Ухвала суду № 4366526, 15.07.2009, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа  № 22-а-23657/08 р.                   Головуючий у першій інстанції: Винокуров К.С.

                                                                                                            Доповідач: Саприкіна І.В.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М  У К Р А Ї Н И

            15 липня 2009 року                                                                                м. Київ

             Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі: 

             головуючого судді:                                                      Саприкіної І.В.,

             суддів:                                                                           Бистрик Г.М., Данилової М.В.,

             при секретарі:                                                               Бадріашвілі К.С.,

             розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві матеріали апеляційної скарги товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпро-Вікторія» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 09.04.2008 року у справі за їх позовом до Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва про визнання нечинним рішення, -

В С Т А Н О В И Л А:

           ТОВ «Дніпро-Вікторія» звернулися до Окружного адміністративного суду м. Києва з адмінпозовом до Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва про визнання нечинним рішення щодо застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0003932305/0 від 07.05.2007 року за порушення вимог Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

          Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 09.04.2008 року в задоволенні позовних вимог відмовлено в повному обсязі.

         Не погоджуючись з таким судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить апеляційну інстанцію скасувати незаконну, на їх думку, постанову суду першої інстанції та постановити нову про задоволення позову повністю. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на незаконність, необ’єктивність та необґрунтованість оскаржуваного рішення, невідповідність висновків суду дійсним обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що є підставою для скасування судового рішення.

          Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, що з’явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

           Окружний адміністративний суд м. Києва в своєму рішенні прийшов до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову.

          Апеляційна інстанція повністю погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

            Завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб’єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (ч. 1 ст. 2 КАС України).

 Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

           Як вбачається з матеріалів справи, Тернопільською ОДПІ було проведена перевірку щодо контролю за здійсненням розрахункових операцій у сфері готівкового та безготівкового обігу господарської одиниці (залу гральних автоматів), що належить Тернопільській філії ТОВ «Дніпро-Вікторія», за результатами якої складено акт № 00413/2305/30407788 від 23.04.2007 року.

          Даний акт і послужив підставою відповідачу для прийняття рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0003932305/0 від 07.05.2007 року в розмірі 1000 грн. штрафу за встановлене порушення п. 1 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (далі – Закон).

         Виходячи з положень ст. 15 Закону, контроль за додержанням суб'єктами підприємницької діяльності порядку проведення розрахунків за товари (послуги), інших вимог цього Закону здійснюють органи державної податкової служби України шляхом проведення планових або позапланових перевірок згідно із законодавством України.

         Відповідно до ст. 16 Закону контролюючі органи мають право відповідно до законодавства здійснювати планові або позапланові перевірки осіб, які підпадають під дію цього Закону.

          За ч. 7 ст. 111 Закону України «Про державну податкову службу» позаплановими перевірками вважаються також перевірки в межах повноважень податкових органів, визначених Законами України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», а в інших випадках - за рішенням суду.

            У межах повноважень, визначених Законом, органи державної податкової служби проводять перевірки згідно з затвердженими керівником податкових органів планами -графіками.

           Згідно п. 2.6 та 2.7 Методичних рекомендацій щодо взаємодії між підрозділами органів державної податкової служби України при організації документальних перевірок юридичних осіб, затверджених наказом ДПА України від 11.10.2005 року № 441, передбачено, що перевірки контролю за здійсненням суб'єктами господарювання розрахункових операцій у сфері готівкового обігу проводяться за окремими планами органів державної податкової служби. З метою підвищення контролю за здійсненням розрахункових операцій та запобігання дублюванню перевірок у ДПІ в містах і районах формується та затверджується щомісячний план проведення зазначених перевірок. При цьому за дорученням Кабінету Міністрів України можуть проводитись позапланові перевірки суб'єктів господарювання, які здійснюють готівкові розрахунки.

            Матеріалами справи, зокрема, затвердженим першим заступником голови ДПА в Тернопільській області 30.03.2007 року Планом проведення перевірок СПД сфери готівкового обігу на квітень 2007 року по місту Тернополю підтверджується та обставина, що перевірка залу гральних автоматів Тернопільської філії ТОВ «Дніпро-Вікторія» була передбачена планом перевірок (запис № 184), перевірку проведено на підставі направлень № 1548/23-03, № 1549/23-03 від 21.04.2007 року, тому відповідно у направленнях і зазначено такий вид перевірки як планова, відповідний запис про проведення перевірки зроблено перевіряючими в журналі перевірок товариства (п. 21 акту).

            Наведене вище дає підстави апеляційній інстанції повністю погодитися з доводами суду першої інстанції, що твердження позивача щодо неправомірності проведення відповідачем перевірки, порушення встановленого порядку здійснення перевірок є помилковими та такими, що не відповідають дійсним обставинам справи.

           Сторонами не заперечується,  що сума в розмірі 200 грн., яка згідно акта перевірки не проведена через РРО та не підтверджена розрахунковим документом є сумою, що знаходилась в кредитах на гральному автоматі. Як зазначає позивач, у разі, якщо гра проходить на автоматі-купюроприймачі розрахунки з гравцем і проведення їх через РРО здійснюється лише після закінчення гри (з огляду на те, що зробити це виходячи із принципу роботи автомата-купюроприймача неможливо, оскільки він не обладнаний фіскальним пристроєм), вказане підтверджується поясненнями про допущені порушення касира-оператора в акті перевірки від 23.04.2007 року.

          Судова колегія не може погодитися з такими доводами апелянта та приймає правову позицію відповідача, що порушення позивачем встановленого Законом порядку розрахунків обґрунтовуються необхідністю проведення розрахункової операції із застосуванням РРО, саме в момент прийняття відповідної суми готівкових коштів. Розрахунковий документ повинен видаватися покупцеві не пізніше завершення розрахункової операції. Розрахункова операція вважається проведеною через РРО, якщо дані про її обсяг уведені в режимі реєстрації.

           В ході проведення перевірки відповідачем встановлено порушення порядку проведення розрахункових операцій у сфері розрахунків. Дані порушення полягають у непроведенні розрахункової операції на повну суму покупки через реєстратор розрахункових операцій (РРО). Як зазначено в акті перевірки ігрові автомати приводяться в дію за допомогою купюроприймача, при цьому продаж кредитних ігор проведено на загальну суму 200 грн., а на вказану суму не видано розрахункового документа встановленої форми (касовий чек).

             Реєстратор розрахункових операцій - пристрій або програмно-технічний комплекс, в якому реалізовані фіскальні функції і який призначений для реєстрації розрахункових операцій при продажу товарів (наданні послуг), операцій з купівлі-продажу іноземної валюти та/або реєстрації кількості проданих товарів (наданих послуг (ст. 2 Закону)).  

            Одним із видів автоматів з продажу послуг є гральний автомат. Однак закон вимагає застосування реєстраторів розрахункових операцій, що включені до Державного реєстру реєстраторів розрахункових операцій, з додержанням встановленого порядку їх застосування (п. 3 ст. 3 Закону), відповідно гральні автомати, які не забезпечують реалізації фіскальних функцій не включені до Державного реєстру реєстраторів розрахункових операцій.

             Враховуючи зміни, внесені у додаток до постанови Кабінету Міністрів України від 07.02.2001 року № 121 «Про терміни переведення суб'єктів підприємницької діяльності на облік розрахункових операцій у готівковій та безготівковій формі із застосуванням реєстраторів розрахункових операцій» (постанова Кабінету Міністрів України від 07.06.2006 року № 803), термін переведення суб'єктів господарювання, які надають послуги гральних автоматів, на облік розрахункових операцій із застосуванням реєстраторів розрахункових операцій перенесено на 31 грудня 2006 року.

              Отже, колегія суддів приходить до висновку, що саме з 01.01.2007 року суб'єкти господарювання, які надають послуги гральних автоматів мають здійснювати облік розрахункових операцій із застосуванням РРО.  

               З п. 1, 2 ст. 3 Закону суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані:

- проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок;

- видавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, розрахунковий документ встановленої форми на повну суму проведеної операції.

            Згідно п. 4.4 Порядку реєстрації, опломбування та застосування РРО за товари (послуги), затвердженого наказом ДПА України від 01.12.2000 року № 614, реєстрація продажу товару (оплати послуги) через РРО проводиться одночасно з розрахунковою операцією. Розрахунковий документ повинен видаватися покупцеві не пізніше завершення розрахункової операції. Розрахункова операція вважається проведеною через РРО, якщо дані про її обсяг уведені в режимі реєстрації.

             Абзацом 3 ст. 2 Закону визначено, що розрахункова операція – це приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів (послуг)…

              Слід також зауважити, що абсолютно ґрунтовною та законною є позиція суду першої інстанції, що посилання апелянта на факт проведення відповідної розрахункової операції через РРО в подальшому, не спростовує встановленого під час перевірки порушення, а навпаки свідчить, що підприємством не забезпечується порядок проведення розрахункових операцій, передбачений законом, не забезпечується видача особі відповідного розрахункового документу встановленої форми на повну суму проведеної операції при прийнятті готівкових коштів.

             Як встановлено судом першої інстанції: під час перевірки сума не проведеної розрахункової операції становила 200 грн., яка при прийнятті коштів не реєструвалась. Після закінчення гри відповідно неможливо достовірно підтвердити проведення через РРО у повному обсязі усіх розрахункових операцій здійснених на гральному автоматі-купюроприймачі, оскільки при прийнятті коштів такі суми не реєструються, роздрукування відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій не відбувається.

             У разі непроведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій, у разі нероздрукування відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції, або проведення її без використання розрахункової книжки до суб'єктів підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних органів державної податкової служби України застосовуються фінансові санкції у п'ятикратному розмірі вартості проданих товарів (наданих послуг (п. 1 ст. 17 Закону)).

             Відсутність на гральному автоматі фіскального пристрою не може бути підставою для незастосування РРО при проведенні розрахункової операції, коли таке застосування передбачено законом, та відповідно в даному випадку не є підставою для звільнення від встановленої законом відповідальності за незастосування РРО, невидачу розрахункового документа.

             Апеляційна інстанція також приходить до аналогічного з судом першої інстанції висновку, що посилання позивача на неправомірність проведення перевіряючими контрольної закупки є необґрунтованими, оскільки в даному випадку контрольна закупка не проводилась.

            Право проводити контрольну та оперативну закупівлю та постачання товарів, предметів та речовин, у тому числі заборонених для обігу, у фізичних та юридичних осіб незалежно від форм власності передбачене ст. 8 Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність» та надане оперативним підрозділам для виконання завдань оперативно-розшукової діяльності при наявності передбачених статтею 6 цього Закону підстав з метою виявлення та документування фактів протиправних діянь. Порядок проведення оперативної закупівлі та контрольованого постачання визначається нормативними актами Міністерства внутрішніх справ України, податкової міліції, Служби безпеки України, погодженими з Генеральною прокуратурою України та зареєстрованими у Міністерстві юстиції України.

           Жодних доказів на підтвердження існування підстав для проведення контрольної закупівлі суду не надано, під час перевірки було виявлене порушення, що полягає у здійсненні розрахункових операцій без застосування РРО та невидачі відповідного розрахункового документу, яке належними доказами не спростоване.

З наведеного можна зробити висновок, що суд першої інстанції правомірно відмовив в позові.

            Згідно ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

             Також, відповідно до положень ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. У відповідності до наведених вимог, податкова інспекція як суб'єкт владних повноважень довела правомірність прийнятого нею рішення, на підставі якого заявлено позов, а отже воно не підлягає скасуванню.                   

            Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду – без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

             Проаналізувавши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм  матеріального та процесуального права.

За таких підстав, апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції – без змін.

Керуючись ст.ст. 2, 198, 200, 205, 206 КАС України, судова колегія, -

У Х В А Л И Л А:

В задоволенні апеляційної скарги  товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпро-Вікторія» – відмовити.

           Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 09.04.2008 року– залишити без змін.

           Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом одного місяця шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

             Головуючий суддя:                                 Судді: