, 36-1 Закону України «Про прокуратуру» є підставою для звернення прокурора до суду.

Вирішуючи спір про визнання недійсною додаткової угоди № 3 до договору строкового банківського вкладу суди встановили, шо спірна додаткова угода згідно зі ст.ст. 203, 215 ЦК України є недійсною, оскільки суперечить вимогам ст.ст. 92, 161, 241, 509, 627 ЦК України, а саме: не відповідає принципам розумності та справедливості в частині визначення завищеної процентної ставки в розмірі 48% річних, укладена особою, яка не мала не те відповідних повноважень, та у наступному не була схвалена банком.

Загальні підстави для виникнення зобов'язання у зв'язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 ЦК України.

Стаття 1212 ЦК України регулює випадки набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав.

Предметом регулювання інституту безпідставного отримання чи збереження майна є відносини, які виникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Зобов'язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна, б) набуття або збереження за рахунок іншої особи, в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочинну або інших підстав, передбачених ст. 11 ЦК України).

Об'єктивними умовами виникнення зобов'язань із набуття, збереження майна без достатньої правової підстави виступають: 1) набуття або збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); 2) шкода у вигляді зменшення або не збільшення майна в іншої особи (потерпілого); 3)обумовленість збільшення або збереження майна на стороні набувача шляхом зникнення або відсутності збільшення на стороні потерпілого; 4) відсутність правової підстави для вказаної зміни майнового стану цих осіб.

За змістом ч. 1 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Пунктом 1 ч. 3 вказаної статті передбачено, що положення глави 83 ЦК України застосовуються також до вимог про повернення виконаного за недійсним правочином.

Як визначено ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. До підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, належать договори та інші правочини.

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не грунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношенню і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом і іншими правовими актами чи правочинами.

Згідно із ч. 1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 236 ЦК України правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Згідно зі ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

З аналізу наведених норм вбачається, що чинний договір чи інший правочин є достатньою та належною правовою підставою набуття майна (отримання грошей). Майно не може вважатися набутим чи збереженим без достатніх правових підстав, якщо це відбулося в не заборонений цивільним законодавством спосіб.

У разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, стаття 1212 ЦК України може бути застосована тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.

Саме такого правового висновку щодо застосування ст. 1212 ЦК України дійшов Верховний Суд України у постанові від 2 жовтня 2013 року № 6-88цс13, на яку посилається господарський суд міста Києва у своєму рішення від 29.01.2014 року.

Матеріалами справи підтверджується, що договірних відносин згідно з додатковою угодою № 3 до договору строкового банківського вкладу між сторонами не існує, оскільки така угода є недійсною.

Відповідно до рішень суду у справі № 26/327 які мають відповідно до вимог ст. 35 ГПК України преюдиціальне значення, відповідач отримав спірні кошти у розмірі 283289424,65 грн. як суму незаконно донарахованих процентів саме за додатковою угодою № 3.

Також необхідно зазначити, що згідно з ч. 3 ст. 82 ГПК України, обираючи при прийнятті рішення правову норму, що підлягатиме застосуванню до спірних правовідносин, господарський суд зобов'язаний враховувати висновки Верховного Суду України, які викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 111-16 цього Кодексу.

Строк повернення вкладу та процентів за Договором банківського вкладу було передбачено до 29.09.2008 р. Згідно умов Додаткової угоди № 2 прийшли до згоди щодо продовження строку зберігання вкладу до 10.03.2009 р. При цьому, процентна ставка становила 9 % річних.

Додатковою угодою № 3 було продовжено строк зберігання вкладу до 08.02.2010 р., та встановлено проценту ставку у розмірі 48 % річних, якщо протягом строку з 01.01.2009 р. по 08.02.2010 р. на рахунку буде знаходитися сума вкладу не менше 552000000,00 грн., в іншому випадку - 24 % річних.

Проценти у сумі 283289424,65 грн., які вимагав стягнути заступник Генерального прокурора України на користь АТ «РОДОВІД БАНК» сплачено саме за умовами Додаткової угоди № 3, що підтверджується доказами, які містяться в матеріалах справи та встановлено рішенням суду у справі № 26/327, що набрало законної сили.

У позові заявлено вимогу про стягнення 283289424, 65 грн., суми процентів отриманих Відповідачем за недійсною Додатковою угодою № 3, предметом позову не є вимоги про стягнення процентів, отриманих за Договором банківського вкладу з урахуванням Додаткових угод №1 та №2, що не визнавалися недійсними, а це ще 50791189,75 грн., а тому безпідставним є висновок суду першої інстанції про неможливість стягнення з Відповідача отриманих ним коштів у сумі 283289424,65 грн. у зв'язку із дійсністю Договору банківського вкладу.

Відповідно до частини 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору на підставі доказів у справі. Зокрема, відповідно до частини 2 статті 32 Господарського процесуального кодексу України - на підставі письмових доказів та пояснень представників сторін.

Згідно із частиною 1 статті 36 Господарського процесуального кодексу України письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин в їх сукупності.

Приписами статті 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Колегія суддів вважає, що господарським судом міста Києва неправомірно зроблено висновок про те, що до спірних правовідносин не може бути застосована ст. 1212 ЦК України, оскільки матеріалами справи підтверджено, що відповідач (ЗАТ «Укргаз-Енерго») набув грошові кошти як відсотки за додатковою угодою №3, яка суперечить вимогам цивільного законодавства та визнана судом недійсною, тобто поза підставою, передбаченою законом, що в розумінні ст. 1212 ЦК України є безпідставно набутим майном.

Крім того, необгрунтованим є посилання суду на необхідність звернення із позовом саме з використання правового механізму, установленого ст. 216 ЦК України з тих підстав, що відносини між сторонами є договірними.

Матеріалами справи підтверджується, що договірних відносин згідно з додатковою угодою № 3 до договору строкового банківського вкладу між сторонами не існує, оскільки така угода є недійсною.

Пунктом 1 ч. 3 ст. 1212 ЦК України передбачено, що положення глави 83 ЦК України застосовуються також до вимог про повернення виконаного за недійсним правочином.

Верховний Суд України у постанові від 24.09.2014 року у справі № 6-122цс14 зробив правовий висновок про те, що правила ст. 1212 ЦК України застосовуються тоді, коли майно передано на виконання юридично не укладеного договору.

Отже, прокурором правильно обрано спосіб захисту порушеного права про повернення 283 289 424,65 грн. суми за недійсною додатковою угодою № 3 до договору строкового банківського вкладу.

Щодо висновків суду проте, що ЗАТ «Укргаз-Енерго» отримав спірні грошові кошти на підставі договору строкового банківського вкладу та додаткових угод до нього, який був чинний та не визнавався недійсним, то відповідно до рішень суду у справі № 26/327 які мають відповідно до вимог ст. 35 ГПК України преюдиціальне значення, відповідач отримав спірні кошти у розмірі 283289424,65 грн. як суму незаконно донарахованих процентів саме за додатковою угодою № 3.

Під час вирішення даної господарської справи судом неправильно застосовано правові висновки Верховного Суду України щодо застосування ст. 1212 ЦК України, зроблені в постановах від 02.10.2013 р. № 6-88цс13 та від 24.09.2014 р. №6-122цс14, до спірних правовідносин.

У зв'язку з вишевикладеним, беручи до уваги, що судом при винесенні рішення від 29.01.2015 р. допущено неправильне застосування норм матеріального права, а також порушення положень процесуального права, указане рішення відповідно до ст.ст. 103, 104 ГПК України підлягає скасуванню.

Тож, оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про задоволення позову повністю та скасування рішення суду першої інстанції.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційні скарги заступника Генерального прокурора України та Публічного акціонерного товариства "Родовід Банк" задовольнити.

2. Рішення Господарського суду м. Києва від 29.01.2015 року у справі №910/17885/14 скасувати та прийняти нове рішення.

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Закритого акціонерного товариства "Укргаз-Енерго" (01001, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6, код ЄДРПОУ 34003224) на користь Публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» (04136, м. Київ, вул. Північно-Сирецька, 1-3, код ЄДРПОУ 14349442) безпідставно отримані кошти в сумі 283289424 (двісті вісімдесят три мільйони двісті вісімдесят девять тисяч чотириста двадцять чотири грн.) 65 коп.

3. Стягнути з Закритого акціонерного товариства "Укргаз-Енерго" (01001, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6, код ЄДРПОУ 34003224) на користь Публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» (04136, м. Київ, вул. Північно-Сирецька, 1-3, код ЄДРПОУ 14349442) 36540 (тридцять шість тисяч п'ятсот сорок грн.) 00 коп. судового збору за подання апеляційної скарги.

3. Видачу наказів доручити Господарському суду м. Києва.

4. Справу № 910/17885/14 повернути до Господарського суду м. Києва.

5. Копію постанови направити сторонам та прокуратурі.

Головуючий суддя О.М. Баранець

Судді С.А. Пашкіна

Л.Г. Сітайло

Повний текст постанови складено 17.04.2015 року.