Рішення № 43666370, 16.04.2015, Господарський суд Полтавської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.04.2015 р. Справа № 917/2589/14

За позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (вул. Б.Хмельницького, буд. 6, м. Київ, 01001)

до Публічного акціонерного товариства "Полтаваобленерго" (вул. Старий Поділ, буд. 5, м. Полтава, 36022)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Публічне акціонерне товариство "Кременчукгаз" (вул. Приходька, буд. 60/18. м. Кременчук, Полтавська обл., 39621)

про стягнення 46 600 924,42 грн.

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Безрук Т. М.

суддя Киричук О. А.

суддя Ківшик О. В.

Представники:

від позивача: Мельник В. В.

від відповідача: Ставицька І. Б., Крат А. В.

від третьої особи: Сиротенко В. В., Рудик О. О.

Розглядається позовна заява про стягнення 46 600 924,42 грн., у тому числі 37189558,07 грн. основного боргу за договором купівлі-продажу природного газу № 2640 від 29.09.2011р., 7313492,11 грн. - інфляційних, 2097874,24 грн. - 3 % річних.

За розпорядженням голови суду від 25.02.2015р. справу передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Безрук Т. М., суддя Ківшик О.В.., суддя Киричук О. А. Справа прийнята до провадження (а.с.144).

Відповідач у відзиві та додаткових поясненнях проти позову заперечує посилаючись на те, що за п. 3.4 Договору акт приймання-передачі газу є підставою для остаточних розрахунків між сторонами, позивачем в порушення умов договору акти приймання-передачі газу несвоєчасно було повернуто на адресу відповідача, відповідач вимушений був звертатися до суду з позовом про спонукання позивача повернути підписані акти, отже позивачем необгрунтовано нараховано штрафні санкції; крім того між позивачем невірно визначено обсяги поставленого газу в акті від 30.11.2012р. 12 226,284 тис.куб.м. на суму 16006651,01 грн. та в акті від 31.12.2012р. 16 180,039 тис.куб.м. на суму 21182907,06 грн., оскільки за спірний період листопад-грудень 2012р. відповідачем було спожито більший обсяг газу ніж зазначено у актах, а саме у листопаді 2012р. - 14 053,200 тис. м. куб. на загальну суму 18 398 449,44 грн. та у грудні 2012 року - 18 597,746 тис. м. куб. на загальну суму 24 348 169,07 грн. (а.с.82-84, 154-157, 215-217).

Третя особа в письмових поясненнях повідомила, що на підставі даних обчислення об'єму газу (коректора) та відповідно до вимог наказу Мінпаливенерго від 15.07.2010р. № 288 споживачем - ПАТ «Полтаваобленерго» була підготовлена та надана довідка про кількість спожитого природного газу по категорії «населення» в листопаді 2012 року - 14 053,200 тис. м. куб., у грудні 2012 року - 18 597,746 тис. м. куб. (а.с.199-201).

Відповідач надав клопотання про призначення судової експертизи для визначення об'єму газу, поставленого по спірному договору (а.с.184-186). Дане клопотання судом відхилено з підстав, наведених у мотивувальній частині цього рішення.

В судовому засіданні 16.04.2015р. судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення згідно ст. 85 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив:

Між Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" (позивачем) та Публічним акціонерним товариством "Полтаваобленерго" (відповідачем) був укладений договір купівлі-продажу природного газу № 2640 від 29.09.2011р. (далі - Договір); (а.с.13-18).

Згідно п.1.1 Договору позивач, як продавець зобов'язався поставити покупцеві (відповідачу) імпортований природний газ для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням та релігійними організаціями, а покупець зобов'язується прийняти і оплатити газ на умовах цього Договору.

В Додаткових угодах № 1 від 11.10.2011р., № 2 від 27.01.2012р., № 3 від 27.06.2012р. сторони визначили ціну природного газу, що постачається, та порядок визначення цієї ціни (а.с.19-22).

Згідно доданого до позову розрахунку предметом даного позову є спір про стягнення заборгованості за природний газ, поставлений протягом листопада-грудня 2012р. (а.с.12).

На виконання умов Договору позивач поставив відповідачу впродовж листопада - грудня 2012р. природний газ в об'ємі 28414,377 тис. куб.м на загальну суму 37 200 102,36 грн. Зазначене підтверджується актами прийому передачі природного газу від 30.11.2012р. на об'єм 2,800 тис. куб. м. на суму 3665,76 грн., від 30.11.2012р. на об'єм 12 226,284 тис. куб. м. на суму 16006651,01 грн., від 31.12.2012р. на об'єм 5,254 тис. куб. м. на суму 6878,53 грн., від 31.12.2012р. на об'єм 16 180,039 тис. куб.м. на суму 21182907,06 грн. Дані акти посвідчені печатками та підписані представниками позивача, відповідача та газорозподільчої організації - ПАТ «Кременчукгаз» (а.с.45-48).

Відповідно до п. 6.1. Договору оплата за газ, здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14 числа, наступного за місяцем поставки газу.

Відповідач свої зобов'язання за Договором щодо оплати природного газу виконав частково, сплативши 16.01.2013 року 10544,29 грн. Зазначене підтверджується бухгалтерською випискою з балансового рахунку сальдо по підприємству та випискою по операціях по договору за період з 01.10.2011р. по 31.10.2014р. (а.с.49-50).

Заборгованість в сумі 37 189 558,07 грн. за поставлений протягом листопада - грудня 2012 року природний газ відповідачем не сплачена.

Статтею 712 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст. 265 Господарського кодексу України (далі - ГК України) за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 6 ст. 265 ГК України до відносин поставки, не врегульованих цим кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договори купівлі-продажу.

Згідно ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором не встановлено інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

За ст. 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк, одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається. Зазначені положення викладені і в ст. 193 ГК України.

Заперечення відповідача проти позову судом відхиляються з наступних підстав.

Відповідач не заперечує факт поставки йому позивачем природного газу в листопаді 2012 року в обсязі 2,800 тис. куб. м. на суму 3665,76 грн. та в обсязі 12 226,284 тис. куб. м. на суму 16006651,01 грн., а також в грудні 2012 року в обсязі 5,254 тис. куб. м. на суму 6878,53 грн. та в обсязі 16 180,039 тис. куб.м. на суму 21182907,06 грн.

Об'єм спожитого природного газу, визначений в акті приймання-передачі від 30.11.2012р. в обсязі 2,800 тис. куб. м. на суму 3665,76 грн. та в акті приймання-передачі від 31.12.2012р. в обсязі 5,254 тис. куб. м. на суму 6878,53 грн., відповідачем не оспорюється (а.с.45, 47).

Відповідач не визнає акт приймання-передачі від 30.11.2012р., яким зафіксовано поставку відповідачу газу в об'ємі 12 226,284 тис. куб. м. на суму 16 006 651,01 грн., та акт приймання-передачі від 31.12.2012р., яким зафіксовано поставку відповідачу газу в об'ємі 16 180,039 тис. куб. м. на суму 21182907,06 грн., з тих підстав, що за цей період ним було спожито більший обсяг газу, крім того ці акти були підписані з боку відповідача лише головою правління без погодження з фінансовим директором, як то вимагає п. 11.16.25 статуту відповідача.

За твердженням відповідача, Публічне акціонерне товариство "Полтаваобленерго" на виконання умов Договору, 03.12.2012 року та 03.01.2013 року направило на адресу позивача акт приймання передачі - природного газу від 30.11.2012 року в обсязі 14 053,200 тис. м. куб. на загальну суму 18 398 449,44 грн. та акт приймання передачі - природного газу від 31.12.2012 року в обсязі 18 597,746 тис. м. куб. на загальну суму 24 348 169,07 грн. (супровідні листи № 04-67/13536 та № 04-68/40). Дані акти позивачем не підписані та не погоджені (а.с.102-105).

Водночас, відповідач не надав належних доказів направлення кожного окремого акту не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, як того вимагають умови Договору.

Матеріали справи містять лише копії супровідних листів від 03.12.2012 року № 04-67/13536 та від 03.01.2013 року № 04-68/40 без доказів їх направлення позивачу (а.с.102-105).

Надані відповідачем квитанція кур'єрської служби доставки № 4485994 та список № 22 згрупованих потових відправлень від 04.01.2013р. не містять інформації про зміст відправлень, що за ними надсилалися, тому також не є належним доказом направлення позивачу актів зі збільшеними обсягами спожитого газу (а.с.161-162).

Відповідачем також не було доведено факту своєчасного направлення позивачу актів зі збільшеними обсягами спожитого газу і під час розгляду справи № 910/2980/14, що встановлено рішенням господарського суду міста Києва від 15.04.2014р. у спорі між цими ж сторонами. В даному рішенні зазначено про те, що акти зі збільшеними обсягами спожитого газу були направлені лише листом від 18.02.2014р., тобто майже через два роки після постачання газу. Зазначене судове рішення залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 15.07.2014р. та постановою Вищого господарського суду України від 11.09.2014р. (а.с.85-101).

Відповідач зазначив, що через не підписання актів в нього не було можливості провести остаточні розрахунки з відповідачем згідно пункту 3.4. Договору, який визначає саме акти приймання-передачі як підставу для остаточних розрахунків між сторонами. Дані заперечення судом визнаються необґрунтованими з наступного.

Пунктами 3.3., 3.4. Договору сторони погодили, що приймання - передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання - передачі газу. Обсяг споживання газу покупцем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку газу покупця. Не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, покупець зобов'язується надати продавцеві підписані та скріплені печатками покупця та газотранспортного підприємства три примірники акта приймання - передачі газу, у якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу, його фактична ціна та вартість. Продавець не пізніше 8-го числа зобов'язується повернути покупцеві та газотранспортному підприємству по одному примірнику оригіналу акта, підписаний уповноваженим представником та скріплений печаткою, або надати письмову мотивовану відмову від підписання акта. Акти є підставою для остаточних розрахунків між сторонами.

Відповідно ст. 666 ЦК України якщо продавець не передає покупцеві приналежності товару та документи, що стосуються товару та підлягають переданню разом з товаром відповідно до договору купівлі-продажу або актів цивільного законодавства, покупець має право встановити розумний строк для їх передання. Якщо приналежності товару або документи, що стосуються товару, не передані продавцем у встановлений строк, покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу та повернути товар продавцеві.

Як свідчать матеріали справи, відповідач не звертався до позивача з вимогою про передачу спірних актів, не встановлював строку для їх передачі. Відповідач також не заявляв про відмову від договору та не наполягав на поверненні природного газу.

Отже, за ст. 666 ЦК України сам факт ненадання визначених договором документів на товар не є підставою для відмови від оплати вартості одержаного покупцем товару.

Відповідно до ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В статті 251 ЦК України визначено, що строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.

Згідно статті 252 ЦК України строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

В п. 6.1. Договору встановлений чіткий строк проведення остаточного розрахунку до 14 числа місяця наступного за місяцем поставки газу.

При цьому строк проведення оплати не прив'язано до строку надходження до відповідача актів приймання-передачі.

Також в Договорі відсутні умови щодо звільнення відповідача від оплати отриманого газу в разі неповернення йому актів чи перенесення строку оплати до дати повернення актів.

Посилання відповідача на те, що позивач повернув йому два акти лише 28.01.2015р. не підтверджено жодними доказами.

Також, відповідачем не враховано положення ст.. 692 ЦК України за якими покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття, якщо договором не встановлено інший строк оплати товару.

Відповідач не бере до уваги, що положення розділу 6 Договору, які визначають порядок та умови проведення розрахунків, взагалі не передбачають підписання актів приймання-передачі як обов'язкової та єдиної підстави для здійснення розрахунків між сторонами.

Враховуючи той факт, що саме відповідач є покупцем за договором та не оспорює належне виконання відповідачем зобов'язань щодо поставки товару, не підписання актів приймання-передачі вже фактично поставленого товару жодним чином не перешкоджає відповідачу провести розрахунок за обсяг природного газу, який ним не оспорюється.

За умовами спірного Договору акти приймання-передачі є підставою для остаточних розрахунків між сторонами, але саме відповідач, як покупець, зобов'язується скласти та надати продавцеві акти приймання-передачі, в яких зазначати фактичні обсяги переданого природного газу. Отже, відповідач, який щомісячно самостійно визначає обсяг спожитого ним газу, мав обов'язок оплатити визначені ним обсяги навіть за наявності розбіжностей щодо обсягів поставки газу з позивачем з можливим подальшим коригуванням та усуненням розбіжностей; відсутність підписано акту приймання-передачі не звільняє відповідача від обов'язку оплатити поставлений йому позивачем природний газ.

Таким чином, посилання відповідача на відстрочення виконання зобов'язання на підставі ст. 613 ЦК України в зв'язку з простроченням кредитора, а саме неможливості проведення відповідачем платежів до отримання актів є необґрунтованим.

Такі висновки також відповідають правовим позиціям Вищого господарського суду України, викладеним у постанові від 31.03.2015р. у справі № 912/3439/14, від 13.11.2014 року у справі № 924/943/14, від 11.07.2013р. у справі № 5021/1407/12, від 10.04.2014р. у справі № 5021/1407/12, які враховуються судом задля єдності судової практики. Дані постанови оприлюднені в Єдиному державному реєстрі судових рішень за реєстровим номером 43433699 (адреса доступу: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/43433699), за реєстровим номером 41392626 (http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/41392626), за реєстровим номером 32332505 (http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/32332505), за реєстровим номером 38183163 (http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/38183163).

Предметом даного позову є вимоги про стягнення боргу за природний газ, поставлений в листопаді 2012 року в обсязі 2,800 тис. куб. м. на суму 3665,76 грн. та в обсязі 12 226,284 тис. куб. м. на суму 16006651,01 грн., а також в грудні 2012 року в обсязі 5,254 тис. куб. м. на суму 6878,53 грн. та в обсязі 16 180,039 тис. куб.м. на суму 21182907,06 грн.

Відповідач не заперечує факт поставки йому позивачем природного газу у вказаних обсягах. Разом з тим відповідач наполягає на тому, що ним було спожито значно більший обсяг газу.

Вимоги про стягнення вартості природного газу в обсязі, визначеному відповідачем (тобто в більшому ніж у позові), позивачем не заявлялися, збільшений обсяг спожитого природного газу не є предметом даного позову. Позивач на стягненні спірних (збільшених) обсягів газу не наполягає.

Суд за власною ініціативою не має права самостійно визначати предмет позову, оскільки це виключне право позивача.

Відповідно до пункту 2 статті 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору і про це є клопотання заінтересованої сторони.

В даному випадку таке клопотання до суду не подавалося.

З огляду на викладене, клопотання відповідача про призначення судової експертизи для підтвердження споживання відповідачем обсягів газу у більшому розмірі, ніж було заявлено у позові, судом відхиляється в зв'язку з відсутністю необхідності в її проведенні, оскільки поставка та споживання природного газу в обсязі, що заявлений позивачем та є предметом даного позову, відповідачем не заперечується, а визначений відповідачем більший обсяг природного газу не є предметом даного позову.

Судова експертиза повинна призначатися лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування (п. 2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012р. № 4). В даному випадку така потреба відсутня.

Посилання відповідача на те, що ним спожито більший обсяг газу, ніж заявлено позивачем у позові, жодним чином не перешкоджає йому провести розрахунок за ті обсяги газу, постачання яких визнається ним та позивачем і які є предметом даного спору.

При цьому, відповідач не позбавлений права вирішити спір з позивачем щодо збільшених обсягів газу в іншому судовому провадженні.

Доказів сплати боргу за поставлений протягом листопада-грудня 2012 року природний газ відповідач суду не надав.

Отже, позовні вимоги в частині стягнення 37 189 558,07 грн. основного боргу є правомірними та підлягають задоволенню.

За ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Стаття 611 ЦК України передбачає, що у разі порушення зобов'язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

За ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів.

Позивачем на підставі ст. 625 ЦК України нараховано 7313492,11 грн. - інфляційних (за період грудень 2012р. - жовтень 2014р.), 2097874,24 грн. - 3 % річних (за період 14.12.2012р. - 17.11.2014р.); (а.с. 12).

Після перевірки правильності нарахування 3 % річних судом встановлено, що позивач вірно встановив періоди нарахування річних, а визначений позивачем розмір річних не перевищує розрахунковий (розрахунок суду залучено до справи).

Отже, позовні вимоги про стягнення 2 097 874,24 грн. - 3 % річних підлягають задоволенню.

При перевірці правильності нарахування інфляційних судом встановлено, що позивач нараховував інфляційні за грудень 2012 року, в якому борг існував неповний місяць, а також нараховував інфляційні на інфляційні суми.

В п.3.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» роз'яснено, що Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Згідно з таким розрахунком сума інфляційних нарахувань, на стягнення якої з відповідача позивач має право становить 7 225 584,03 грн. (розрахунок суду залучено до справи). Позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню. В частині 87 908,08 грн. вимоги щодо стягнення інфляційних відхиляються як необґрунтовані

Судові витрати покладаються на відповідача на підставі ч.2 ст. 49 ГПК україни.

В разі добровільного виконання рішення суду до відкриття виконавчого провадження відповідач не позбавлений права звернутися до суду з заявою про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, на підставі ст. 117 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Полтаваобленерго" (вул. Старий Поділ, буд. 5, м. Полтава, 36022, ідентифікаційний код 00131819) на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (вул. Б.Хмельницького, буд. 6, м. Київ, 01001, ідентифікаційний код 20077720) 37 189 558,07 грн. основного боргу, 7 225 584грн. 03 коп. інфляційних, 2 097 874грн. 24 коп. річних, 73 080грн. 00 коп. витрат зі сплати судового збору.

Видати наказ після набрання цим рішенням законної сили.

3. В іншій частині - у позові відмовити.

Повне рішення складено та підписано: 20.04.2015р.

Головуючий суддя Безрук Т. М.

Суддя Киричук О. А.

Суддя Ківшик О. В.